До лабораторних ознак активної фази ревматизму відноситься

А. Підвищення вмісту фібриногену

Б. Підвищення титру антистрептолізину О

В. Прискорення ШОЕ

Г. Підвищення вмісту альфа – 2 глобулінів

Д. Всі вище згадані *

153. Метою біцілінопрофілактики у хворого на ревматизм є попередження:

А. Порушення ритму серця

Б. Застійної серцевої недостатності

В. Формування вади серця

Г. Попередження ревмоатак

Д. Все вірно*

154. Етіотропним лікуванням активної фази ревматизму є:

А. Аспірин

Б. Бензилпеніцилін*

В. Індометацин

Г. Преднізолон

Д. Делагіл

155. Для якого віку найбільш характерний початок захворювань на ревматизм:

А. 1 – 3 роки

Б. 7 – 14 років*

В. 40 – 45 років

Г. Більше 60 років

Д. В будь якому віці

156. Ураження яких органів і систем не є характерним для ревматизму:

А. Серцево-судинної системи

Б. Нервової системи

В. Суглобів

Г. Кровотворної системи *

Д. Шкіри

157. Які з наведених лабораторних показників вказують на активність ревматичного процесу:

А. Лімфоцитоз

Б. Нейтрофільний лейкоцитоз *

В. Гіпоглобулінемія

Г. Лімфопенія

Д. Агранулоцитоз

158. Вкажіть найбільш часту ознаку ураження нервової системи при ревматизмі:

А. Поліневрит

Б. Мала хорея *

В. Судомні напади

Г. Периферичні паралічі

Д. Порушення мозкового кровотоку

159. Найчастіше викликають ураження ендокарду:

А. Лактобактерії.

Б. Синегнійна паличка.

В. Зеленявий стрептокок *

Г. Гриби

Д. Менінгококи

160. Чинники, що викликають інфекційний ендокардит:

А. Нестійка бактеріємія.

Б. Проведення гемодіалізу.

В. Наявність штучних клапанів серця.

Г. Все перераховане. *

Д. Нічого з перерахованого

161. Інфекційний ендокардит частіше виникає:

А. У хворих з ураженням клапанів серця. *

Б. При інтактних клапанах.

В. Частота виникнення ендокардиту приблизно однакова у хворих, що мають ураження клапанного апарату, або не мають його

Г. При ураженні міокарда

Д. При ураженні перикарда

162. При інфекційному ендокардиті може спостерігатись:

А. Міокардит.

Б. Васкуліти дрібних судин.

В. Емболії дрібних судин з розвитком абсцесів.

Г. Все перераховане. *

Д. Нічого з перерахованого

163. Для хворого з гострим інфекційним ендокардитом характерна наявність:

А. Бактеремії.

Б. Лейкоцитозу.

В. Збільшення ШОЕ.

Г. Анемії

Д. Все вірно*

164. Найчастіше при інфекційному ендокардиті уражається, за виключенням наркоманів:

А. Мітральный клапан.

Б. Аортальний клапан. *

В. Тристулковий клапан

Г. Легенева артерія

Д. Правильна відповідь В і Г.

165. Для аускультативної картини ураження аортального клапана при підгострому інфекційному ендокардиті характерна наявність:

А. Систолічного шуму в II міжребер.ї правобіч.

Б. Діастолічного шуму в точці Боткіна. *

В. Діастолічного шуму на верхівці

Г. Систолічного шуму лівобіч в другому між ребер’ї

Д.Систолічного шуму на верхівці серця

166. Інфекційний ендокардит може ускладнюватися розвитком:

А. Перикардиту.

Б. Міокардиту.

В.Інфаркту міокарда

Г. Тромбоемболії легеневої артерії

Д. Все перераховане*

167. Найбільша ймовірність отримати позитивний результат гемо культури у хворого з інфекційним ендокардитом при заборі крові:

А. 3- 5 разів через 24- 48 ч. після відміни антибіотиків.

