Варіанти розв'язання

Ф Не обертаючись, пишу на дошці великими літерами: МЕНІ БОЛЯЧЕ! (Я не маю цього приховувати. Я така сама людина, як і вони.) Стрима­но замикаю написане у рамку (відчуваю образу і гнів, однак стриму­юсь. Спокій плюс увага: треба зрозуміти, чи це звичайна дурниця, чи «поза»?) Не обертаючись, задумливо промовляю: «Навіть з останньої парти влучити в мою потилицю не важко. (Обертаюсь до класу). Я сподіваюсь, та людина, яка це зробила, розуміє, навіщо це їй. Якщо знічев'я — це безглуздо. Якщо навмисно — це нічого не доводить... А втім, поки не будемо цього обговорювати. А я пропоную поспілкува­тись, а потім разом вирішити, як бути далі... (Головне — переконати їх словом, поглядом, інтонацією, жестами, що я не збираюсь відступати. Моя мета — забезпечити контакт, який би переріс у позитивні взаємини).

Ф Якби мені знаття, що тут стріляють у спину і слід стерегтися... Не буду принижувати себе, з'ясовувати стосунки і визначати прізвище «смілив­ця». Почекаю, поки він сам дозріє до цього. Всім іншим раджу бути обе­режнішими з ним. Адже він може виявити свою «сміливість» і за спи­ною того, хто вважає його найкращим другом.

<І> Це у вас така традиція? Що ж, не будемо її порушувати. Віднині кожну годину класного керівника будемо розпочинати цим ритуалом. Зважа­ючи, що моя потилиця була мішенню цього разу, далі на моєму місці по­буває кожен з вас за журнальним списком. Отже, об'єктом тренування на влучність наступного разу буде...

Ф Для мене цей постріл як ніж у спину. Навіть у позаминулому сторіччі су­перечки вирішувались дуеллю, коли дивились один одному у вічі... Не буду з'ясовувати, хто це зробив: мені б не хотілось дивитись у вічі цій людині. Хіба що вона захоче наодинці зізнатись.

Ф Я, опустивши руки, стоятиму спиною до класу. Потім поставлю після перерваного на півслові напису три великі крапки. Повернусь обличчям до класу і запитаю: «Хто?» Звичайно ж, вони мовчали б. Запитаю вдру­ге: «Хто?» Відтак, витримавши паузу, додам: «Що ж, лише жалюгідний боягуз, вже звиклий до свого боягузства, може так спокійно ховатись за спинами інших. А втім, він двічі боягуз: вистрілив у спину і боїться у цьому зізнатись. Якщо це йому подобається, то його варто лише пожаліти. Розпочнімо наше знайомство...»

Ф Постоявши деяку мить спиною до них, допишу те, що розпочато на дошці, стримано скажу: «Епіграф до нашої сьогоднішньої бесіди не пе­редбачався. Однак те, що сталося, змінило мої плани. Нехай наша

21

розмова має епіграф...» Візьму крейду і великими літерами напишу на дошці:

Я не люблю, когда стреляют в спину. Я также прошив вьістрелов в упор.

В. Висоцький

А потім почну заплановану розмову.

Дата добавления: 2015-11-30