|
Читайте также: |
1. Тут, на землі, живемо звичайно в туманах помилки.
Усе непомітно оволодіває нашого увагою: політичні події, праця на щоденний хліб, модерні погляди, світові звичаї-обичаї, товариські звички, виставність і мода та сотні інших діючих сил. Поволі і ледве-ледве думаєш, що за берегом світу існує потойбіччя.
Сказане про світських є в якомусь відношенні правдиве й до богобійних душ. І найкращі душі відвертаються від єдино потрібного ось якими виправданнями: що скажуть люди, мені така мила ця особа, та річ чи така праця! Або: навал праці розчавлює мене, гризуть дрібні заздрощі, дразнить мене тертя людської вдачі, а також інші дрібні вибагливості.
Оцей табун завалює людину ззовні, і Господь не може увійти до неї всередину.
2. Потрібно завжди противитись оцьому «засліпленню пустощами», як каже Святий Дух.
Треба просвердлити видимість та добратись до дійсності. Для цього потрібно часто та глибоко застановлятись над поважністю життя та над потойбіччям.
3. По-перше, що значить людське життя? Прирівняне до Божої вічності, воно – тільки хвилина, навіть маленький уламок хвилиночки. Коротко гостює людина на світі, проводить кілька днів. Мандрівником затримається на часок при шляху, а тоді мандрує далі у вічність.
У безконечному всесвіті малюсінька є житлова площа людини та й сіра і невиразна є її праця. Мало-хто знає про саму людину, ще менше цікавляться її працею.
Непомітно мала є її житлова споруда і т. зв. маєтки. Усе те ще більше зіщулиться, як людина помре.
4. Сама земля, де є та дрібна житлова площа людини – це тільки малесенький атом в порівнянні до всесвіту. Каже Святий Дух: «Покоління, що населюють її (землю), це – краплина води, яка мерехтить на посуді». Всі люди, такі жадібно ласі заробити та порозкошувати, та всі нації, такі хижо жорстокі, щоб заволодіти світом (аж взаємно пожирають та розчавлюють себе) – всі вони схожі на пригорщу мурах, які жеруться за стебельце соломи.
Всі вони женуть за своєю жадобою, а оце, і не думаючи, наближаються до рову, який проковтне їх оманні надії.
Отак жили, живуть і жити будуть покоління людей, що вже населювали, або ще появляться на землі.
Лише жменька вибраних душ думкою й серцем потрапили двигнутись понад ці оманні позірності та поривалися до небесних скарбів. Та ще й посміхалися та глумили з них їхні товариші дороги. «Бо візьмуть на глум безвинність праведника».
Ох, леле, правильно повторяти за Святим Духом, що безглуздих є сила-силенна.
5. Смерть же усе вриває: достоїнства, багатства, насолоди, все те гине. Християнська душе, постав же себе добре перед обличчя смерті, наче б за часок мала вона тебе скосити.
Смерть – це переправа із часу у вічність, з відомого у невідоме, з імовірності в дійсність, з перехідного у тривке!
Цей поріг переступиш сам один, без підмоги та підпори будь-якого сотворіння. Ніхто не товаришуватиме тобі поза могилу. Одні твої добрі й погані діла підуть туди за тобою.
Родичі й друзі твої зронять декілька сліз, прокажуть пару молитов над твоєю труною, але турбуватимуться вони тоді радше власним горем, ніж твоєю вічною долею. За якийсь час біль злагідніє, спомини послабнуть, заняття розсіють їх увагу та й думка пропаде про дорогого покійника.
Як ти сам забуваєш про твоїх давніших вмерлих, так і за тебе інші забудуть.
6. Перед лицем смерті все – марнота, опріч єдиного Господа нашого Ісуса Христа, усе, навіть найміцніша приязнь та клятьба вічної вірності!
А припустімо, що десь у світі б'ється щире серце, яке вірно пам'ятатиме про тебе, то навіщо здалась тобі ця вірність?
Єдиний Господь наш Ісус Христос може по-справжньому допомогти тобі після смерті, Він єдиний вірний до останнього віддиху і далі. Всяка інша дружба – швидкоминуща та безсильна.
7. По смерті – суд, зараз по переставленні. Стане перед душею Суддя й побачить вона серед животрепетного мерехтіння, наче на світляному екрані, все життя з його красотою та його тінями, з чеснотами та пороками, з силою-силенною подробиць. Душа сама відчує справедливий присуд на себе та й оголосить його. О, яка важна перша зустріч з Господом нашим Ісусом Христом, перша зустріч з Божим зором. Чи цей перший погляд буде ласкавий, чи сповнений докорів? Чи це буде погляд караючий, чи рятувальний, дружня – братерська усмішка, чи блискавиця з прокляттям?
