Розділ IV. Стаття 99

коштів загальнодержавних цільових фондів у Національному банку України, уповноважених банках та кредитних установах України. У ході проведення перевірок і аналізу стану економіки Рахункова палата розробляє заходи щодо вишукання можливостей і нових джерел додаткових надходжень до Державного бюджету і вносить відповідні пропозиції Міністерству фінансів України та провадить інші форми фінансового контролю за формуванням і витрачанням державних коштів.

Рахункова палата наділена повноваженнями значно ширшими, ніж передбачено ст. 98 Конституції України, оскільки їй надавалося право здійснювати тільки контроль за витрачанням коштів Державного бюджету України. Рахункова палата контролювала тільки видаткову частину бюджету, тобто їй надавалося право контролювати цільове використання коштів, які надійшли до Державного бюджету, не з'ясовуючи причин своєчасного не-надходження доходів. Крім того, згідно з ч. З ст. 143 Конституції України органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності. Рахункова палата згідно з наданими їй ст. 98 Конституції повноваженнями позбавлена права контролювати витрачення таких коштів.

Після передачі об'єктів державної власності органам місцевого самоврядування вона не мала права контролювати їх, як і не може контролювати витрачення коштів, що надходять до місцевих бюджетів від окремих загальнодержавних податків і зборів. Верховна Рада України підготувала проект Закону, який виправляє це положення, та звернулася до Конституційного Суду України за роз'ясненням, чи не суперечать її пропозиції статтям 157 та 158 Конституції України. Конституційний Суд України своїм висновком від 25 березня 1999 р. № 16/99 підтвердив, що покладення на Рахункову палату повноважень на проведення парламентського контролю за формуванням та виконанням Державного бюджету України не суперечить вимогам ст. 157 Конституції-На звернення Верховної Ради України від 21 вересня 2000 р. щодо конституційності нової редакції ст. 98 Конституції України, запропонованої у проекті Закону України «Про внесення змін до 464

статті 98 Конституції України», Конституційний Суд України 21 грудня 2000 р. (справа № 1-45/2000) визнав, що проект цього Закону відповідає вимогам статей 157 і 158 Конституції України у такій редакції: «Парламентський контроль за формуванням та використанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів у частині фінансування повноважень місцевих державних адміністрацій та делегованих місцевому самоврядуванню повноважень органів виконавчої влади по доходах і видатках від імені Верховної Ради України здійснює Рахункова палата України».

Повноваження, порядок організації і діяльності Рахункової палати України визначається законом.

Стаття 99. Грошовою одиницею України є гривня. Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави – Національного банку України.

Коментована стаття присвячена основоположній функції Національного банку України – забезпеченню стабільності грошової одиниці.

Конституція встановлює єдиний платіжний засіб в Україні – гривню, що дорівнює 100 копійкам. Офіційне співвідношення між гривнею, золотом або іншими дорогоцінними металами в Україні не встановлено. На території України заборонено випуск і обіг інших грошових одиниць як засобу платежу.

Виключне право введення в обіг (емісію) гривні і розмінної монети, організації їх обігу та вилучення з обігу в Україні належить Національному Банку.

Для виконання основної функції Національного банку України – забезпечення стабільності грошової одиниці – йому Законом України від 20 травня 1999 р. «Про Національний банк України» надані всі повноваження по управлінню грошовим обігом. Цей банк здійснює виготовлення та зберігання банкнот і монет; створює резервні фонди банкнот і монет; встановлює правила випуску в обіг, зберігання, перевезення, вилучення та інкасації готівки, порядок ведення касових операцій для банків, інших фінансово-кредитних установ, організацій і підприємств.

Готівка знаходиться в обігу у вигляді грошових знаків – банк-нот (паперових) і монет (металевих). Банкноти і монети є беЗу-

ЗІ» 3-472

Конституція України

Розділ IV. Стаття 99

мовними зобов'язаннями Національного банку України і забез печуються всіма його активами.

