Загальна характеристика сучасної системи землевпорядної освіти.

Відповідно до статті 66 Закону України № 858-IV від 22.05.2003 "Про землеустрій", професійною діяльністю у сфері землеустрою можуть займатися громадяни, які мають спеціальну вищу освіту відповідного рівня і професійного спрямування. Вища освіта є складовою системи освіти України, що визначена Законом України від 23 травня 1991 р. № 1060-ХІІ „Про освіту”. Вона забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку за освітньо-кваліфікаційними рівнями.

При цьому передбачена ступеневість вищої освіти, яка полягає у здобутті різних освітньо-кваліфікаційних рівнів на відповідних етапах (ступенях) вищої освіти. Виходячи із структури вищої освіти, її перший ступінь передбачає здобуття вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня "молодший спеціаліст", другий - "бакалавр" (базова вища освіта), третій - "спеціаліст" та "магістр" (повна вища освіта). Ступеневість вищої освіти може бути реалізована як через неперервну програму підготовки, так і диференційовано, відповідно до структури ступеневості.

Вища освіта здобувається у вищих навчальних закладах відповідних рівнів акредитації на основі: базової загальної середньої освіти, повної загальної середньої освіти та освітньо-кваліфікаційних рівнів "Молодший спеціаліст" і "Бакалавр", а також "Спеціаліст, магістр" як післядипломна.

Прийом громадян до вищих навчальних закладів проводиться на конкурсній основі відповідно до здібностей незалежно від форми власності навчального закладу та джерел оплати за навчання.

Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах може проводитися з відривом (денна), без відриву від виробництва (вечірня, заочна), шляхом поєднання цих форм, а з окремих спеціальностей – екстерном.

Відповідно до статусу вищих навчальних закладів встановлено чотири рівні акредитації:

· перший рівень – технікум, училище та інші прирівняні до них вищі навчальні заклади;

· другий рівень – коледж та інші прирівняні до нього вищі навчальні заклади;

· третій і четвертий рівні (залежно від наслідків акредитації) – інститут, академія, університет.

Спроможність вищих навчальних закладів здійснювати підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями („молодший спеціаліст”, „бакалавр”, „спеціаліст” та „магістр”) залежить від рівня акредитації кожного окремого ВУЗу:

· молодший спеціаліст - забезпечують технікуми, училища, інші вищі навчальні заклади першого рівня акредитації;

· бакалавр - забезпечують коледжі, інші вищі навчальні заклади другого рівня акредитації;

· спеціаліст та магістр - забезпечують вищі навчальні заклади третього і четвертого рівнів акредитації.

Вимоги до змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки в Україні встановлюються Державними стандартами освіти. Державний стандарт освіти - це сукупність норм, які визначають вимоги до освітнього, освітньо-кваліфікаційного рівня. Державні стандарти освіти розробляються з кожного напряму підготовки (спеціальності) для різних освітньо-кваліфікаційних рівнів.

На сьогодні підготовка у вищих навчальних закладах фахівців за різними освітньо-кваліфікаційними рівнями регулюється кількома постановами Кабінету Міністрів України:

§ від 20 червня 2007 р. №839 «Про затвердження переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста»;

§ від 13 грудня 2006 р. № 1719 «Про перелік напрямів, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра»;

§ від 27 серпня 2010 р. №787 «Про затвердження переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста і магістра»

Цими постановами визначено напрямок підготовки – 0801 «Геодезія та землеустрій». При цьому, підготовка спеціалістів за цим напрямком здійснюється з різних спеціальностей (наглядно це представлено в Табл.).

Певний вплив на сучасну систему землевпорядної освіти здійснює спеціальний Порядок підготовки фахівців для роботи в сільській місцевості, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. №1159. Цей Порядок передбачає встановлення у вищих навчальних закладах України квоти підготовки фахівців для агропромислового комплексу. І хоча органи влади не є підприємствами агропромислового комплексу, але велика кількість посадовців системи управління земельними ресурсами готується саме згідно цього Порядку.

