Назва та короткий зміст теми

Для студентів гуманітарних і технічних напрямів підготовки

Мета вивчення

Метою курсу є сформувати мовно-термінологічну компетенцію майбутнього фахівця, навчити укладати науково-технічні, навчальні, довідкові тексти з урахуванням особливостей історичного формування й теперішнього стану української термінології як підсистеми української літературної мови.

1.2. Завдання курсу:

- ознайомити студента з історією формування української науково-технічної термінології в контексті розвитку європейських терміносистем у ХІХ-ХХІ ст.;

- виявити закономірності основних етапів становлення і розвитку галузевих терміносистем і термінознавства в Україні;

- з’ясувати статус сучасного термінознавства в системі розділів науки про мову та галузевих дисциплін;

- визначити основні аспекти українського термінотворення і терміновжитку;

- виявити лексико-семантичні особливості термінів української мови;

- проаналізувати особливості варіантних і синонімічних терміноодиниць у галузевих терміносистемах;

- виявити відмінності між історично сформованими напрямами розвитку українських галузевих терміносистем;

- проаналізувати теоретичні засади укладання наукових текстів різного стильового й жанрового спрямування (навчально-довідкові, власне наукові тексти, лексикографічні статті, усні виступи тощо);

- сформувати практичні вміння та навички укладання різножанрових наукових текстів.

1.3. Компетенції, якими має оволодіти студент:

- розуміння основних етапів розвитку галузевих терміносистем і термінознавства в Україні;

- розуміння історичних традицій розвитку термінознавства;

- уміння виявляти лексико-семантичні особливості термінів української мови;

- розуміння основних аспектів українського термінотворення і терміновжитку;

- здатність розрізняти особливості різних термінологічних жанрів;

- уміння добирати матеріал для наукового, навчального, термінографічного текстів;

- здатність формувати науковий, науково-популярний, навчальний, лексикографічний тексти;

- здатність виступати перед аудиторією, дотримуючись норм терміновживання та вимог наукового стилю.

Назва та короткий зміст теми

1. Вступ. Термінознавство як наука. Предмет й основні завдання курсу термінознавства.

Поняття «термінознавство». Володіння основами термінотворення і терміновжитку – важлива ознака рівня фахової підготовки людини. Термін як основний компонент науково-технічного мовлення. Класичні вимоги до терміна (однозначність, відсутність синонімів, емотивна нейтральність, словотвірна пластичність, оптимальна довжина, доброзвучність тощо).

Зв’язок термінознавства з іншими науками: лексикологією, лексикографією, дериватологією, морфологією, синтаксисом та спеціальними галузевими дисциплінами.

2. Історія термінознавства.

Шляхи формування європейських національних термінологій у ХІХ ст. Два підходи: 1) інтернаціональний (творити національні терміносистеми на базі латинської мови); 2) народницький (терміни треба творити на власномовній основі).

Українська термінологія в Галичині (40 – 60-і роки ХІХ ст.). Собор руських учених у Львові 1848 р. Термінологічна праця у Східній Україні (1861- 1862 рр.). Термінологічна діяльність журналу «Основа» П.Куліша.

Створення у Львові Товариства ім. Шевченка (1873 р.). Перетворення Товариства ім. Шевченка в Наукове Товариство (1892 р.). Наукові праці НТШ: «Записки НТШ», галузеві «Збірники». Термінологічна діяльність І. Верхратського, І. Пулюя, В. Левицького, М. Вікула, С. Рудницького, А.Семенцова, М.Грушевського. Дискусія про шляхи розвитку української термінології. Два напрями: 1) творення наукових назв на народній основі (І. Пулюй, В. Левицький, І. Верхратський, Р. Цегельський); 2) запровадження в українську мову інтернаціональної (латинської) термінології (І. Горбачевський, С. Рудницький, М. Вікул, А. Семенцов).

Розвиток науково-технічної термінології у Східній Україні (1905-1921 рр.).

«Золоте десятиріччя» розвитку української науково-технічної термінології (1921-1933 рр.) – діяльність Інституту Української Наукової Мови в Києві. Вимоги до терміна: народний; власномовні морфеми; запозичення з мови-джерела, а не через посередника; прозора внутрішня форма; точний, однозначний; гнучкий (придатний для творення похідних термінів). Термінологічна діяльність О.Янати. Я.Лепченка, Т.Секунди. Термінологічні словники О.Курило, П. Тутковського, І.Шелудька, Т. Садовського, С.Зенкевича, В.Фаворського.

Умови функціювання української науково-технічної термінології протягом 1933-1990 рр. Термінологічні бюлетені 1933-1935 рр.: виправлено 14,5 тис. лексичних одиниць української термінології, що становило 80 відсотків оригінальних українських термінів. Боротьба з націоналізмом на «мовному фронті» в УРСР. Статті А.Хвилі, Н. Кагановича проти «націоналістичного шкідництва» в термінології.

