Поняття та методи регулювання господарського права.

Читайте также:

Це сукупність способів регулюючого впливу норм госп. права на поведінку субєктів госп. правовідносин. Концепсуально методи госп. права будуються на 2-ох принципах:загальнодозвільному(“дозволено все, що не заборонено законом”) та зобов’язуючому (“субєкти госп права зобовязані і мають вчиняти те, що на них покладено законом”). Метод автономних рішень субєктів госп відносин-грунтується на тому, що підприємства, підприємці мають право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, які не суперечать законодавству України. Метод владних приписів (вимог законів і вказівок компетентних органів, обовязкових для субєктів госп відносин)-згідно з ним діяльність субєктів підпорядковується обовязковим моделям правовідносин, визначеним законодавством. Метод рекомендацій -держава регулює поведінку субєктів госп відносин шляхом рекомендованих моделей відповідних правовідносин

146. Ліцензування окремих видів господарської діяльності.

ЗУ «Про ліцензування певних видів господарськоїдіяльності» ліцензування - видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування; Стаття 9. Види господарської діяльності що підлягають ліцензуванню

Відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягають

такі види господарської діяльності:

1) банківська діяльність;

2) професійна діяльність на ринку цінних паперів;

3) із надання фінансових послуг;

4)зовнішньоекономічна діяльність;

5) діяльність у галузі телебачення і радіомовлення;

6) діяльність у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії;

7) діяльність у сфері освіти;

8)діяльність у сфері інтелектуальної власності;

9) виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і

плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами;

10) діяльність у сфері телекомунікацій;

11) будівельна діяльність;

147. Похідні від права власності правові титули майна суб'єктів господарювання.

Специфіка сучасних засобів виробництва обумовлює той факт, що їх використання (експлуатація) здійснюється, як правило, не самим власником, а іншими суб'єктами, яким власники передають ці засоби на певній правовій основі (титулі). Правові титули манна, що зберігають за власником значну частину повноважень щодо майна, яке закріплюється ним за іншим суб'єктом без передачі останньому всієї сукупності прав, притаманних традиційному власнику, називаються похідними від традиційного права власності. Такими титулами є: а) право довірчої власності; б) право господарського відання; в) право оперативного управління; г) право користування (в тому числі оренди). Всі вони є похідними від права власності й залежними від власника (первісного власника). В межах закону, що вимагає зміст кожного з цих інститутів, власник, залежно від мети передачі майна, тією чи іншою мірою "підрегульовує" свої відносини з відповідним суб'єктом.Право довірчої власності було започатковано 19.06.2003 р. (шляхом внесення відповідних змін до Цивільного кодексу України) у зв'язку з прийняттям двох законів: "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" (19.06.2003 р.) і "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю"

148. Правовий статус акціонерного товариства.

Акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

2. Акціонерне товариство не відповідає за зобов'язаннями акціонерів. До товариства та його органів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення акціонерами протиправних дій.

3. Акціонерне товариство може бути створене шляхом заснування або злиття, поділу, виділу чи перетворення підприємницького (підприємницьких) товариства, державного (державних), комунального (комунальних) та інших підприємств у акціонерне товариство Товариство створюється без обмеження строку діяльності, якщо інше не встановлено його статутом.

Товариство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дати його державної реєстрації в установленому законодавством порядку.

149. Правові засади господарської діяльності в електроенергетиці.

ЗУ «Про електроенергетику, ЗУ «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» У зв’язку з актуальністю проблеми державного регулювання електроенергетики важливе значення особливо в умовах фінансово-економічної кризи має енергозбереження. Її складність обумовлена сировинною затратністю економіки і дешевими енергоносіями, які успадкувала Україна від радянської системи господарювання Правові, економічні та інші основи енергозбереження визначені Законом України від 01.07.1994 «Про енергозбереження». На виконання цього Закону Кабінет Міністрів України розпорядженням від 15.03.2006 р. № 145-р схвалив Енергетичну стратегію України на період до 2030 року

150. Особливості правового регулювання господарських відносин у вугільній промисловості.

Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-IV.

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV

Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 року № 1775-III

Закон України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» від 15 вересня 1995 року № 327/95-ВР

151.Джерела формування та склад майна господарської організації/підприємства.

Майнова база суб’єктів господарських правовідносин формується за рахунок різних джерел, серед яких (відповідно до ст. 140 ГК):

- грошові та матеріальні внески засновників;

- доходи від реалізації продукції (робіт, послуг);

- доходи від цінних паперів;

- капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

- надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об’єктів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб’єктів;

- кредити банків та інших кредиторів;

- безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян;

- інші джерела, не заборонені законом.

Майно за суб’єктами господарювання може закріплюватися на одному з основних правових титулів майна (праві власності, праві господарського відання, праві оперативного управління, праві господарського використання та додаткових правових титулах (праві довірчої власності, праві користування).

Майнова база суб’єктів господарювання – неоднорідна. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, розрізняють: основні фонди, оборотні засоби, кошти, товари (ст. 139 ГК).

152. Облік майна та звітність щодо його використання при здійсненні господарської діяльності.

