Поняття та принципи роботи глобальної комп’ютерної мережі Інтернет.

Два або більше комп’ютерів, з’єднаних між собою, називаються комп’ютерною мережею. Зв’язки між комп’ютерами називаються каналами передачі даних.

Комп’ютерна мережа (надалі – мережа) – це програмно-апаратний комплекс, призначений для обміну інформацією між комп’ютерами.

За способом апаратного підключення мережі поділяються на дротові, бездротові та змішані;

За місце розташуванням – на місцеві (будинок, вулиця, місто), обласні, міжобласні та міждержавні;

За кількістю комп’ютерів та місце розташуванням водночас – на локальні та глобальні.

Локальна комп’ютерна мережа - це комп’ютерна мережа, яка містить порівняно невелику кількість комп’ютерів (до кількох тисяч), розташованих у межах однієї адміністративної одиниці (міста, області, країни). Приклади: комп’ютерні мережі в кабінетах інформатики, комп’ютерні мережі міст, комп’ютерні мережі банків тощо.

Глобальна комп’ютерна мережа – об’єднання великої кількості глобальних мереж. Приклад: глобальна мережа платіжної банківської системи Visa об’єднує в собі більше 100 000 локальних мереж різних банків по всіх країнах світу. Одна з найвідоміших глобальних мереж – Інтернет. Вона налічую більше 10 000 000 комп’ютерів, які щогодини обмінюються таким об’ємом інформації, якого людина не отримує за все своє життя. Цей об’єм інформації здійснюється відповідно до протоколу. Протокол – це набір правил, які одночасно визначають та регламентують обмін інформацією між комп’ютерами.

Принципи роботи всіх Web-браузерів однакові. Познайомившись з одним із них, користувач зможе працювати з будь-яким. Основна функція браузера — забезпечити доступ до ресурсів Web.

Розглянемо найпоширеніший браузер - Internet Explorer. Він розробляється корпорацією Microsoft починаючи з 1995 року і міститься у складі операційних систем Microsoft Windows. Internet Explorer є найпопулярнішим web-браузером починаючи з 1999 року; досягаючи піку 95%-ої частки використання протягом 2002 і 2003 років. Internet Explorer є безкоштовним, але для його встановлення необхідно купити (або мати легальну ліцензію) операційну систему сімейств Microsoft Windows або Windows NT.

Запустити програму Internet Explorer можна або клацнувши двічі на її піктограмі, що розташовується на робочому столі, або скориставшись пунктом „Программы” головного меню. Структура вікна Internet Explorer є стандартною. При першому запуску в ньому містяться три панелі інструментів: стандартна, панель адреси і панель посилань. Користувач може настроїти місцеположення і розміри панелей на свій розсуд, просто перетягуючи їх у потрібний бік.

Кнопки на панелях зазвичай чорно-білі. Коли курсор миші потрапляє на кнопку, вона ніби засвічується — стає кольоровою. Пункт меню Вид дає змогу прибрати панелі інструментів і рядок стану з екрана, щоб залишити більше місця для Web-сторінки. Підпункт Размершрифта цього ж пункту меню дає змогу регулювати розмір шрифту від дуже великого до дуже дрібного. За замовчуванням при запуску Internet Explorer відкривається початкова (основна) сторінка фірми Microsoft. Користувач може зробити початковою будь-яку Web-сторінку, що йому сподобалася.

Для роботи в мережі Інтернет необхідно:

* фізично приєднати комп'ютер до одного з вузлів мережі;

* одержати постійну або тимчасову IP-адресу;

* установити і настроїти програмне забезпечення -- програми-клієнти тих сервісів, послугами яких є намір скористатися.

Організаційно доступ до мережі користувачі дістають через провайдерів.

-- організація (юридична особа), що надає послуги приєднання користувачів до мережі Інтернет.

Провайдер має постійно ввімкнений продуктивний сервер, сполучений з іншими вузлами каналами з відповідною пропускною здатністю, і засоби для одночасного підключення кількох користувачів (багатоканальний телефон, багатопортова плата і т. ін.). Провайдери роблять подібну послугу на договірній основі, найчастіше орієнтуючись на час роботи користувача або обсяг даних, які пересилаються по мережі. При укладенні договору провайдер повідомляє клієнту всі атрибути, необхідні для підключення та настроєння з'єднання (ідентифікатори -- login, паролі, номери телефонів тощо).

125. Протокольний стек TCP/IP. Для організації міжмережних з'єднань потрібний відповідний протокол. На мові комп'ютерів, протокол - це просто сукупність узгоджень, яка визначає обмін даних між різними програмами. Протоколи задають засоби передачі даних, повідомлень і обробок помилок мережі, також дозволяють розробляти стандарти, які не пов'язані з конкретною апаратною платформою. Всі параметри, від швидкості передачі даних і до методів адресації при транспортуванні окремих повідомлень - визначаються і задаються протоколами, які використовуються у даній конкретній мережі.

В Інтернет базовим протоколом є TCP/IP (Transmission Control Protocol/Internet Protocol). IP відповідає за доставку повідомлень за потрібною адресою. Ці потужні протоколи були запропоновані у 1974 році Робертом Кеном, одним з основних розробників ARPANET, і вченим-комп'ютерщиком Вінтором Серфом. Зараз Серф є президентом американської корпорації національних дослідницьких ініціатив, а Керф - віце-президентом.

Проте, слід мати на увазі, що TCP/IP не єдиний протокол, який пригодний для з'єднання різних мереж. Інтернет зараз є багатопротокольною мережею, яка інтегрує і інші стандарти. Основні серед них - стандарти взаємодії відкритих систем (OSI). Запропоновані Міжнародною організацією по стандартизації (ISO), протоколи OSI одержали широке розповсюдження в Європі, де не так сильно, як у США відчувався вплив TCP/IР. Системи, які основані на інших протоколах, також підключаються до Інтернет через шлюзи. Наприклад, BITNET - це мережа, яка для передачі даних використовує особисті стандарти, проте, хоча б частково, вона доступна через шлюзи Інтернет.

За допомогою TCP/IP надаються такі чотири головних напрямки використання Інтернет:

1) Електронна пошта - найбільш проста і доступна для багатьох користувачів послуга, проте дуже корисна.

2) Передача файлів з одного комп'ютеру до іншого - одна з найбільш комфортних послуг, які були надані Інтернет.

3) Віддалений доступ (або Telnet) дає змогу підключитися до віддаленого комп'ютеру і працювати з ним у інтерактивному режимі.

4) WWW (WORLD WIDE WEB або всесвітня павутина) - інформаційна система, яка базується на гіпертекстовій технології, що розроблена у європейському центрі ядерних досліджень (СERN - i). І

Дата добавления: 2015-11-14