Майно та майнові права у господарському товаристві 8 страница

гривень за номіналом. Казначейські зобов'язання кожної на­ступної серії розміщуються лише після продажу попередньої.

На сьогодні здійснено вже кілька випусків таких казна­чейських зобов'язань (див.: накази Мінфіну України від 18 бе­резня 2002 р. № 184 «Про випуск казначейських зобов'язань серії А», від 28 травня 2002 р. № 368 «Про випуск казначейсь­ких зобов'язань серії В», від 10 лютого 2003 р. № 116 «Про випуск казначейських зобов'язань серії С»).

Ощадний сертифікат — письмове свідоцтво банку про де­понування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому.

Вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку ви­значену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Випускаються такі види векселів: простий, переказний.

Чек застосовується для здійснення розрахунків у безготів­ковій формі між юридичними особами, а також фізичними та юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги. Розрахун­ковий чек — це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) установі банку (банку-емітенту), яка веде його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену в чеку суму коштів (див. Інструкцію про безготівкові розрахунки в Ук­раїні в національній валюті, затверджену постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22^і).

Заставна, як зазначено в ст. 20 Закону України від 5 черв­ня 2003 р. «Про іпотеку»² — це борговий цінний папір, який засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов'язанням, за умови, що воно підлягає виконанню в грошовій формі, а в разі неви­конання основного зобов'язання — право звернути стягнення на предмет іпотеки. Заставна оформлюється, якщо її випуск передбачений іпотечним договором.

Заставна може передаватися її власником будь-якій особі шляхом вчинення індосаменту відповідно до Закону «Про іпо­теку». Наступний власник заставної має ті ж права, що мав іпотекодержатель згідно з договором, яким обумовлене основ­не зобов'язання, та іпотечним договором, на підставі якого була оформлена заставна.

Офіційний вісник України. — 2002. — № 2. — Ст. 64.

- 228 -

¹ Офіційний вісник України. — 2004. — № 13. — Ст. 908.

² Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 38. — Ст. 313.

- 229 -

У разі видачі заставної припиняються грошові зобов'язан­ня боржника за договором, який обумовлює основне зобов'я­зання, та виникають грошові зобов'язання боржника щодо платежу за заставною. Після оформлення заставної виконання основного зобов'язання та звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено лише на підставі вимоги власни­ка заставної. Звернення стягнення на предмет іпотеки власни­ком заставної здійснюється у порядку, встановленому Розді­лом V Закону «Про іпотеку».

Анулювання заставної і видача нової заставної здійсню­ються за згодою між іпотекодавцем, боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, та власником заставної. Відомості про анулювання заставної і видачу нової заставної підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.

Заставна не може видаватися, якщо іпотекою забезпечене грошове зобов'язання, суму боргу за яким на момент укладення іпотечного договору не визначено і яке не містить критеріїв, що дозволяють визначити цю суму на конкретний момент.

Заставна підлягає державній реєстрації у встановленому за­коном порядку разом з державною реєстрацією обтяження відповідного нерухомого майна іпотекою. Після реєстрації ви­пуску заставної її оригінал передається іпотекодержателю.

Відповідно до ст. 21 Закону «Про іпотеку» заставна скла­дається в письмовій формі в одному примірнику на бланку стандартної форми, яка встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. На всіх оригінальних примірниках іпотечного договору робиться відмітка про оформ­лення заставної.

У заставній обов'язково мають міститися такі реквізити:

1) слово «Заставна» як складова частина назви документа та
визначення про зобов'язання боржника виконати перед іпоте-
кодержателем у встановлений строк основне зобов'язання;

2) для іпотекодавця, боржника (якщо він є відмінним від
іпотекодавця) та іпотекодержателя — юридичних осіб:

- резидентів — найменування, місцезнаходження та іденти­
фікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та
організацій України;

- нерезидентів — найменування, юридична адреса та дер­
жава, де зареєстрована особа;

- для іпотекодавця, боржника (якщо він є відмінним від
іпотекодавця) та іпотекодержателя — фізичних осіб:

- громадян України — прізвище, ім'я, по батькові, адреса
постійного місця проживання та індивідуальний ідентифіка-

ційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб — плат­ників податків та інших обов'язкових платежів;

- іноземців, осіб без громадянства — прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адреса їх постійного місця проживан­ня за межами України;

3) посилання на реквізити іпотечного договору та договору,
що обумовлює основне зобов'язання;

4) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації,
та/або його реєстраційні дані;

5) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок
його виконання;

6) спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо
він передбачений іпотечним договором;

7) відмітка про реєстраційний номер, дату та місце держав­
ної реєстрації обтяження нерухомого майна іпотекою (цей рек­
візит вноситься держателем відповідного державного реєстру).

За згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем заставна може містити інші положення, які відтворюють зміст основно­го зобов'язання та іпотеки. Якщо зміст заставної не відповідає положенням іпотечного договору чи договору, який обумовлює основне зобов'язання, положення заставної мають перевагу.

Заставна підписується іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Іпотекодавець, боржник, якщо _вони _ юридичні особи, засвідчують підпис уповноваженої особи печаткою.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про іпотеку» заставні можуть забезпечувати випуск іпотечних цінних паперів — іпо­течних облігацій і іпотечних сертифікатів. Емітентом іпотеч­них цінних паперів можуть бути банки та інші фінансові уста­нови, які мають право на провадження такого виду діяльності відповідно до закону. Порядок випуску та обігу іпотечних цінних паперів встановлюється законом;

3) похідні цінні папери, механізм випуску та обігу яких по­в'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та (або) товарних ресурсів.

Одним з видів похідних цінних паперів є дериватив, по­няття якого містить Закон України від 28 грудня 1994 р. (в редакції від 22 травня 1997 р.) «Про оподаткування прибутку підприємств».

Дериватив — стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати або продати цінні папери, мате-

- 230 -

- 231 -

ріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначе­них ним умовах у майбутньому.

Стандартна (типова) форма деривативів та порядок їх ви­пуску та обігу встановлюються законодавством. Зокрема, по­становою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1999 р. № 632 затверджено Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів¹.

До деривативів належать:

а) форвардний контракт — стандартний документ, який за­
свідчує зобов'язання особи придбати (продати) цінні папери,
товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у
майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укла­
дення такого форвардного контракту.

При цьому будь-яка сторона форвардного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством.

Претензії щодо невиконання або неналежного виконання форвардного контракту можуть пред'являтися виключно емі­тенту такого форвардного контракту.

Продавець форвардного контракту не може передати (про­дати) зобов'язання за цим контрактом іншим особам без згоди покупця форвардного контракту.

Покупець форвардного контракту має право без погоджен­ня з іншою стороною контракту в будь-який момент до закін­чення строку дії (ліквідації) форвардного контракту продати такий контракт будь-якій іншій особі, включаючи продавця такого форвардного контракту;

б) ф 'ючерсний контракт — стандартний документ, який за­
свідчує зобов'язання придбати (продати) цінні папери, товари
або кошти у визначений час та на визначених умовах у май­
бутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань
сторонами контракту.

При цьому будь-яка сторона ф'ючерсного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством.

Покупець ф'ючерсного контракту має право продати такий контракт протягом строку його дії іншим особам без погод­ження умов такого продажу з продавцем контракту;

в) опціон — стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначе­них умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.

Перший продавець опціону (емітент) несе безумовне та без­відкличне зобов'язання щодо продажу цінних паперів (товарів, коштів) на умовах укладеного опціонного контракту.

Будь-який покупець опціону має право відмовитися у будь-який момент від придбання таких цінних паперів (товарів, коштів).

Претензії стосовно неналежного виконання або невиконан­ня зобов'язань опціонного контракту можуть пред'являтися виключно емітенту опціону.

Опціон може бути проданий без обмежень іншим особам протягом строку його дії.