Майновий стан суб’єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов’язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону.Суб’єкти господарювання відповідно до закону (ст. 145 ГК, Закон “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”) зобов’язані на основі даних бухгалтерського обліку складати фінансову звітність за формами, передбаченими законодавством, проводити інвентаризацію належного їм майна для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, надавати фінансову звітність відповідно до вимог закону та їх установчих документів. Питання, пов’язані із бухгалтерським обліком та фінансовою звітністю підприємств та інших господарських організацій відповідно до нових стандартів, визначається низкою нормативно-правових актів як загальної, так і спеціальної сфери дії. Так, Закон України від 16.07.1999 р. “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” обліку та складання фінансової звітності,

153. Правовий режим цінних паперів у господарській діяльності.

Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає відносини між суб'єктом господарювання, який його випустив (видав), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Правовий режим цінних паперів визначається такими нормативно-правовими актами:

Кодексами:

Господарським кодексом України, який містить окрему главу — гл. 17 «Цінні папери у господарській діяльності», в якій визначаються: поняття та види цінних паперів (ст. 163), умови і порядок випуску цінних паперів суб'єктами господарювання (ст. 164), основні засади придбання цінних паперів суб'єктами господарювання (ст. 165), державне регулювання ринку цінних паперів - ст. 166;

Цивільним кодексом України, в якому також є окрема глава -гл. 14 «Цінні папери»: в ст. 194 закріплено поняття цінного папера, ст. 195 визначає групи та види цінних паперів, в ст. 196 встановлюються вимоги до цінних паперів, ст. 197 містить положення про порядок передання прав за цінними паперами, а ст. 198 - про виконання зобов'язань за цінними паперами

Законами:

від 18.06.1991 р. «Про цінні папери та фондову біржу»: визначає поняття та види цінних паперів, порядок їх випуску та основні засади державного регулювання на ринку цінних паперів;

від 19.09.1991 р. «Про господарські товариства»: регулює низку питань, пов'язаних з випуском акцій при створенні акціонерного товариства, зміні його статутного фонду та ін.;

від 04.03.1992 р.. «Про приватизацію державного майна» (в редакції Закону від 19.02.1997 р.): визначає акції як один з видів об'єктів приватизації та застосування акціонування (перетворення Державних унітарних підприємств у відкриті акціонерні товариства та продаж акцій таких товариств відповідно до затверджених планів приватизації) основним способом приватизації;

154. Поняття та ознаки господарсько-правової відповідальності: теоретичний та законодавчий підходи.

Відповідальність у господар. праві - це комплексний правовий інститут, який має свій особливий предмет регулювання–госпо- дар. правопорушення. Господар. правопоруш. - це протиправна дія або бездіяльність суб'єкта господар. відносин, яка не відповідає вимогам норм госп. права, не узгоджується з юридичними обов'язками зазначеного суб'єкта, порушує суб'є- ктивні права іншого учасника відносин або тре- тіх осіб. Господарсько-правова відповідальність застосовується лише у разі правопорушення, тобто на такій юридичній підставі, як об'єктивні протиправні дії чи бездіяльність правопорушни- ка, і загалом базується на презумпції його вини. У функціональному відношенні господар-право- ва відповідал. покликана стимулювати належне виконання господар. та інших зобов'язань. Отже, її головною метою є забезпечення правопорядку в сфері економіки (в господарських відносинах). Підставами г.п.в є- по-перше,нормативні підста- ви, тобто сукупність норм права про відповідаль. суб'єктів господар. відносин. Другою правовою підставою є господар. правосуб'єктність правопо рушника (боржника) і потерпілого (кредитора). Третя підстава називається юридико-фактичною. Це протиправні дії або бездіяльність особи – господар. правопорушника, що порушують права і законні інтереси потерпілої особи (кредитора) чи заважають їх реалізації.

155. Загальна характеристика стадій господарського договору

Укладання господарського д — це зустрічні договірно-процедурні дії двох або більше госпо- дарюючих суб'єктів щодо вироблення умов дого- вору, які відповідають їх реалним намірам та економічним інтересам, а також юридичне оформлення договору (надання цим умовам певної форми) як правового акту. 1-Особливістю госп. д є те, що при їх укладанні застосовуються певні техніко-юридичні процедури, тобто порядок вис-ропозиції укласти договір (оферти) та прийняття її (акцепту)значною мірою формалізо- ваний. 2-особливістю укладання господар д. є досудове врегулювання розбіжностей, що вини -кають при цьому. Такі розбіжності між п-ствами, організаціями розглядаються керівниками чи затупниками керівників підприємств та орга- нізацій або за їх уповноваженням іншими особами. При наявності заперечень щодо умов догово- ру п-ство чи організація, які одержали проект д., складають протокол розбіжностей, про що роби -ться застереження в договорі, та в 20-денний строк надсилають іншій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. П-ство, організація, які одержали прото кол розбіжностей, зобов'язані протягом 20 днів розглянути його, вжити заходів до врегулювання розбіжностей з другою стороною, включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжнос- ті, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк на вирішення до суду. Він є загаль- ним і підлягає додержанню сторонами, якщо ін -ший (спеціальний) порядок не встановлено дію- чим на території У. Законод., яке регулює кон -кретний вид господар. відносин. 3-особливістю укладання господарських договорів є те, що законод. передбачає спеціальні порядки укла -дання господар. д окремих видів. Суть їх полягає в тому, що форми, строки укладання таких д та ін. регулюються нормами кодексів, статутів, правил та положень про конкретні види госп д

156 Зловживання монопольним становищем: загальна правова характеристика.

