|
Читайте также: |
1. Хочеш у всьому знайти Господа Бога, то сам облиш себе! Хочеш здобути Ісусову любов, завжди відрікайся від себе! Все, що відіймеш від свого самолюбства, від особистого вдоволення, це дай Божій любові. Таке то є вчення про загальне відречення. Можливо, воно сповняє тебе страхом, ще недосконала душе. Не бійся! Тільки початки важкі, і поступово виберешся на вершини.
2. Як провести в собі це загальне звільнення? Бери до уваги тільки сучасну хвилину.
Виконуй виключно свої обов'язки, сповняй їх спокійно, не поспішаючи та й не мляво. У час праці насторожуй увагу, як можеш вподобатися Ісусові Христові, що працює, молиться та живе тобою.
Як трапляється нагода, подаруй Господеві яку вподобу, схильність, вдачу, настрій серця, міркування, цікавість, а тоді дальше спокійно працюй.
3. Безперечно, чимало нагод до жертви вислизають з-під твоєї уваги. Цим не бентежся, Ісус Господь не прохає їх у тебе, інакше Він тобі це підказав би. Деякі з жертв, які спостерігаєш, видаються тобі заважкі та втомливі, тому може відкладаєш їх. Та перепроси Господа Ісуса за невірність. Визнай провину, виріши більшу великодушність та наполегливо благай Учителя уможливити тобі та уприступнити ці офіри.
Деколи вагатимешся, чи Господь хоче чи не хоче такої-то жертви. У цій розгубленості не втрачай часу на вагання, вирішай, що хочеш. В обидвох випадках діятимеш у любові.
Безперечно, при виборі з любові до Господа Ісуса вибереш те, що менш приємне. Але, якщо ти підлеглий внутрішнім тривогам, то деколи вибереш також вигіднішу для тебе можливість, не для догоди собі, а для збереження духовної свободи. Маєш невимушено, сердечно та радісно відрікатись себе: «Веселого бо дателя любить Бог».
4. Не думай про великі вмертвлення та дошкульні бичування, про нагайку та залізні кайдани. Ні, хоч бувають такі, що за надхненням та порадою сповідника підіймаються дечого з вище згаданого, але є ще безмежний лан інших дрібних покут. На цьому лані душа може назбирати цілий букет миртових квіток та покласти їх на своєму серці.
5. Наприклад, Господь Ісус радіє, як ти відганяєш зайві думки, втинаєш пусті розмови, не хочеш несприятливо судити про ближнього, приборкуєш занадто людську дружбу або балакучість. Те саме, коли не любуєшся виявом пошани, ані слівцями лестощів, чи доказом цінування; як здержишся від нерозважного дотепу чи самовлюблення.
Господь вдоволений прийме зречення від розбуяної уяви, від погляду на пристойні речі, від освіжного напитку чи дуже вигідного сидіння та коли вмієш перервати улюблену працю або читання.
Зокрема велике діло в Божих очах, якщо сприймаєш ущипливі дотепи без заперечення, несправедливе оскарження, не захищаючи себе, душевні муки та недомагання тіла без бідкання, сувору поведінку з тобою без пімсти. Як це добре теж та й по-божественному - завжди зберігати погідність та усмішку, не зважаючи на противнощі, людське лукавство, ділові клопоти, перевантаження працею, нудьгу та настирливість оточення.
Врешті, будь завжди готовий слугувати іншим, зокрема немилим нам та оманливим людям, усміхайся навіть крізь сльози, а не ремствуй та не обвинувачуй. Спокійно сприймай невдячність після стількох прислуг. Уся така поведінка підвищує святість.
6. Шляхетні душі потраплять всіляко взяти себе до рук покутою: як їдять і як п'ють, як сідають, укладаються на нічліг, одягаються та зустрічаються з ближніми.
Іди слідами богобійних душ та будь щедрий для Господа Ісуса. Більше буде твоїх жертв, більше доглянеш можливостей офірувати. Більше довіришся Вчителеві, більше буде Він вимогливий. Врешті не розпоряджатимеш вільно ані одним поглядом, ані словечком, ані думкою, ані одним почуванням. Все поглине любов до Господа Бога. Але ти радітимеш із цього позбавлення, бо твоєю одежею стане Ісус Христос, що зачислить тебе в почет Своїх довірених.
7. До речі, малі жертви витворюють сердечність із Господом. Потрібно хресного дерева, щоб вогонь любові загорівся, а не гаснув. Такий вже закон надприродного побуту.
Ісус Христос – добрячий для всіх, та Він безмірно добрий тільки для тих, хто для Нього безмірно щедрий. Адже Він сказав: «Якою мірою міряєте такою й вам відміряють, та ще й причинять».
Ісус Христос не може мати обмежень супроти того, хто невпинно намагається Йому сподобатись, хоч би ціною своїх витрат. Він не може виявитися менше щедрий, ніж Його сотворіння, бо Він – сама добрість вже зі Своєї істоти.
Якби то було потрібно, Господь Ісус і чудо вдіяв би, щоб доказати комусь шляхетному, як Він його любить. Та в Господа сила–силенна можливостей переконати душу, як дуже Він її любить. Як же залишає Він когось без цієї відчутної певності, то і цим Господь дає людині можливість сприйняти нову жертву.
8. Сказала св. Тереса від Дитяти Ісуса перед смертю до настоятельки: "Я чую, що моя місія тільки тепер розгорнеться: місія, щоб люди любили Господа Бога, як я Його люблю, та поширювати мою доріжечку (досконалості) серед душ".
– А яку це доріжечку хочеш ти об'явити душам?
– Моя мати, це дорога духовного дитинства, це шлях довір'я та повного самовіддання.
Я хочу познайомити їх із дрібними середниками, які мені знаменито вдалися, та сказати їм, що в цьому світі тільки те одне треба робити: квітчати Господа Icyca квітками дрібних пожертв та з'єднувати собі Його прихильність пестощами. Ось так я сама захопила Його та буду гарно прийнята!»
9. Істинно, ця Дитина Кармелю гаразд розумілася на шляхах духовного життя, а навчив її єдиний Учитель Ісус Христос. Слухай Його теж, люба душе! В Його школі навчишся малих жертв та заодно офіруватися Його любові.
Якщо ж ти ще чуєшся в силі вести життя дрібних пожертв, прохай Вчителя очарувати тебе Своїм хрестом. Бо хрест очаровує, ті ж, хто не скуштував його, не розуміють його принад та погорджують його солодощами.
Дата добавления: 2015-11-30; просмотров: 29 | Нарушение авторских прав