Б. 8- 10 разів через 12- 24 ч. після відміни антибіотиків.

В. У період підвищення температури (або перед черговим підвищенням) кожні 5- 10 хв (усього 5- 6 аналізів)

Г. Протягом доби перед призначенням антибіотиків.

Д. Правильно А і В. *

168. Хворим з ураженням клапанів профілактичне призначення антибіотиків доцільно при:

А. Хірургічному втручанні в порожнині рота.

Б. Хірургічному втручанні в черевній порожнині.

В. Хірургічному втручанні в урогенітальній області.

Г. Розвитку флебітів

Д. Все вірно*

169. Основним суб'єктивним симптомом легеневої недостатності є:

А. Кашель

Б. Задишка *

В. Біль в грудній клітині

Г. Загальна слабкість

Д. Кровохаркання.

170. Якому захворюванню властиве слизове харкотиння:

А.Абсцес легень

Б. Бронхоектатична хвороба

В. Гострий бронхіт*

Г. Гангрена легень

Д. Крупозна пневмонія.

171. Тупий перкуторний звук спостерігається внаслідок:

А.Пневмотораксу

Б. Гідротораксу *

В. Емфіземи легень

Г. Хронічного бронхіту

Д. Бронхіальної астми.

172. При якому захворюванні спостерігається гнійний запах харкотиння:

А. Хронічний бронхіт

Б. Неускладнена пневмонія

В. Емпієма плеври

Г. Гангрена легень*

Д. Хронічне обструктивне захворювання легень.

173. Для якого синдрому характерна відсутність голосового тремтіння, тупий перкуторний звук та відсутність дихальних шумів при аускультації:

А. Синдрому наявності порожнини в легеневій тканині

Б. Синдрому ущільнення легеневої тканини

В. Синдрому накопичення рідини в плевральній порожнині*

Г. Синдрому наявності повітря у плевральній порожнині

Д. Синдрому бронхіальної обструкції.

174. Ознакою синдрому бронхіальної обструкції є:

А. Шум тертя плеври

Б. Вологі дрібнопухирчасті хрипи

В. Посилене голосове тремтіння

Г. Притуплений перкуторний звук

Д. Сухі свистячі хрипи.*

175. Мокротиння, що має характер «іржавого», характерне для:

А.Пухлини легені

Б. Бронхоектатичної хвороби

В. Хронічного бронхіту

Г. Бронхіальної астми

Д. Крупозної пневмонії.*

176. При яких захворюваннях спостерігається стридорозне дихання:

А. При набряку голосових зв'язок, сторонньому тілі гортані*

Б. При плевриті

В. При хронічному обструктивному захворюванні легень

Г. При нападі бронхіальної астми

Д. При пневмонії

177. Синдром бронхіальної обструкції включає наступну ознаку:

А. Локальне посилення голосового тремтіння

Б.Крепітацію

В. Перкуторний тон з коробковим відтінком*

Г. Вологі дрібнопухирчасті хрипи.

Д. Шум тертя плеври.

178. До основних дихальних шумів відноситься:

А. Вологі хрипи

Б. Шум тертя плеври

В. Бронхіальне дихання *

Г. Сухі хрипи

Д. Крепітація.

179. До критеріїв діагностики БА відносять всі нижченаведені клінічні симптоми, крім:

А. Епізодичного свистячого дихання з утрудненням на видиху.

Б. Кашлю, більше вночі та при фізичному навантаженні.

В. Епізодичних свистячих хрипів в легенях та повторної скутості грудної клітки.

Г. Обов’язкового поєднання кашлю, ядухи і розсіяних вологих хрипів.*

Д. Симптомів, які здебільшого погіршуються вночі і пробуджують хворого.

180. Виберіть нехарактерні клітинні елементи при БА:

А. Еозинофіли

Б. Т-лімфоцити

В. Макрофаги

Г. Нейтрофіли

Д.Тромбоцити*

181. До бронходилататорів, що використовують в терапії БА, відносять всі, крім:

А. β₂-агоністів короткої дії.