Відповідно до виду цінностей деривативи розподіляються на:

а) фондовий дериватив — стандартний документ, який за­
свідчує право продати та/або купити цінний папір на обумов­
лених умовах у майбутньому. Правила випуску та обігу фон­
дових деривативів затверджені рішенням ДКЦПФР від 24 черв­
ня 1997 р. № 13^і;

б) валютний дериватив — стандартний документ, який зас­
відчує право продати та/або купити валютну цінність на обу­
мовлених умовах у майбутньому. Правила випуску та обігу
валютних деривативів затверджені постановою Національного
банку України від 7 липня 1997 р. № 216²;

в) товарний дериватив — стандартний документ, який за­
свідчує право продати та/або купити біржовий товар (крім
цінних паперів) на обумовлених стандартних умовах у май­
бутньому. Правила випуску та обігу товарних деривативів уста­
новлюються органом, на який покладаються функції регулю­
вання товарного біржового ринку. Так, наказом Міністерства
аграрної політики України від 10 липня 2002 р. № 186 затвер­
джено пілотний проект «Правила випуску та обігу товарних
деривативів на Придніпровській товарній біржі»;

4) товаророзпорядчі цінні папери, які надають їхньому держа­телю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах. Товаророзпорядчими документами є коносамент і варант.

¹ Офіційний вісник України. — 1999. — № 16. — Ст. 648.

- 232 -

Урядовий кур'єр. — 1997. — 7 серпня.

Офіційний вісник України. — 1997. — № 38. — С. 45.

- 233 -

Коносамент є товаророзпорядчим документом, що посвідчує право його утримувача розпоряджатися зазначеним в коноса­менті вантажем і отримати вантаж після завершення перевезен­ня. Коносамент головним чином застосовується при здійсненні морських перевезень і є доказом прийому перевізником ванта­жу, зазначеного в коносаменті. Реквізити коносамента визна­чені ст. 138 Кодексу торговельного мореплавства України. Пе­редача коносамента здійснюється з дотриманням таких правил:

1) іменний коносамент може передаватися за іменними пе­
редаточними написами або в іншій формі з дотриманням пра­
вил, установлених для передачі боргової вимоги;

2) ордерний коносамент може передаватися за іменними або
бланковими передаточними написами;

3) коносамент на пред'явника може передаватися шляхом
простого вручення (ст. 140 КТМ України).

Варант (заставне свідоцтво) є однією з двох частин подвій­ного складського свідоцтва, яка може бути відокремлена від складського свідоцтва (ч. 1 ст. 962 ЦК).

У варанті мають бути зазначені:

1) найменування та місцезнаходження товарного складу, що
прийняв товар на зберігання;

2) номер свідоцтва за реєстром товарного складу;

3) найменування юридичної особи або ім'я фізичної особи,
від якої прийнято товар на зберігання, її місцезнаходження
або місце проживання;

4) найменування і кількість прийнятого на зберігання това­
ру — число одиниць та (або) товарних місць та (або) міра
(вага, об'єм) товару;

5) строк, на який прийнято товар на зберігання, або вказів­
ка на те, що товар прийнято на зберігання до запитання;

6) розмір плати за зберігання або тарифи, на підставі яких
вона обчислюється, та порядок її сплати;

7) дата видачі свідоцтва.

Варант повинен також містити підпис уповноваженої особи та печатку товарного складу (ч. 2 ст. 962 ЦК).

Законом можуть визначатися також інші групи цінних па­перів (ч. 1 ст. 195 ЦК).

Залежно від способу визначення уповноваженої особи цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника.

Іменним цінним папером визнається документ, що виписа­ний на ім'я конкретної особи, яка тільки і може здійснити за­кріплене цим папером суб'єктивне право.

- 234 -

Цінний папір на пред'явника (пред'явницький) на відміну від іменного не містить вказівки на конкретну особу, якій треба здійснити виконання. Будь-який держатель цінного па­перу є особою, уповноваженою на здійснення закріпленого цим папером права.

Іменні цінні папери, якщо інше не передбачено Законом «Про цінні папери і фондову біржу» або в них спеціально не вказано, що вони не підлягають передачі, передаються шля­хом повного індосаменту (передавальним записом, який засвід­чує перехід прав за цінним папером до іншої особи). Цінні папери на пред'явника обертаються вільно.

Порядок іменної ідентифікації цінних паперів у бездоку-ментарній формі встановлюється законом.

Правовий режим цінних паперів встановлюється, крім Гос­подарського кодексу, також іншими законами (ЦК, Законами України від 18 червня 1991 р. «Про цінні папери і фондову біржу», від 9 липня 1996 р. «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», від 10 грудня 1997 р. «Про Націо­нальну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» тощо).

Цінні папери можуть бути використані суб'єктом господа­рювання для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.