.Згідно з ГКУ Монопольним є становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару перевищує розмір, встановлений законом.

Монопольним може бути визнано також становище суб'єктів господарювання на ринку товару за наявності інших умов, визначених закономЗловживання монопольним становищем – нав’язування умов договору, які ставлять контрагентів в нерівне становище, або допоміжних умов, які не торкаються предмету договору, в тому числі нав’язування товару, виїмка з обороту товарів з метою створення або підтримки дефіциту на ринку і встановлення монопольних цін, частковий або повний відказ від реалізації або закупки товару при відсутності альтернативних джерел постачання або збуту з метою створення або підтримки дефіциту на ринку або встановлення монопольних цін, інші дії, направлені на створення перепонів доступу на ринок (виходу з ринку) інших підприємств, встановлення монопольних цін на свої товари, також дискримінаційних цін, які обмежують права окремих споживачів.

157. Правові засади забезпечення якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини.

ЗУ «Про безпечність та якість харчових продуктів» державний нагляд - діяльність органів виконавчої влади, що здійснюється періодично з метою забезпечення дотримання відповідних санітарних заходів і технічних регламентів особами, які здійснюють виробництво та/або обіг об'єктів санітарних заходів і технічних регламентів; Державний нагляд здійснюється санітарною та ветеринарною службою Харчові продукти та потужності (об'єкти),

підконтрольні Санітарній службі та Ветеринарній службі

158. Патентування та квотування у господарській діяльності.

Згідно з ГКУ Ліцензування, патентування певних видів господарської

діяльності та квотування є засобами державного регулювання у сфері

господарювання, спрямованими на забезпечення єдиної державної

політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів

держави, суспільства та окремих споживачів.

2. Правові засади ліцензування, патентування певних видів

господарської діяльності та квотування визначаються виходячи з конституційного права кожного на здійснення підприємницької

діяльності, не забороненої законом, а також принципів

господарювання, встановлених у статті 6 цього Кодексу.

Торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право

суб'єкта господарювання займатися певними видами підприємницької

діяльності впродовж встановленого строку. Спеціальний торговий

патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта

господарювання на особливий порядок оподаткування відповідно до закону. Порядок патентування певних видів підприємницької

діяльності встановлюється законом.

У необхідних випадках держава застосовує квотування,

встановлюючи граничний обсяг (квоти) виробництва чи обігу певних

товарів і послуг. Порядок квотування виробництва та/або обігу (включаючи експорт та імпорт), а також розподілу квот встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

159. Підстави господарсько-правової відповідальності, юридичне значення.

Господарсько-правова відповідальність – це різновидність юридичної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань суб’єктами господарської діяльності. Відповідальність у господарському праві має особливий предмет регулювання - господарські правопорушення. Господарське правопорушення - це протиправна дія або бездіяльність суб'єкта господарських відносин, яка не відповідає нормам господарського права, не узгоджується з юридичними обов'язками зазначеного суб'єкта, порушуючи суб'єктивні права іншого учасника відносин або третіх осіб.

Господарські правопорушення класифікуються на договірні і позадоговірні.

160. Договірні об'єднання підприємств.

Підприємства мають право на добровільних засадах

об'єднувати свою господарську діяльність (виробничу, комерційну та

інші види діяльності) на умовах і в порядку, встановлених цим

Кодексом та іншими законами.

2. За рішенням Кабінету Міністрів України або органів, до

повноважень яких належить управління державними або комунальними підприємствами, можуть утворюватися об'єднання підприємств на умовах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

3. Види об'єднань підприємств, їх загальний статус, а також

основні вимоги щодо здійснення ними господарської діяльності

визначаються цим Кодексом, інші питання їх діяльності регулюються

законодавством України.

161. Порядок і форма укладення господарського договору.

162. Види порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Питанням відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції присвячений розділ VIII Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Згідно зі ст. 50 Закону порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є:

1) антиконкурентні узгоджені дії;

2) зловживання монопольним (домінуючим) становищем;

3) антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;

4) невиконання рішення, попереднього рішення органів Антимонопольного комітету України або їх виконання не в повному обсязі;

5) здійснення учасниками узгоджених дій - суб'єктами господарювання дій, заборонених згідно з ч. 5 ст. 10 Закону;

6) делегування повноважень органів влади чи органів місцевого самоврядування у випадках, заборонених згідно із ст. 16 Закону;

7) вчинення дій, заборонених згідно із ст. 17 Закону;

163. Договір та зобов’язання у сфері господарювання.

Однією з підстав виникнення господарських зобов'язань (і найпоширенішою у сфері економіки) є господарські договори, за допомогою яких опосередковуються зв'язки між суб'єктами господарювання, а також між ними та іншими учасниками господарських відносин.

Термін "господарський договір" широко використовується в законодавстві, юридичній літературі та в господарській практиці. Однак чинне законодавство не містить визначення господарського договору, хоча в Господарському кодексі Україні йому присвячена ціла глава - 20 "Господарські договори"

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) повинен вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

164. Поняття „господарська діяльність” та її ознаки за чинним законодавством України.

Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється

діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного

виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції,

виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають

цінову визначеність.

2. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення

економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

3. Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на

створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх

функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів

господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності

негосподарюючих суб'єктів.

165. Обмеження в підприємницькій діяльності.

Державна політика у сфері розвитку економічної конкуренції

та обмеження монополізму в господарській діяльності, здійснення

заходів щодо демонополізації економіки, фінансової,

матеріально-технічної, інформаційної, консультативної та іншої підтримки суб'єктів господарювання, які сприяють розвитку конкуренції, здійснюється органами державної влади, органами місцевого самоврядування та органами адміністративно-господарського управління та контролю. Так, діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропнихречовин, їх аналогів і прекурсорів, здійснюється відповідно до ЗаконуУкраїни "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин,їх аналогів і прекурсорів".

Позбавлення права займатися певною діяльністю може бути призначене судомна строк до 5 років як основне або додаткове покарання щодо осіб, яківчинили злочин (ст. 31 Кримінального кодексу України).Про погашення судимості див. ст. 89 Кримінального кодексу України.

Діяльність, пов'язану з виготовленням і реалізацією військової зброї табоєприпасів до неї, видобуванням бурштину, охороною окремих особливо

важливих об'єктів права державної власності, перелік яких визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а також діяльність,

пов'язану з проведенням криміналістичних, судово-медичних,

судово-психіатричних експертиз та розробкою, випробуванням, виробництвом.

166. Правове положення приватного акціонерного товариства.

ЗУ «Про акціонерні товариства» Приватне акціонерне товариство може здійснювати тільки

приватне розміщення акцій. У разі прийняття загальними зборами

приватного акціонерного товариства рішення про здійснення публічного розміщення акцій до статуту товариства вносяться відповідні зміни, у тому числі про зміну типу товариства - з

приватного на публічне.

167. Порівняльний аналіз повного та командитного товариства..

Повним визнається таке товариство, всі учасники якого

займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну

відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Особа може бути учасником тільки одного повного товариства.

Найменування повного товариства повинно містити імена (найменування) всіх його учасників, слова "повне товариство" або містити ім'я (найменування) одного чи кількох учасників з доданням слів "і компанія", а також слів "повне товариство"

Командитним товариством визнається товариство, в якому разом з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені товариства

підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за

зобов'язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше

учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні

товариства (вкладників), та які не беруть участі в діяльності

товариства Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства.

Особа може бути повним учасником тільки в одному

командитному товаристві. Повний учасник командитного товариства не може бути учасником повного товариства. Повний учасник

командитного товариства не може бути вкладником цього самого

товариства Найменування командитного товариства повинно містити імена (найменування) всіх повних його учасників, слова "командитне товариство" або містити ім'я (найменування) хоча б одного повного учасника з доданням слів "і компанія", а також слів "командитне товариство".

168. Правова характеристика приватного підприємства.

3. Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність:

безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство,

що ним створюється; із залученням або без залучення найманої праці;

самостійно або спільно з іншими особами.

приватне підприємство, що діє на основі приватної власності

громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи); ГКУ, ЦКУ,

169.Підстави для порушення справи про банкрутство.

Відповідно до законодавства, зокрема ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»

Підставою для застосування банкрутства до суб'єкта підприємництва є економічний фактор — неспроможність виконати грошові зобов'язання. Справу про банкрутство порушує господарський суд, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до борж-і ника сукупно становлять не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом 3-х місяців після встановленого для їх погашення терміну, якщо інше не передбачено законом. Грошове зобов'язання — зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари (виконані роботи, надані послуги), сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.Фактичною підставою для порушення справи про банкрутство може бути лише письмова заява до господарського суду — «Заява про порушення справи про банкрутство»

170. Поняття та ознаки господарських організацій.

господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України (435-15), державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; Госпождарські товариства: акціонерні

товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Державні та комунальні унітарні підприємства, та ін.

171. Поняття та види акціонерних товариств, їх характеристика.

ЗУ «Про акціонерні товаритсва»Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні

акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства.

Кількісний склад акціонерів приватного акціонерного

товариства не може перевищувати 100 акціонерів.

2. Публічне акціонерне товариство може здійснювати публічне та приватне розміщення акцій.

Приватне акціонерне товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій. У разі прийняття загальними зборами

приватного на публічне.

Зміна типу товариства з приватного на публічне або з

публічного на приватне не є його перетворенням.

172. Здійснення права на підприємницьку діяльність фізичною особою.

ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» Фізичні особи України мають законодавчо встановлене право на здійснення самостійної, систематичної, на власний ризик діяльності з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку, якщо дана фізична особа не обмежена у правоздатності або дієздатності та зареєстрована належним чином в органах державної влади.

Суб'єкти малого підприємництва мають суттєву перевагу над платниками податків у великому бізнесі: вони можуть самостійно обрати спосіб оподаткування, обліку та звітності з-поміж кількох варіантів – загальної системи та кількох спрощених.

Державна реєстрація фізичних осіб – підприємців відбувається у п'ять етапів:

1. Реєстрація у державного реєстратора.

