Читайте также:
|
Дао покриває небо, підтримує землю, розгортає чотири сторони світу, розкриває вісім меж[357]. Високе безмежно, глибоке безмірно, [воно] обіймає небо і землю, поєднується з безформним[358]. Біжить джерелом, б’є ключем. Порожнє, поступово наповнюється. Вирує і бурлить. Каламутне, поступово очищується. Стане між небом і землею і заповнить увесь простір; ляже між чотирма морями і заповнить увесь обшир. Роздає і не вичерпується. Немає для нього ні ранку, ні вечора. Розтягнуте – покриває шість боків[359], згорнуте – не заповнить і долоні. Стиснуте – здатне розпрямлятися, темне – здатне бути світлим, слабке – здатне бути сильним, м’яке – здатне бути твердим. Натягує чотири шнури[360], ховає в роті інь-ян. Пов’язує простір і час, передає світло трьом світилам[361]. До краю розріджене, воно мов кашка; надзвичайно тонке, проте вловиме. Гори завдяки йому високі, глибини завдяки йому глибокі, звірі завдяки йому бігають, птахи завдяки йому літають, сонце й місяць завдяки йому світять, зоряний хоровод завдяки йому рухається, лінь завдяки йому бродить, фенікс завдяки йому ширяє[362]…
Колесо крутиться, не перериваючись; вода тече, не спиняючись, вона, як і сила-силенна речей, [у своїх переродженнях нескінченна]. Підіймається вітер, густішають хмари, і ніщо не залишається безмовним. Гримить грім, падає дощ. Одне іншому відгукується без кінця-краю, незриме, наче поява духів, миттєве, як блискавка. Підіймаються дракони, злітаються луані [363]. Рухається по кругу форма, обертається ступиця. Один оберт змінює другий. Відгранене і відшліфоване знову стає необробленим.
У природі все без насилля узгоджене з дао, без домовленостей підвладне де, речі у спокійній радості, не знаючи гордині, набувають гармонії… Де приводить до згоди небо й землю, до гармонії – інь та ян, поєднує чотири пори року, узгоджує п’ять першоелементів, оберігає і пестить [усе] – і сила-силенна речей у багатстві своєму народжується. Воно (де) напоює дерева і трави, насичує метали й каміння. Виростають птахи й звірі, формується їхня шерсть, густішає пір’я та міцніють крила, в оленів відростають роги. У звірів немає викиднів, у птахів – яєць-бовтунів, батько не знає печалі від втрати сина, старші брати не плачуть за молодшими, діти не зостаються сиротами, дружини – вдовами. Веселка не з’являється[364], зловісні знамення також. Це досягається тим, що у всьому міститься де.
Вище дао породжує силу-силенну речей, та нею не володіє; [воно] творить різноманітні зміни, та над ними не панує. Ті, що бігають і дихають, літають і повзають, – настає час, і народжуються, проте не з його волі; настає час, і помирають, проте не через його ворожість. Здобуваючи з користю, воно не може отримувати похвалу; витрачаючи і терплячи збитки, воно не може бути огуджене. Роздає і обдаровує, але не біднішає. Обертається, і обертанню цьому немає кінця-краю. Найтонше і найдрібніше, воно не знає втоми. Нагромаджуй його – воно не стане вищим; руйнуй його – воно не стане нижчим; додавай до нього – воно не примножиться; віднімай у нього – воно не зменшиться; обтесуй його – воно не відшарується; рубай його – воно не розрубається; свердли його – воно не просвердлиться; засипай його – воно не зміліє.
Неясне, тьмяне,
Не може бути втілене в образ.
Тьмяне, неясне,
Невичерпне в бутті своєму.
Темне, таємниче,
Відгукується безформному.
Мчить, тече потоком –
Його рух не порожній.
З твердим і м’яким згортається і розправляється.
З інь і ян підіймається й опускається.
ДУН ЧЖУНШУ
Дун Чжуншу (董仲舒, 179-104 до н.е.) – відомий філософ і державний діяч давнього Китаю. Він – ініціатор реформ, пов’язаних із обмеженням великого землеволодіння й уведенням державної монополії на виплавку заліза й добування солі; особливо активно брав участь у політичному житті імперії Хань за правління імператора У-ді після 140 р. до н.е. Дун Чжуншу – автор низки творів філософсько-політичного характеру, що налічують, за даними “Ханьшу” («汉书»), 123 частини (пянь,篇). Будучи прибічником сильної централізованої влади, Дун Чжуншу прагнув виробити ідеологічні основи управління країною, поклавши в основу дещо модернізовані ідеї древнього конфуціанства. У середні віки став відомий як “Конфуцій доби Хань”.
Дун Чжуншу перший чітко виділив ідею “доброти” (性) як її потенційного стану (сама природа людини первісно добра), підкресливши неможливість ототожнення “добра” й “природи”: “[людська] природа (质) подібна до рису на корені, добро ж – до рису в зерні”. За ним, “тіло / особистість” (身) складається з однаково вроджених добротворної “природи” і злотворної “чуттєвості”, що співвідносяться з якостями ян та інь відповідно, людська “природа” в цілому може вважатися “доброю” стосовно “природи птахів і звірів”, але не “природи великомудрих” (圣).
Дун Чжуншу належить праця “Чуньцю фаньлу” («春秋繁露», “Багата роса на літописі «Чуньцю»”), назва якої початково була заголовком лиш одного з розділів і стала назвою всієї праці пізніше. Під “Чуньцю” мається на увазі літопис “Вéсни й осені”, що приписується Конфуцію і містить опис подій у царстві Лу впродовж 722-481 до н.е. Дана праця зіграла важливу роль у формування ідеології доби Хань, заклавши основи ортодоксальної конфуціанської доктрини. Остаточно цей трактат оформився в період дискусій І ст. н.е., що відбилися в праці Бань Гу (“Диспут у залі білого тигра” («白虎通»). Заслуга Дун Чжуншу полягає головним чином у тому, що, пристосовуючись до зміни соціальних умов у єдиній імперії, беручи до уваги розвиток уявлень про природу й суспільство, він доповнив основні конфуціанські постулати положеннями натурфілософських концепцій (зокрема положеннями Цзоу Яня про п’ять стихій) та легістськими нормами. Також він розробив основи того конфуціанського вчення, яке стало офіційною ідеологією правлячих класів.
Наводимо два уривки із твору Дун Чжуншу “Чуньцю фаньлу” (переклад за виданням: Древнекитайская философия. Эпоха Хань / Сост. Ян Хин-шун. – М., 1990. – С. 115-116; 125-127).
Частина 5.
Дата добавления: 2015-11-30; просмотров: 41 | Нарушение авторских прав