Суб'єкт господарювання може використовувати цінні папери (вексель, чек) для здійснення розрахунків. Порядок застосування форм розрахунків визначається Законом України від 5 квітня 2001 р. «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»¹ та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Цінні папери можуть бути використані також як застава для забезпечення платежів і кредитів. Особливості застави цінних паперів встановлені, зокрема, положеннями Розділу VI Закону України від 2 жовтня 1992 р. «Про заставу»².

Крім цього, ч. 1 ст. 86 ГК та інші норми чинного законо­давства (наприклад, ч. 1 ст. 13 Закону України «Про госпо­дарські товариства», ч. 1 ст. 10 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», Закон України від 7 березня 1996 р. «Про страхуван­ня») встановлюють можливість використання (іноді з певни­ми обмеженнями) цінних паперів для формування статутних фондів господарських товариств.

' Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 29. — Ст. 137. ² Там само. - 1992. - № 47. - Ст. 642.

- 235 -

§ 2. Умови і порядок випуску та обігу цінних паперів

Одним з видів цінних паперів, які має право випускати суб'єкт господарювання—юридична особа, є акції. Як зазначалося вище, акція — це цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного то­вариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на участь в прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства

З наведеного визначення випливає, що випускати акції мо­жуть лише акціонерні товариства. Інші суб'єкти господарю­вання—юридичні особи (як і громадяни-підприємці) такого права не мають.

Облігації підприємства, як цінні папери, мають право ви­пускати будь-які підприємства, зазначені в ст. 63 ГК.

Акції і облігації, випущені суб'єктом господарювання, останній має право реалізовувати громадянам та юридичним особам.

Зокрема, реалізація акцій відкритих акціонерних товариств можлива шляхом відкритої підписки, яка організується заснов­никами при створенні акціонерного товариства. Ця стадія пе­редбачає здійснення ряду юридичних дій, зміст яких визначе­но ст. ЗО Закону України «Про господарські товариства», статті 6, 7 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу». Строк відкритої підписки на акції не може перевищувати 6 місяців.

Особи, які бажають придбати акції, повинні внести на ра­хунок засновників не менше 10% вартості акцій, на які вони підписалися, після чого засновники видають їм письмове зобо­в'язання про продаж відповідної кількості акцій.

Після закінчення вказаного у повідомленні строку підписка припиняється. Якщо до того часу не вдалося покрити підпис­кою 60% акцій, акціонерне товариство вважається незаснова-ним. Особам, які підписалися на акції, повертаються внесені ними суми або інше майно не пізніш як через ЗО днів. За невиконання цього зобов'язання засновники несуть солідарну відповідальність.

У разі, якщо підписка на акції перевищує розмір статутного фонду, засновники можуть відхиляти зайву підписку, якщо це передбачено умовами випуску. Відмова у підписці проводить­ся згідно з переліком передплатників з кінця переліку.

- 236 -

Якщо товариство закрите, акції розповсюджуються між за­сновниками.

За умови повної оплати акціонерами усіх раніше випущених акцій можливе збільшення статутного фонду (капіталу) шляхом випуску нових акцій і реалізації їх за рахунок додаткових гро­шових, матеріальних або інших внесків акціонерів. Це так зва­на додаткова підписка на акції. Вона здійснюється у тому ж порядку, що і випуск акцій. Акціонери користуються переваж­ним правом на придбання акцій додаткового випуску перед іншими особами. Прийняття рішення про збільшення статутно­го фонду (а отже і про додатковий випуск акцій) належить до компетенції загальних зборів (статутом товариства може бути передбачено збільшення статутного фонду не більше ніж на 1/3 за рішенням правління товариства). У голосуванні про затверд­ження результатів підписки на додатково випущені акції беруть участь особи, які підписалися на ці акції.

Рішення про випуск облігацій підприємств приймається емітентом і оформляється протоколом. Протокол рішення про випуск облігацій підприємств повинен обов'язково містити: фірмове найменування емітента облігацій та його місцезна­ходження; відомості про статутний фонд, господарську діяль­ність і службових осіб емітента; найменування контролюючо­го органу (аудиторської фірми); дані про розміщення раніше випущених цінних паперів; мету випуску і вид облігацій (іменні чи на пред'явника); загальну суму емісії, кількість і номіналь­ну вартість облігацій; кількість учасників голосування; поря­док випуску облігацій та виплати доходів по них; строки по­вернення коштів при відмові від випуску облігацій; строки продажу відповідних товарів або надання відповідних послуг по цільових облігаціях; порядок повідомлення про випуск та розміщення облігацій; порядок оплати облігацій.

