Накази охоплюють широке коло питань.

@. Із виробничої і навчальної діяльності.

2. Перелік послуг, товарів, їх ціну.

3. Підтвердження тривалості юридичної дії.

43. За призначенням усі накази поділяються на накази...

@. Щодо особового складу.

2. Інструктивного характеру.

3. Службові.

44. Розпорядча частина наказу має такі складові...

1. Адресат, адресант, текст.

@. Призначити, зарахувати, здійснити, надати.

3. Слухали, виступили, ухвалили.

45. Проект наказу погоджується...

@. З юристом організації.

2. Колективом установи.

3. Колегіальним органом.

46. Питання, що їх розглядають на зборах, нараді або конференції, становлять:

@ порядок денний;

2. повістку денну;

3. питання протоколу.

47. Точна вказівка місця проживання чи перебування кого-небудь або місцезнаходження чого-небудь, складена за певною формою:

@ адреса;

2. телеграма;

3. телефонограма.

48. Якщо лист адресовано установі, поштову адресу вка­зують:

@ перед назвою установи чи структурного підрозділу;

2. після назви установи чи структурного підрозділу;

3. в будь-якому порядку.

49. Контракт укладається:

1. тільки на певний період;

2. на невизначений термін;

@. на період виконання певної роботи.

50. Список — це:

1. перерахування предметів, осіб і об'єктів, на які по­ширюються певні норми й вимоги;

2. перелік, зведення статистичних відомостей, розта­шованих у певному порядку й за графами;

@. реєстрація предметів, осіб, документів.

51. За походженням розписки поділяються на:

1. внутрішні й зовнішні;

@. особисті й службові;

3. організаційні й розпорядчі.

52. Трудовий договір — це:

@. угода між особою, що наймається на роботу, та ке­рівником установи;

2. договір, за яким підрядник зобов'язується виконати певний обсяг робіт;

3. договір, за яким установа зобов'язується в певні терміни передати іншій установі у власність свою продукцію.

53. Якщо передаються суми грошей, то у розписці вка­зують:

1. адресу й місце роботи того, хто їх отримує;

@. адресу, номер і серію паспорта того, хто їх отримує;

3. номер і серію паспорта, освіту того, хто їх отримує.

54. Офіційні доручення можуть бути:

1. разовими, загальними й постійними;

@ разовими, спеціальними й загальними;

3. спеціальними, загальними й тимчасовими.

55. Акт — це:

@. офіційний документ, що підтверджує факти, події, вчинки, пов'язані з діяльністю установ, підпри­ємств та окремих осіб;

2. офіційний документ, що підтверджує певні дії, які мали місце, — передавання й отримання докумен­тів, грошей, матеріальних цінностей;

3. письмове повідомлення, за яким організація чи окрема особа надає право іншій особі від її імені здійснювати певні юридичні чинності.

56. Контракт може бути змінений:

1. керівником установи;

@. тільки за угодою сторін;

3. особою, що наймається на роботу.

57. Текст акта має дві частини:

1. вступну й основну;

2. вступну й закінчення;

@. вступну й констатуючу.

58. Доручення — це:

1. офіційний документ, що підтверджує факти, події, вчинки, пов'язані з діяльністю установ, підпри­ємств та окремих осіб;

2. офіційний документ, що підтверджує певні дії, які мали місце, — передавання й отримання доку­ментів, грошей, матеріальних цінностей;

@ письмове повідомлення, за яким організація чи окрема особа надає право іншій особі від її імені здійснювати певні юридичні чинності.

59. Договір про спільну діяльність — це:

1. договір, що спрямований на організацію асоціацій, малих підприємств, комерційних банків;

@. договір, що закріплює взаємні права та обов'язки всіх учасників його;

3. договір, що укладається між двома й більше орга­нізаціями для проведення спільних робіт.

60. Таблиця — це:

@ перелік, зведення статистичних відомостей, розта­шованих у певному порядку й за графами;

2. реєстрація предметів, осіб, документів;

3. угода, що укладається між організаціями.

61. У вступній частині акта вказують:

@. підставу для складання акта, мету й завдання його;

2. підставу для складання акта, перелічують осіб, що склали акт, а також тих, хто був присутній;

3. підставу для складання акта, характер проведеної роботи, перелічують встановлені факти.

62. Трудова угода — це:

@. угода між організацією й особою, що наймається на роботу;

2. угода між організацією й особою, яка не працює в цій організації;

3. угода між приватними особами.

63. Найпоширенішими серед списків є:
1. хронологічний список;

2. зворотний;

@. алфавітний.

64. Контракт набуває чинності

1. з моменту його укладання;

@. з моменту його підписання обома сторонами або з дати, обумовленої сторонами у контракті;

3. з дати підписання його керівником.

65. Розписка й доручення за призначенням належать до:

@. обліково-фінансових документів;

2. особистих офіційних документів;

3. договірних документів.

66. Установчий договір — це:

1. договір, що спрямований на організацію асоціацій, малих підприємств, комерційних банків;

@. договір, що закріплює взаємні права та обов'язки всіх учасників його;

3. договір, що укладається між двома організаціями для проведення спільних досліджень.