Б. Пролонгованих β₂-агоністів.

В. Бета -блокаторів. *

Г. Метилксантинів.

Д. Антихолінергічних препаратів.

182. Причиною бронхіальної астми можуть бути всі чинники, окрім одного:

А. Побутові алергени

Б. Травми грудної клітки *

В. Фізичне навантаження та гіпервентиляція

Г. Пилок рослин

Д. Стрес

183. Еуфілін належить до фармакологічної групи:

А. Метилксантин*

Б. β₂-адреноміметик

В. Короткостероїд

Г. Недокроміл натрію

Д НПЗП

184. Які препарати призначають хворим на тяжку БА при недостатньому ефекті тривалої протизапальної терапії інгаляційними стероїдами у максимальних дозах (2000 мкг на добу):

А. Антибіотики.

Б. Системні кортикостероїди.*

В. Холінолітики

Г. β₂-агоністи короткої дії.

Д. β₂-агоністи тривалої дії

185. Лікування тяжкого загострення БА включає:

А. Інгаляційні β₂-агоністи короткої дії кожні 20 хв. протягом 1 години.

Б. Оксигенотерапію і системні стероїди в/в.

В. β₂ – агоністик подовженої дії кожної години + холінолітики + теофілін.

Г. Теофіліни

Д Все перелічене.*

186. Для виявлення зворотної обструкції нижніх дихальних шляхів проводять бронходилятаційний тест з одним із названих засобів:

А. Інгаляційні кортикостероїди.

Б. Бронходилятатори тривалої дії.

В. Еуфілін.

Г. Інгаляції β₂-агоніста короткої дії (сальбутамол).*

Д.Теофіліни

187. Вкажіть найбільш характерні клінічні симптоми БА:

А. Епізодична задишка з утрудненням при видиху*

Б. Вологі хрипи в легенях

В. Епізодична задишка з утрудненням при вдиху

Г. Кашель, більше вдень

Д.Кашель вранці з великою кількістю мокротиння

188. Маркером БА є:

А. Знижений рівень IgМ

Б. Підвищений рівень IgА

В. Підвищений рівень IgG

Г. Підвищений рівень IgE *

Д Понижений рівень IgЕ

189. Важливою складовою патофізіології ХОЗЛ є:

А. Гіперсекреція слизу і дисфункція війчастого епітелію.

Б. Обмеження повітряного потоку в бронхах і надмірне здуття легень.

В. Порушення газообміну.

Г. Легеневе серце.

Д.Все перераховане вірно*

190. До зовнішніх факторів ризику ХОЗЛ належать:

А. Довготривале тютюнопаління (індекс паління 10-20 пачко-років).

Б. Промислові та побутові шкідливі викиди.

В. Інфекції (дитячі, респіраторні, ВІЛ).

Г. Низький соціоекономічний статус.

Д. Всі вищеназвані.*

191. Найбільш характерною фізикальною ознакою ХОЗЛ є:

А. Велика діжкоподібна грудна клітка.

Б. Участь у диханні допоміжної мускулатури.

В. Послаблення дихальних шумів.

Г. Подовжений видих.

Д. Все вірно*

192. Діагностичним критерієм ХОЗЛ є зменшення показників, починаючи з:

А. ОФВ₁< 90% від належних у поєднанні з ОФВ₁/ФЖЄЛ < 80%.

Б. ОФВ₁< 80% від належних у поєднанні з ОФВ₁/ФЖЄЛ < 70%.*

В. ОФВ₁< 70% від належних у поєднанні з ОФВ₁/ФЖЄЛ < 60%.

Г. ОФВ₁< 60% від належних у поєднанні з ОФВ₁/ФЖЄЛ < 50%.

Д. ОФВ₁< 50% від належних у поєднанні з ОФВ₁/ФЖЄЛ < 40%.

193. Як перший рівень дослідження при ХОЗЛ використовують:

А. Спірометрію (ОФВ₁, ЖЄЛ, ФЖЄЛ).