Гривня (банкноти і монети) є єдиним законним платіжним засобом і всі розрахунки в державі проводяться тільки в гривні або із застосуванням гривні як єдиного грошового еквіваленту. Грошова маса в Україні – це грошові знаки в обігу, кошти на рахунках та у вкладах юридичних і фізичних осіб є безумовними грошовими зобов'язаннями банків. Офіційний курс гривні до іноземних валют встановлює та оприлюднює Національний банк України.

Для регулювання курсу гривні щодо іноземних валют Національний банк використовує золотовалютний резерв, купує і продає цінні папери, встановлює і змінює ставку рефінансування та застосовує інші інструменти регулювання грошової маси в обігу. Рух грошової маси в країні готівкою і в паперовій формі і є грошовим обігом. Грошовий обіг в Україні існує удвох формах – обіг готівки та безготівковий грошовий обіг. У країнах з розвиненою економікою розрахунки, як правило, проводяться у безготівковій формі. До розрахунків готівкою звертаються в основному лише в роздрібній торгівлі або при здійсненні дрібних платежів у сфері послут. В Україні останнім часом питома вага розрахунків готівкою серед загальної кількості розрахунків значно зросла через недовіру особливо у фізичних осіб до банківських установ, пов'язану із знеціненням вкладів у банках, а також бажанням і можливістю деяких господарюючих суб'єктів знижувати свої доходи і прибутки, а цим зменшувати оподатковувані доходи.

Але жорсткі заборони розрахунків готівкою, які діяли в Україні, давали можливість кримінальним елементам робити «бізнес» на тому, що вони відкривали рахунки на ім'я фізичних осіб, на які зараховувалася готівка, а «власники рахунків» передавали їх за певну плату дійсним власникам коштів. Ці доходи повністю уникали оподаткування. Тому держава змушена послаблювати перехід до виключно безготівкових розрахунків і дозволяти здійснювати деякі розрахунки у готівковій формі. Розрахунки готівкою юридичні особи і індивідуальні підприємці та громадяни здійснюють як за рахунок коштів, які отримали в касі кредитної установи, так і за рахунок виторгу. Сума платежу готівкою платника – покупця другому підприємцю – продавцю не повинна перевищувати десять тисяч гривень протягом одного дня за

одним чи кількома документами. Кількість одержувачів готівки _Не обмежується. Якщо сума платежу готівкою за день перевищує десять тисяч, то розрахунок понад десять тисяч проводиться безготівково. Цільове витрачання готівки підтверджується документами. За порушення встановленого порядку використання готівки винні притягуються до відповідальності.

Законодавство України дозволяє юридичним і фізичним особам проявляти ініціативу, надавати послуги і виконувати роботи з метою одержання прибутку. Однак держава, підтримуючи таку ініціативу, встановлює деякі обмеження, в тому числі і в галузі обігу готівки та встановлює відповідальність за їх порушення. Нормативно-правовими актами, що регулюють обіг готівки і встановлюють відповідальність за їх порушення, є в першу чергу Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 р. № 436 із змінами та доповненнями, Інструкція Національного банку України «Про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні», Інструкція Національного банку України «Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України» від 19 лютого 2001 р. із наступними змінами і доповненнями.

Кожному підприємству, що здійснює діяльність із готівковими коштами, встановлюється сума коштів, яку можна залишити в касі і не здавати в банк. Розмір ліміту залежить від режиму, специфіки роботи підприємств, його віддаленості від банку, розміру касових оборотів, установлених термінів і порядку здачі касової виручки. Як правило, ліміт залишку касової готівки встановлює банк, в якому відкрито основний рахунок підприємства чи організації. Деякі підприємства (колективні, сільськогосподарські, колгоспи та подібні їм організації) встановлюють розмір готівкових коштів, що залишаються в касах, самостійно, а індивідуальним підприємцям та фермерським господарствам, що займаються виключно виробництвом, переробкою та реалізацією сільськогосподарської продукції, ліміт не встановлюється. Національний банк України дозволяє використовувати готівкові кошти в необхідних розмірах на оплату праці, забезпечення господарських потреб, на відрядження тощо. Для цього підприємства і організації можуть витрачати кошти як з виторгу, так і одержані в касі банку.

