Читайте также:
|
|
У державному управлінні внутрішній контроль здійснюється з боку: |
ü Президента України; |
ü Кабінету Міністрів України; |
ü Центральних органів виконавчої влади. |
Контроль за діяльністю апарату державного управління є однією з форм соціального контролю. |
Таблиця
Форми зовнішнього контролю в державному управлінні:
Конституційний контроль | Завданням конституційного контролю є забезпечення відповідності законів та інших правових актів Президента України, органів законодавчої та виконавчої влади Конституції України. Закон про Конституційний Суд України визначив дві основні сфери застосування конституційної юрисдикції — це перевірка конституційності нормативно-правових актів (конституційний контроль) і офіційне нормативне тлумачення Конституції України та законів. Конституційний Суд вирішує спори про компетенцію, що свідчить про складність правовідносин, які зумовлюють потребу в розробці відсутнього в Основному Законі принципу єдності влади. |
Парламентський контроль | Реалізується під час формування Кабінету Міністрів, призначення вищих посадових осіб, їх періодичних звітів. Під час формування уряду останній має подати програму діяльності, з якою парламент погоджується, результатом чого є затвердження (не затвердження) складу уряду. Парламент може створювати спеціальні слідчі комісії. |
Судовий контроль | Судовий контроль в Україні носить непрямий характер, оскільки контролюється не законність самих законів, а законність нормативно-правових актів, які базуються на законах, та законність дій службових осіб, які виконують ці закони. Основними завданнями судового контролю є здійснення контролю за цільовим використанням бюджетних коштів, збереженням державного майна, економним використанням матеріальних і фінансових ресурсів, за виконанням запланованих завдань, правильністю ведення бухгалтерського обліку, а також виявлення та усунення фактів порушення фінансової дисципліни, перекручення звітності на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади. |
Фінансовий контроль | Поширюється на всі галузі державного управління. Спеціальну функцію контролю також виконують контрольно-ревізійна, податкова, митна служби, Національний банк України. |
Громадський контроль | Здійснюється для попередження порушень у сфері виконавчої влади і базується на правових засадах. Суб'єктами виступають громадські об'єднання: політичні партії, профспілки, органи самоорганізації населення, трудові колективи, збори громадян за місцем проживання, окремі громадяни. |
Прокурорський нагляд | Здійснює загальний нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, посадовими особами та громадянами. |
Організаційна структура управління – це форма організацій системи управління, що визначає сукупність стійких зв’язків системи, забезпечує її цілісність і тотожність самій собі, тобто збереження основних властивостей при різних внутрішніх і зовнішніх зв’язках; спосіб організації і взаємодії елементів системи і зв’язків між ними, є певною характеристикою процесів, які відбуваються між елементами системи. |
Під організаційною структурою державного управління прийнято розуміти державно-управлінську категорію, що характеризує відносини сукупності ланок апарату державного управління та наявних організаційних зв’язків між ними, які виражають взаємодію і координацію елементів усередині даної системи. Структура відображає склад елементів, внутрішню форму організації системи, її статику, тоді як організаційні відносини забезпечують ефективність структурних зв’язків. Взаємозв’язок і субординація елементів структури динамічні, оскільки мають рухатися слідом за об’єктом управління, що змінюється. Відтак йдеться про сукупність управлінських ланок, що мають бути розміщені в суворій співпідлеглості і забезпечувати взаємозв’язок між суб’єктом і об’єктом управління. |
Організаційна структура – один з основних елементів управління організацією. Вона характеризується розподілом цілей і завдань управління між підрозділами і службовцями організацій. |
Функції і структура управління – дві нерозривно взаємозв`язані та взаємообумовлені сторони одного цілого, а саме організації системи управління, що виступають відповідно як зміст і форма процесу управління. Взаємообумовленість функцій і структури управління передбачають первинність функцій і вторинність структури управління. Первинність та вторинність функцій і структури відносні, а не абсолютні. |
ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ СТРУКТУР | |
Переваги | Недоліки |
Лінійна структура | |
Жорстко формалізована, додає стійкості, надійності, оперативності, послідовності. Сприятлива для чіткого проведення в життя владних вимог, узгодженості дій виконавців | Слабо виражені зворотні зв’язки, відсутні ланки з планування і підготовки рішень, спостерігається перевантаженість інформацією |
