Цілеспрямованість

Цілеспрямовані діти сприймаються батьками та оточуючими людьми як вперті, „важкі”. Батьки цих дітей найчастіше чують від бабусь: „Він в тебе вже зараз таке виробляє, ось наплачешся з ним, як йому буде 13-14!”

Ці діти завжди знають, чого хочуть, і хочуть отримати саме це за будь-яку ціну. При цьому вони здатні проявляти неабияку різноманітну поведінку: ввічливо прохати, кричати, скиглити, брати чи робити це самостійно, аби прохати в інших людей.

Навіть якщо дитині не вдалося перемогти в цьому двобої, то батьки почуваються не дуже добре, а дитина вдосконалює свої засоби „боротьби” з батьками.

Щоб порозумітися з безмежною дитиною, в якої переважає саме ця риса характеру, насамперед треба позбутися негативної оцінки особистості дитини та спрямувати свої очікування у добре майбутнє. Цілеспрямованість у дорослої людини – це не вада характеру, а навпаки, дуже корисна риса, яка дозволяє досягти високої успішності у житті.

1. Подивіться на варіанти переформулювань особливостей поведінки дитини та спробуйте продовжити цей перелік.

Неприємна поведінка	Переформулювання	Це знадобиться моїй дитині у майбутньому
Тупає ногами, якщо ви щось забороняєте	Продовжує утримувати свою мету	Шукатиме спосіб подолати перешкоди
Робить все по-своєму	Незалежність	Не потрапить до поганої компанії
Неможна відволікти	Сконцентрованість	Доводитиме почате до кінця
Завжди має власну точку зору	Креативність	Може по-іншому сприймати проблему
Ображається, якщо вказати їй на помилки	Має власні стандарти	Матиме високі власні стандарти
Торгується з будь-якого приводу	Здатність домовлятися	Зможе бути хорошим продавцем або менеджером
Не любить програвати	Переможець	Має мотивацію до успіху в музиці або спорті
Доказує власну позицію	Асертивність	Здатність вести бізнес-переговори та наради
Кричить „Я хочу! Я сам зроблю!”	Самостійність	Не стане жертвою розповсюджувача наркотиків

Зазвичай ця вправа досить важлива, особливо як ви стомилися від щоденних „битв” з дитиною, а інші люди докоряють вам за її невихованість.

І все ж-таки краще навчитися помічати в дитині щось гарне та хвалити її за це, ніж сварити та обіцяти неприємне та небезпечне майбутнє. Порівняємо:

„Ти точно знаєш, чого тобі хочеться. Виростеш – директором будеш”

та

„От вперта дитина, тюрма за тобою плаче!”

Так що покладіть дитину спати, перепочиньте, зробіть вправу і читайте далі.

Уявіть свою дитину в майбутньому, яка:

· успішно долає перешкоди

· не потравляє до поганої компанії

· може дати відсіч наркоманам

· доводить почату справу до кінця

· веде переговори

· добрий менеджер та керівник

· має високі власні стандарти

· мотивована досягти успіху у житті.

Щоб цього досягти, треба ще змалку навчати дитину навичкам успішних переговорів.

Стратегія успішних переговорів складається з наступних кроків:

1) Позиція.

2) Інтерес.

3) Правила гри.

4) Консенсус.

5) Реалізація.

Позиція.

У цілеспрямованих дітей немає особливої проблеми з першим кроком. Вони уявляють, чого саме вони хочуть, і, якщо не перешкоджати, голосно повідомляють про це оточуючих. Але тут є деякі особливості, бо інколи сама дитина не дуже хоче, а цього хочуть від неї дорослі: „Йди роби уроки!” А інколи дитина висловлює свої бажання в таких спосіб, що виникає потреба не задовольнити їх, а почати сперечатися: „Мамо, ти чого не знайшла мій зошит?” або „Ти маєш купити мені цукерку!!!”

Спробуємо привчити дитину до „Я-висловлювань” (звичайно, ви самі вже звикли формулювати свої думки саме в цей спосіб?”

Наприклад:

Мамо, де мої кросівки?!	Мамо, я хочу, щоб ти допомогла мені знайти кросівки.
Чому чай гарячий?!	Я хочу випити холоднішого чаю.
Ти примушуєш мене ходити до школи!	Я не хочу відвідувати школу взагалі. / або Я хочу сьогодні лишитися вдома.
У Марини є нова Барбі...	Я хочу, щоб ти купила мені нову ляльку.

Інтерес.

Навіть коли дитина висловила свою позицію, ви не завжди зрозуміли, що саме і чому їй потрібно. До того ж, позиція, висловлена з галасом або сваркою, не дуже сприяє подальшим переговорам.

Тому дитині слід задати ряд запитань.

