Валютні курси, платіжний баланс і міжнародна система валютних курсів.

Під валютою розуміють грошові знаки у вигляді банкнот, монет і в інших формах, які в даний час є законними засобами платежу.

Валюта ділиться на національну та іноземну. Розрізняють валюти вільно конвертовані (що їх вільно й необмежено обмінюють на інші валюти); частково конверто вані (валюти країн, в яких застосовуються певні валютні обмеження для резидентів і окремих видів обмінних операцій); неконвертовані (заборонена до обміну на інші валюти без спеціального дозволу державних органів), а також резервні (вільно конвертовані валюти провідних країн, які використовують для розрахунків та визначення цін на світових ринках і зберігають в офіційних резервах центральних банків).

Валютний курс — ціна грошової одиниці даної країни у грошових одиницях інших країн, або ціна чужоземної грошової одиниці в національних грошових одиницях.

Економісти розрізняють номінальний і реальний валютні курси. Номінальний валютний курс - це курс, за яким обмінюються валюти. Реальний валютний курс — відносна ціна товарів, виготовлених у двох країнах. Він показує, в якому співвідношенні обмінюються товари однієї країни на товари іншої країни:

Реальний валютний курс = Рівень цін в країні

Рівень цін за кордоном

Існують три варіанти системи номінальних валютних курсів: система жорстко фіксованих валютних курсів; система гнучких (або плаваючих) валютних курсів; система регульованих гнучких (або плаваючих) валютних курсів.

У довготривалий період рівноважний валютний курс тяжіє до паритету купівельної спроможності, під яким розуміють співвідношення купівельної спроможності валют стосовно певного набору ("кошика") товарів і послуг.

Цілеспрямоване зниження державою курсу своєї валюти стосовно інших валют для досягнення певних проміжних цілей економічної політики називається девальвацією. Наслідком девальвації буде збільшення експорту товарів, зменшення імпорту товарів унаслідок їх подорожчання, збільшення припливу чужоземного капіталу і зменшення його відпливу з держави.

Цілеспрямоване підвищення державою курсу своєї валюти стосовно чужоземних валют для досягнення певних проміжних цілей економічної політики називається ревальвацією. Наслідки ревальвації є протилежні. Вона стримує експорт продукції і стимулює імпорт, сприяє відпливу капіталу з країни і гальмує його приплив.

Першою системою встановлення валютних курсів був золотий стандарт. Ця система в чистому вигляді існувала протягом 1880-1913 рр. Другою системою була Бреттон-Вудська система, яка існувала з 1944 по 1971 р. Третьою системою, яка існує сьогодні, є Ямайська система, започаткована в 1976 р.

Система золотого стандарту передбачала наявність таких трьох умов: кожна країна визначала золотий вміст своєї грошової одиниці; підтримка жорсткого співвідношення між своїми запасами золота і внутрішньою пропозицією грошей; вільний рух золота між країнами.

Бреттон-Вудська валютно-кредитна система, для впровадження якої був створений Міжнародний валютний фонд, намагалася зберегти стабільність валютних курсів і збільшити їх регулювання за рахунок зменшення ролі золота в даному процесі

Ямайська система коригованих "плаваючих" курсів, була схвалена на міжнародній нараді провідних країн членів МВФ у січні 1976 р. (м. Кінгстон, Ямайка). В основі цієї системи лежать "плаваючі" курси валют.

4. Платіжний баланс країни.

Платіжний баланс країни — це співвідношення між сумою фактичних грошових надходжень із-за кордону та сумою платежів іншим державам (їх громадянам, фірмам) за певний період. Він характеризує підсумок зовнішньоекономічної діяльності країни.

Платіжний баланс складається із двох головних статей: рахунку поточних операцій і рахунку руху капіталу. Рахунок поточних операцій включає експорт та імпорт товарів і послуг, чисті доходи від іноземних інвестицій та чисті грошові перекази. Його величина залежить від обсягу експорту, імпорту та валютного курсу. Сальдо цього рахунку - це чистий експорт X_n.

Рахунок руху капіталу включає приплив і відплив довгострокового і короткострокового капіталу в країну і з країни.

Третьою частиною платіжного балансу є офіційні резерви.

Офіційні резерви - це запаси іноземної валюти, що їх тримають центральні банки для урегулювання збалансованості платіжного балансу.

Дефіцит платіжного балансу означає, що населення країни, фірми та державні установи заплатили таким самим представникам інших держав більше, ніж отримали від них.

Отже, баланс руху капіталу і поточного рахунку показує, що міжнародні потоки фондів для фінансування нагромадження капіталу і міжнародні потоки товарів і послуг - це два боки однієї і тієї самої медалі.

