Розділ III. Передумови та підстави звільнення від кримінальної відповідальності

Читайте также:

При розгляді питання про звільнення від кримінальної відповідальності необхідно з’ясувати такі важливі моменти як передумову та підстави такого звільнення. Як резонно відзначає Куц В.М. у своїй статті[9], що кожен випадок загального чи спеціального звільнення має свій юридичний склад. Обов’язковими його елементами є: 1) передумова звільнення, якою є факт вчинення певного діяння, передбаченого Особливою частиною КК України; 2) підстава звільнення, тобто передбачена кримінальним законом визначальна обставина, що є причиною можливого звільнення; 3) умови звільнення, тобто факультативні елементи складу звільнення, визначені щодо окремих його різновидів, певні обставини формального характеру, приміром, тяжкість діяння, відсутність його множинності.

Як зазначає Михайленко О.Р., що загальними умовами звільнення особи від кримінальної відповідальності закон називає добровільне повідомлення, заяву або здачу відповідних предметів, котрі можуть бути речовими доказами по справі, а також те, що особа не повинна бути організатором злочину. Д.В. Філін зазанчає, що єдиною підставою для притягнення до кримінальної відповідальності є вчинення особою злочину. Таким чином, питання про кримінальну відпоівдальність може ставитися тільки в тому випадку, коли достовірно встановлена особа, яка вчинила злочин. А це можливо при суворому і неухильному дотриманні вимог кримінально-процесуальної процедури. Необхідно також враховувати, що всі види юридичної відповідальності, зокрема кримінальна, реалізуються на основі нормативних конструкцій, які представляють єдність норм матеріального та процесуального права.[10] Таким чином підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності, як і підставою притягнення до неї, є вчинення особою злочину, що встановлено в ході судового розгляду. Разом з тим матеріальний та процесуальний закони передбачають ряд підстав та умов, при наявності яких притягувати особу, котра вчинила злочин, до кримінальної відповідальності недоцільно. Також Філін Д.В. зазначає цікаву думку про те, що якщо держава, при звільненні особи від кримінальної відповідальності відмовляється визнати дану особу винуватою у вчиненні злочину, то тоді питання про кримінальну відповідальність і звільненні від неї взагалі не може ставитися, оскільки, єдиною підставою цієї відповідальності є вчинення особою злочину. Винесення обвинувального вироку означає визнання особи винуватою у вчиненні злочину – констатацію наявності підстави притягнення її до кримінальної відповідальності.[11] Тому Ю.М. Ткачевський має рацію, коли стверджує: «Якщо немає злочину, а значить немає підстав для настання кримінальної відповідальності тому і неможливо звільнити від неї»[12].

Як резонно зауважує Баулін Ю.В. можна вважати, що новий КК України містить достатньо вказівок стосовно визначення передумов та підстав звільнення від кримінальної відповідальності.[13] Зокрема, він зазначає, що передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею певного злочину, бо, як уже зазначалося, звільнити від відповідальності можливо лише в разі, якщо є підстава для такої відповідальності.

Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності КК України визнає або певну її пост кримінальну поведінку, яка заохочується державою, (наприклад, добровільна відмова від доведення злочину до кінця, дійове каяття, примирення з потерпілим, повідомлення про певний злочин тощо) або настання певної події (наприклад зміна обстановки, сплив строку давності тощо), з якою КК України пов’язує звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Слід сказати, що питання про підстави звільнення від кримінальної відповідальності є дискусійними в науці кримінального права. Найбільш поширеним є погляд, що підставами звільнення від кримінальної відповідальності є: невеликий ступінь суспільної небезпечності особи винного.[14] Це обґрунтовує відсутність необхідності в застосуванні до особи, яка вчинила злочин, примусового виправлення шляхом застосування покарання.[15] Подібним чином визначав підстави звільнення Г.Б. Віттенберг, вважаючи, що ними є: можливість виправлення особи без застосування заходів кримінального покарання, невелика суспільна небезпечність злочину та невелика суспільна небезпечність винної особи.[16] В.С. Єгоров під підставами звільнення від кримінальної відповідальності розуміє „передбачені законом фактичні обставини, наявність яких робить недоцільним застосування до особи, яка вчинила злочин, негативних кримінально-правових наслідків”. Безпосередньо такими ж підставами автор вважає відпадіння чи суттєве зниження суспільної небезпечності злочину або особи, яка його вчинила.[17]

