Місія Патенту

Обридлі розробникам «зачинені» програми, молоді програмісти шукають програми з відкритими вихідним кодом. Відкриті вихідні коди зустрічаються з великим ентузіазмом, наче ковток свіжої води, потім вдачно в основному лежать на HDD і чекають поки їх хтось буде вивчати. А також активно просуваються і позиціонуються як ідеальна панацея від нечесних розробників. Спробуємо розібратися наскільки це так...

Почнемо з повторення аксіом. Комп'ютер складається з програмного і апаратного забезпечення, межа між якими настільки розмита, що навряд чи хтось ризикне її провести. Будь-який з компонентів сучасного ПК сам по собі міні-ПК. Ось, наприклад, відеокарта. У неї є процесор і керуючий мікроконтролер, що працює під управлінням спеціалізованої технології, якою можна керувати через BIOS Відеокарти. Ось посилання на сайт який займається hard-хакерством: http://www.cl.cam.ac.uk/~sps32/.

Давай вигадаємо ситуацію, що ти розробив свій швидкісний шредер видалення даних з HDD

Все сама основна частина роботи пророблена шредер видаляє інформацію безповоротно та швидко. Твоя ідея: стати відомим та заробити якомога більше money. З точки зору логіки думка правильна, але точка зору грошей – паралельно інша. Треба свій продукт спочатку зробити мультимовним та зробити привабливий дизайн. Але це буде як капля в морі його треба розрекламувати, перебільшити його можливості, як наприклад, це роблять Антивірусні гіганти пишучи про свої «всевидючі» євристики. Далі треба розробити свій план дій для того що б саме цей продукт зайняв лідерські позиції та його нюанси розвитку:

· Сумісність з ОС (Windows, Linux, MacOS);

· Проблеми з патентуванням, якщо це буде комерційний продукт;

· Платний чи Безкоштовний продукт, дам я вихідний код (особливо це буде шануватися якщо вихідного коду буде небагато, це полегшить його вивчення та модифікацію)

· Чи буду я його розвивати?

· І це тільки основні питання, які виникнуть при вибору подальшої долі продукту;

· Чим запакований продукт, може спрацьовувати на ASPack антивірус.

Місія Патенту

Що ж таке патент? Патент це добровільне розголошення таємниці в обмін на охорону виключних прав використання даної технології.

Патенти стимулюють систему розвитку технологій і взагалі корисні у всіх відносинах за винятком повної несвободи їх використання. Так, ми можемо дізнатися як влаштовані миші для ПК (що дуже корисно для їх ремонту), але не можемо випускати нічого подібного самостійно. Володар патенту має право вирішувати: видавати нам ліцензію чи ні. Спочатку патенти видавалися на цілком конкретні винаходи, які могли використовуватися у виробництві.

Наприклад, на фундаментальну конструкцію мишки. Вивчивши чужий патент, решта намагалися удосконалити її, розробивши зовсім іншу конструкцію, щоб випускати її без всяких там відрахувань, що було цілком логічно. Але останнім часом намітилася неприємна тенденція до патентування фундаментальних основ на яких тримається центр світобудови. Незважаючи на те, що інформація як і раніше залишається відкритою, вона вже не може бути використана сторонніми.

З часом ситуація буде тільки погіршуватися. Потім, коли вона дійде до логічного абсурду, зламавши 90 % індустрії, трапитися щось радикальне. Таке, що все змінить. Але до цього ще далеко. На сьогоднішній день від патентів страждають усі. Компанії, які вкладають мільярди доларів у розробку перспективних досліджень, щоразу ризикують втратити все, тому що конкурент може добігти до фінішу на день раніше і зірвати grant. Дрібні компанії знаходяться ще в більш програшному положенні, по-перше, вони змушені ліцензувати купу технологій, які могли б розробити і самостійно, але... на жаль! не можна! На них, і всю додану до них суміжну область, вже видані патенти! По-друге, запатентувавши щось своє, дрібна компанія змушена сидіти і чекати біля моря погоди, поки пірати змінять гнів на милість і заплатять ну хоч щось (адже реєстрація патенту чималих грошей коштує до того ж необхідно платити постійні відрахування за його " захист "). Загалом, морок.