Протокол, крім того, може містити й інші відомості щодо випуску облігацій.

Облігації підприємств повинні мати такі реквізити:

- найменування цінного паперу — «облігація»;

- фірмове найменування і місцезнаходження емітента облігацій;

- фірмове найменування або ім'я покупця (для іменної об­
лігації); номінальну вартість облігації;

- строки погашення, розмір і строки виплати процентів (для
процентних облігацій);

- місце і дату випуску, а також серію і номер облігації;

- підпис керівника емітента або іншої уповноваженої на це
особи, печатку емітента.

- 237 -

Крім основної частини до облігації може додаватися ку­понний лист на виплату процентів.

Купон на виплату процентів повинен містити такі основні дані: порядковий номер купона на виплату процентів; номер облігації, по якій виплачуються проценти; найменування емі­тента і рік виплати процентів.

Облігації, запропоновані для відкритого продажу з наступ­ним вільним обігом (крім безпроцентних облігацій), повинні містити купонний лист.

Як встановлено ч. 2 ст. 164 ГК, право на випуск акцій та облігацій підприємства виникає у суб'єкта господарювання з дня реєстрації цього випуску у відповідному органі державної влади.

Реєстрація випуску цінних паперів (акцій і облігацій під­приємств) здійснюються відповідно до вимог чинного законо­давства. Зокрема, відповідно до Положення про порядок реє­страції випуску акцій відкритих акціонерних товариств і об­лігацій підприємств, затвердженого наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 20 вересня 1996 р. № 210 (в редакції від 9 лютого 2001 р. № 18), реєстрація випуску цінних паперів, інформації про їх випуск (емісію) (далі — випуск) та звіту про наслідки підписки на акції здійснюється уповноваженими особами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку або її територіальних органів (далі — реєструвальний орган) відповідно до встановленого порядку і є підставою для внесення випуску цінних паперів до Загального реєстру випуску цінних паперів.

Не пізніше 60 календарних днів з дати державної реєстрації статуту або змін до статуту товариства, пов'язаних із зміною розміру статутного фонду, акціонерне товариство повинно по­дати до реєструвального органу документи для реєстрації ви­пуску акцій.

Реєстрація випуску акцій, інформації про випуск акцій, а також реєстрація випуску та інформації про випуск облігацій підприємств здійснюється протягом 30 календарних днів з дати подання заяви та всіх необхідних документів до реєструваль­ного органу.

Після реєстрації випуску цінних паперів емітенту видаєть­ся свідоцтво, яке є підставою для друкування бланків серти­фікатів цінних паперів, якщо цінні папери випускаються у документарній формі. Якщо цінні папери випускаються у без-документарній формі, то свідоцтво є підставою для оформлен-

ня глобального сертифіката. Реєстрація інформації про випуск акцій є підставою для оформлення тимчасового глобального сертифіката.

Певні особливості має реєстрація випуску акцій у разі ство­рення відкритих акціонерних товариств у процесі корпорати­зації та приватизації, що знайшло відображення в Положенні про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств, створених із державних підприємств у процесі при­ватизації та корпоратизації, затвердженому рішенням ДКЦПФР від 11 квітня 2000 р. № 39. Відповідно до п. 2 цього Поло­ження при випуску акцій у зв'язку зі створенням відкритого акціонерного товариства із державних підприємств у процесі приватизації та корпоратизації відкритий продаж акцій не здійснюється, інформація про випуск акцій обов'язковій реє­страції та публікації не підлягає (проте ДКЦПФР здійснює реєстрацію першого випуску таких відкритих акціонерних то­вариств).

Порядок реєстрації випуску акцій закритими акціонерними товариствами регулюється Положенням про порядок реєст­рації випуску акцій закритих акціонерних товариств, затверд­женим рішенням ДКЦПФР від 11 червня 2002 р. № 167.

