З метою зручності та точності подальших розрахунків, ухил і коригують так, щоб його значення відображалось цілою тисячною (промілле ‰). Для цього переміщують одну із кінців проектної лінії у вертикальному напрямі так, щоби різниця висот (h) ділилась без остатку на відоме d.
Таким чином обчислюють проектні ухили на всіх ділянках траси.
В графі 1 сітки профілю умовно показують підйом або спуск похилою лінією
(рис.16.1); у випадку нульового ухилу викреслюють горизонтальну лінію. Над лінією записують ухил в тисячних (промілле ‰), а під лінією - довжину ділянки, на якій діє даний ухил. Для прикладу:
 |
Рис. 16.1 Приклад заповнення графи 1 “Ухили та віддалі”
Використовуючи обчислені ухили проектної лінії та проектні висоти кінців цієї лінії, визначають проектні висоти усіх точок профілю:
НК+1 = НК + іd,
де: НК - відома проектна висота точки (задня точка);
НК+1 - висота точки, яку визначають (передня точка);
d - віддаль між цими точками.
Проектні висоти обчислюють до 0,01 м і записують в графу 2 сітки профілю над відповідними точками траси.
для обчислень та нотаток
Робочі висоти hр обчислюють як різницю проектних висот Нпр і висот точок земної поверхні Нз за формулою:
hр = Hпр - Hз.
Робочі висоти записують над проектною лінією або під нею. Вони характеризують вид і об’єм земляних робіт в даній точці траси:
- робочі висоти hр записані над проектною лінією свідчать про те, що в цих точках треба виконати насип, а під проектною лінією - вказують на виїмку.
Місця перетину проектної лінії з лінією профілю називають точками нульових робіт, тобто точками, в яких земляні роботи дорівнюють нулю!
Рис. 2 Точки нульових робіт на профілі
Віддаль х від задньої проектної точки А до точки нульових робіт визначають за формулою:
де d - горизонтальна віддаль між попередньою та наступною точками профілю;
h1 і h2 - робочі висоти у вказаних точках.
Робочі висоти h1 і h2 приймають за абсолютною величиною.
Значення х виписують на профіль над лінією умовного горизонту, а місце перетину профілю з проектною лінією позначають нулем. Контролем правильності обчислення віддалей до точок нульових робіт є умова: d = x + y.
Визначивши значення х з точністю до 0,01 м, обчислюють проектні висоти точок нульових робіт так само, як і проектні висоти всіх точок профілю за формулою:
Но = Нпр + і х,
де Нпр – проектна висота задньої точки.
Значення Но записують в графу 2 сітки профілю (Додаток 2).
для обчислень та нотаток
4. Розрахунок елементів колової кривої та відображення її на профілі
Елементи колової кривої: Т – тангенс, К – крива, Б – бісектриса, Д – домір – обчислюють за заданим кутом повороту траси 
та радіусом кривої R на мікрокалькуляторі за формулами, які наведені в Додатку 1.
Можна також користуватися спеціальними “Таблицями для розмічування колових кривих”, в яких за аргументами вибирають елементи кривої Т, К, Б, Д. Таблиці складено для кривих радіусом R = 1000 м, тому значення елементів колової кривої необхідно привести у відповідність із заданим радіусом (див. вихідні дані).
Пікетажні положення початку та кінця кривої обчислюють за формулами:
(ПК) = (ВК) - Т;
(КК) = (ПК) + К;
Контроль: (КК) = (ВК) + Т - Д,
де: (ВК), (ПК), (КК) – пікетажні значення вершини кута, початку кривої та кінця кривої відповідно.
Приклад. Провести розрахунок колової кривої для = 38°34¢ і R = 100м. Вершина кута повороту траси (ВК) знаходиться на ПК2 + 50 (Додаток 1).
Розрахуємо за формулами, або скористаємося “Таблицями для розмічування колових кривих” та отримаємо:
Т = 34,99 м; К = 67,31 м; Д = 2,66 м; Б = 5,94м.
Послідовність розрахунків: Контроль:
(ВК) ПК2 + 50,00 (ВК) ПК2 + 50,00
- Т 34,99+ Т 34,99
(ПК) ПК2 + 15,01 ПК2 + 84,99
+ К 67,31 - Д 2,66
(КК) ПК2 + 82,32 (КК) ПК2 + 82,33
Дата добавления: 2015-11-14; просмотров: 55 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Розбіжність між сумами не повинна перевищувати 1 мм! | | | ВИМІРЮВАННЯ ВЕРТИКАЛЬНИХ КУТІВ, ВІДДАЛЕЙ ТА ПЕРЕВИЩЕНЬ |