– Я тебе уважно слухаю, я хочу зрозуміти. Що ти хочеш?

– Чому це тобі потрібно? (для старших дітей)

– Що ти з цим робитимеш? (для дошкільнят)

– Що для тебе важливо, коли ти хочеш...?

Маленькі діти не можуть відповісти на запитання, що починаються „Чому?”, бо не усвідомлюють внутрішньої причини своїх дій. Ось який діалог переказала мама Віталіка:

– Віталіку, ти хочеш на цій машині покататися?

– Так! Дуже хочу!

– А чому?

– Бо вона червона.

– А якби була синя?

– Ні, Юрко розповідав у садочку, що він їздив на червоній машині, то й я буду їздити!

Як бачимо, Віталік знає, чого хоче, але не може розповісти образу, бо він не розуміє змісту запитань.

Часто батькам здається, що вони знають, чого саме хочуть їх діти:

– Самостійності

– Привернути мою увагу

– Виграти

– Показати, що він тут головний.

Можливо, ці мотиви і присутні у поведінці дорослих та підлітків, але це не зовсім так для дошкільників. Іноді мотивація їх прохань або дій може бути повністю незрозумілою для батьків.

Наприклад:

Чотирирічна Настя відпочиває з мамою на півдні. Вони щодня їдять у тій самій їдальні, і Настя сама звично сідає за столик, поки мама обирає страви. Але одного дня мама обертається та не помічає дочки на звичному місці. Після неспокійного пошуку дитина виявляється на протилежному кінці величезної їдальні і на відруб відмовляється сідати на звичне місце.

Сформулюйте 3 причини, з яких дитина вирішила пересісти, перш ніж читати далі:

1. __________________________

2. __________________________

3. __________________________

А тепер послухаємо дитину:

– Настю, що сталося!

– Там на столику лежала муха! Мамо, вона була МЕРТВА!

Антонові два з половиною роки. Він вбігає на кухню снідати. Відкриває холодильник і бачить там гірчицю.

– Я хочу хліба з гірчицею!

Хапає зі столу шматок хліба, намащує його гірчицею та кетчупом, посипає зверху сіллю... Мама відбирає цей „витвір кулінарії” і суворо каже:

– Спочатку каша, а потім ця гидота!

– Ні, спочатку гидота!

– Ні, каша!

Сварка у розпалі.

Подивимося, чого не вистачало цьому сценарію, щоб вони мали можливість не сваритися, а домовитися.

Уявимо зміну сценарію з урахуванням прояснення позицій та прояву інтересу.

– Хліба з гірчицею?

– Так!

– А може, ти хочеш сам приготувати весь сніданок?

– Так!

– Давай ти сам заллєш собі і мені мюслі молоком, а потім сам намажеш хліб гірчицею і покуштуєш. Згода?

– Згода. Але я сам намащу хліб.

– Звичайно.

Виявилося, що дитині насправді не дуже потрібна саме така їжа. У цьому віці важливіше прояв самостійності та допомоги дорослим.

Правила гри.

Для батьків багато правил здаються зрозумілими, тому вони їх і не висловлюють. А деякі правила швидко змінюються.

Наприклад:

Якщо тато вдома, то трирічний Ясик не має права користуватись телевізійним пультом та казати, що саме ін може подивитися замість татового футболу. Але як він вдома з мамою, то вона охоче вмикає йому мультики. А з бабусею можна взагалі бавитися пультом, перемикаючи канали хоч годину.

Коли Ясик – дитина з високим рівнем адаптації, то він швидко це вираховує і поводиться по-різному у присутності різних людей. А от коли Ясик – цілеспрямована дитина, то починається скиглення та сварка:

– А мама завжди вмикає мою вечірню казку...

– А бабуся дозволяє перемикати, а ти не дозволяєш... А я буду перемикати. Я завжди перемикаю! Дай пульт, це я маю перемикати!!

Тому батьки, особливо батьки цілеспрямованих дітей, мають спочатку, без дітей, але усім дорослим „колективом” виробити правила стосовно того, що вони вимагатимуть від дитини.

Треба переглянути поведінку дитини та дорослих з позиції, які дії (або їх відсутність) небезпечні для дитини або створять небезпеку згодом. Згідно з цим родина виробляє правила поведінки та інформує про це дитину. Правила краще формулювати як дозвіл або констатацію факту, але не як заборону. Заборони можуть бути також, але у меншій кількості і тоді, коли стосуються безпеки дитини.