Очевидно, що не всі автори погоджують із наведеними підставами звільнення від кримінальної відповідальності, зокрема Е.Т. Борисов, який вважає, що зникнення суспільної небезпечності вчиненого не відповідає природі звільнення від кримінальної відповідальності, адже, оскільки діяння втратило суспільну небезпечність – найважливішу, визначальну ознаку злочину, воно перестало бути діянням, що містить всі ознаки злочину (тобто зникнення суспільної небезпечності діяння означає зникнення підстав кримінальної відповідальності, а отже, питання про звільнення від відповідальності не повинно обговорюватися).

Підставою кримінальної відповідальності, як відомо, є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину (ч. 1 ст. 2 КК України) Однак, реалізація кримінальної відповідальності залежить і від інших обставин, зокрема, від того чи маються підстави та умови звільнення від такої відповідальності. Відсутність підстав та умов звільнення, як раз, і виступає тією необхідною умовою реалізації кримінальної відповідальності. Таким чином, при наявності підстави (ч. 1 ст. 2 КК України - авт. А. Я.) кримінальна відповідальністьнастає за умов відсутності підстав та умов звільнення від неї.

Наявність підстави та відсутність умов кримінальної відповідальності,на думку деяких науковців, завжди свідчить про те, що від кримінальної відповідальності звільняється винна особа. Ю. В. Баулінпосилаючись на твердження М. П. Карпушина і В. І. Курляндського, відзначає, що звільнення від кримінальної відповідальності, з якої б підстави і ким воно не проводилось, означає визнання особи. Звільнення від кримінальної відповідальності лише винної у вчинені злочину особи передбачено і діючим кримінальним законодавством України. Це витікає із змісту статей КК, що регламентують таке звільнення. Так, наприклад, у назві ст. 46 КК України йдеться про примирення винного з потерпілим, а в її тексті – про особу, яка вчинила злочин.

У зв'язку з цим постає питання про допустимість звільнення від кримінальної відповідальності з одночасним визнанням особи винною у вчиненні злочину з точки зору дотримання при цьому вимог принципу презумпції невинуватості, адже відповідно до ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Чи означає констатація наявності підстави кримінальної відповідальності у обвинуваченого, підсудного визнання їх винними у разі звільненнявід кримінальної відповідальності?

В юридичнійлітературі зазначене питання вирішується по-різному. Так, деякі науковці стверджують, що суд своєю постановою може визнавати особу винно у вчиненні тих чи інших дій, передбачених КК як злочини, але на відміну від вироку, не призначаючи покарання за наявності передбачених законом підставзвільняти її від кримінальної відповідальності. Ю. В. Баулін зазначає, що Конституція вирішує лише одне, хоча і дуже принципове питання, а саме: лише обвинувальним вироком суду особа може бути визнанавинуватою у вчиненні злочину. Це, однак, не виключає того, що визнаною такою, яка вчинила злочин, і звільненою від кримінальної відповідальності особа може бути також судом, але в іншому процесуальному порядку. Звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин, оформляється винесенням судом ухвали або постанови про закриття кримінальної справи.