Господи Ісусе Христе, страшно мені про це й думати. Все зроблю, щоб тоді Твій погляд спочив на мені із ласкавістю!
8. Думай, що звітуватимеш з усього! І від цієї першої хвилини залежатиме вічність. Святому Арсенові довелося вмирати на пустині стодвадцятирічним. Та він дрижав увесь, думаючи про суд. Св. Вернард говорив часто: «Боюся я пекла, жахаюся грізного обличчя Судді».
Як мало значить світ, його похвала і його усміх віч-на-віч оцього страшенно поважного Суду.
Тоді за ніщо матиму похвалу чи погорду, почесть або дошкулювання від цих маловартих істот-людей.
9. Зараз по засудженні попадуться грішні душі в пекло.
Пекло – це втрата найвищого добра, отже й усякого добра, усього, чого душа голодна та безмежно спрагнена, та ще й навантаження всякого можливого лиха на душу й на тіло.
Пекло – це вічна ненависть без насичення, закам'янілість у лукавстві при лютих докорах, це – заздрощі, запеклість та розпач.
Пекло – це вогненна мука без полегші, страдництво кожного змислу, кожного м'яза, нерва, суглоба, волоконця, мука, посилена за числом та важкістю кожного гріха.
Пекло – це близькість усіх найбільших злочинів світу, усіх невдячних і хижаків, усіх падлюк та мерзотників. Це – гидке товариство чортів та проклятих із їх гнівними вигуками, шаленими зойками та богозневагами.
Пекло – це вічна непорушність і закляклість. Непорушність у просторі: як проклятий звалиться в пекло, так і залишиться повік. – Непорушність у часі: перша хвилина в пеклі залишиться й буде тривати назавжди. – Непорушність ненависті та розпачу!
А більшість людей підстрибуючи ідуть до цієї яруги, сміються, граються та богохулять. Ще пару кроків... і зваляться у прірву.
Чи я такий певний, що колись не попадусь між них?
Ісусе Христе та Пресвята Діво! Горнуся до Вас, не залиште мене!
10. По суді праведники злинуть на небо.
А небо – це вічне радіння з Найвищим Добром. Це – засмакування душею безмежного щастя, змістовного та всебічно охоплюючого, це нагромадження усього, що людину вщасливлює! Небо – це невимовне раювання змислів та заплата за кожний і найдрібніший подвиг, за кожне чесне діяння.
Небо – це вдовілля усіх душевних прагнень і щораз то більша спромога втішатися та насичуватися.
Небо – це раювання духа, це – споглядання таємниць надприроди, зрозуміння всіх істин природи, їхніх причин та взаємнопов'язання.
Небо – це оглядання чудових доріг Провидіння в керуванні світом та кожною душею.
Небо – це раювання серця в океані любові, в любові до Пресвятої Тройці. Небо – це родинне життя, дружба янголів і святих, усього найбільш чистого, непорочного, люблячого, найсвятішого. Присутність батьків і земських друзів, присутність та невисловна ніжність Пречистої Діви, Богоматері і нашої Матінки, приявність Ісуса Христа, нашого Друга, Брата, Улюбленця душ наших.
Око не бачило, вухо не чуло, чого то Бог наготував для Своїх любимців. І це щастя за короткий час буде моє.
Відсунься набік, світе, з твоїми оманами та пустощами. Належу Ісусові Христові назавжди!
11. Розважай усе те спокійно та витривало. Духом та уявою досліди подробиці цих великих істин. Впусти ці спасенні враження на саме дно душі та невтомно протистав їх дитячим іграшкам, брехні та помилкам, що оповивають її густим та нервозним туманом.
Зупинись при істині, яка більше діє на тебе, під умовою, що вона не затривожить тебе й не насторожить. Розважай, а водночас зором та рукою тримайся Ісуса Господа, що в тобі живе та любить тебе.
Для освячення вистачить однієї добре продуманої істини. Колись східні пустині заповнялись пустельниками, що невпинно тривожились словами: вічність, завжди, ніколи.
Святий Люї Ґонзага часто питав себе: що це в порівнянні до вічности? («Quid hoc ad seternitatem?») Св. Станіслав Костка казав: народжений я до більшого («Ad maiora natus sum»). Ти ж завжди говори з любов'ю слова св. Альфонса: «Люблю Вас, Господи Ісусе й Маріє Богородице, люблю я Вас. Прагну любити Вас у безконечність, довіряюся Вашій доброті. Вчиніть з мене, що Вам завгодно».
Дата добавления: 2015-11-30; просмотров: 29 | Нарушение авторских прав