Особливості укладання адміністративних договорів

Адміністративний договір — угода двох чи більше суб'єктів адміністративного права, один із яких завжди є суб'єктом виконавчої влади. Це багатосторонній акт, за допомогою якого виникають, змінюються або припиняються взаємні права й обов'язки сторін.

Адміністративний договір є різновидом публічно-правового договору. В системі правових зв'язків він посідає проміжне місце між адміністративним актом (одностороннє волевиявлення державного органу влади) й договором приватноправового характеру. Виконавча влада для забезпечення своєї діяльності застосовує трудові та цивільно-правові договори. Адміністративний же договір — це один із договорів, за допомогою якого державна адміністрація здійснює управлінські функції.

Проблеми укладення, зміни, розірвання та виконан-ня адміністративних договорів тривалий час приверта- ли увагу багатьох науковців та практиків: К. К. Афанасьєва, О. А. Беляневич, Ж. В. Завальної, Р. О. Куйбіди, С. С. Скворцова, Ю. М. Старілова та інших.

Договір вважається укладеним, якщо сторони у належній формі погодили між собою його істотні умови. Погодження цих умов відбувається у процесі переговорів, які передують укладанню договору.

У матеріальному законодавстві термін «адміністративний договір» поки що не вживається, однак він об'єднує значну кількість договорів, які укладають органи державної влади, органи місцевого самоврядування у процесі своєї діяльності. Ці договори можна згрупувати у такий спосіб:

1) договори щодо компетенції та виконання державних та самоврядних функцій:

- договори між органами місцевого самоврядування про перерозподіл окремих повноважень та бюджетних коштів (ч. 7 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 93, 107 Бюджетного кодексу України);

- договори між територіальними громадами сіл, селищ, міст, районів у містах або відповідними органами місцевого самоврядування щодо об’єднання на праві спільної власності об’єктів права комунальної власності, а також коштів місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій, щодо створення для цього відповідних органів і служб (ч. 3 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 92, 106 Бюджетного кодексу України);

- договори між місцевим органом виконавчої влади та органом місцевого самоврядування щодо здійснення спільних програм, створення спільних органів та організацій (ч. 5 ст. 35 Закону України «Про місцеві державні адміністрації») тощо;

- договори між центральним органом виконавчої влади, який розпоряджається державним резервом, та центральним чи місцевим органом виконавчої влади чи підприємством, установою і організацією державної форми власності про передачу функцій щодо розміщення замовлень на поставку матеріальних цінностей до державного резерву (ч. 5 ст. 8 Закону України «Про державний матеріальний резерв») тощо;

2) договори щодо закупівлі (поставки) продукції, товарів та послуг для публічних потреб:

- договори між виконавчим органом сільської, селищної чи міської ради і підприємством, установою або організацією щодо виробництва продукції, виконання робіт (послуг), необхідних для територіальної громади;

- договори між місцевим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, з одного боку, і недержавним суб’єктом, який надає соціальні послуги, щодо умов фінансування та вимог до обсягу, порядку та якості надання соціальних послуг, з іншого;

4) договори про залучення інвестицій для задоволення публічних потреб:

5) договори у сфері трудових (службових) правовідносин:

- угоди за участю органу державної влади, які укладаються на державному, галузевому, регіональному рівнях на підставі Закону України «Про колективні договори і угоди»;

- контракти з військовослужбовцями;

- трудові договори (контракти) з керівниками підприємств, установ, організацій, які є державною чи комунальною власністю, тощо;

6) договори, в яких суб’єкт владних повноважень реалізує функції розпорядника державним чи комунальним майном:

- договори купівлі-продажу державного чи комунального майна;

- договори оренди державного чи комунального майна, у тому числі земельних ділянок тощо.

До адміністративних договорів можна зараховувати всі договори, що укладаються суб’єктом, який наділений владними управлінськими функціями, на підставі законодавства для виконання його повноважень, окрім:

– договорів про закупівлю товарів, робіт, послуг для потреб самого суб’єкта владних повноважень (закупівля канцприладдя, купівля чи взяття в оренду автомобіля для керівника органу тощо);

– договорів щодо розпорядження майном, яке перебуває на балансі суб’єкта владних повноважень (здавання в оренду приміщення в будинку місцевої ради тощо);

– контрактів з керівниками підприємств, установ, організацій, що є в державній чи комунальній власності, оскільки на сьогодні вони вважаються трудовими договорами, що укладаються відповідно до законодавства про працю.

Також потрібно враховувати, що договори, укладені з суб’єктом господарювання в процесі приватизації (крім приватизації державного житлового фонду), сьогодні віднесені законодавцем до господарських, а не до адміністративних договорів (ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу), але з часом цю позицію, на наш погляд, потрібно переглянути.

Дата добавления: 2015-11-30