Термінологічна діяльність західноукраїнських науковців (1920-1930 рр.). Статті І. Фещенка-Чопівського, П. Франка, Р. Цегельського, І. Кандяка. Термінотворчість молодіжних спортивних товариств «Січ», «Сокіл», «Пласт». Наукова діяльність Українського Таємного Університету у Львові.

Розвиток української термінології за кордоном (1920-1930 рр.). Термінологічна діяльність Номенклятурної хемічної комісії Української Господарської Академії в Подєбрадах, Українського Педагогічного Інституту ім. Драгоманова, Українського Вільного Університету в Празі (Чехо-Словаччина). Термінологічна праця української діаспори (1940-і - кінець 1980-х рр.).

Теперішній етап розвитку української науково-технічної термінології.

3. Опрацювання термінологічної спадщини в сучасних умовах.

Основний масив української науково-технічної термінології 1920-1930 рр., її «золотий фонд», має повернутися до активного науково-практичного вжитку за такими напрямами: а) на лексичному рівні слід замінити велику групу росіянізмів, уведених після опублікування «Термінологічних бюлетенів» 1930-х років (миш’як, вихлоп, баддя, пучність тощо); унормувати наявні синонімічні ряди (світлина, знімок, знимка, фотографія); б) на словотвірному рівні вилучити певні моделі або суттєво обмежити їхню продуктивність (зйомка, вібруючий); в) на правописному рівні виправити очевидні алогізми (логарифм, алгоритм). Водночас не варто забувати про принцип стабілізації наукової мови (А. Вовк): якщо терміни, уведені до української термінології впродовж радянського періоду, не порушують законів української мови, їх доцільно залишити в складі наукової термінології.

4. Лексико-семантична характеристика української науково-технічної термінології.

Термінологія як невід’ємна частина лексичної системи мови належить до найбільш відкритих систем, що динамічно розвивається. Процес удосконалення термінології зумовлений факторами суспільно-політичного, фахового та мовного характеру.

Гіперо-гіпонімічні відношення між термінами у межах тематичних груп галузевих терміносистем. Особливості полісемії та омонімії в термінології. Синонімія в термінології як вияв загальномовної закономірності. Причини появи синонімів у термінології. Антонімічні відношення як джерело цілісного та системного сприйняття наукової інформації і спосіб визначення місця кожного терміна в терміносистемі. Усунення неправильного вживання міжсистемних (циклування – циклювання) та внутрішньосистемних (карбон – карбен) термінів-паронімів.

Кількісні та якісні зміни у межах термінології як результат взаємодії лінгвальних та екстралінгвальних чинників і закономірностей.

5. Способи термінотворення.

Морфологічне термінотворення: префіксальний (надвиробництво), суфіксальний (вимикач), префіксально-суфіксальний (безробіття), безафіксний (запас), постфіксальний (розраховуватися) способи, основоскладання (товарообіг), абревіація (ПДВ) тощо. Неморфологічні способи термінотворення: лексико-семантичний (комп’ютерна мишка, крило автомобіля), морфолого-синтаксичний (пряма, коса), синтаксичний (горизонтальний електричний диполь). Метафоризація загальновживаної лексики як база термінотворення (мишка, кошик).

Обмеження продуктивності інтерференційних способів словотвору (записуючий пристрій, шліфовка, нагрів). Відновлення та активізація дериваційних моделей початку 20-х років ХХ ст.: коефіцієнт передачі – передатність, коефіцієнт стоячої хвилі – стоячість, піднесення до степеня – степенування, синусоїдальний – синусоїдний тощо. Словотвірні варіанти як дестабілізаційний чинник розвитку терміносистеми (пробійник – пробій – пробивач; глушник – заглушувач - глушитель).

6. Запозичення і переклад термінів.

Шляхи засвоєння іншомовних термінів: транслітерація без граматичної адаптації (конто, де-юре); транслітерація з граматичною адаптацією (байт, ревальвація); поєднання нових запозичень із власномовними чи давно запозиченими термінами (демпінгові ціни, квазі-гроші); переклад термінів (детектор – виявляч, атенюатор – послаблювач).

Переклад терміна не завжди збігається з перекладом слова як лексеми: напр., російський будівельний термін грохот не варто перекладати буквально – гуркіт чи грюкіт, оскільки йдеться про пристрій для пересіювання піску чи цементу, для чого в українській мові існує слово решето. За регульованого розвитку терміносистем більшість «модних» запозичень має відійти в пасивний запас. Варто залишати лише ті терміноодиниці, які за всіма параметрами перевершують влосномовні терміни й додають логічної стрункості певній галузевій терміносистемі.

7. Термінографія. Стандартизація термінології.

Типи термінологічних словників (енциклопедичні, тлумачні, одномовні, двомовні, багатомовні, тлумачно-перекладні, частотні, орфографічні термінологічні словники, інтерференційні словники тощо). Будова словникових статей різних типів словників.

