Способи забезпечення господарських зобов`язань.

У разі невиконання або неналежного виконання договору у сфері господарювання до його порушника може бути застосовано господарсько-договірну санкцію. Господарсько-договірна санкція – це негативний правовий наслідок, встановлений актом господарського законодавства, що застосовується до правопорушника у разі невиконання або неналежного виконання господарського договору.

За змістом та порядком застосування виділяється три види господарсько-договірних санкцій:

- примусове виконання добровільно невиконаного обов’язку;

- оперативно-господарські санкції;

- господарсько-договірна відповідальність.

У разі невиконання боржником свого обов’язку за господарським договором добровільно, він може бути примушений до його виконання в примусовому, тобто судовому порядку.

Відповідно до ч.5 ст. 226 Господарського кодексу України у разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків. Якщо річ, визначену індивідуальними ознаками ще не передано, переважне право на її одержання має той з кредиторів, зобов’язання на користь якого виникло раніше, а коли це не можливо визначити, – кредитор який першим пред’явив позов (ст. 620 ЦК України). У разі невиконання зобов'язання виконати певну роботу (надати послугу) управнена сторона має право виконати цю роботу самостійно або доручити її виконання (надання послуги) третім особам, якщо інше не передбачено законом або зобов'язанням, та вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов'язання.

Оперативно-господарські санкції – передбачені договором засоби оперативного впливу на боржника, спрямовані на попередження інших правопорушень або зменшення їх шкідливих наслідків.

Оперативно-господарські санкції характеризуються такими особливостями:

- вони не залежать від сили державного примусу;

- вони застосовуються управненою особою в односторонньому порядку;

- вони застосовуються у лише у випадках, передбачених господарським договором;

- вони застосовуються незалежно від вини суб’єкта, який порушив господарський договір;

- вони можуть застосовуватися одночасно із відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

Оперативно-господарські санкції поділяються на види за їх спрямованістю.

1. Оперативно–господарські санкції, спрямовані на одностороннє припинення господарського правовідношення:

1) одностороння відмова від виконання свого зобов’язання управленою стороною, із звільненням її від відповідальності за це – у разі порушення зобов’язання другою стороною;

2) відмова від оплати за зобов’язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони;

3) припинення видачі банківських позичок;

4) відмова управленої сторони зобов’язання від прийняття подальшого виконання зобов’язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов’язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію тощо).

2. Оперативно–господасрькі санкції, спрямовані на односторонню зміну господарського правовідношення:

1) відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником;

2) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов’язань стороною, яка порушила зобов’язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо.

3. Оперативно-господарські санкції, спрямовані на недопущення у майбутньому виникнення господарського правовідношення:

1) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов’язання.

Суть господарсько-договірної відповідальності полягає в реалізації відповідної санкції, її реальному застосуванні. Вона завжди лежить за межами головного правовідношення, є по відношенню до нього додатковим заходом.

Господарсько-договірна відповідальність – це застосування уповноваженим державою органом до порушника господарського договору передбачених договором або актом господарського законодавства додаткового негативного наслідку майнового або особистого характеру.

За сферою застосування господарсько-договірна відповідальність включає дві форми:

1) загальну, яка застосовується у всіх випадках порушення господарського договору, незалежно від того чи є застереження про це у договорі (відшкодування збитків);

2) спеціальні, які застосовуються у випадках, передбачених господарським договором (сплата неустойки, втрата завдатку, примусове розірвання договору та ін.).

Дата добавления: 2015-11-30