2. Реєстрація в податковій інспекції.

3. Реєстрація у Пенсійному фонді України.

4. Реєстрація у фондах соціального страхування.

5. Реєстрація у відділі статистики.

173. Поняття та особливості економічної конкуренції.

Конкуренція між виробниками являє собою тип взаємовідносин між виробниками з приводу встановлення цін і обсягів пропозиції товарів на ринку. Аналогично можна визначити конкуренцію між споживачами як їхні взаємовідносини з приводу формування цін і обсягу попиту на ринкуКонкуренція є визначальним фактором впорядкування цін, стимулом інноваційних процесів (запровадження в виробництво нових винаходів та технологій). Вона сприяє витісненню з виробництва неефективних підприємств, раціональному використанню ресурсів, забопігає диктату виробників-монополістів по відношенню до споживача.

Конкуренція виконує в ринковій економіці наступні функції:

функція регулювання;

функція мотивації;

функція розподілу;

функція контролю.

174. Правове регулювання господарських відносин у нафтогазовому комплексі.

ЗУ «Про нафту і газ» постанова Кабінету Міністрів України від 20.12.19997 р. №1442 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами (з наступними змінами і доповненнями), від 24.03.2003 р. №369

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у

зв'язку з геологічним вивченням нафтогазоносності надр, розробкою

родовищ нафти і газу, зберіганням, транспортуванням та реалізацією

нафти, газу та продуктів їх переробки, незалежно від форм

власності господарюючих суб'єктів - учасників таких відносин. Регулювання відносин у нафтогазовій галузі має особливості,

пов'язані з об'єктивними умовами функціонування галузі:

постійним і безперервним збалансуванням видобутку, постачання і споживання газу, для забезпечення якого встановлюється єдине диспетчерське (оперативно-технологічне) управління Єдиною

газотранспортною системою України;наявністю Єдиної газотранспортної системи України для газопостачання споживачів;

175. Порядок і умови користування нафтогазоносними надрами.

Ділянка нафтогазоносних надр – обмежена по площі і глибині частина земної кори, на яку у встановленому порядку надається спеціальний дозвіл на користування нафтогазоносними надрами. Надання земельних ділянок у користування для потреб нафтогазової галузі здійснюється в порядку, встановленому земельним законодавством України. Ділянки, на які надаються спеціальні дозволи на користування нафтогазоносними надрами, повинні обмежуватися відповідною площею і глибиною. Повний або частковий збіг ділянок для однакових видів користування нафтогазоносними надрами (крім геологічного вивчення нафтогазоносних надр) не допускається. Для видобування та зберігання нафти і газу ділянки нафтогазоносних надр повинні повністю охоплювати виявлене родовище нафти чи газу або створене підземне сховище. Розміри ділянки нафтогазоносних надр, яка надається для видобування нафти і газу, повинні відповідати розміру родовища.

Розміри і межі ділянок, що надаються в користування, встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі геології та використання надр відповідно до законодавства.

Максимальна площа ділянок, які надаються для геологічного вивчення нафтогазоносних надр, не може перевищувати 500 квадратних кілометрів.

Якщо виявлене родовище або створене підземне сховище виходить за межі ділянки нафтогазоносних надр, наданої в користування з метою геологічного вивчення, за заявкою користувача нафтогазоносними надрами розмір цієї ділянки може бути збільшено для цієї ж мети без проведення конкурсу, якщо суміжна ділянка нафтогазоносних надр не надана в користування.

176. Зміст та особливості договорів про постачання електричної та теплової енергії.

За договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу сторона, що постачає, зобов'язується забезпечувати іншу сторону — споживача (абонента) ресурсами, передбаченими договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів. До цього договору застосовують загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або випливає із суті відносин сторін.

Договір на постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу є консенсуальним, двостороннім і оплатним.

Найголовніші права та обов'язки сторін при постачанні енергетичними та іншими ресурсами визначаються у договорах, що укладаються згідно з типовими договорами. Головним обов'язком енергопостачальної організації є безперервне або за погодженим графіком постачання споживача електричною, тепловою енергією чи газом.

177. Поняття та види підприємств за законодавством України.

Відповідно до ст 63 ГКУ Залежно від форм власності, передбачених законом, в

Україні можуть діяти підприємства таких видів:

приватне підприємство, що діє на основі приватної власності

громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

підприємство, що діє на основі колективної власності

(підприємство колективної власності);

комунальне підприємство, що діє на основі комунальної

власності територіальної громади;

державне підприємство, що діє на основі державної власності;

підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі

об'єднання майна різних форм власності).

В Україні можуть діяти також інші види підприємств,

передбачені законом.

2. У разі якщо в статутному капіталі підприємства іноземна

інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно визнається

підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в

статутному капіталі якого іноземна інвестиція становить сто

відсотків, вважається іноземним підприємством.

3. Залежно від способу утворення (заснування) та формування

статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та

корпоративні.

178. Документи, що подаються для державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності.

