Причини та умови ліквідації банків

Підстави ліквідації банківської установи НБУ

Вступ.

Причини та умови ліквідації банків.

Процедура ліквідації банків та їх наслідки.

Висновки.

Список використаних джерел.

Вступ

Ліквідація банків здійснюється в порядку, визначеному Законом України „Про банки і банківську діяльність".

Відповідно до вимог зазначеного Закону, протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури, кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку.

Ст. 96 Закону України „Про банки і банківську діяльність" визначено черговість задоволення вимог кредиторів, відповідно до яких в першу чергу задовольняються, зокрема вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що виникли в разі, визначених законодавством про гарантування вкладів фізичних осіб; у другу чергу задовольняються вимоги вкладників – фізичних осіб у частині перевищення суми, передбаченої системою гарантування вкладів фізичних осіб.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредиторові однієї черги.

При цьому треба зазначити, що відповідно до ст. 5 Закону України „Про банки і банківську діяльність" органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків під час виконання ними службових обов’язків або втручатися в діяльність банку за винятком випадків, передбачених законом.

Причини та умови ліквідації банків

Банк може бути ліквідований:

1) з ініціативи власників банку;

2) з ініціативи Національного банку України (у тому числі за заявою кредиторів).

Ліквідація банку з ініціативи власників здійснюється в порядку, передбаченому законодавством України про господарські товариства, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом та за згодою Національного банку України.

Ліквідація банку з ініціативи Національного банку України здійснюється відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Національний банк України зобов'язаний протягом двох днів після прийняття рішення про ліквідацію банку повідомити про це Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

У разі оскарження в судовому порядку рішення Національного банку про ліквідацію банку Національний банк України повідомляє про це Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Одночасно її врученням уповноваженому представникові банку, який ліквідується, копії постанови Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора останній вручає також наказ про вступ до виконання покладених на нього повноважень. У наказі необхідно вказати дату, з якої ліквідатор приступає до виконання своїх обов'язків, а також першочергові заходи, які належить здійснити для переходу банку в стан ліквідації. Насамперед наказ має визначити:

• порядок і терміни передачі ліквідатору бухгалтерської та іншої документації банку, печаток, штампів, матеріальних та інших цінностей безпосередньо в центральному апараті банку і в його установах;

• порядок завершення циклів банківських операцій;

• заходи з блокування засобів зв’язку з банками-кореспондентами;

• заходи, спрямовані на збереження в наявності та робочому стані майна, обладнання й інших матеріальних активів банку;

• основні засади роботи банку в умовах його ліквідації та управління ліквідаційною процедурою;

• інші заходи, необхідні для організованого початку процедури ліквідації.

Враховуючи, що загальний термін ліквідації банку не повинен перевищувати трьох років, найоптимальнішим терміном проведення заходів організації процедури ліквідації має бути 1 місяць від початку її відкриття. Такий термін обумовлюється тим, що з часом переважна частина заходів організації втрачає актуальність, оскільки процедура ліквідації набуває рис важкокерованого, непередбачуваного та безповоротного процесу, в якому дії ліквідатора здебільшого залежати муть від умов, що формуватимуться навколо процедури ліквідації. Вплив ліквідатора на формування цих умов буде мінімальним, а отже, й виконання завдань ліквідації буде недостатньо ефективним, що й засвідчує практика ліквідації банків.

Як свідчить досвід, чинні правові норми не в повному обсязі забезпечують регулювання процедури ліквідації та не завжди створюють правові умови для ефективної роботи ліквідатора. Тому, приступаючи до виконання своїх обов'язків, він повинен чітко засвоїти та усвідомити основні положення законодавчих і нормативних актів, що визначають зміст процедури ліквідації, аби передбачити проблеми, що можуть виникати внаслідок недостатнього правового регулювання ліквідаційної процедури. Це дасть змогу ліквідатору своєчасно вжити заходів щодо створення власної нормативної бази, яка певною мірою заповнить наявні правові прогалини та забезпечить кращі умови для роботи. Практичну значущість і корисність такої бази ліквідатор відчуватиме протягом усієї ліквідаційної процедури.

Оскільки для організації необхідних заходів ліквідатор потребує відповідних кадрів, він повинен мати змогу відбирати потрібних йому фахівців — передусім для створення органу управління процедурою ліквідації, а також для забезпечення ліквідації філій банку. Досвід свідчить, щодо цієї роботи насамперед слід залучати юристів, фахівців із бухгалтерської справи, валютних операцій та операцій із цінними паперами, спеціалістів, обізнаних із роботою щодо повернення банківських кредитів, організації оцінки та пролажу майна банку.

Важливо, щоб усі працівники, які беруть участь у ліквідації, мані єдине розуміння порядку та правил її проведення, особливо коли до ліквідації залучаються фахівці з різних установ та організацій або підрозділів Національного банку України. Лише професійними знаннями фахівців тут не обійтися — ці знання потребують певного спрямування та відповідної концентрації. Тому доцільно перед початком процедури ліквідації (ще до оголошення рішення про ліквідацію) провести засідання осіб, що будуть залучені до ліквідації, на якому ліквідатор висловив би своє бачення порядку та методики виконання процедури ліквідації.

Щоб забезпечити ефективне управління процедурою ліквідації, необхідно чітко визначити повноваження залучених до неї осіб. Повноваження слід затвердити відповідним нормативним документом (наказом, розпорядженням, положенням тощо). Особливо це актуально, коли йдеться про системний банк і процедуру ліквідації його регіональних установ здійснюють уповноважені представники ліквідатора. Такі заходи необхідно вжити ще й для встановлення відповідальності залучених до процедури ліквідації осіб, передусім за дії, пов'язані з виконанням завдань і заходів ліквідації.

Дата добавления: 2015-11-14