Читайте также:
|
1. Єдина мета життя: до нестями любити Спасителя Ісуса Христа. Тому, християнська душе, відтепер наслідуй скупаря. Хай буде в тебе думка єдина та одного тільки бажай: назбирати велетенський маєток любові, не так для тебе самої, як радше для живучого в тобі Господа Ісуса Христа.
Ось височиться золота гора. Захочеш, і у пречисте золото Любові повернеться все твоє життядіяння: труди, бажання, почування та й найменші душевні хвилювання.
2. Лиш один раз дана тобі нагода збагатити Господа нашого Ісуса Христа скарбами твоєї любові. Св. Герард Маеля написав записочку з цими словами: «Раз тільки дана мені нагода освятити себе. Якщо пропущу її мимо, то втрачена вона назавжди». От чому й утік він із дому батьків та замкнувся у манастирі.
3. Запам'ятай: час нагромаджувати скарби Любові короткий, і невідомо тобі, коли він скінчиться для тебе. Подумаймо, що коли б св. Луї Ґонзаґа, св. Йоан Берхманс, св. Станислав Костка, св. Лукія і св. Агнія відклали на пізніше працю самоосвячення, то не сяяли б вони на небі такою видатною славою.
4. І ще розміркуй таке: золото божественної Любові, нагромаджене за життя, кількісно та якісно залишиться без змін упродовж вічності. Небесна любов по суті не різниться від тієї, що була на землі. Яка велика шкода для Господа Ісуса Христа і для тебе, якщо з твоєї вини вічні віки любитимеш Його менше!
Св. Тереза, бувало, говорила ось такими полум'яними словами: «Мені однаково, чи хто буде на небі вище за мене славою, чи ні. Але чи могла б я стерпіти, щоб хто-небудь любив Тебе, Господи Ісусе, більше від мене?»
А ось що! Ти, душе, докладай старань полюбити Господа полум'яніше від святої та серафічної Терези.
5. Приймімо, що всі ці міркування такої благородної особистої вигоди ще не досить збуджують твою ревність. Так уяви, яку вічну славу принесе Богові один ступінь любові він однієї–одніської душі. Тобі, дрібному та крихітному сотворінню, можна збільшити Божу славу з Його діл сотворення та відкуплення.
Сердечнішою любов'ю можеш ще більше догодити Господеві Ісусові та чаром овіяти Його без меж любляче Серце. Можеш здобути для своєї душі по вічні віки ще теплішу доброзичливість Спасителя.
Чи воно може маловажно та зайво догоджати Господеві нашому Ісусові Христові, що полюбив тебе до видатних безмежностей? Оце Він гине на хресті: все створене та сам Створитель затінили Його самотнього. Та ось серед туманів будучини спостережливе Його око доглянуло тебе, а прискорбне Серце сколихнулось у полегшенні, бо зауважило, як ти дуже-дуже полюбиш Господа. Тепер же насмілишся затоптати Його? Вже наперед виріши усе твоє життя любити Його та розмірковуй, як збільшити ту любов.
6. Любов збільшуємо так: по-перше, Господь наш Icyc Христос з власної волі та прямо збільшує скарб освячуючої благодаті у тайнах живих, а навіть мертвих, прийнятих у благодатному стані.
Зі Св. Причастя та зі св. сповіді постійно спливають на душу два джерела Христового життя. Тому з великою спрагою годиться кожного дня спішити на Господній бенкет та споживати там корм Божої Любові. Ой лихо-лишенько, що душі не пам'ятають про велич Господньої Трапези. Бо коли б вони це належно розуміли, то треба б було хіба окопами захистити храми та напнути довкруги Кивота залізну решітку, щоб голодні душі насильно не увірвалися та не забрали Господа.
Як душа сповідається та причащається, вона легко вигідно та безкоштовно багатіє вічним маєтком, життям Ісус-Христовим та скарбами Божої Любові. Ці джерела завжди б'ють вічним життям. Душі не вільно байдуже проходити біля цих джерел вічності. Ти чуєш спрагу любові, то приложи ж уста до цілющих вод, напийся та помийся в них із куряви.
Я добре розумію. Ісус Христос Чоловіколюбець боляче скаржиться на те, що люди знецінюють Його Тайну Любові. Вона бо схожа на гірський потік у час повені, коли хвиля розливається широко та не натрапляє на серця – водоймища.
Ти ж, душе моя, дбайливо й наполегливо та при всякій оказії приймай у себе ці дві тайни та як слід готуйся до них. Коли ж приймаєш їх, то не догоджай собі та не розкошуй. Не про насолоду тут йдеться, а про заспокоєння голоду! Не про вдоволення, тільки про скріплення сил на те, щоб досягати вершин любові.
7. По-друге, Божу Любов збільшуємо частою заявою Богові, що справді любимо Його. Кожний раз, коли ми волею або й іншою снагою, керованою нашою волею, висловлюємо Богові, що любимо Його – тоді джерело Божої Любові в нас б'ється сильніше. Так то найкраще збільшити в собі скарбницю освячуючої ласки. Тут душа діє без обмежень, скільки хоче, з усією міццю та ревністю.
8. Пам'ятай про виключну духовність цієї заяви про Любов. А також і те, що порухи волі є безмежно вартісніші за чуттєвість, ба, вони навіть несхопні змислами.
Ця заява хай буде духова, спокоєм пройнята та чиста, і цим стане вона дуже глибока та міцна.
У ній можемо відчути хвилююче переживання, однак зворушення не конечно потрібне для вартості цієї заяви.
Одушевлення було б тільки відбиттям, відгомоном душевної любові у нашій почуттєвій частині. Воно часто виявляє навіть слабкість тіла, якому тяжко приходиться двигати у спокої духовну любов душі.
Ставай завзято до праці над самоосвяченням. Та перш за все не забувай, що воля та відчуття – істотно різні поняття.
Будуй своє життя любові з Господом Богом на граніті волі. Хто так не робить, зазнає незліченних витрат.
Щоправда, не можна недоцінювати відчутної потіхи від Господа Бога, якщо Він її дає. Але не вільно узалежнювати ревність, душевний мир та стійкість у трудах від того, чи Господь Бог чуттєво потішить душу, чи ні.
9. Будь кришталево чистий, коли заявляєш Богові, що любиш Його. Звертай на це свою увагу перш за все, повторяючи постійно: «Господи наш, Ісусе Христе, люблю Тебе, прагну любити Тебе всією силою моєї душі й так хочу довіритись Тобі цілком. Хай стану витвором Твоєї волі».
Ця заява походить спокійно зі самої глибини волі. Вона може прибрати різні види, хай тільки віддасть душу Ісусові Христові. Хай буде кріпкою, хай її супроводить безмежне бажання любити Бога, любити так, як любили Його святі, любити Його так, як Він того достойний.
10. Широко розтули твоє серце, розкрий Його бажанням Бога. Господь же, неосяжний океан, тоді більшою мірою сповнить тебе. У швидкому часі любов уточниться з твоїм життям. Твоє улюблене заняття буде – любити Господа так, як і твоє земське дозвілля.
Любов'ю стануть твої труди і твої болі, смуток і неприємності, спокуса, сумнів та духовна посуха. Завжди та всюди повторяй як пісню: "Господи Ісусе Христе, Сину Божий, я люблю Тебе". «Для мене бо життя – Христос».
Дата добавления: 2015-11-30; просмотров: 37 | Нарушение авторских прав