Кількість навчальних годин: ___2___

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ БАЗОВИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ

Предметна (циклова) МЕТОДИЧНА КОМІСІЯ ХІРУРГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ

КОМПЛЕКС

для теоретичного заняття на тему:

ВСТУП. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ХІРУРГІЧНОЇ СЛУЖБИ В УКРАЇНІ. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ХІРУРГІЧНИХ СТАЦІОНАРІВ.

Навчальна дисципліна: Медсестринство в хірургії

Спеціальність: 5.12010102, «Сестринська справа»

Обговорено та затверджено

на засіданні П(Ц)МК

хірургічних дисциплін

Протокол № ___від 31.01.2011 року

Голова П(Ц)МК Василюк В. М.

2011р.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА теоретичного заняття з Навчальної дисципліни «Медсестринство в хірургії»

ТЕМА ЛЕКЦІЇ:

ВСТУП. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ХІРУРГІЧНОЇ СЛУЖБИ В УКРАЇНІ. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ХІРУРГІЧНИХ СТАЦІОНАРІВ (1).

Спеціальність: 5.12010102, спеціальність «Сестринська справа»

Семестр: _______V_______

Кількість навчальних годин: _______2_______

1. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ: Актуальність теми визначається необхідністю засвоєння студентами кожного із розділів матеріалу викладеного в цій лекції, що дасть можливість успішно оволодіти матеріалом із медсестринства в хірургії.

Знання історії розвитку хірургії є важливим фактором в вихованні майбутніх медсестер. Кожний медичний працівник повинен знати історію розвитку хірургії і особливо вітчизняної.

Важливим в роботі хірургічного відділення є повсякденне виконання співробітниками правил медичної деонтології та етики. Успіх роботи хірургічного відділення залежить і від структурної побудови відділення.

В значній мірі успішність роботи хірургічного відділення пов'язана з постійним і суворим проведенням всієї роботи, що стосується санітарно-епідеміологічної служби.

Нормальна робота в хірургічному відділенні можлива тільки при наявності в колективі висококваліфікованих, відданих своїй професії з високими моральними якостями, незалежно від посади і роботи яку виконують, працівників.

2. ЦІЛІ ЛЕКЦІЇ:

а) навчальні:

-описати етапи розвитку хірургії, вітчизняної хірургічної школи, організацію хірургічної допомоги в Україні;

-описати структуру хірургічної клініки та організацію роботи медичного персоналу;

-засвоїти обов’язки постової та старшої медсестри, медичну документацію;

-засвоїти гігієнічні вимоги до тіла, одягу медперсоналу, білизни та одягу хворих;

б) виховні: проводити санітарно-просвітницьку роботу серед населення з метою ранньої госпіталізації при підозрі на гостру хірургічну патологію для попередження розвитку ускладнень. Освоїти деонтологічні аспекти роботи з дітьми, ослабленими та важкохворими пацієнтами.

3. ПЛАН ТА ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ЛЕКЦІЇ:

№ п/п	Основні етапи лекції та їх зміст	Цілі в рівнях абстракції	Тип лекції, методи і засоби активізації студентів, обладнання	Розподіл часу у хв.
1.	Підготовчий етап 1. Організаційний момент 2. Визначення навчальних цілей і мотивація 3. Визначення вихідного рівня знань (випереджуючої підготовки)	І	Тестові завдання	5-8
2.	Основний етап План викладання лекційного матеріалу: І. Вступ. Історія розвитку хірургічної служби. Положення про хірургічне відділення, його планування основні приміщення та їх улаштування. Обов'язки медичної сестри хірургічного відділення.   ІІ. Положення про операційний блок, його планування, приміщення, зонування. Діяльність медичної сестри в операційному блоці. Обов'язки операційної медичної сестри.   ІІІ. Положення про перев'язувальну, режим роботи, обладнання, прибирання. Обов'язки перев'язувальної медичної сестри. ІУ. Положення про режим догляду за хірургічними хворими. У. Інфекційний контроль роботи хірургічного стаціонару.	ІІ	Мультимедійна лекція	70-75
3.	Заключний етап 1. Підведення підсумків лекції, загальні висновки 2. Відповіді на можливі запитання 3. Закріплення матеріалу 4. Завдання для самопідготовки студентів	ІІІ	Перелік літератури, запитання, завдання

5. ЗМІСТ ЛЕКЦІЙНОГО МАТЕРІАЛУ:

