Суддя О.В. Мельник

Господарський суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2011 року справа № 57/478

Позивач: заступник Генерального прокурора України в особі:

1) Міністерство оборони України;

2) Військову частину А2245;

3) Дніпровську квартирно-експлуатаційну частину Міністерства оборони України (надалі усі разом – «Позивач»),

Представник позивача – Наглядун О.П.

Відповідач: Київська обласна рада,

Представник відповідача не з’явився

Третя особа: ТОВ «Вітрильницька академія»,

Представник Третьої особи – Кидайло К.Л.

про визнання незаконними рішення та недійсним акту на право користування землею

Суддя Мельник О.В.

СУТЬ СПРАВИ:

25 жовтня 2011 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Заступника Генерального прокурора України до Київської обласної ради (надалі – «Відповідач»), третя особа – ТОВ «Вітрильницька академія» про визнання незаконними рішення та недійсним акту на право користування землею. Позивач, зокрема, просить: визнати незаконним рішення Київської обласної ради від 25 січня 2001 року № 267-15-ХХІІІ в частині вилучення та передачі ТОВ «Вітрильницька академія» земельної ділянки площею 3,8 га у Вишгородському районі Київської області

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін та вивчивши їхні письмові пояснення, а також пояснення третіх осіб,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням виконавчого комітету Київської обласної Ради народних депутатів від 12 серпня 1985 року № 275 земельна ділянка площею 4,1 га у Вишгородському районі Київської області (урочище Гористе) була надана у постійне користування Військовій частині 20884. На підставі даного рішення Військовій частині 20884 було надано державний акт на право постійного користування цією ділянкою Б № 086511.

Разом з тим, за наслідками проведення перевірки Позивачем було з’ясовано, що вказана ділянка на сьогодні використовується ТОВ «Вітрильницька академія» (надалі – «Третя особа»). Зокрема, 25 січня 2001 року рішенням Київської обласної ради «Про регулювання земельних відносин на території області» № 267-15-ХХІІІ Третій особі було надано у постійне користування земельну ділянку площею 3,8 га у Вишгородському районі Київської області (урочище Гористе), на посвідчення чого було видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії І-КВ № 002674.

З пояснень Позивача випливає, що військова частина 20884 була розформована у 1993 році, а на її базі сформована військова частина А2245, у зв’язку з чим всі її права та обов’язки (в тому числі право постійного користування зазначеною земельною ділянкою) перейшли до останньої. Право постійного користування зазначеною земельною ділянкою військовою частиною А2245 ніколи не відчужувалося, земельна ділянка не конфісковувалася та жодним іншим чином не вилучалася із законного володіння військової частини А2245.

В той же час, рішенням Київської обласної ради було надано земельну ділянку у постійне користування Третій особі за рахунок земель – Державної акціонерної гідроенергогенеруючої компанії «Дніпрогідроенерго». Водночас, Позивач зазначає, що земельна ділянка, передана Третій особі, ніколи не знаходилась у користуванні Державної акціонерної гідроенергогенеруючої компанії «Дніпрогідроенерго», а фактичні дані, які б могли це спростувати, у матеріалах справи відсутні.

Заперечень чи письмових пояснень від Відповідача не надходило, а представник Відповідача у судове засідання не з’явився.

Третя особа зі свого боку зазначає, що земельні ділянки, виділені Військовій частині 20884 та Третій особі не співпадають ані за площею, ані в натурі (на місцевості), що виключає порушення прав Позивача рішення Київської обласної ради. Крім того, посилається на те, що Військовою частиною А2245 не було у встановленому порядку переоформлено право постійного користування земельною ділянкою, виділеною військовій частині 20884, що свідчить про її відмову від права постійного користування. Більше того, Третя особа зазначає, що Позивачем не надано належних доказів на підтвердження переходу прав і обов’язків військової частини 20884 до військової частини А2245, в той же час доводить, що правонаступником військової частини 20884 є військова частина А1225.

Третя особа також заявила про застосування строків позовної давності, так як з часу прийняття оскаржуваного рішення пройшло понад 3 роки.

У ході вирішення справи, ухвалою від 28 листопада 2011 року було призначено судову земельно-технічну експертизу для з’ясування питання про накладення меж земельних ділянок на місцевості, виділених військовій частині 20884 та Третій особі. Експерту було поставлено питання: «Чи накладаються на місцевості межі земельної ділянки площею 4,1 га у Вишгородському районі Київської області (урочище Гористе), наданої у постійне користування Військовій частині 20884 – акт на право постійного користування Б № 086511, та межі земельної ділянки площею 3,8 га у Вишгородському районі Київської області (урочище Гористе) – акт на право постійного користування серії І-КВ № 002674?». Висновком експерта КНДІСЕ Петренка О.І. встановлено, що межі зазначених земельних ділянок в натурі накладаються одна на одну на площі 2,2 га.

З’ясувавши обставини справи на підставі досліджених доказів та заслуханих пояснень суд приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити з огляду на наступне.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 9 Земельного кодексу УРСР (від 08 липня 1970 року) обласні Ради народних депутатів вирішують питання про надання землі в користування, а також про вилучення земельних ділянок для державних або громадських потреб відповідно до статей 16, 37, 38 цього Кодексу.

Відповідно до чч. 1-3 ст. 16 Земельного кодексу УРСР (від 08 липня 1970 року) надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР. У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею.

В матеріалах справи наявні докази, які підтверджують правомірність виділення у постійне користування військовій частині 20884 земельної ділянки площею 4,1 га у Вишгородському районі Київської області (урочище Гористе).

Судом відкидаються посилання Третьої особи на відсутність переоформлення відповідно до Постанови Верховної Ради УРСР від 18 грудня 1990 року № 562-ХІІ права постійного користування земельною ділянкою з боку військової частини 20884. Суд зазначає, що наявність у особи права постійного користування земельною ділянкою, яке є речовим правом не обмеженим у часі, не може залежати від виконання користувачем формальних процедур. Це також підтверджується Рішенням Конституційного суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, яким було визнано неконституційним положення п. 6 Постанови Верховної Ради УРСР від 18 грудня 1990 року № 563-ХІІ щодо втрату права користування земельними ділянками у разі не переоформлення відповідних прав.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які фактичні дані, які б підтверджували відчуження військовою частиною 20884 чи вилучення у неї зазначеної земельної ділянки до її розформування, що дозволяє суду зробити висновок про правомірність володіння та користування військовою частиною 20884 зазначеною земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Згідно зі ст. 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У ході судового розгляду судом було встановлено факт накладення меж земельних ділянок, виділених військовій частині 20884 та Третій особі. Зважаючи на розформування військової частини 20884, даний факт може порушувати права та інтереси її законного правонаступника.

Разом з тим, в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження посилання Позивача на те, що правонаступником військової частини 20884 є військова частина А2245, так як матеріали справи містять суперечливі фактичні дані. Позивачем не було спростовано твердження Третьої особи щодо того, що правонаступником військової частина 20884 є військова частина А1225.

Згідно ст. 1 ГПК підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на недоведеність Позивачем порушення його прав прийняттям рішенням Київської обласної ради від 25 січня 2001 року № 267-15-ХХІІІ.

Суд відхиляє заяву Третьої особи про застосування строків позовної давності, оскільки в силу п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК, суд покладає судові витрати на Позивача. Керуючись ст.ст. 33, 82-85 ГПК, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову заступника Генерального прокурора до Київської обласної ради відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мельник

Дата добавления: 2015-11-14