такі документи:

заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи;

примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом

два примірники установчих документів (у разі подання електронних документів - один примірник);

документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи. У разі подання електронних документів для проведення державної реєстрації юридичної особи підтвердженням внесення плати за проведення державної реєстрації юридичної особи є примірник електронного розрахункового документа, засвідченого електронним цифровим підписом;

інформацію з документами, що підтверджують структуру власності засновників - юридичних осіб, яка дає змогу встановити фізичних осіб - власників істотної участі цих юридичних осіб

У разі утворення юридичної особи на підставі модельного статуту в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи проставляється відповідна відмітка з посиланням на типовий установчий документ.

3. У випадках, що передбачені законом, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається (надсилається) копія рішення органів Антимонопольного комітету України або Кабінету Міністрів України про надання дозволу на узгоджені дії або на концентрацію суб'єктів господарювання.

179. Господарська компетенція органів державної влади.

Рішення органів державної влади та органів місцевого

самоврядування з фінансових питань, що виникають у процесі

формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів, а також з

адміністративних та інших відносин управління, крім

організаційно-господарських, в яких орган державної влади або

орган місцевого самоврядування є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, приймаються від імені цього органу і в межах його владних повноважень.

3. Господарська компетенція органів державної влади та

органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи. Безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарській діяльності може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією

180. Облік майна та звітність щодо його використання при здійсненні господарської діяльності.

181. Збори та комітет кредиторів у справах про банкрутство.

Згідно з ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» Учасниками зборів кредиторів з правом вирішального голосу є кредитори, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів. У зборах можуть брати участь представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю, арбітражний керуючий з правом дорадчого голосу.

2. Збори кредиторів вважаються повноважними незалежно від кількості голосів кредиторів, які беруть участь у зборах, якщо всіх кредиторів було письмово повідомлено про час і місце проведення зборів відповідно до частини першої цієї статті. Кількість голосів кредиторів визначається відповідно до частини четвертої цієї статті.

3. Збори кредиторів скликаються арбітражним керуючим за його ініціативою або ініціативою комітету кредиторів чи інших кредиторів, сума вимог яких складає не менше однієї третини всіх вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, або за ініціативою однієї третини кількості голосів кредиторів.

Збори кредиторів на вимогу комітету кредиторів або окремих кредиторів скликаються арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) протягом двох тижнів з дня надходження письмової вимоги про їх скликання.

Збори кредиторів проводяться за місцезнаходженням боржника.

На час дії процедур банкрутства збори кредиторів обирають комітет кредиторів у складі не більше семи осіб.

Вибори комітету кредиторів проводяться за списком відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх на зборах кредиторів, визначених відповідно до частини четвертої цієї статті.

Рішення про створення та склад комітету кредиторів направляється до господарського суду.

До компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про:

вибори голови комітету;

скликання зборів кредиторів

підготовку та укладення мирової угоди;

182. Правове регулювання господарських відносин в аграрній сфері.

Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 07 червня 1996 року № 236/96-ВР

Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року № 959-XII

Закон України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV

ГКУ, Земельний кодекс України,

183. Поняття та види установчих документів господарських товариств.

Акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з

додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі

статуту, повне і командитне товариство - засновницького договору.

Установчі документи товариства у випадках, передбачених чинним

законодавством, погоджуються з Антимонопольним комітетом України.

Установчі документи повинні містити відомості про вид

товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та

учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок

утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу

прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та

порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких

необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін

до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації

товариства.

185. Роль держави в діяльності суб'єктів господарювання.

життєдіяльності населення держава здійснює екологічну політику.

У соціально-економічній сфері держава проводить соціальну політику захисту прав споживачів (консюмеризм), політику заробітної плати і доходів населення, політику зайнятості, політику соціального захисту та соціального забезпечення.

Держава визначає засади використання природних ресурсів, організації й експлуатації енергосистем, транспорту, зв’язку; правовий режим власності; правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання; бюджетну систему та державний бюджет; систему оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти та іноземних валют на території України; порядок випуску та обігу цінних паперів, їх види і типи; порядок встановлення державних стандартів; порядок утворення і функціонування вільних та інших спеціальних економічних зон; засади зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; засади та інші питання юридичної відповідальності; засади соціального захисту, засади регулювання праці й зайнятості; інші питання управління господарством, передбачені Конституцією і законами України.

У сфері господарювання держава здійснює довгострокову (стратегічну) і поточну (тактичну) економічну і соціальну політику, спрямовану на реалізацію та оптимальне узгодження інтересів суб’єктів господарювання і споживачів, різних суспільних верств і населення в цілому.

186. Порядок зміни та розірвання господарського договору.

Ст. 180 ГКУ Зміна та розірвання господарських договорів в

односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено

законом або договором.

2. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або

розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій

стороні за договором.

3. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи

розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання

пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

4. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни

(розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у

встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

5. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано,

договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності

даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не

встановлено за рішенням суду.

187. Порядок користування надрами в господарській діяльності на умовах розподілу продукції.

Крім того, при запровадженні надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами для всіх видів користування шляхом їх продажу на аукціонах не враховано особливостей надання спеціальних (дозволів) ліцензій на користування надрами у порядку, визначеному Законом України „Про угоди про розподіл продукції".

Зазначений Закон регулює відносини, які виникають у процесі укладення, виконання та припинення дії угод про розподіл продукції, визначає основні правові вимоги до таких угод, а також особливості правовідносин щодо користування надрами на умовах розподілу продукції.

