Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

КАС Стаття 87. Види судових витрат

Читайте также:
  1. Види судових рішень.
  2. КАС Стаття 55. Процесуальне правонаступництво
  3. Ми попросили прокоментувати ситуацію адвоката професора А. Слюсарчука Андрія Денисенка, який був присутній на обох судових засіданнях – 26 вересня та 8 жовтня.
  4. Назвіть правильні законодавчі положення щодо обов’язковості судових рішень
  5. Перегляд судових рішень верховним судом україни. Провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами
  6. Перегляд судових рішень у касаційному порядку.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:

1) витрати на правову допомогу;

2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

 

За звернення до адміністративного суду фізична або юридична особа сплачує судовий збір.

Відповідно до перехідних положень КАСУ до набрання чинності законом, який регулює

порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита.

За подання адміністративного позову сплачується судовий збір у розмірі 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян,

 

1. Встановлення судового збору за здійснення адміністративного судочинства певним чином примушує сторони більш виважено вирішувати спірні питання і утримуватися від необґрунтованих позовів.

 

2. Сплата судового збору покладена законом на осіб, що мають зацікавленість у справі — позивача, відповідача та третіх осіб, що заявляють самостійні вимоги на предмет спору.

 

3. У разі повернення позовної заяви, заяви за нововиявленими обставинами або скарги, а також у разі відмови у відкритті провадження у справі чи залишення позовної заяви, заяви за

нововиявленими обставинами або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви залишено без розгляду внаслідок повторного неприбуття позивача або за його клопотанням), судовий збір за клопотанням особи, яка його сплатила, їй повертається.

 

До витрат, пов’язаних із розглядом справи, належать:

 

1) витрати на правову допомогу — витрати, пов’язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, який надає правову допомогу за договором. Ці витрати несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбаченої законом;

 

2) витрати сторін та їх представників, що пов’язані із прибуттям до суду (витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту, найманням житла). Ці витрати також покладаються на сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, і яка не є суб’єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові, компенсація за

втрачений заробіток;

 

3) витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи. Перекладачам, свідкам, спеціалістам, експертам оплачується проїзд, добові у разі переїзду до іншого населеного пункту, винагорода

за виконану роботу.

 

4) витрати, пов’язані з провадженням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, несе сторона, яка заявила клопотання про вчинення цих дій.

 

Розподіл судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, залежить від обставин:

а) на чию користь ухвалене рішення;

б) хто є позивачем;

в) обсягу задоволення вимог;

г) умов вирішення справи (шляхом відмови позивача від позову чи примиренням сторін).

 

Отже, якщо рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень — всі здійснені стороною і документально підтверджені судові витрати сплачуються з бюджету, а якщо рішення ухвалене на користь сторони, яка є суб’єктом владних повноважень, усі здійснені нею і документально підтвердженні судові витрати суд присуджує стягнути з іншої сторони.

У справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем — фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Якщо адміністративний позов задоволений частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому пропорційно задоволеним його вимогам.

У разі відмови позивача від адміністративного позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо

позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його вимог після звернення до суду, за заявою позивача суд всі понесені позивачем витрати стягує з відповідача.

Якщо спір вирішується шляхом примирення і сторони не дійшли згоди щодо розподілу судових витрат, то кожна сторона у справі несе половину судових витрат.

 

ПРИМУС

Заходи процесуального примусу в адміністративному процесі — це способи примусового впливу на учасників процесу з метою забезпечення повного, об’єктивного та неупередженого вирішення адміністративних справ, а також підтримання певного порядку під час їх розгляду.

заходами процесуального примусу є визначені законом процесуальні дії, що застосовуються судом, органами владних повноважень (посадовими особами), уповноваженими

розглядати і вирішувати адміністративні справи, до осіб, учасників проваджень, які порушують встановлені правила провадження або перешкоджають здійсненню адміністративних проваджень.

Застосування заходів процесуального примусу пов’язане з обмеженням особистої свободи і волі громадян —

· привід,

· доставлення,

· адміністративне затримання;

· вилученням речей і документів, майна;

· вимогою припинення неправомірних дій;

· відстороненням водіїв від керування транспортними засобами тощо.

 

Тобто застосування примусу зачіпає суттєві особисті та майнові права громадян.

Тому заходи процесуального примусу повинні бути застосовані лише відповідно до їх призначення за наявності встановлених законом підстав і з додержанням відповідної правової процедури.

 

У загальному вигляді такими підставами є:

а) протиправне перешкоджання особами здійсненню адміністративного провадження;

б) порушення особами встановлених у суді правил;

в) невиконання вимог щодо припинення протиправних дій осіб та фіксування вчиненого правопорушення.

Обов’язки, встановлені ст. 134 КАС України, статтями 268—274 КУпАП та іншими законодавчими актами, виконання яких формують правила шанобливого ставлення учасників

процесу до органів, уповноважених розглядати і вирішувати адміністративні справи, створюють необхідні умови для роботи всіх учасників процесу, сприяють ефективному дослідженню

доказів та забезпечують реалізацію прав, свобод і законних інтересів усіх зацікавлених осіб.

 

У провадженнях з адміністративного судочинства встановлено чотири види заходів процесуального примусу (ст. 269 КАСУ):

 


Дата добавления: 2015-11-30; просмотров: 46 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.01 сек.)