Програмне забезпечення ще перебуває в тій стадії, коли всі розуміють, що авторське право несе тільки шкоду, але ще ніхто реально не готовий від нього відмовитися. Навіть прихильники Open Source. Фактично, з точки зору авторського права немає абсолютно ніякої різниці в якому вигляді поширюється програма - у вигляді двійкового файлу або вихідного тексту. У будь-якому випадку воно забезпечує охорону, що є дуже великою помилкою правоохоронників. Згадаймо ситуацію з патентами - обмін таємниці на охорону. А тут що? От якби авторське право захищало тільки вихідні тексти, більшість програм поширювалися б саме так, і суспільство від цього тільки виграло б!

Втім, не будемо піддаватися мріям, а краще розберемося з тим, як йдуть справи на практиці. Отже, програма - об'єкт авторського права та її поширення повністю регулюються правовласникам (у всякому разі в теорії все йде саме так). Нормальні автори випускають творіння в світ, дозволяючи їм жити власним життям, але таких дуже небагато. Переважна більшість хоче все, причому відразу. Рух Open Source не є винятком...

Що таке свобода? Припустимо я створюю програму і викладаю її в Інтернет зі словами: нехай кожен використовує моє творіння так, як вважає за потрібне, винагороду і збереження рядка з ініціалами автора - необов'язкові. Ось це, дійсно, свобода, при якій автор програми не має жодних переваг перед усіма іншими. Open Source проповідує зовсім іншу ідеологію. Ліцензія GPL, під якою розповсюджується переважна більшість відкритих продуктів, дозволяє використовувати компоненти програми в своїх продуктах, але при цьому вимагає, щоб вони поширювалися по все тій же ліцензії GPL! А це означає, що:

1. Всім користувачам необхідно передати безоплатне право на модифікацію і подальше поширення програми;

2. Надати доступ до вихідних текстів.

Що ж, це логічно. Якщо я не відпочиваю на вихідних і під бурчання обуреного шлунка пишу вільно поширювану програму, за яку не вимагаю винагороди, скромно просячи милостиню милостині (або по- англійськи: grant), то, зрозуміло, я не хочу, щоб якийсь там Білл Гейтс включив моє творіння в свою галіму Windows, як приклад файлова система: exFAT і робив на моїх затрататах електроенергії currency! Але ж у світі існують не тільки Гейтси!

Спокусившись ліцензією GPL і написавши який-небудь продукт для себе, програміст стає заручником "вільного" Open Source і змушений поширювати його на "вільних" підставах. Формально GPL не забороняє продавати програму, але при цьому накладає стільки обмежень, що робить успішний бізнес практично неможливим. Для обходу (або від звільнення) від GPL розробник змушений переписувати хмару коду, тому GPL ліцензію ще називають GPL-вірусом, який заражає все, до чого доторкнеться.

Open Source утворює своє співтовариство (community), а будь-яка спільнота це вже несвобода. Вступаючи в будь-яке, повторююсь, в будь-яке товариство ти віддаєш частину своїх прав і свобод в обмін за гарантію захисту. Ліцензія GPL захищає розробників, перешкоджаючи використанню продуктів їх праці на традиційній комерційній основі. Цим GPL створює принципово іншу нішу ринку, успішно конкурує навіть з такими монстрами як Microsoft і IBM. Використання програм, розповсюджуваних за ліцензією GPL, як би втягує розробника всередину спільноти, після чого він вже змушений працювати на її благо. Звичайно, є й інші ліцензії, більш демократичні, наприклад, ліцензія BSD, що вимагає всього лише забезпечити відкритість коду, але не зобов'язуюча передавати користувачам всі права. Однак, вони не отримали такого широкого розповсюдження.

Коротше, підсумуємо. З точки зору кінцевих користувачів, GPL це дійсно свобода. Можна безкоштовно скачувати продукти з мережі, допрацьовувати їх за своїм розсудом, записувати на CD-R, і продавати по всьому периметру мережі магазинів, адже GPL не перешкоджає продажам! Головне, щоб були вихідні коди плюс право їх подальшої модифікації.

А от програмісти в GPL ніякої свободи не бачать. Якщо це і свобода, то тільки всередині спільноти, "свобода" тільки для обраних, на зразок нашого совкого комунізму.

Дата добавления: 2015-11-14