Функціональна структура | |
Дозволяє під кожну з функцій управління підібрати високопрофесійний апарат, забезпечити високий рівень стандартизації та формалізації управлінських процесів, виключити дублювання, зменшити потребу у фахівцях широкого профілю. Сприятлива для організації забезпечувальної діяльності | Складність міжфункціональної координації (проявляється у спробі надання пріоритету специфічним цілям), тенденція надмірної централізації, довготривалість процедур прийняття рішень, нездатність до оперативних структурних перебудов |
Лінійно-функціональна структура | |
Поєднує перевагу лінійної і функціональної структур. Забезпечує розподіл праці, коли одні органи ухвалюють управлінські рішення і владно проводять їх в життя, а ін. забезпечують їх різноманітною інформацією. В результаті підвищується рівень держ. управління. Найбільш ефективна – апарат управління виконує рутинну роботу, що часто повторюються і змінюються. Її переваги: більш обґрунтована підготовка планів і рішень, вивільнення лінійних управлінців від ґрунтовної аналітичної роботи, залучення професіоналів у функціональні підрозділи | Відсутність тісних взаємозв’язків і взаємодії на горизонтальних рівнях, погіршення відповідальності за рішення, оскільки приймають їх одні суб’єкти управління, а реалізують як правило інші, тенденція до надмірної децентралізації |
Дивізіональна структура | |
Поєднує автономність підрозділів з центрально контрольованим процесом розподілу ресурсів і оцінки результатів | Зростання управлінської вертикалі, поява проміжних рівнів управління для координації роботи окремих груп, відділів, дублювання функцій управління на різних рівнях, зростання чисельності штату |
Матрична структура | |
Дозволяє швидко адаптуватися до змін умов діяльності організації, сприяє творчості управлінців, раціональному використанню персоналу за рахунок спеціалізації різних видів робіт, посилення демократичних принципів керівництва і мотивації, посилення контролю за виконанням завдань проектів, делегування повноважень від керівників служб керівникам проектів на час їх виконання, підвищення особистої відповідальності за виконання роботи. | Складна система субпідлеглості, що іноді ускладнює розподіл завдань та витрати часу, присутність конкуренції між керівниками проектів, складнощі при освоєнні нових проектів |
Переваги та недоліки централізації та децентралізації державного управління подано в додатку А.
Контроль в державному управлінні – одна із найважливіших функцій державної влади та управління, яка дозволяє порівняти фактичний стан у тій чи іншій галузі з вимогами, які поставлені перед нею; виявити недоліки та помилки в роботі і попередити їх, оцінити відповідність здійснення інших функцій управління завданням, що поставлені перед ним. Контроль стає можливим завдяки наявності суб’єкта, об’єкта управління та взаємозв’язку між ними. Відповідно контроль як тип відносин є ставленням суб’єкта до власної діяльності або до діяльності інших суб’єктів з точки зору дотримання певних норм. За допомогою контролю суб’єкт управління отримує інформацію для коригування управлінської діяльності. Діяльність об’єднаних в певну структуру суб’єктів контролю, що спрямована на досягнення управлінських цілей і заснована на використанні принципів, типів, методів і технологій контролю, визначається як процес контролю. |
Для забезпечення ефективності контролю він повинен відповідати вимогам об’єктивності, плановості, систематичності, комплексного підходу до оцінки стану справ, гласності, дієвості, особистої відповідальності керівника за стан і організацію контролю. |
Президентський контроль. Контрольні повноваження
Рис. Контроль у державному управлінні
Завдання Президентського контролю – своєчасне відстеження невідповідностей та недоліків, підготовці пропозицій Главі держави з усунення негативних тенденцій в управлінській діяльності, виявлення чинників, що їх породжують, запобігання негативним явищам і недопущення їх надалі. |
Контрольна функція Президента України обумовлена необхідністю контролювати реалізацію рішень та актів Глави держави а також його повноваженнями відносно органів, відповідальних перед ним. Сутність цієї функції – визначення фактичного стану в тій чи іншій галузі або сфері та порівнянні досягнутого з поставленими вимогами, аналізі відхилень у виконанні завдань та причин цих відхилень, а також оцінці діяльності й доцільності обраного шляху вирішення суспільних проблем. |
Громадський контроль – один з видів соціального контролю, який здійснюється об’єднаннями громадян та самими громадянами, механізмів участі громадян в управлінні державними справами, контролю за діяльністю органів влади та важливий чинник забезпечення законності у сфері державного управління, без якого існування демократії неможливе. |
Дата добавления: 2015-12-01; просмотров: 20 | Нарушение авторских прав