Акції і облігації випускаються суб'єктами господарюван-ня-юридичними особами з метою залучення інвестицій. Проте законодавство (ч. З ст. 164 ГК, ч. 2 ст. 7 та ч. 7 ст. 11 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу») забороняє суб'єк­ту господарювання випускати акції та облігації підприємств для покриття збитків, пов'язаних з його господарською діяль­ністю.

Інвестиційні сертифікати, як вид цінних паперів, мають право випускати суб'єкти господарювання, виключною діяль­ністю яких є діяльність, пов'язана з випуском та обігом цінних паперів. Це, зокрема, компанія з управління активами пайово­го інвестиційного фонду.

Правовий режим інвестиційних сертифікатів пайових інве­стиційних фондів визначається низкою статей Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпора­тивні інвестиційні фонди)». Зокрема, як встановлено ч. 1 ст. 26 цього Закону, емітентом інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду виступає компанія з управління актива­ми цього фонду.

Інвестиційний сертифікат надає кожному його власникові однакові права.

- 238 -

- 239 -

Інвестиційні сертифікати можуть розміщуватися шляхом відкритого продажу або приватного розміщення. Випуск ком­панією з управління активами похідних цінних паперів на основі інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду, активами якого ця компанія управляє, не допус­кається.

Дивіденди за інвестиційними сертифікатами відкритого та інтервального пайового інвестиційного фонду не нарахову­ються і не сплачуються.

Кількість проголошених інвестиційних сертифікатів пайо­вого інвестиційного фонду зазначається у проспекті емісії.

Порядок розміщення та обігу інвестиційних сертифікатів пайових інвестиційних фондів встановлюється нормами Роз­ділу VI (статті 38—47) Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», а також нормативно-правовими актами ДКЦПФР. Зокрема, рішеннями ДКЦПФР від 8 січня 2002 р. затверджені Поло­ження про порядок реєстрації випуску інвестиційних сертифі­катів пайового інвестиційного фонду при їх розміщенні шля­хом прилюдної пропозиції і Положення про порядок реєст­рації випуску інвестиційних сертифікатів пайового (венчурно­го, недиверсифікованого) інвестиційного фонду при їх приватному розміщенні.

Ощадні сертифікати — це письмові свідоцтва, які засвідчу­ють право вкладників на одержання після закінчення встанов­леного строку депозиту і відсотків по ньому. Ощадні сертифі­кати видаються установами банків, що приймають на депону­вання кошти від юридичних осіб та громадян. Розрізняють такі види сертифікатів: строкові (під певний договірний про­цент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред'явника. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх про­даж (відчуження) іншим особам є недійсним.

Ощадні сертифікати повинні мати такі реквізити: наймену­вання цінного паперу — «ощадний сертифікат», найменування банку, що випустив сертифікат, та його місцезнаходження; порядковий номер сертифіката, дату випуску, суму депозиту, строк вилучення вкладу (для строкового сертифіката), найме­нування або ім'я держателя сертифіката (для іменного серти­фіката); підпис керівника банку або іншої уповноваженої на це особи, печатку банку.

Доход по ощадних сертифікатах виплачується при пред'яв­ленні їх для оплати в банк, що їх випустив.

- 240 -

У разі коли власник сертифіката вимагає повернення депо­нованих коштів по строковому сертифікату раніше обумовле­ного в ньому строку, то йому виплачується понижений про­цент, рівень якого визначається на договірних умовах при внесенні депозиту.

Як встановлено ч. 6 ст. 164 ГК, суб'єкти господарювання мають право в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, випускати в обіг векселі — цінні папери, що засвід­чують безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити визначену суму грошей власнику векселя.

Посилання на «порядок, встановлений Кабінетом Міністрів» дещо не відповідає положенням Закону України від 5 квітня 2001 р. «Про обіг векселів в Україні»¹, згідно зі ст. 1 якого законодавство України про обіг векселів складається із Же­невської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікова­ний закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуван­ням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Же­невської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно пере-казних векселів і простих векселів, Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запровад­жено Уніфікований закон про переказні векселі та прості век­селі», Закону України «Про приєднання України до Женевсь­кої конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій за­конів про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих век­селів», Закону України «Про обіг векселів в Україні» та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України. Саме цими актами законодавства і встановлено порядок випуску та обігу векселів в господарському обороті України.

Дата добавления: 2015-11-30