Читайте также:
|
Облік особового складу організації забезпечується веденням особових карток працівників, штатно-посадової книги (штатного формуляру) та алфавітної книги.
На працівників, яких приймають на постійну, тимчасову роботу та роботу за сумісництвом заповнюються особові картки (типова форма №П-2).[1]
Особова картка - це документ, в якому міститься найсуттєвіша інформація про особу.
Особова картка включає розділи:
- І розділ – "Загальні відомості" – прізвище, ім'я та по батькові працівника, дата і місце народження, номер і серія паспорта, домашня адреса; освіта; спеціальність за дипломом (свідоцтвом); кваліфікація за дипломом (свідоцтвом); і т.д…
ІІ розділ – "Відомості про військовий облік" заповнюється відповідно до інструкції з обліку військовозобов'язаних.
ІІІ розділ – "Призначення та переведення" відображає дату прийому на роботу та всі переведення на інші посади, зміну кваліфікації. Всі записи з цього розділу переносяться до трудової книжки.
ІV розділ – "Відпустки" містить інформацію про надання щорічних і додаткових відпусток.
В разі звільнення працівника в особовій картці вказуються дата і причина звільнення, номер наказу про звільнення і робиться запис про те, що трудова книжка видана її власнику.
Особові картки комплектуються за структурними підрозділами підприємства та апарату управління.
Особова справа - це сукупність документів, які містять найповніші відомості про працівника і характеризують його біографічні, ділові та особисті якості.
Особова справа посідає основне місце у системі персонального обліку працівників. Заводяться особові справи на всіх працівників підприємства після їх зарахування на роботу. Спочатку до особової справи заносяться документи, що відображають процес прийому на роботу, потім - всі основні документи, які виникають протягом трудової діяльності працівника в організації.
Систематизуються особові справи в алфавітному порядку або за структурними підрозділами згідно з штатним розписом.
Особова справа складається з таких документів:
1. Особовий листок з обліку кадрів з фотографією працівника розміром 4х6 см.
1. Автобіографія.
2. Копії документів про освіту, науковий ступінь, учене звання, підвищення кваліфікації.
3. Перелік наукових праць (для спеціалістів, які мають вчений ступень та звання).
4. Різного роду характеристики чи рекомендаційні листи.
5. Документи, на основі яких видаються накази про призначення, переведення, звільнення працівника (контракт, подання, листи про переведення тощо).
6. Копії наказів (розпоряджень) про прийом (призначення), переведення та звільнення працівника або виписки з цих наказів.
7. Матеріали проведення атестації.
8. Опис документів.
Документи особової справи ведуться протягом усього часу роботи особи в організації.
Доступ до особових справ має бути обмеженим. Вони знаходяться на особливому зберіганні на рівні з секретними документами. Як правило, особові справи зберігаються у сейфах чи спеціально пристосованих для цього шафах.
Відповідальність за зберігання особових справ несе перший керівник організації або уповноважена ними особа: начальник відділу кадрів, менеджер з персоналу, юрисконсульт, секретар.
Видаються особові справи для службового користування лише особам, коло яких визначене керівником організації.
Не дозволяється:
- видавати особову справу працівникові, на якого вона заведена;
- виносити особові справи за межі підприємства і затримувати їх у користуванні більше ніж на один день;
- вносити виправлення до раніше зроблених записів.
При звільнені працівника особові справи передаються в архів підприємства. На новому місті роботи на працівника заводиться нова особова справ.
Дата добавления: 2015-11-14; просмотров: 58 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Розкрити економічне та соціальне значення плинності персоналу. Охарактеризувати заходи щодо зниження плинності персоналу в організації. | | | Охарактеризувати методи і процедуру визначення потреб організації у персоналі. |