Б. Пробу з бронхолітиками на зворотність бронхообструкції.

В. Рентгенографію ОГК.

Г. Газовий склад крові у початково важких хворих.

Д. Всі названі.*

194. Як третій рівень дослідження при ХОЗЛ використовують:

А. Оксигенацію артеріальної крові при ОФВ₁, у яких < 50%.

Б. Дослідження функції дихальних м’язів.

В. Комп’ютерну томографію для виявлення емфізематозних бул.

Г. Мікробіологічне дослідження харкотиння при гнійному компоненті і a-1-антитрипсин у молодих людей.

Д. Всі перелічені.*

195. Для легкого перебігу ХОЗЛ характерними є наявність частіше хронічного кашлю з харкотинням і:

А. ОФВ₁ ³ 90% від належних

Б. ОФВ₁ ³ 80% від належних *

В. ОФВ₁ ³ 70% від належних

Г.ОФВ1≥60% від належних

Д. ОФВ≥30% від належних

196. Бронхолітик пролонгованої дії при ХОЗЛ призначається планово, починаючи з:

А. І стадії.

Б. ІІ стадії. *

В. ІІІ стадії.

Г. IV стадії.

Д.І-IV стадії.

197. До інгаляційних кортикостероїдів не відносять:

А. Бекламетазон.

Б.Мометазон

В. Будесонід.

Г. Флутиказон.

Д Кеналог-40*

198. Основним об'єктивним симптомом дихальної недостатності являється:

А. Блідість шкірної поверхні

Б. Ціаноз*

В. Підвищення температури тіла

Г. Тахікардія

Д. Набряки

199. Пневмонія – це гостре інфекційне захворювання, переважно:

А. Бактеріальної етіології. *

Б. Грибкової

В. Вірусної.

Г. Паразитарної

Д. Хламідійної.

200. У сучасній класифікації, що враховує умови виникнення захворювання, особливості інфікування легень, а також стан імунної реактивності організму хворого, найбільш поширеною є пневмонія:

А. Негоспітальна.*

Б. Нозокоміальна.

В. Аспіраційна.

Г. У осіб з тяжкими порушеннями імунітету

Д. Атипова

201. Утворення порожнин розпаду в легенях є характерним для:

А. Пневмококової пневмонії.

Б. Мікоплазменної пневмонії.

В. Хламідійної пневмонії.

Г. Стафілококової етіології.*

Д. Анаеробної

202. Діагноз негоспітальної пневмонії є визначеним у разі наявності таких симптомів:

А. Гострий початок захворювання з температурою тіла >38⁰С.

Б. Кашель з виділенням мокротиння.

В. Наявність фізикальних ознак (притуплений або тупий перкуторний звук, дрібнопухирчасті дзвінкі вологі хрипи, крепітація)*

Г. Лейкоцитоз >10·10⁹/л та/або паличкоядерний зсув >10%.

Д. Задишка.

203. При відсутності ефекту від проведеної терапії антибіотиками препарати треба замінити:

А. На 3 день*

Б. На 5 день

В. Після закінчення 7-10- денного курсу

Г.Через 2 тижні

Д.Через місяць

204.Етіологічним збудником позагоспітальної пневмонії найчастіше бувають:

А. Пневмококи *

Б. Гемофільна паличка

В. Грамнегативна мікрофлора

Г. Хламідії

Д. Збудник виявити неможливо

205.Причиною атипової пневмонії можуть бути:

А. Хламідії. *

Б. Стрептококи.

В. Пневмококи

Г. Стафілококи

Д. Гемофільная паличка

206.Внутрішньогоспітальна (нозокоміальна) пневмонія це:

А. Пневмонія, яка виникла у хворого через 24 години після госпіталізації до стаціонару

Б. Пневмонія, яка виникла у хворого через 48 годин після госпіталізації до стаціонару *

В. Пневмонія, яка виникла у хворого після виписки із стаціонару, де він лікувався в зв’язку з іншою хворобою.

