Законодавчий орган більше схожий на клуб за інтересами та майданчик для ток-шоу

Сергій ПАСIЧНИК, керівник Агентства стратегічних досліджень (Черкаси):

— Якщо говорити про імідж Верховної Ради України, то головна проблема полягає не в самому інституті парламентаризму чи його недорозвиненості в Україні. Ми пам’ятаємо періоди, коли довіра і авторитет парламенту значно зростали, як, наприклад, 1991 чи 2004 років. Але так само був час, коли Верховна Рада фактично перетворювалася на додаток до структур виконавчої влади. Це можна було спостерігати 2000 року або на прикладі парламенту минулого скликання. Тому проблема скоріше в загальному рівні розвитку політичної культури в Україні та відсутності багатьох елементів повноцінного громадянського суспільства, яке б контролювало та впливало на функціонування політикуму. У тому числі й на парламент. Звичайно, наразі імідж Верховної Ради, як кажуть, «нижче плінтуса». Законодавчий орган, який більше схожий на клуб за інтересами та майданчик для ток-шоу, не може користуватися авторитетом ні у громадян, ні в іноземних партнерів. Аби виправити ситуацію хоча б у законотворчій сфері, необхідно зробити кілька принципово важливих дій. Насамперед сформувати ефективний механізм контролю за персональним голосуванням (йдеться хоча б про сенсорну кнопку). Запровадити ефективний контроль за перебуванням депутатів на робочому місці з введенням санкцій фінансового характеру до найбільш злісних прогульників. Крім того, потрібно мінімізувати пільги та привілеї. Зрозуміло, що гарантії діяльності депутата мають бути, адже не всі мають квартиру в Києві і достатньо грошей, аби там прожити, але це не має переходити межі розумного. Варто також залучати фахівців з права та представників громадськості до розробки законопроектів, запроваджувати широке обговорення їх з цільовими групами, аби не допустити ситуації, коли приймають закони чи кодекси, які лише додають проблем замість того, щоб їх вирішувати чи регулювати. Урешті потрібно врегулювати в Регламенті Верховної Ради ситуацію з трансферами депутатів із фракції в фракцію. Якщо внутрішня совість чи мораль не допомагає депутатам-списочникам чи мажоритарникам від певної політичної сили відмовлятися від мандату у випадку незгоди з позицією партії, їм має допомагати регламент. Розчарувався у фракції чи її рішенні — до побачення, нехай заходить інший по списку! Єдине — мають бути винятки для мажоритарників-самовисуванців, які не брали на себе ніяких партійних зобов’язань. І останнє — мають бути чітко з’ясовані і розтлумачені права депутатів. Чи то шляхом звернення до Конституційного Суду, чи то шляхом прийняття змін до закону про статус народного депутата. Аби у випадках, коли народні обранці хочуть кудись потрапити чи застосувати до когось фізичну дію, правоохоронцям було зрозуміло, що їм робити у відповідь: спостерігати чи втручатися. Лише за цих умов можна говорити про початок виконання парламентом передбачених Конституцією функцій, а з часом і про відновлення адекватного сприйняття у громадян.

Дата добавления: 2015-11-14