Коло східних воріт ринуть берести ввись,
А дуби – на крутому горбі.
Доня роду Цзичун, благочесная діва,
Під деревами в танці кружля.
Наше рішення – в добру годину
До південного плато піти.
Не сукає ніхто конопель –
Всі на ринку танцюють вони!
Як пішли ми у днину щасливу –
Не одну проминули людину.
Я погляну: ти – мальва з весни,
Обдаровуєш перцем мене запашним.
Водойма біля східних воріт
Коло східних воріт – рів за містом, водойма.
Коноплі замочить можна в ній.
З роду Цзі там красива дівчúна достойна –
Можна з нею співати пісні.
Коло східних воріт – рів за містом, водойма.
Можна в ній замочить кропиву.
З роду Цзі там красива дівчúна достойна –
Можна з нею розмову вести наяву.
Коло східних воріт – рів за містом, водойма,
Замочити б у ній очерет!
З роду Цзі там красива дівчúна достойна –
Побалакать би з нею мені без секретів!
Тополі біля східних воріт
Край воріт, що на східному в’їзді, – тополі,
Листя пишне у них на роздоллі.
В надвечір’я зустрітись умовились ми,
Як на небі зірничок засяє доволі.
Край воріт, що на східному в’їзді, – тополі,
Соковитих листочків багато на них.
Стануть сутінки – нашої зустрічі час,
А під небом зірок – сяйва не позичать!
Сходить місяць [87]
Ой сходить місяць, яскраво світить.
Ой там красуня, дівчина гарна.
Іде велично, ступає чинно,
А серце тужить, печаль глибока!
Ой місяць сходить, та й чисто вмитий.
Дівчина славна, краса захмарна.
Гордливі кроки, неквапно плине,
Ой плаче серце – журба, неспокій!
Ой сходить місяць – та й світло лити!
У панни врода – мов сонця барви,
Іде, мандрує, пливе неспинно,
А серце рветься в журбі глибокій.
Із пісень царства Гуй [88]
Той вітер
Там вітер віє-повіває, гей,
А колісниця мчить неспинно, гей!
Я обертаюся, на шлях дивлюся –
І серце зранене сумує, гей!
Там вітер вировий все крутить, гей –
Перевернулась колісниця, гей!
Я обертаюся, на шлях дивлюся –
І журиться серденько в тузі, гей!
Хто може рибу зготувати нині?
Тому старанно посуд вимиватиму.
На Захід їде хто у цю годину[89]?
Про того славну пісню я співатиму!
Із малих од
Небо захищає [90]
Тебе нехай Небо хранить, мир і спокій дарує тобі,
У цьому – постійність найбільша.
Щоб добрим і милістю щедрим ти був,
І в щасті великім був вільний.
Хай Небо достаток тобі принесе,
Багатство безмежне, дзвінку славнозвісність.
Тебе нехай Небо хранить, мир і спокій дарує тобі,
Ти матимеш щастя і спокій щохвилі.
Хай справи ідуть у житті до ладу,
Небесне багатство отримуй усе – не розділене.
Хай Небо дає щастя вічне й безмежне тобі –
В життєвій дорозі щоб кожної миті світило!
Тебе нехай Небо хранить, мир і спокій дарує тобі,
Хай в царстві не буде й села, щоби не процвітало.
Як гори високі круті, як зелені горби,
Як пригірки – так тобі щастя бажаєм багато!
Немов безперервно пливуть повноводі річки –
Не може воно велетенським і вічним не стати!
Ми щастя прикличемо, страви у жертву принісши,
Припасів багато – за щедрі роки нажили ми.
І жертви в усі пори року незмінно несемо –
Аби пом’янути володарів мудрих колишніх.
До вана з небес промовля попереднього влáдаря дух:
Без меж і велике хай буде його довголіття.
Владики колишнього дух опустився до нас,
Дарує тобі він блаженства багато.
У твóго народу основа проста –
У їжі й питві повсякденна потреба.
Простих тисячí є людей,
Які тобі щастя бажають.
Як місяць у небі висить поза часом,
Як сонце, яке підіймається красно,
Немов довголіття крутої Наньшань
(Довіку горі цій додолу не впасти!),
Немов ряснота кипариса й сосни –
Хай так без упину трива твоє щастя!
Дата добавления: 2015-11-30; просмотров: 24 | Нарушение авторских прав