Становлення громадянського суспільства

Оцінюючи стан розвитку громадянського суспільства у світовій спільноті, можна стверджувати, що фактично в світі немає країни з остаточно сформованим громадянським суспільством, але є країни, в яких багато з рис, які б відповідали його вимогам, практично утвердилися.

Що стосується України, то громадянське суспільство тільки формується, тому його інститути не отримали поки що належного розвитку. Навіть загальний аналіз тих принципів, за якими має будуватися громадянське суспільство, в їх порівнянні з сучасним економічним, політичним і духовним станом країни переконує, що далеко не всі компоненти громадянського суспільства в ній існують.

Соціологічний аналіз громадської думки виявляє такі проблемні питання у розвитку громадянського суспільства в Україні:

– високий рівень стурбованості тим, що в країні не вирішуються болючі соціально-економічні та політичні проблеми,

- низька оцінка населенням як свого матеріального становища, так і економічного становища країни в цілому;

- критичне ставлення населення до розвитку демократії в країні;

Довідково. За даними соціологічних досліджень впродовж 2004–2008 років кожний п’ятий респондент вважав, що стан демократії в країні погіршується, у той же час, за даними соціологічного дослідження Eurobarometer, в країнах, які входять до Європейського Союзу, постійно понад половину респондентів задоволені тим, як розвивається в них демократія.

- низький рівень довіри населення до всіх органів влади;

Довідково. Політичним партіям недовіряють у 5 разів більше, ніж довіряють, судовим органам та міліції – у 2 рази;

- низька оцінка виборчої системи країни, недовіра до депутатів, які, як на думку виборців, не захищають інтересів народу, а більшою мірою працюють на себе;

Довідково. За матеріалами соціологічних досліджень постійно впродовж останніх років 2/3 респондентів висловлюють припущення, що політична боротьба під час передвиборчої кампанії ведеться переважно нечесно і підступно, більше половини виборців переконані, що результати виборів будуть сфальсифіковані;

– значний песимізм українців щодо майбутнього країни, низька частка тих, хто пишається своєю країною, своєю Батьківщиною: якщо в Україні таких близько 70 %, то в країнах Європейського Союзу – близько 90 %;

- пасивна громадянська позиція населення України, усвідомлення громадянами неспроможності свого впливу на вирішення важливих соціальних проблем;

Довідково. 3/4 громадян не знають, як треба діяти, щоб впливати на вирішення гострих питань у своєму населеному пункті, 4/5 населення не знає, як впливати на діяльність місцевих органів влади, 9/10 респондентів не знають, як можна впливати на вирішення питань державної політики;

- низька оцінка діяльності політичних партій у цілому і негативне ставлення до існування багатопартійної системи зокрема, майже половина респондентів вважає, що Україні багатопартійна система не потрібна;.

– досить висока оцінка необхідності брати участь у діяльності громадських об’єднань, у здійсненні ними контролю за державними органами та низький рівень реальної участі громадян у їх діяльності.

За даними Держкомстату України, кількість громадських об’єднань з року в рік зростає. На початок 2008 року було легалізовано 2819 громадських об’єднань з міжнародним та всеукраїнським статусом, що в 2,7 разу більше порівняно з 1997 року і в 2,1 рази порівняно з 2001 роком (див. в додатках табл. 2.3.1), загальна ж кількість об’єднань громадян, включаючи місцеві осередки всіх рівнів, нині становить 275,7 тисяч (збільшення порівняно з 2006 роком на 4,5 %),

За цим показником Україна значно поступається не лише країнам з високорозвиненими громадянськими суспільствами, але й іншим країнам світу: наприклад, якщо в Україні на 10 тис. населення існує 11 зареєстрованих організацій, то в Угорщині 46, в Хорватії – 85, в Естонії – 201. За даними соціологічних досліджень, зараз в Україні беруть участь у діяльності громадських об’єднань не більше 15 % громадян.

Що стосується співпраці органів влади зі структурами громадянського суспільства, то, з одного боку, після вступу України до Ради Європи в 1995 році та ратифікації Верховною Радою України Європейської Конвенції про захист прав людини (11.XI.1997 р.) вітчизняне законодавство все більше уваги стало приділяти відповідності європейським стандартам з їх найвищим принципом – „держава для людини”.

Це було покладено в основу Конституції України, таких важливих Законів України, як „Про об’єднання громадян”, „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”, „Про організації роботодавців”, „Про професійних творчих працівників та творчі спілки”, „Про благодійництво та благодійні організації”, „Про свободу совісті та релігійні організації”, „Про молодіжні та дитячі громадські організації”, „Про органи самоорганізації населення”. У листопаді 2007 р. Кабінет Міністрів України затвердив Концепцію сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства, у якій визначено, що сприяння розвитку громадянського суспільства є однією з найважливіших умов становлення України як демократичної, правової і соціальної держави.

З іншого боку, в Україні поки-що владні структури не сприймають структури громадянського суспільства як рівноправного партнера, не виявляють великого бажання до співпраці.

Якщо в країнах-лідерах демократичного розвитку, відповідно до прийнятих норм, вважається нормальним співвідношення часток у бюджеті неурядових організацій, при якому третина фінансування припадає на оплачувані послуги самої організації, третина – кошти, отримані за рахунок грантів (як з державного бюджету, так і від фондів-донорів), та третину становлять пожертви від бізнесу, то в Україні, за даними Держкомстату України, впродовж 2007 року частка надходжень з державного бюджету в бюджеті громадських організацій становила лише 7,1 %, при цьому порівняно з 1996 роком вона скоротилася майже вдвічі – тоді вона становила 12,6 %. Якщо у країнах Європи склалася практика витрачати на підтримку проектів громадських об’єднань із державного бюджету 2–3 %, то в Україні в 2007 році ця частка становила лише 0,1 %.

Вищевикладене вимагає підвищення уваги усіх гілок влади до проблем розбудови в Україні демократичної, правової і соціальної держави, суспільної налаштованості на зміни, виховання у людей, особливо у підростаючого покоління, почуття громадянськості, відчуття відповідальності за виконання своїх політичних, громадянських, суспільних обов’язків, налагодження ефективної взаємодії органів влади з інститутами громадянського суспільства, яке має базуватися на партнерстві, взаємозацікавленості у досягненні цілей, пов’язаних з процесами демократизації усіх сфер суспільного життя, соціально-економічним і духовним прогресом, всебічним забезпеченням захисту прав і свобод людини та громадянина.

Дата добавления: 2015-11-14