Ми не можемо погодитися з поглядами цих науковців, оскільки навіть суд не може скористатися таким правом. Дійсно, відповідно до чинного кримінально-процесуального законодавства звільнення від кримінальної відповідальності здійснюється шляхом винесення суддею постанови (судом – ухвали) про закриття кримінальної справи. Але в цьому випадку слід погодитися з твердженням М. С. Строговича, який вказує, що постанова про закриття кримінальної справи ніколи не була і не є актом визнання обвинуваченого винним у вчиненні суспільно небезпечного діяння, за якими би підставами ця постанова не приймалася та від кого б вона не виходила. Постанова про закриття кримінальної справи – це не той процесуальний акт, котрим можна поставити у вину вчинення діяння. На думку Л. Нікітіної, необхідною умовою юридичного визнання особи винною у вчиненні злочину служить вся та система процесуальних гарантій, що полягає у встановленому законом процесуальному порядку, який передує постановленню вироку і набрання ним законної сили. Будь-які інші висновки державних органів про винність обвинуваченого не можуть знаходитися на одному рівні з визнанням особи винною вироком суду, що вступив в законну силу. Не менш відомий вчений криміналіст Я. О. Мотовиловкер відмічає, що в постанові про закриття кримінальної справи (за нереабілітуючими підставами) особа не проголошується винною, сама така постанова (ухвала суду) не прирівнюється до обвинувального вироку без призначення покарання, не створює судимості, не спростовує презумпції невинуватості у вчиненні злочину та не здобуває преюдиційного значення. Крім того, на думку Ю. М. Грошевого, оцінка ступеня тяжкості суспільної небезпеки злочинного діяння й підсудного, соціальний, аксіологічний та правовий її зміст при звільненні від кримінальної відповідальності й при винесені обвинувального вироку різні.

В. Клименко зазначає, що підставою звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності є припущення, що винна особа виправилася, перестала бути суспільно небезпечною або ж її суспільна небезпечність суттєво знизилась і це доведено належною поведінкою особи, а тому притягнення її до кримінальної відповідальності є недоцільним (за винятком випадків, коли питання про збіг строків давності вирішує суд – ч.3 ст. 49 КК України)[18]. Хоча дане твердження стосується тільки одного виду звільнення від кримінальної відповідальності, з нього чітко вбачається позиція автора щодо звільнення від кримінальної відповідальності.

Поняття підстав звільнення від кримінальної відповідальності потрібно розглядати окремо від поняття умов такого звільнення. Це питання є дискусійним в сучасній науці кримінального права, зокрема С.Г. Келіна, зазначає, що підстави являють собою фактичні обставини, або сукупність обставин, які відповідають трьом ознакам: є найбільш суттєвими і необхідними для застосування норми про звільнення і характеризують вчинений злочин або особу злочинця; характеризують злочин і злочинця на момент вчинення цього діяння або оцінки його органами правосуддя; між „підставою” та нормою про звільнення існує нерозривний зв’язок, тобто за наявності підстави завжди може бути застосоване звільнення особи від кримінальної відповідальності. Умовами ж є обставини, вимоги, що звернені до майбутньої поведінки особи після її звільнення від кримінальної відповідальності[19].

Проаналізувавши позиції вищевказаних авторів можна погодитися із позицією Бауліна Ю.В. сформулювати своє визначення підстав звільнення від кримінальної відповідальності, а саме підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності є певну пост кримінальну поведінку особи, яка заохочується державою, (наприклад, добровільна відмова від доведення злочину до кінця).

Як резонно зауважує Баулін Ю.В. можна вважати, що новий КК України містить достатньо вказівок стосовно визначення передумов та підстав звільнення від кримінальної відповідальності.[21] Зокрема, він зазначає, що передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею певного злочину, бо, як уже зазначалося, звільнити від відповідальності можливо лише в разі, якщо є підстава для такої відповідальності.

Також видається можливим здійснити поділ підстав звільнення від кримінальної відповідальності, подібно до того як поділені види звільнення. Загальними підставами звільнення від кримінальної відповідальності можна назвати ті, що передбачені Загальною частиною КК України, оскільки вони можуть бути застосовані до осіб, що вчинили різні види злочинів. Відповідно, спеціальними підставами звільнення від кримінальної відповідальності можна визнати ті, що закріплені в Особливій частині КК України стосовно конкретних складів злочину. Ці підстави можуть бути застосовані тільки у разі вчинення особою злочину за який передбачено звільнення в Особливій частині КК України. До дискреційних підстав звільнення від кримінальної відповідальності належать ті, за якими звільнення від кримінальної відповідальності є правом, а не обов’язком суду. Відповідно, імперативними є ті, що встановлюють обов’язок суду звільнити особу від кримінальної відповідальності.

