Конституція – основний закон держави

Конституція – найважливіший нормативний акт держави, її основний закон. Такої назви не мають жодні інші нормативно-правові акти. Конституція стоїть на першому місці в законодавстві держави і містить у собі вихідні засади національної системи права. Усі правові акти повинні співвідноситися з Конституцією і не можуть їй суперечити. Норми Конституції за юридичними характеристиками є також основоположними для всіх державних органів, службових осіб, громадських об’єднань, громадян. Конституціяєосновнимзаконом, томущозакріплює:
– державнийустрійдержави, тобтовизначає, якезначеннявдержавіналежитьдержавнійвладі, визначаєвзаємозв’язоківзаємодіюполітичнихпартій, влади, релігії, громадськихорганізацій;
– взаємовідносинидержавитаособи, тобтоправайобов’язкигромадян. Україна дотримується Загальної декларації прав людини, яку вона ратифікувала; – відносини, пов’язані з організацією адміністративно-територіального устрою держави, тобто поділ території на райони, області, Автономну Республіку Крим;– відносини, що регулюють порядок організації, систему і компетенцію державних органів. Конституція приймається в особливому порядку вищим представницьким органом держави або безпосередньо народом шляхом референдуму.
Діюча Конституція була прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року і складається з 15 розділів. I. Загальні засади. Закріплюються принципи конституційного ладу в Україні.II. Права, свободи та обов’язки людини й громадянина. Регулюються питання, пов’язані з основами правового статусу людини і громадянина.III. Вибори. Референдум. Регулюються питання, пов’язані з прямим народовладдям: основні його форми, принципи виборів, підстави проведення та обмеження щодо референдумів.IV. Верховна Рада України. Визначається правовий статус Верховної Ради України.V. Президент України. Визначається місце і роль Президента в державі, окреслюється коло його відповідальних повноважень, регламентується порядок обрання Президента та припинення його посадових функцій, форми співпраці Президента з органами законодавчої влади, участі у формуванні судової влади.VI. Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади. Регламентуються основні повноваження Кабінету Міністрів України та місцевих держадміністрацій. VII. Прокуратура. Регулювання діяльності прокуратури в окремому розділі означає, що виконання покладених на них функцій є самостійним видом державної діяльності.VIII. Правосуддя. Закріплюються основні гарантії незалежності суддів. Визначаються основні засади судочинства. Тут не відтворено всю систему судів, вона буде визначатися галузевим законодавством.IX. Територіальний устрій України. Закріплено принципові основи територіального устрою України, зафіксовано його засади. X. Автономна Республіка Крим. Закріплено статус Автономної Республіки Крим у складі України. XI. Місцеве самоврядування. Конкретизуються положення загальних засад конституційного ладу в Україні з питань місцевого самоврядування.XII. Конституційний Суд України. Затверджується правове становище Конституційного Суду України як єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні, порядок обрання тавимоги до суддів Конституційного Суду України, компетенція Конституційного Суду України.XIII. Внесення змін до Конституції України. Визначається порядок внесення змін до Конституції, перегляду її окремих положень.XIV. Прикінцеві положення. Присвячені набуттю Конституцією чинності, тобто введенню її в дію. XV. Перехідні положення. Містяться нові принципи організації суспільства і держави. Закріплюють порядок і строки зміни чинного законодавства, а також строки повноважень посадових осіб, органів державної влади та місцевого самоврядування, обраних чи призначених до набуття чинності новою Конституцією України.

Дата добавления: 2015-11-14