Із теорій міжнародної торгівлі випливає висновок: обмеження у міжнародному товарообміні знижують його ефективність і можуть негативно впливати на розвиток національної економіки. Саме тому в післявоєнний період ООН проголосила основним принципом міжнародних економічних відносин принцип співробітництва і свободи торгівлі. Проте в сучасному світі поширеним є і протекціонізм — політика, спрямована на захист галузей національної економіки від чужоземних конкурентів через встановлення прямих і непрямих обмежень на імпорт. Протекціонізм породив багато бар'єріву міжнародній торгівлі. До них належать: мита, імпортні квоти, нетарифні бар'єри, добровільні експортні обмеження.

Інтернаціоналізація господарського життя у сучасному світі стала закономірністю і насамперед проявляється в інтеграційних процесах. Економічна інтеграція — це процес формування при активному сприянні з боку держав-учасниць глибоких, стійких і всебічних зв'язків між національними господарствами групи країн, унаслідок чого формується регіональний народногосподарський комплекс.

Найбільшого розмаху інтеграція досягла в Західній Європі в рамках Європейського Союзу. Інтеграційні угруповання виникли в Північній Америці (США, Канада, Мексика), у Південній Америці, Африці й Азії

Поряд з інтеграцією у світовій економіці швидко поширюються транснаціональні корпорації (ТНК) - великі фірми промислово-розвинутих країн, які будують або скуповують за кордоном підприємства, відкривають там свої філіали, організовують виробництво, збут своєї продукції і т.ін. Вони роблять значний вплив на економіку і політику країн. Проте їх роль у світовій економіці неоднозначна. З одного боку, ТНК сприяють розвитку економіки окремих країн, а з другого — вилучають із них значну частку національного доходу, деформують структуру національного виробництва.

Важливу роль у розвитку міжнародного співробітництва й регулюванні міжнародних відносин відіграють такі інститути, як Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк та Всесвітня торговельна організація (ВТО). Україна є членом більшості міжнародних економічних організацій, зокрема, з 2008 року стала членом ВТО.

Список рекомендованої літератури

1. Білоус О.Г. Глобалізація і національна стратегія України: Науково–методичне видавництво – К., 2001.

2. Долан Э.Дж., Линдсей Д. Рынок: микроекономическая модель. / Пер. с англ. В.Лукашевича и др. – С.- Пб., 1992.

3. Економіка України: десять років реформ / За ред. З. Ватаманюка та С. Панчишина. –Львів: ЛНУ ім.Івана Франка, 2001.

4. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка / За редакцією Зіновія Ватаманюка та Степана Панчишина. – К., 2001.

5. Злупко С. Персоналії і теорія української економічної думки. – Л.: Євросвіт, 2002.

6. Иноземцев В.А. Современное постидустриальное общество: природа, противоречия. перспективы: Учеб. пособие. – М.: Логос, 2000.

7. Історія економічних учень: Підручник / Л.Я. Корнійчук, Н.О.Татаренко. – К., 1999.

8. Лановик Б.Д., Матисякевич З.М., Матейко Р.М. Економічна історія України і світу: Підручник / За ред. Б.Д. Лановика. –К.: Вікар, 2001.

9. Макконнелл Кемпбелл Р., Брю Стенли Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. В 2 т. – М., 1992.

10. Маршалл А. Принципы экономической науки, в 3-х т. Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1993.

11. Мочерний С.В. Політекономія: Підручник. –К.: Вікар, 2003.

12. Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії: Підручник. –К.: ЦУЛ, 2003.

13. Основи економічної теорії: Підручник / За ред. академіка НАН України А.А. Чухна. – К.: Вища школа, 2001.

14. Піндайк Р.С., Рубінфелд Д.Л. Мікроекономіка / Пер. з англ. – К.: Основи, 1996.

15. Поплавська Ж. Історія економічних вчень. Конспект лекцій. – Львів, 1999.

16. Самуельсон П. Економіка: Підручник. – Л.: Світ, 1993.

17. Семюелсон П.А., Нордгауз В.Д. Мікроекономіка. - К., 1998.

18. Тарасевич Л.С., Гребенников П.И., Леусский А.И. Макроэкономика: Учебник. – М., 2003.

19. Толкачев С.А. Международная экономика: теория и практика. – М.: Компания Спутник, 2000.

20. Юхименко П.І., Леоненко П.М. Історія економічних учень: Навчальний посібник – К.: Знання - Прес, 2002.

21. Ястремський О., Грищенко О. Основи мікроекономіки: Підручник. – К.: “Знання”, КОО, 2004.

НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ

Дата добавления: 2015-11-14