Наприклад:

Правила	Заборони
Кожен миє сам свій посуд Одяг має висіти у шафі Слід повідомляти батьків про своє місце перебування Переходячи через вулицю – тримаємося за руки Люди їдять лише помиті овочі та фрукти	Не вмикати самостійно газову плиту Не стрибати і не лазити по перилах балкону Не чіпати бродячих псів Не сідати у чужі машини
Додайте власні правила і заборони

Емоційним та нерегулярним батькам наявність правил та заборон може не подобатись. Але цілеспрямовані діти полюбляють „гру за правилами”.

Зрозуміло, що з часом правила переглядаються, і зручніше зробити це урочисто і узгодити з дитиною:

– Від сьогодні ти можеш повертатися зі школи самостійно. Згоден?

Іноді посилання на узгоджені правила гри допомагає впоратися з цілеспрямованою дитиною.

– Мамо, я пішов до Стаса!

– Ти пам’ятаєш, що треба повернутися до дев’ятої?

– Так, але ми ще трошки...

– Ні, в нас існує правило!

– Ну добре...

Консенсус.

Коли ви вислухали та зрозуміли, чого саме і чому хоче ваша дитина, пригадали, чи існують правила і які вони, настав час домовитися з того приводу, який міг би викликати протистояння.

Ви та ваша дитина маєте сформулювати ті варіанти дій, які б вдовольняли і вас, і вашу дитину.

Наприклад:

– Ти хочеш морозива. Я тобі дам його після обіду.

Можливо, це не один варіант, а декілька.

– Ти хочеш морозива, але треба снідати, тому ми можемо:

– поїсти морозива замість сніданку,

– з’їсти його потім,

– з’їсти його перед сніданком.

Що з цього тобі здається кращим?

Обов’язково послухайте і пропозиції дитини. Вони можуть вдатися вам дивними, але повністю влаштовувати всіх.

– Ні, я хочу, щоб ти поклала морозиво зверху на манну кашу, і я їв і кашу і морозиво водночас.

Реалізація.

Оберіть найкращий варіант та починайте діяти!

Наведемо приклад цієї домовленості з використанням даної стратегії.

Мати стоїть з 4-річним сином у черзі на маршрутку. Він починає пручатися, виривати руку і намагатись піти кудись.

– Що ти хочеш?

– Піти під дерево!

– Чому? Що сталося?

– Тут сонце!

– Тобі не подобається стояти на сонці?

– Воно світить в очі!

– Так, воно світить, і ми домовлялися, що ми ходитимемо за руку по вулиці. Може, ти хочеш одягнути мої темні окуляри, аби свою кепку, щоб сонце не потрапляло в очі?

– Хочу окуляри!

– Тримай!

Проаналізуйте ваші сутички з дитиною та поставте хрестики напроти того етапу, який не працює.

	позиції
	інтереси
	правила гри
	консенсус
	реалізація

Використовуйте щоденні сутички з дитиною для того, щоб потренуватися саме в цьому етапі.

Навчіть дитину користуватись цією самою стратегією переговорів. Якщо дітей двоє або більше, і вони не мають великої різниці у віці, то рекомендуйте їм користуватися тими самими правилами переговорів. Це дещо зменшить кількість сварок та бійок між дітьми.

Коротко про головне

· Дитина не уперта, а цілеспрямована!

· Вона виросте успішною людиною і її цілеспрямованість піде їй на користь.

· Що раніше навчити її правильно вести переговори та домовлятися, то краще буде ваше спілкування.

· Допомагає використання стратегії:

Ø прояснення позицій

Ø інтереси

Ø правила гри

Ø консенсус

Ø реалізація

Чутливість

Органи чуття розвинуті в людей по-різному, і тому ті самі пахощі, звуки, кольори, які викликають емоційну реакцію в одної людини, можуть лишитись іншою людиною непоміченими.

Поведінка дітей з високою чутливістю часто викликає подив і нерозуміння у батьків та інших оточуючих.

Вихователька у дитячому садочку запитала в батьків Олесі, чому їх дочка під час малювання гуашшю не використовує зелену фарбу. Мати не знала, що відповісти, і вирішила запропонувати дочці вдома помалювати тими самими фарбами. Дочка охоче погодилась, але навіть не відкрила зелену фарбу. Коли мати запитала її, чому, то дочка відкрила пляшечку з фарбою і піднесла її до маминого носа.

– Понюхай, як гидко смердить, хіба можна совати пензлем у таку смердючу масу?

Така чутливість може проявлятися до будь-чого: пахощів, звуків, кольорів, дотиків, емоційних станів оточуючих. Причому в кожної дитини це щось своє.