Відносини, які не врегульовані цим Законом, у тому числі такі, які виникають у процесі користування землею, надрами та іншими природними ресурсами, регулюються Конституцією України та відповідними законодавчими актами України.

Водночас, частиною третьою статті 4 Закону України „Про угоди про розподіл продукції" визначено, що держава забезпечує надання інвесторам в установленому порядку дозволів (ліцензій) на користування надрами та ведення підприємницької діяльності з пошуку (розвідки) та експлуатації родовищ корисних копалин, актів про надання гірничого відводу, документів, що засвідчують право користування землею, та інших дозволів, пов’язаних із користуванням надрами, виконанням робіт, передбачених угодою про розподіл продукції.

Зазначені документи видаються згідно з вимогами законодавства України на строк дії угоди, якщо інше не передбачено законами України, і втрачають свою чинність або змінюються на умовах, викладених в угоді.

188. Поняття та ознаки концесійної діяльності. Відмінність понять “комерційна концесія”, “концесія” та “концесійна діяльність”.

Концесія - це діяльність вітчизняного або іноземного суб'єкта господарювання (концесіонера), спрямована на створення (будівництво) та/або управління (експлуатацію) об'єктом концесії відповідно до вимог закону та умов концесійного договору, укладеного на тривалий строк уповноваженим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування з метою задоволення суспільних потреб.

Комерційна концесія — це підприємницька діяльність, яка оформлюється договором з довгострокового ділового співробітництва, у процесі якого компанія (правоволоді-лець) надає юридичній або фізичній особі (приватному підприємцю або групі підприємців) — (користувачам) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг.

Концесія та концесійна діяльність два поняття, які ототожнуються.

189. Загальні тенденції правового регулювання відносин власності у сфері економіки.

Відносини власності в Україні протягом останнього півтора-десятиріччя зазнали кардинальної трансформації, що зумовлено переходом від планово-розподільчої економіки до переважно ринкової.

Економічні перетворення відносин власності в процесі сучасної економічної реформи, яка передбачає запровадження ринкових форм господарювання, здійснюються шляхом:

* подолання гіпертрофії державної власності шляхом: а) приватизації майна державних підприємств

і організацій; б) виділення комунальної власності в самостійну форму власності;

• реформування державного сектора економіки шляхом: а) кор-поратизації державних підприємств; б) застосування форми акціонерного товариства для започаткування державних господарських організацій двох основних категорій: для безпосереднього здійснення господарської діяльності (наприклад, Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»)

190. Функції та істотні умови господарського договору.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між

сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди

щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови,

щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

3. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані

у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Загальними функціями договору є:

- ініціативна (договір як акт вияву ініціативи і узгодженої волі сторін врегулювати певні відносини);

- програмно-координаційна (договір як програма поведінки сторін щодо здійснення господарських відносин і засіб узгодження, координації їхніх дій відповідно до економічних інтересів і намірів);

- інформаційна (договір завдяки формальній визначеності його умов включає в себе інформацію про правове становище сторін у договорі, яка необхідна сторонам, у відповідних випадках - юрисдикційним органам, третім особам);

- гарантійна (лише завдяки договору включаються в дію такі правові гарантії виконання договірних зобов'язань, як неустойка, завдаток, застава тощо);

- правозахисна (договір є правовою формою відносин, тобто формою, в межах якої забезпечується примусове виконання зобов'язань сторін шляхом використання майнових санкцій, засобів оперативного впливу).

191. Поняття та види кредитно-фінансових операцій в господарській діяльності.

Кредитно-Фінансова операція - будь-яка операція, пов'язана зі здійсненням або забезпеченням здійснення платежу суб'єктами господарювання

До фінансових операцій відносяться всі операції, пов'язані зі зміною прав власності на фінансові активи, у тому числі виникнення й ліквідація фінансових вимог. Щоб визначити, які операції є фінансовими, необхідно провести границю між:

- фінансовими і нефінансовими активами;

- фінансовими операціями та іншими змінами у фінансових активах;

- операціями з реально існуючими фінансовими активами й операціями з умовними фінансовими активами.

ормою руху позичкового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин є міжнародний кредит. Ця фінансова операція пов'язана з наданням позичальнику валютних ресурсів на умовах повернення, терміновості та сплати процентів.

Міжнародний кредит виступає в різних видах. Його можна класифікувати за декількома головними ознаками, що характеризують його окремі сторони.

За термінами міжнародні кредити поділяються на:

- короткострокові - до 1 року;

- середньострокові - до 5 років;

- довгострокові - більше 5-7 років.

192. Правове регулювання лізингових операцій в Україні.

Лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів

ГКУ, ЦКУ, ЗУ «Про фінансовий лізинг»

193. Поняття та види інноваційної діяльності.

Згідно зі ст. 325 ГК України, інноваційною діяльністю у сфері господарювання є діяльність учасників господарських відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій з метою виконання довгострокових науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя.

Види інноваційної діяльності

1. Інноваційна діяльність передбачає інвестування наукових

досліджень і розробок, спрямованих на здійснення якісних змін у

стані продуктивних сил і прогресивних міжгалузевих структурних

зрушень, розробки і впровадження нових видів продукції і

технологій.