30-3-472

Конституція України

Розділ IV. Стаття 100

Стаття 100. Рада Національного банку України розробля основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням.

Правовий статус Ради Національного банку України визна-чається законом.

Коментована стаття присвячена питанню розробки Національним банком України засад грошової політики і механізмам здійснення контролю за її реалізацією.

Правовий статус Ради Національного банку України визначається законом. Рада Національного банку відповідно до загальнодержавної програми економічного розвитку та основних параметрів економічного та соціального розвитку України до 15 вересня поточного року розробляє Основні засади грошово-кредитної політики і вносить їх до Верховної Ради України для інформування та здійснює контроль за виконанням Основних засад грошово-кредитної політики. Зміст цієї політики визначається Конституцією України та законодавчими актами.

Основні засади грошово-кредитної політики визначені ст. 24 Закону України від 20 травня 1999 р. «Про Національний банк України»: вони ґрунтуються на основних критеріях та макроеко-номічних показниках загальнодержавної програми економічного розвитку та Основних параметрах економічного та соціального розвитку України на відповідний період, що включають прогнозні показники обсягу валового внутрішнього продукту, рівня інфляції, розміру дефіциту Державного бюджету та джерел його покриття, платіжного та торгового балансів, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Грошово-кредитну політику реалізує Національний банк України. Основними економічними засобами і методами грошово-кредитної політики, як установлено ст. 25 Закону України «Про Національний банк України» (в редакції Закону України від 13 липня 2000 р. № 1919-111), є регулювання обігу грошової маси через: визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для комерційних банків; процентну політику; рефінансування комерційних банків; управління золотовалютними резервами; операції з цінними паперами; регулювання імпорту та експорту капіталу; емісію власних боргових зобов'язань та операції з ними.

рада Національного банку України здійснює контроль за реалізацією грошово-кредитної політики. Вона аналізує вплив грошово-кредитної політики України на стан соціально-економічного розвитку України, розробляє пропозиції щодо внесення відповідних змін до неї та приймає відповідні рекомендації Правління Національного банку стосовно основних питань, віднесених до компетенції Національного банку в межах Основних засад грошово-кредитної політики.

Статтею 8 Закону України «Про Національний банк України» Рада Національного банку України віднесена до керівних органів Національного банку. Рада може звернутися до Верховної Ради України з викладенням своїх позицій. Рада затверджує кошторис доходів та витрат банку і подає Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України до 1 вересня поточного року прогнозовані відомості про суму перевищення доходів над витратами за кошторисом для включення до проекту Державного бюджету України на наступний рік.

Рада Національного банку України наділена правом визначати аудиторську компанію для проведення аудиторської перевірки Національного банку, розглядає аудиторський висновок та затверджує бухгалтерський баланс Національного банку України і публікує в офіційних друкованих засобах масової інформації Щорічний баланс Національного банку.

Щорічно до 1 липня Рада затверджує звіт про виконання кошторису Національного банку України та розподіл прибутку за

звітний бюджетний рік.

Рада затверджує рішення Правління Національного банку про участь у міжнародних фінансових організаціях.

Голова Ради та його заступник обирається Радою Національного банку строком на три роки. Припинення повноважень Членів Ради відбувається у зв'язку із закінченням строку їх повноважень або достроково при настанні деяких умов (наприклад, за власним бажанням, обвинуваченні їх у вчиненні злочину). Президент України та Верховна Рада України можуть звільнити членів Ради Національного банку, яких було призначено ними, зле не раніше одного року після їх призначення на посаду. Повноваження призначеного складу Ради Національного банку достроково припиняються у разі оголошення їй недовіри Президентом країни або Верховною Радою України у зв'язку з тим, що вико-

Дата добавления: 2015-11-30