Г. Пневмонія, що виникла на 7 день перебування хворого в стаціонарі

Д. Пневмонія, що виникла на 14 день перебування хворого в стаціонарі*

207. Який найбільш поширений шлях проникнення інфекції при пневмонії:

А. Аерогенний *

Б. Гематогенний

В. Лімфогенний

Г. Аспіраційний

Д. Всі шляхи можливі однаково

208. Транссудат – це незапальна рідина, яка утворюється при нижче перелічених станах, крім одного неправильного:

А. Підвищенні капілярного гідростатичного тиску в вісцеральній плеврі при лівошлуночковій недостатності.

Б. Підвищенні капілярного тиску в парієтальній плеврі при правошлуночковій недостатності.

В.Зниженні онкотичного тиску плазми крові при нефротичному синдромі

Г. При значному підвищенні онкотичного тиску плазми крові.*

Д. Збільшенні секреції рідини через вісцеральну плевру

209. Ексудат – це рідина запального характеру, яка утворюється при:

А. Інфекційному запальному процесі в плеврі.*

Б. Засіві плеври пухлинними клітинами.

В. Ураженні внутрішньогрудинних лімфатичних вузлів при пухлинному процесі,

Г. Порушенні відтоку лімфи при туберкульозному ураженні лімфатичних вузлів

Д. Ексудації в плевральну порожнину при лейкеміях

210. Найбільш частими причинами інфекційних плевритів є:

А. Пневмонії різної етіології.*

Б. Туберкульоз.

В. Абсцес легені.

Г. Нагнійні бронхоектази.

Д. Піддіафрагмальний абсцес.

211. Найбільш частий характер випоту при ексудативному плевриті:

А. Геморагічний.

Б. Еозинофільний.

В. Гнійно-гнилісний.

Г. Серозний і серозно-фібринозний. *

Д. Холестериновий і хільозний.

212. При сухому (фібринозному) плевриті внаслідок больового синдрому хворий займає вимушене положення, лягаючи на:

А. Здоровий бік.

Б.Уражений бік. *

В. Змінює положення

Г. Займає напівсидяче положення

Д. Положення в ліжку не є принциповим.

213. Шум тертя плеври при аускультації реєструється:

А. На вдиху.

Б. На видиху.

В. На вдиху і видиху.*

Г. При затримці дихання

Д. При форсованому диханні

214. Плевральну пункцію здійснюють по таких топографічних лініях:

А. Середньоаксилярній.

Б. Передньоаксилярній у VII міжребер’ї.

В. Задньоаксилярній у VIIІ міжребер’ї по верхньому краю нижчерозміщеного ребра.

Г. Задньоаксилярній у VIIІ міжребер’ї по нижньому краю верхньорозміщеного ребра.*

Д. Задньоаксилярній у VIIІ міжребер’ї не залежно від краю ребра.

215. Плевральна рідина в нормі має вміст білка в кількості:

А. 0,5-1 г на 100 мл.

Б. 1,0-1,5 г на 100 мл.

В. 1,5-2,0 г на 100 мл.

Г. 2,5-3,0 г на 100 мл.*

Д. 3,0-3,5 г на 100 мл.

216. При лабораторному дослідженні транссудату його питома вага, вміст білка в 1 мкл відповідно становлять:

А. ≤ 1005 г/л; < 15 г/л.

Б. ≤ 1010 г/л; < 20 г/л;

В. ≤ 1015 г/л; < 30 г/л; *

Г. ≤ 1020 г/л; < 35 г/л.

Д. ≤ 1025 г/л; < 40 г/л.

217. Лімфоцитоз у плевральній рідині характерний для:

А. Парапневмонічного випоту.

Б. Туберкульозного випоту.*

В. Панкреатичного випоту.

Г. Випоту, зумовленого дифузними хворобами сполучної тканини.

Д. Післяінфарктного синдрому Дреслера.

Дата добавления: 2015-11-14