2. Інноваційна діяльність здійснюється за такими напрямами:

проведення наукових досліджень і розробок, спрямованих на

створення об'єктів інтелектуальної власності, науково-технічної

продукції;

розробка, освоєння, випуск і розповсюдження принципово нових

видів техніки і технології;

розробка і впровадження нових ресурсозберігаючих технологій,

призначених для поліпшення соціального і екологічного становища;

технічне переозброєння, реконструкція, розширення,

будівництво нових підприємств, що здійснюються вперше як

промислове освоєння виробництва нової продукції або впровадження

нової технології.

3. Інвестування відтворення основних фондів і приросту

матеріально-виробничих запасів здійснюється як капітальні

вкладення.

194. Правове регулювання комерційної концесії в Україні, поняття та ознаки.

Господарським кодексом; глава 36 "Використання у підприємницькій діяльності прав інших суб'єктів господарювання (комерційна концесія)", яка містить положення щодо: поняття та предмета договору комерційної концесії (ст. 366);

форми та реєстрації договору комерційної концесії (ст. 367); комерційної субконцесії (ст. 368); винагороди за договором комерційної концесії (ст. 369); обов'язків правоволодільця (ст. 370); обов'язків користувача (ст. 37і); обмеження прав сторін за договором комерційної концесії (ст. 372); відповідальності правоволодільця за вимогами, що заявляються до користувача (ст. 373); зміни та розірвання договору комерційної концесії (ст. 374); наслідків зміни торговельної марки чи іншого позначення правоволодільця (ст. 375); законодавства про комерційну концесію (ст. 376);

Цивільним кодексом, глава 76 якого ("Комерційна концесія" - статті 1115-1129) містить положення, які є аналогічними (з деякими відмінностями) відповідним положенням ГК;

від 23.12.1993 р. "Про авторське право і суміжні права" (в редакції Закону від М.07.2001 p.);

від 15 12.1993 р. "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (в редакції Закону від 01.06.2000 p.);

від 15.12.1993 р. "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг";

від 15.12.1993 р. "Про охорону прав на промислові зразки"

195. Господарські зобов'язання суб'єктів господарювання.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

2. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

3. Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.

196. Поняття і правове становище промислово-фінансових груп.

Промислово-фінансова група є об'єднанням, яке створюється за рішенням Кабінету Міністрів України на певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міжнародними договорами України, а також з метою виробництва кінцевої продукції.

До складу промислово-фінансової групи можуть входити промислові та інші підприємства, наукові і проектні установи, інші установи і організації усіх форм власності.

У складі промислово-фінансової групи визначається головне підприємство, яке має виключне право діяти від імені промислово-фінансової групи як учасника господарських відносин.

Промислово-фінансова група не є юридичною особою і не підлягає державній реєстрації як суб'єкт господарювання

197. Майно у сфері господарювання як об’єкт господарських правовідносин.

Об'єкт правовідносин — це те, із приводу чого виникає, існує саме правове відношення

Майно підприємства становлять виробничі і невиробничі

фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в

самостійному балансі підприємства.

Підприємство випускає, реалізує та придбаває цінні папери

відповідно до законодавства України.

Держава гарантує захист майнових прав підприємства.

Вилучення державою у підприємства майна, що ним використовується,

здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Майно державного унітарного підприємства перебуває у

державній власності і закріплюється за таким підприємством на

праві господарського відання чи праві оперативного управління.

198. Правомочності суб’єкта господарювання щодо комерційної таємниці та використання географічного значення.

Право на використання географічного зазначення мають лише суб'єкти господарювання, які виробляють товари (надають послуги), щодо яких здійснено державну реєстрацію відповідного географічного зазначення.

2.Використанням географічного зазначення суб'єктом господарювання вважається: застосування його на товарах, для яких зареєстровано це географічне зазначення, а також на упаковці; застосування в рекламі, проспектах, рахунках, друкованих виданнях, офіційних бланках, вивісках тощо.

.Умови надання правової охорони географічного зазначення визначаються законом.

Суб'єкт господарювання, що є володільцем технічної,

організаційної або іншої комерційної інформації, має право на

захист від незаконного використання цієї інформації третіми

особами, за умов, що ця інформація має комерційну цінність у

зв'язку з тим, що вона невідома третім особам і до неї немає

вільного доступу інших осіб на законних підставах, а володілець

інформації вживає належних заходів до охорони її конфіденційності.

2. Строк правової охорони комерційної таємниці обмежується

часом дії сукупності зазначених у частині першій цієї статті умов.

3. Особа, яка протиправно використовує комерційну інформацію,

що належить суб'єкту господарювання, зобов'язана відшкодувати

завдані йому такими діями збитки відповідно до закону. Особа, яка

самостійно і добросовісно одержала інформацію, що є комерційною

таємницею, має право використовувати цю інформацію на свій розсуд.

199. Концесійна діяльність в Україні та юридична природа концесійного договору.

Про господарський характер концесійного договору свідчить його відповідність ознакам, притаманним господарським договорам, які в свою чергу витікають із загальних засад здійснення господарської діяльності.

Дата добавления: 2015-11-30; просмотров: 24 | Нарушение авторских прав

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.162 сек.)