Часто діти і батьки вважають це проявами вередливості – коли дитина голосно вимагає піти звідкись або вимкнути пилосос – або проявами тривожності. „Я боюся, як реве кавовий млинок”. Тому перш ніж якось діяти - виховувати чи заспокоювати – слід проспостерігати за проявами високої чутливості в дитини. Часто вона починає проявлятися ще від новонародженості: немовля прокидається від шороху листя або газети, плаче (а не заспокоюється), якщо бачить яскраві брязкальця або чує їх голосне торохтіння. Занадто тепла чи прохолодна вода у ванні або неприємна на дотик пелюшка також викликає нестримний та малозрозумілий оточуючим плач. Коли дитина стає старша, то вона хоча б може розповісти (але також не завжди), що саме з навколишнього середовища її дратує.

1. Спробуємо подивитись на цю таблицю і поставити хрестики (х) там, де ці речі дратують або лякають вашу дитину, та (+) там, де вони викликають таку саму вашу реакцію.

Відчуття		Х	+
Пахощі	Ароматизований туалетний папір
	Ополискувач для білизни
	Цукор
	Відро для сміття
	Цигарки
	Кава
	Запах з роту
	Парфуми
	Запах у ванній
	Ацетон
Зорові враження	Нерівно зафарбовані малюнки
	Яскраві кольори
	Раптовий рух (стрибок жаби, миші)
	Сонячне проміння
	Флуоресцентні лампи
	Монотонність інтер’єру або дизайну
	Довге споглядання телевізора
	Одяг, не відповідний за кольором
Смаки	Манна каша
	М’ясо
	Варена ковбаса
	Варена цибуля
	Підлива
	Суміш їжі
	Якісь приправи
	Зубна паста
	Варені овочі
	Смак клею на марках і обгортках
Дотики	Пісок у панчохах
	Шви на одязі
	Тугі комірці та краватки
	Гра у піску чи з глиною
	Малювання пальцем
	Вовняні рукавички
	Зміни температури
	Стрижене волосся
	Заплітання кіс, розчісування
Звуки	Будильник
	Сирена
	Пилосос чи міксер
	Плямкання
	Скрипіння
	Музика під час вистави у цирку чи театрі
	Шум транспорту
	Людні свята
	Дзижчання комарів
Емоції	Сумні фільми чи мультики
	Плач іншої людини
	Піддражнювання
	Вид мертвих комах

2. Доповніть цей перелік тим, на що реагують у вашій родині, але його немає в переліку.

3. Складіть загальну табличку „подразників” вашої родини, вказавши, що саме викликає реакцію.

Подразник	Тато	Мати	Син	Дочка	Бабуся
Пахощі
Звук
Дотик
Вид
Смак
Емоції

4. Порівняйте, в чому ви схожі, а в чому – відрізняєтесь.

Послухаємо батьків безмежних дітей з підвищеною чутливістю.

– Так, це про мого сина. Він їсть суп, вибираючи з нього всю варену цибулю. Не дай Боже шматочок потрапить до рота – його може знудити.

– А з моїм одягання взимку перетворюється на суцільну бійку: светр колючий, шапка не така, рукавички не вдягне. Поки його одягну та випхаю до школи, й сама спітнію.

– Я й сама така... Я відчуваю сережки, макіяж, фарбовані нігті, навіть годинник на руці сприймається як щось чуже і дуже неприємне. І дочка така. Я її змалку десь з двох років беру з собою до крамниці купувати їжу та одяг. Бо якщо щось їй буде не така за кольором або на дотик, то вона його ані їсти, ані вдягати не буде.

Чи можна щось зробити з цією підвищеною чутливістю?

А чи треба? Добре розвинуті органи сприймання дозволяють бути хорошим художником, кухарем, дегустатором, дизайнером. Здатність сприймати чужі почуття стане в нагоді актору, психологу, вихователю у дитячому садочку...

1. Напишіть, кого ви знаєте з видатних осіб з такою самою високою чутливістю, як у вашої дитини.

2. Яким чином цю чутливість можна розвинути у професійно-важливу якість?

Наприклад:

Чутливість до пахощів	Робота з складання парфумів

3. Знайдіть та запишіть щонайменше 5 корисних речей у житті, що є наслідком високої чутливості (наприклад, „не потруїться несвіжою їжею”):

1) _______________________

2) _______________________

3) _______________________

4) _______________________

5) _______________________

_____________________________________________________

4. Підтримуйте цю точку зору, коли дитина починає вас непокоїти через свою високу чутливість.

Але все ж таки хочеться, щоб ця природна особливість дитини щонайменше заважала як самій дитині, так і оточуючим. Як же навчити дитину регулювати силу своїх почуттів?

Цьому допоможе декілька кроків.

1. Помічати та називати почуття і відчуття дитини.

2. Поприбирати те, що її дратує або лякає.

3. Запобігти шкідливій дії тих подразників, що поприбирати неможливо.

4. Робити вчасно перерви.

А тепер докладніше про кожен з цих кроків.

Дата добавления: 2015-11-30