Поняття стандартизації термінології. Національні термінологічні комітети в Європі та Америці (ASA, DNA, AFNOR). Міжнародні термінологічні організації (ISA, ISO, IES, Nordterm, ArabtermNet, RiTerm, TermNet, Infoterm). Структура головного нормалізаційного термінологічного центру в Україні – Технічного комітету стандартизації науково-технічної термінології. Типова будова статті Державного стандарту України на терміни та визначення.

8. Науковий стиль мовлення. Ознаки. Жанри.

Мовні особливості: терміноодиниці, спеціальна фразеологія, складні синтаксичні конструкції, повні речення, логічність, точність, обґрунтованість викладу. Форма реалізації стилю – монолог (рідше – діалог). Сфера спілкування – наука, техніка, освіта. Мета мовлення – повідомлення про результати наукових досліджень, системний виклад певних знань.

Жанри наукового стилю: анотація, рецензія, відгук, стаття, лекція, підручник, монографія, дисертація. Особливості структури жанрів наукового стилю. Усний виступ у науковому стилі. План і тези наукової доповіді.

Список рекомендованої літератури

1. Булик-Верхола С.З. Формування і розвиток української музичної термінології // Українська термінологія і сучасність. Зб. наук. пр. Вип. V / Відп. ред. Л.О.Симоненко. – К.: КНЕУ, 2003.– С. 41-45.

2. Вовк А. Наукова мова і політика: 55 років української термінології в УРСР // Cучасність. – Мюнхен, 1979. – Ч. 7-8. – С. 87-95.

3. Д’яков А.С., Кияк Т.Р., Куделько З.Б. Основи термінотворення: семантичні та соціолінґвістичні аспекти. – К.: Вид. дім „КМ Academia”, 2000. – 218 с.

4. Карпова В.Л. Термін і художнє слово. – К.: Наук. думка, 1967. – 130 с.

5. Кияк Т.Р. До питання про “своє” та “чуже” в українській термінології // Мовознавство. – К., 1994. – № 1. – С. 22-25.

6. Кочерга О.Д., Кулик В.М. Українські термінологічні словники в бібліотеках Києва і Львова. – Інститут теоретичної фізики АН України. – К., 1993.

7. Коваль А.П. Науковий стиль сучасної української літературної мови. Структура наукового тексту. – К.: Вид-во Київського університету, 1970. – 307 с.

8. Кочан І.М. Теоретичні засади вироблення термінологічних стандартів в українській мові // Мова і культура нації. – Львів, 1991. – С. 40-49.

9. Кочерга О.Д. Деякі міркування про шляхи і манівці розвитку української наукової термінології // Сучасність. – К., 1994. - № 7-8. – С. 173-182.

10. Куньч З.Й. Українська риторична термінологія: історія і сучасність. –Львів: Вид-воНаціонального університету «Львівська політехніка», 2006. – 216 с.й в Україні: зовнішня історія україхнської мови. – К.: «К.І.С.», 2004. – 176 с.

11. Наконечна Г.В. Українська науково-технічна термінологія. Історія і сьогодення. – Львів: Кальварія, 1999. – 110 с.

12. Національні та інтернаціональні компоненти в сучасних терміносистемах. Відп. ред. Л.О.Симоненко. – К.: Наук. думка, 1993. – 230 с.

13. Панько Т.І., Кочан І.М., Мацюк Г.П. Українське термінознавство: Підручник. – Львів: Світ, 1994. – 216 с.

14. Полюга Л.М. Здобутки і втрати української термінології та термінографії за десять років Незалежності // Вісник Національного університету «Львівська політехніка» № 453. Проблеми української термінології. – Львів, 2002. – С. 21-24.

15. Проблеми української науково-технічної термінології // Тези доповідей 1 – 11 –ої Міжнародних конференцій. Львів, 1992 – 2010.

16. Рудницький Я. Досвід діаспори в практичній лексикографії// Науково-технічне слово. – 1994. –Ч.1.

17. Сербенська О.А. Формування і розвиток української наукової термінології // Наукове товариство імені Т.Шевченка і українське національне відродження. Зб. наук. пр. і матеріалів першої наукової сесії НТШ (березень 1990). – Львів, 1992. – С. 141-147.

18. Склад і структура термінологічної лексики української мови. – К.: Наук. думка, 1984. – 195 с.

19. Термінологічна лексика в системі професійного мовлення: Методичні вказівки та завдання для самостійної роботи студентів з курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)» / Укл.: Г.Л. Вознюк, С.З. Булик-Верхола, М.В. Гнатюк, Н.І. Голубінка, Н.З. Дрівко, З.Й. Куньч, О.Г. Литвин, І.Б. Ментинська, Г.В. Наконечна, А.Я. Середницька, Ю.В. Теглівець, І.Д. Шмілик. – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2010. – 92 с.

20. Шерех Ю. Пороги і запоріжжя. Література. Мистецтво. Ідеологія. Три томи. – Харків: Фоліо, 1998. – Т.ІІІ. – 431 с.

Дата добавления: 2015-11-14