Таблиця

Освітньо-кваліфікаційні рівні, за якими здійснюється

підготовка фахівців у вищих навчальних закладах України

за напрямом «Геодезія та землеустрій»

Шифр та найменування галузі знань	Найменування спеціальності	Код спеціальності
Молодший спеціаліст	Бакалавр	Спеціаліст	Магістр
0801 – Геодезія та землеустрій	Геодезичні роботи та експлуатація геодезичного обладнання	5.08010101		-	-
Землевпорядкування	5.08010102		-	-
Картографічні роботи	5.08010103		-	-
Геодезія, картографія та землеустрій		6.080101
Геодезія			7.08010101	8.08010101
Картографія			7.08010102	8.08010102
Землеустрій та кадастр			7.08010103	8.08010103
Оцінка землі та нерухомого майна			7.08010104	8.08010104
Геоінформаційні системи і технології			7.08010105	8.08010105
Фотограмметрія та дистанційне зондування			7.08010106	8.08010106
Космічний моніторинг землі			7.08010107	8.08010107

Згідно з цим Порядком, Міністерство освіти та інші центральні органи виконавчої влади, у сфері управління яких є вищі навчальні заклади, щорічно здійснюють в межах державного замовлення квотування місць для підготовки фахівців із числа сільської молоді. Щороку суб'єкти господарської діяльності агропромислового комплексу разом з органами місцевого самоврядування визначають потребу в підготовці у поточному році фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями в розрізі напрямів і спеціальностей. До 1 лютого кожного року відповідна інформація подається райдержадміністраціям, які узагальнюють та надсилають її органам управління агропромислового комплексу Автономної Республіки Крим та облдержадміністраціям. Останні щороку до 1 березня надсилають Мінагропрому та іншим центральним органам виконавчої влади, у сфері управління яких є вищі навчальні заклади, що готують фахівців за відповідними спеціальностями, узагальнену інформацію про потребу в підготовці фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями в розрізі напрямів і спеціальностей на наступний рік. Разом із тим надсилаються пропозиції щодо встановлення квоти прийому сільської молоді до конкретних вищих навчальних закладів. Після цього центральні органи виконавчої влади, у сфері управління яких є вищі навчальні заклади, узагальнюють і систематизують дані про потребу в підготовці фахівців і встановлюють в межах державного замовлення квоту прийому сільської молоді на поточний рік за напрямами та спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів по вищих навчальних закладах. Встановлена квота не перевищує 75% обсягів державного замовлення. Ця квота не пізніше 15 травня доводиться до відповідних органів управління Автономної Республіки Крим та структурних підрозділів облдержадміністрацій, а до 20 травня – до визначених вищих навчальних закладів. Прийом абітурієнтів до вищих навчальних закладів за встановленою квотою здійснюється на підставі цільових направлень, що видаються абітурієнтам, які постійно проживають у сільській місцевості або селищах міського типу: до ВНЗ І та ІІ рівнів акредитації – райдержадміністраціями, до ВНЗ ІІІ-IV рівнів - відповідними органами Ради міністрів Автономної Республіки Крим та облдержадміністраціями. Зарахування абітурієнтів, які мають цільове направлення і успішно склали вступні іспити, здійснюється за окремим конкурсом, який організовується за кожною спеціальністю і повинен враховувати обсяги державного замовлення та встановлену квоту відповідних регіонів. Після закінчення навчання випускники вищих навчальних закладів, які зараховувалися за цільовими направленнями згідно з установленою квотою, розподіляються і направляються в розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних та районних держадміністрацій, які видавали ці направлення, для роботи на підприємствах та в організаціях агропромислового комплексу.

Управління освітою здійснюється державними органами управління та органами громадського самоврядування. До державних органів управління вищою освітою належать:

· Міністерство освіти і науки України;

· Вища атестаційна комісія України;

· Державна акредитаційна комісія;

· центральні органи виконавчої влади України, яким підпорядковані навчальні заклади освіти.

Міністерство освіти і науки України (далі – МОН) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти, науково-педагогічної діяльності, наукової діяльності у системі вищої освіти та інтелектуальної власності. На МОН покладено виконання наступних завдань:

§ участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері освіти, наукової, науково-педагогічної діяльності та інтелектуальної власності;

§ створення умов для здобуття громадянами повної загальної середньої освіти;

§ забезпечення розвитку освітнього, наукового потенціалу України;

§ визначення перспектив і пріоритетних напрямів розвитку у сфері освіти, наукової, науково-педагогічної діяльності та інтелектуальної власності;

§ забезпечення інтеграції вітчизняної освіти і науки у світову систему із збереженням і захистом національних інтересів.

На виконання цих завдань МОН здійснює наступні функції, пов’язані з управлінням землевпорядною освітою України. Зокрема, МОН провадить ліцензування, атестацію та акредитацію вищих і професійно-технічних навчальних закладів незалежно від форми власності та підпорядкування, веде Державний реєстр навчальних закладів. Крім того, Міністерство присвоює вчені звання доцента і професора науковим та науково-педагогічним працівникам, встановлює порядок атестації педагогічних працівників.

