Ще одним різновидом орієнтації – не менш важливим за відчуття часу – є відчуття свого положення в просторі.
Відомо, що любителі збирання грибів чи інших дарів лісу чудово орієнтуються: будь-коли така людина знає, як знайти вихід з лісу, де шукати найближчі хати, хоча й не завжди зможе пояснити, чому йти треба саме в цей, а не інший бік.
Ці дивовижні якості “лісової людини” чи “людини простору” можна розвинути, підсилити тренуванням – як і кожне відчуття.
Просте завдання може бути, наприклад, таким: крокуючи добре знайомою місцевістю, скажімо – сусіднім кварталом міста, і дійшовши до мети, вирішуємо повернутися назад незнайомими вулицями, провулками, стежками, причому не питаючи шлях.
Дещо складніше завдання можна пов¢язати з недільною прогулянкою за містом: вийшовши з певного пункту, через певний час повертаємося до нього, описавши “коло”, причому намагаємось іти шляхом настільки заплутаним, наскільки це дозволить рельєф місцевості. Виконуючи подібні маршрути, ми уподібнюємося нашим предкам – неолітичним мисливцям, які перед полюванням провадили “обхід” своїх мисливських угідь.
Примітка: замисліться над тим, у який бік ви підете – ліворуч, праворуч, за годинниковою стрілкою чи проти неї? І ще: від чого може залежати відповідь на попереднє запитання?
Успіху вам! І терплячості у винайденні власних вправ, що збільшуютьваш світовий простір.
Знаходжу своє “місце під сонцем”
Варто і треба шукати місця й миттєвості особливо зручні, якось виразно згармонізовані з нашою суб ¢єктністю.
Розгляньмо два аспекти цього твердження на прикладі двох його простих і вагомих аспектів:
§ кожен погодиться з тим, що існують такі закутки (в нашому власному помешканні, найближчому парку, в місті, де ми живемо, в нашій країні, де зараз робляться фундаментальні зміни…), особливо “приязні” до нас, такі, де нам особливо легко працюється і думається;
§ подібне можна твердити і про деякі моменти часу та їх “розміщення” протягом дня чи року.
Як шукати ці місця і ці хвилини? Як діяти, щоб домогтися сприятливих умов для розвитку і зміцнення інтуїції, сам пошук яких є вже своєрідною вправою?
Відповідаючи на ці запитання, неможливо скласти готовий рецепт, якусь особливу “інструкцію окреслення переваг розташування”. Проте можна дати кілька практичних зауважень.
Отож, передусім треба спробувати самому.
Уявімо собі, що ми є дуже чутливими до всіляких полів, котрі індукуються різними “генераторами” (ними можуть бути підземні води, велика маса металу, що покриває наші будинки; випромінюючі пристрої, наприклад радіо; розташування речей, яке може викликати ефекти “вібрації середовища”, приміром, особливе розміщення будинків, сприятливе для появи інфразвуку під дією вітру, тощо). Їхня спільна властивість є такою, що ми безпосередньо не сприймаємо проявів активності цих генераторів, але стаємо чутливими до їхніх наслідків, а тому й шукаємо особливо зручних для нас положень (стола, ліжка, місця відпочинку), найчастіше “наосліп”, лише довірившись своїм відчуттям.
І тут ми підходимо до наступного кроку – здатності прислухатися до внутрішнього “голосу”. Припустимо, що цей “голос”, наприклад, каже нам: “Відкинь спокусу дивитись черговий бойовик по телебаченню і візьмись за наступний розділ щоденника, переживаючи справжню радість літописця, який бореться за збереження бодай крихітки правди!”. Що робити? Треба послухати його, і ми лише виграємо від цього.
Цього, вочевидь, замало: крім активних і частих вправ, виконаних у згоді із самим собою, потрібна ще здатність оцінити ефект та наслідки цих спроб.
Як це робити? Найпростіше – довіряючи власному відчуттю комфорту, погодженості з дійсністю і гармонії.
Дата добавления: 2015-11-30; просмотров: 29 | Нарушение авторских прав