Міжнародно-правова охорона цивільного населення.

Цивільне населення — це особи, які не належать до жодної категорії учасників збройного конфлікту та безпосередньо не беруть участь у воєнних діях. Сторони конфлікту зо­бов’язані вжити всі заходи, щоб діти до 15 років, ті, що оси­ротіли чи розлучені із сім’ями через війну, не були кинуті напризволяще (ст. 24 Женевської конвенції про захист ци­вільного населення під час війни). Не можна застосовувати до цивільного населення ніякі заходи фізичного чи мораль­ного тиску з метою отримання будь-яких відомостей.

Забороняється завдавати фізичних страждань чи вжива­ти будь-які заходи, що приведуть до загибелі цивільного населення (вбивства, тортури, тілесні покарання, каліцтва, медичні, наукові експерименти, голод серед цивільних як метод ведення війни, терор, грабіж, взяття заручників, інше насильство з боку цивільних чи військових представників сторін конфлікту). Цивільне населення й окремі цивільні особи не повинні бути об’єктом нападу. Забороняється ви­користовувати цивільне населення для захисту певних об’єктів, пунктів або районів нападу.

Режим воєнної окупації. Воєнна окупація — це тимчасо­ве захоплення території (частини території) однієї держави збройними силами іншої держави та встановлення військо­вої адміністрації на захопленій території.

Населення окупова­ної території повинно підкорятися розпорядженням властей, але його не можна примушувати до принесення присяги на вірність окупуючій державі, до участі в бойових діях, спря­мованих проти його держави, до свідчень про армію остан­ньої. Мають поважатися честь, гідність, життя цивільних осіб, їхня власність, релігійні переконання, сім’ї. Держава, що оку­пує, повинна забезпечувати цивільне населення необхідним одягом, продовольством і санітарними матеріалами.

Щодо цивільного населення забороняється: вчиняти будь-які акти насильства; застосовувати примус фізичного чи морального характеру, зокрема для отримання відомос­тей; застосовувати тортури, тілесні покарання, медичні дос­ліди, колективні покарання тощо; брати його в заручники; депортувати з окупованої території. Іноземцям, що опини­лися на окупованій території, забезпечується право зали­шити її в найкоротший час.

Режим військового полону. Режим військового полону регламентовано ІІІ Женевською конвенцією 1949 р. Згідно із Конвенцією військовополоненими вважаються особи, які потрапили під владу ворога: особовий склад збройних сил, ополчення та добровольчих загонів, які входять до складу збройних сил; особовий склад партизанських загонів; осо­бовий склад збройних сил, який підпорядковується уряду, не визнаному державою, яка утримує в полоні; військові кореспонденти, постачальники, інші особи, які слідують за збройними силами; члени екіпажа торгового флоту та цив­ільної авіації; населення неокупованої території, що взяло­ся за зброю, якщо воно відкрито носить зброю та виконує закони та звичаї війни.Держава, яка утримує в полоні, несе відповідальність за поводження із військовополоненими. Кожний військовопо­лонений при його допиті зобов’язаний повідомити тільки свої прізвище, ім’я, звання, дату народження й особистий номер. Військовополонені не можуть бути піддані фізично­му каліченню, науковим і медичним дослідам. До них не можуть бути застосовані репресалії. Військовополонені по­винні бути захищені від насильства та залякування, їм за­безпечуються повага до особистості та гідності. Держава, яка захопила в полон, може піддати військовополонених інтернуванню. Їм також може бути заборонено виходити за встановлену межу табору. Військовополонені забезпечують­ся приміщенням, харчуванням, одягом, медичною допомо­гою. До них має бути забезпечений доступ медичного та ду­ховного персоналу. У полоні зберігається носіння відзнак.Військовополоненим забезпечується можливість працю­вати, примушення до праці забороняється. Заборонено ви­користовувати військовополонених на небезпечних роботах (наприклад, для знешкодження мін) або таких, що прини­жують гідність. У процесі роботи мають виконуватися вимо­ги техніки безпеки. Військовополонені повинні мати зв’язок із зовнішнім світом. Їм забезпечується також право подання скарги органам влади держави, яка утримує їх у полоні.Військовополонені зобов’язані виконувати закони дер­жави, яка їх утримує в полоні та яка має право застосовува­ти судові та дисциплінарні стягнення за проступки. Однак стягнення може бути накладене лише один раз за один про­ступок. Забороняються колективні покарання. За втечу військовополонений може бути підданий тільки дисциплі­нарному стягненню.Після закінчення воєнних дій військовополонені звільняються та репатріюються.

Дата добавления: 2015-11-14