Мислення симетрією

Приклади існування та поширеності симетрії в природі знаходимо на кожному кроці.

Візьмімо хоча б нас самих. Справді, деякі органи маємо в одному числі, наприклад серце. Проте саме воно є симетричним. Причому двояко: є перша – очевидна – симетрія: “ліве – праве”, і друга – ніби “тонша”: симетрія шлуночка і передсердя. І тут знову помічаємо відступ: серцеві клапани вирізняють і відрізняють однаково і як деякі елементи “лівизни” чи “правизни”, і як складники більшої і меншої частин серця.

А ось час, у який ми всі занурені. Якщо вірити Ньютонові та його колегам, то час є чимось абсолютно симетричним: будь-яке рівняння “обертання небесних тіл” і “земних тіл”, записане згідно з ньютонівською онтологією, - симетричне: події відбуваються однаково “добре” як “уперед”, так і “назад”. Результати пізніших досліджень заперечили це. Прикладом є дослідження Больцмана і принцип зростання ентропії, тобто всезагальної необхідності вирівнювання потенціалів, згладжування всіляких “горбків” і заповнення всіх “западин”, як ландшафтних, так і, наприклад, енергетичних. Сонце колись “вигорить”, як і інші зірки, і тоді всюди буде однаково: ентропія досягне максимуму, життя щезне, бо воно є лише грою напружень і диференціації; настане тиша суцільної однаковості.

На щастя, так не буде, бо так бути не може. Про це свідчить хоча б феномен життя – явно антиентропійний. А також вірогідність існування та всюдисущності Логосу, напевно, непідвладного закону “однаковості” й деградації.

Проект: Підключити геніїв. Це означає: виконати настінні плакати, найкраще у вигляді “стрічки”, на якій: а)буде зазначено часові позначки, наприклад, записані таким чином “бл. 30 тис. років до нашої ери” або “ХІV століття”, а також, приміром, у вигляді архітектонічному чи якомусь іншому, типовому для даного часу, як “якесь кремнієве знаряддя” або “готичний собор”; б)окрім часових міток, на плакаті зображуються вирішальні для людства відкриття, а також образи тих, кому ми цими відкриттями завдячуємо.

Проект 4. Освоєння іншості є процесом: від позиції відкидання, через позицію конформістську – до засвоєння і внутрішнього прийняття. Згідно з цим: хтось пропонує дивну, таку, що викликає негайний спротив, концепцію чогось, наприклад предмета, способу діяння, виду описів та ін., решта ставить довільну кількість запитань і вимог аргументації, це триває так довго, аж доки представлене перестане викликати опір; вправа закінчується спробою подати концепцію як власну.

Проект 5. Група готує певну ситуацію, застосовуючи нові правила поведінки, зокрема – спілкування, а також нові ролі. Іншими словами, будує певний “світ”, де має опинитися особа, яка не знає цих установок. Її завдання – зрозуміти (через проведення власного спостереження) і засвоїти (завдяки відповідним діянням) ці правила настільки добре, щоб можна було разом із групою реалізувати раніше поставлене завдання.

Завдання. Реалізувати наведені проекти. Спроектувати порадники під назвою “Освоюємо іншість”.

За одним із визначень творчості, творче – це нове, яке є або буде цінним; приймаємо цю дефініцію за вихідний пункт для того, щоб: а) з¢ясувати в даному конкретному випадку творчості суть новизни; б) показати, в чому це виражається; в) ухопити перший прояв цінності; г) показати користь від реалізації даної цінності.

Інша ідея: треба вміти дивуватися світу – це одна з умов творчого життя. У зв¢язку з цим іноді краще чимось захопитися, ніж це щось – наприклад вірш, метафору, якийсь мистецький твір – зрозуміти.

І ще інша: одним із аспектів похвальної туги за майстерністю є прагнення до автоматизму, мимовільності, органічності вчинків і дій; у зв¢язку з цим треба вміти бути від цього вільним, водночас дбаючи про те, щоб цією свободою не зловживати!

І ще одна: прийняти точку зору, згідно з якою одночасно: а)усе суттєве вже відкрито і, разом з тим; б)усе чекає на відкриття.

Спостерегти пізнавальні та діяльністні наслідки цієї передумови.

І нарешті: розглянути спосіб узгодження двох необхідностей:

§ з одного боку, ми безмежно самотні у безкраїй порожнечі неосяжного і незрозумілого всесвіту;

§ з другого – маємо постійну потребу жити у світі повному, реальному, добре знайомому, зрозумілому, доброзичливому і доцільному.

Завдання: Спроектувати заняття, що матеріалізує переживання вказаних ідей. Реалізувати їх. Навчити когось того ж.

Дата добавления: 2015-11-30