Хірургія є найдавнішою медичною спеціальністю. Уже в далеку давнину застосовувалися прості методи лікування ран, переломів, вивихів, були примітивні інструменти для лікування. Було багато хірургічних інструментів; робилися складні операції — ампутації, видалення каменів, трепанації черепа та ін. У мумій за 3000 років до нашої ери було виявлено сліди операцій у ділянці живота і на щелепах. У Стародавній Ассірії і Вавілоні хірургія («медицина ножа») досягла високого розвитку. Особливо великого развитку хірургія досягла в Стародавній Греції і Стародавньому Римі. Тут уже в XII—VIII ст. до н. є. були лікарі-хірурги. Лікарі називалися асклепейонами за ім'ям Асклепія — обожнюваного лікаря Стародавньої Греції. У Стародавній Греції жив і славетний лікар Гіппократ (459—377 pp. до н. є.) —основоположник сучасної медицини, і зокрема хірургії. У численних працях Гіппократ описував лікування ран, переломів, вивихів, різних запальних захворювань, техніку багатьох операцій. У Стародавньому Римі хірургія дістала дальший розвиток. Велику роль у розвитку хірургії відіграв Ібн-Сіна — найвизначніший лікар Сходу. У середні віки розвиткові хірургії, як і взагалі науки, заважала релігія. Передові вчені зазнавали гонінь, їх спалювали на вогнищах; наука занепала, неподільно панувало церковне вчення. Лише в епоху Відродження почався дальший розвиток хі­рургії. У зв'язку з численними війнами насамперед набула поширення воєнно-польова хірургія, удосконалювалося лікування поранених. Видатний французький хірург Амбруаз Паре (1510—-1590) почав широко застосовувати пов'язки для лікування ран, лігірування судин, відмовившись від киплячих «бальзамів» і припікання ран розпеченим залізом.

Розвиток анатомії відіграв велику роль у становленні хірургії в нашій країні, хірургічних операцій. Дальший розвиток хірургії нерозривно пов'язаний з діяльністю геніального хірурга, анатома і патолога Миколи Івановича Пирогова.

Після закінчення університету він пройшов спеціальну підготовку при Дерптському університеті, в 26 років очолив кафедру хірургії. У цей період своєї діяльності М. І. Пирогов приділяв оперативній хірургії. Своїми анатомічними працями «Хірургічна анатомія артеріальних стовбурів і фасцій» і «Топографічна анатомія заморожених розпилів людського тіла, зроблених у трьох напрямках» та іншими роботами М. І. Пирогов збагатив світову науку, заклав основи топографічної анатомії — одну з основ сучасної хірургії.

Він перший у світі запровадив гіпсову пов'язку при лікуванні переломів кісток. Після повідомлення Мортона і Джексона про операцію під ефірним наркозом (1846) М. І. Пирогов застосував перший у світі цей наркоз у воєнній обстановці під час Кавказької війни (при облозі Салти).

Допомога в Україні організована за територіальним принципом та етапністю її надання населенню країни з підпорядкуванням нижчого етапу вищому. Організація передбачає максимальне наближення до місця проживання хворого медичної допомоги взагалі та хірургічної, зокрема, і забезпечується відповідними, насамперед територіальними, медичними установами.

Організація хірургічної допомоги включає, по висхідній, первинну медичну допомогу, кваліфіковану та спеціалізовану хірургічну допомогу. Хірургічна допомога поділяється на швидку, чи невідкладну, якої потребують хворі з гострими захворюваннями та пошкодженнями, та планову, яка здійснюється хворим з хронічними недугами.

5.МАТЕРІАЛИ АКТИВІЗАЦІЇ СТУДЕНТІВ:

Тестові завдання:

6.МАТЕРІАЛИ САМОПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ ЗА ТЕМОЮ ЛЕКЦІЇ:

1. Основні етапи розвитку хірургії.

2. Вітчизняні хірургічні школи.

3. Організація хірургічної допомоги в Україні.

4. Етичні та деонтологічні положення в хірургії.

5. Структура хірургічної клініки.

6. Догляд за хворими в маніпуляційному кабінеті, перев'язочній хірургічних відділень.

7. Обов'язки палатної і старшої медсестри хірургічного відділення.

8. Медична документація хірургічного відділення.

9. Гігієна хірургічного стаціонару.

10. Гігієнічні вимоги до тіла та одягу медперсоналу.

11. Гігієнічні вимоги до білизни та одягу хірургічних хворих.

Література

Основна:

1. Черенько М.П., Ваврик Ж.М. – «Загальна хірургія», К., «Здоров’я», 1999р.

2. Гостіщев В.К. – «Общая хирургия», М., 2003г.

3. Руфанов И.Г. – «Общая хирургия», М., «Медицина», 1953г., ст.18-58.

4. Стручков В.И. – «Общая хирургия», М., «Медицина», 1988г.

5. Кіт О.М., Ковальчук О.П., Пустовойт Г.Т. – «Медсестринство в хірургії», Тернопіль, 2002р.

Додаткова:

1. Заликина Л.С. – «Общий уход за больными», М., 1984г.

2. Многотомное руководство по хирургии, т.1. Общая хирургия, Медгиз, 1967, с. 17-89.

3. Петров С.В. Общая хирургия. Санкт-Петербург, 2002.

4. Апанасенко Г.Л., Богуш С.А. Сестринська справа. К., "Здоров'я", 1994.

5. Наказ МОЗ СРСР від 31.07.1978, № 720.

6. Палій Г.К. Антисептики у профілактиці і лікуванні інфекцій. Вінниця, ВДМУ, 1997.

Підготував викладач: _______ Т.П.Гуменюк________

Дата добавления: 2015-11-14