Вища атестаційна комісія України (далі – ВАК) є центральним органом виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України, який реалізовує державну політику у галузі атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, присудження наукових ступенів кандидата наук і доктора наук, присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника. ВАК узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції про вдосконалення законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України, організовує і проводить атестацію наукових і науково-педагогічних кадрів, керує роботою щодо присудження наукових ступенів, присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника.

Основними завданнями ВАК України є:

§ формування та забезпечення функціонування системи атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації;

§ участь у формуванні та реалізації разом з іншими центральними органами виконавчої влади державної політики щодо перспектив розвитку науки і техніки, кадрового потенціалу країни з урахуванням світового рівня науково-технічного прогресу;

§ забезпечення єдності вимог до рівня наукової кваліфікації здобувачів наукових ступенів, вченого звання старшого наукового співробітника;

§ координація діяльності органів виконавчої влади і керівництво роботою науково-дослідних (науково-технічних) установ та вищих навчальних закладів у галузі атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації;

§ проведення атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації;

§ керівництво роботою з присудження наукових ступенів кандидата наук і доктора наук, присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника;

§ розвиток міжнародного співробітництва у галузі атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації.

При Міністерстві аграрної політики України функціонує Науково-методичний центр аграрної освіти, що здійснює координацію науково-методичної роботи в аграрних вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації, в т.ч. землевпорядних. При центрі функціонує навчально-методична комісія науково-педагогічних працівників аграрних вищих навчальних закладів "Землевпорядкування".

Підготовка спеціалістів у сфері землеустрою проводиться на факультетах землевпорядного профілю у спеціальних вищих навчальних закладах відповідного рівня акредитації. Післядипломна освіта у сфері землеустрою, згідно законодавства, має здійснюватися там само, а також на курсах підвищення кваліфікації вищих навчальних закладів, спеціалізованих курсах, у навчальних центрах.

В радянські часи, підготовку спеціалістів-землевпорядників в Україні забезпечували три вищих навчальних заклади - Львівський, Харківський та Одеський сільськогосподарські інститути. При підтримці Держкомзему та Інституту землеустрою УААН у 1991 році в Національному університеті біоресурсів і природокористування України (колишній Національний аграрний університет (м. Київ) також було створено відділення землевпорядкування, а пізніше - землевпорядний факультет.

Нині підготовка фахівців для органів земельних ресурсів здійснюється в двадцяти чотирьох ВУЗах України:

1. Волинський національний університет ім. Лесі Українки (м. Луцьк)

2. Дніпропетровський державний аграрний університет (м. Дніпропетровськ)

3. Донецький вищий навчальних заклад «Донецький національний технічний університет» (м. Донецьк)

4. Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу (м. Івано-Франківськ)

5. Київський національний університет будівництва і архітектури (м. Київ)

6. Київський національний університет ім. Т.Г. Шевченка (м. Київ)

7. Кременчуцький державний політехнічний університет ім. М. Остроградського (м. Кременчук)

8. Луганський національний аграрний університет (м. Луганськ)

9. Львівський національний аграрний університет (м. Львів)

10. Національний авіаційний університет (м. Київ)

11. Національний гірничий університет (м. Дніпропетровськ)

12. Національний університет «Львівська політехніка» (м. Львів)

13. Національний університет біоресурсів природокористування України (м. Київ)

14. Національний університет водного господарства та природокористування (м. Рівне)

15. Одеська державна академія будівництва та архітектури (м. Одеса)

16. Одеський державний аграрний університет (м. Одеса)

17. Подільській державний агротехнічний університет (м. Кам’янець-Подільський)

18. Приватний вищий навчальний заклад «Інститут управління природними ресурсами» (м. Коломия)

19. Приватний вищий навчальний заклад «Київський інститут регіонального управління, підприємництва, екологічного менеджменту і туризму» (м. Київ)

20. Придніпровська державна академія будівництва та архітектури (м. Дніпропетровськ)

21. Сумський національний аграрний університет (м. Суми)

22. Харківський національний аграрний університет ім. В. Докучаєва (м. Харків)

23. Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича (м. Чернівці)

24. Чернігівський державний інститут економіки і управління (м. Чернігів)

Дата добавления: 2015-11-14