Відповідно до того чи покладаються чи ні на особу обов’язки, після того як буде прийняте рішення про звільнення від кримінальної відповідальності. Тобто, безумовними підставами звільнення є ті, що означають остаточність такого рішення, а умовним ті, що виносять під певною умовою і не мають остаточного статусу з покладенням на особу обов’язків. В чинному КК України передбачено лише два випадки покладення на особу обов’язків при звільненні її від кримінальної відповідальності, а саме ст. 47 КК України передбачає передачу особи на поруки та ст. 97 при звільненні неповнолітнього від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру.

Підводячи підсумок викладеному, можна стверджувати, що існуюча позиція законодавця, відображена в формулюваннях звільнення від кримінальної відповідальності, є не коректною з точки зору юридичної техніки, оскільки вона не враховує принципу презумпції невинуватості, відображеного в ч. 1 ст. 62 Конституції України. Тому, на нашу думку, особа, яка звільняється від кримінальної відповідальності, з правової точки зору є невинною, оскільки такою вона може бути визнана лише на підставі обвинувального вироку суду, що вступив у законну силу.

Висновки

Таким чином, в ході написання курсової роботи на тему “Підстави звільнення від кримінальної відповідальності” нами було розглянуто 3 питання, що дало змогу виконати поставленні на початку роботи завдання та досягти мети роботи.

Використовуючи вітчизняну літературу нами було розкрито поняття звільнення від кримінальної відповідальності, види звільнення від кримінальної відповідальності, а також охарактеризовано підстави звільнення від кримінальної відповідальності. В ході написання роботи було використано окрім навчальної літератури з кримінального права наукова література.

Проаналізувавши вище викладене можна дійти наступних висновків:

Кримінально-правові засоби протидії злочинності, які застосовуються суспільством щодо осіб, які вчинили злочини, полягають, перш за все, у визначених кримінальним законом заходах державного реагування на вчинений злочин. Основним і провідним серед таких засобів є покладення на особу, що вчинила злочин, кримінальної відповідальності. Однак досвід боротьби зі злочинністю свідчить, що нерідко виникають умови, за яких для реалізації завдань, що стоять перед суспільством у справі протидії злочинності, не вимагається, щоб особа зазнала заходів кримінальної відповідальності.

Звільнення від кримінальної відповідальності - це врегульована кримінальним і кримінально-процесуальним законодавством відмова держави в особі компетентних органів від засудження особи, яка вчинила злочин, і від застосування до неї кримінально-правових засобів примусового характеру.

За своїм змістом звільнення від кримінальної відповідальності характеризується трьома моментами: 1) не відбувається державний осуд особи, яка вчинила злочин (обвинувальний вирок суду не постановляється); 2) до винного не застосовується покарання; 3) через відсутність обвинувального вироку звільнена від кримінальної відповідальності особа вважається такою, що не мас судимості.

Залежно від того, правом чи обов’язком суду с звільнення особи від кримінальної відповідальності, виділяють два види такого звільнення: імперативне (обов’язкове) і дискреційне (факультативне, необов’язкове). Звільнення особи від кримінальної відповідальності може бути безумовним та умовним.

КК передбачає випадки звільнення від кримінальної відповідальності як у Загальній, так і в Особливій частинах. У Загальній частині КК передбачено 9 таких випадків: 1) добровільна відмова при незакінченому злочині; 2) добровільна відмова співучасників; 3) дійове каяття; 4) примирення з потерпілим; 5) щире розкаяння особи у вчиненні злочину і наявність клопотання колективу про передачу її на поруки; 6) зміна обстановки; 7) сплив строків давності; 8) звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітньої особи із застосуванням примусових заходів виховного характеру; 9) звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітньої особи у зв’язку із закінченням строків давності. По суті, це є загальні види звільнення від кримінальної відповідальності, оскільки вони мають загальне значення для зазначених вище певних видів злочинів та злочинців. В Особливій частині КК передбачено 14 підстав спеціальних видів звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Слід зазначити, що тенденція до збільшення кількості спеціальних видів звільнення особи від кримінальної відповідальності отримала суперечливу оцінку.

Дата добавления: 2015-11-30; просмотров: 33 | Нарушение авторских прав

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.01 сек.)