67. У констатуючій частині акта вказують:

1. документ чи усне розпорядження особи, що стали підставою для його складання;

2. мету й завдання акта та перелічують осіб, які його склали;

@ мету й завдання акта, характер проведеної роботи, перелічують встановлені факти.

68. За походженням доручення поділяються на:

@ особисті й офіційні;

2. особисті й загальні;

3. особисті й службові.

69. Перелік — це:

1. перелік, зведення статистичних відомостей, розта­шованих у певному порядку;

2. перерахування предметів, осіб і об'єктів, на які по­ширюються певні норми й вимоги;

@. реєстрація осіб, предметів, документів у алфавіт­ному порядку.

70. Реквізити особистого доручення:

1. штамп; номер; дата; назва виду документа; текст; зразок підпису особи, якій видано доручення; під пис керівника установи; печатка;

@. назва документа; текст; дата; підпис особи, яка склала доручення; засвідчення підпису;

3. назва документа; тематичний заголовок; основна частина.

71. Накладна — це:

1. документ, за яким організація чи окрема особа на­дає право інший особі від її імені здійснювати певні юридичні чинності;

2. письмове підтвердження певної дії, яка мала місце;

@. документ, що дає право на отримання, відправлен­ня вантажів чи матеріальних цінностей.

72. Обов’язковою умовою правомірності особистого доручення є:

@. наявність підпису службової особи й печатка уста­нови, що засвідчує підпис довірителя;

2. наявність підпису службової особи й печатка уста­нови, що засвідчує підпис особи, яка отримуватиме певні цінності;

3. наявність підпису керівника установи.

73. Контракт — це:

1. письмова угода двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення господар­ських взаємовідносин;

@. форма трудового договору, в якому термін його дії, права й обов'язки та відповідальність сторін вста­новлюються угодою сторін.

3. договір, що закріплює взаємні права та обов'язки всіх учасників створення асоціації.

74. Акти прийому-передавання, обстеження чи ревізії набувають юридичної чинності лише після того, як:

1. підпис особи, що склала цей документ, завірив ке­рівник установи печаткою;

@ документ затвердила вища інстанція або відпові­дальний керівник установи;

3. документ підписали присутні.

75. На здійснення приватною чи службовою особою од­нотипних дій видаються:

1. разові доручення;

2. загальні доручення;

@. спеціальні доручення.

76. Розписка оформляється:

1. машинописним способом в одному примірнику;

@. від руки в одному примірнику;

3. від руки в двох примірниках.

77. Документ, що оформляється експертною комісією чи уповноваженими особами, яких призначає керівник уста­нови, називається:

@. актом;

2. накладною;

3. відомістю.

78. Договір вважають укладеним тоді, коли:

@. сторони дійшли згоди з усіх пунктів і оформили його письмово;

2. сторони дійшли згоди усно з усіх пунктів;

3. його затвердила вища інстанція.

79. Мовний етикет — це:

@. сукупність речень, об'єднаних у тематичну й струк­турну цілісність за правилами певної мовної си­стеми;

2. правила мовленнєвої поведінки, прийняті націо­нальним колективом мовців;

3. модель побудови однотипних документів.

80. Стандартна послідовність фраз у зверненні до незна­йомої людини може мати таку послідовність:

1. Щиро вдячний за...; Добрий день!; Чи не могли б Ви сказати...;

2. Вибачте, що затримую Вас; Скажіть, будь ласка,...; Добрий день!

@. Добрий день!; Будьте ласкаві, скажіть...; Щиро дякую Вам.

81. Пораду можна висловити так:

@. Чи не спробувати Вам вступити до університету?

2. Доведеться Вам вступити до університету;

3. Не варто про це думати.

82. Висловити власний погляд можна, скориставшись та­кою фразою:

1. Я рахую, що цю книжку варто придбати;

@. Я вважаю, що цю книжку варто придбати;

3. Я пропоную Вам придбати цю книжку.

83. Заспокоїти, втішити людину можна за допомогою та­кої словесної формули:

1. Ти(Ви) не зовсім добре вчинив(ли);

@ Це все дрібниці! Не варто про це думати;

3. Ви маєте рацію!

84. Відповіддю адресата на зауваження може бути:

1. вибачення, подяка, співчуття;

2. заперечення, розрада, згода;

@ вибачення, заперечення, з'ясування.

85. Спілкування — це:

@ один із виявів соціальної взаємодії, в основі якого лежить обмін думками, почуттями, волевиявлен­ нями з метою інформування;

2. не тільки все те, що створене руками й розумом людини, а й вироблений століттями спосіб суспіль­ного поводження, що виражається в народних зви­чаях, віруваннях, у ставленні один до одного;

3. найважливіший, універсальний засіб організації та координації всіх видів суспільної діяльності.

86. Щоб досягти успіху під час бесіди, треба:

1. ретельно готуватися до неї, основну увагу зосере­джувати на власному «я», говорити швидко;

@ ретельно готуватися до неї, бути уважним, тактов­ним, враховувати точку зору співбесідника;

3. ретельно готуватися до неї, висловлювати думки точно, логічно, постійно перебивати співрозмов­ника, щоб встигнути все сказати.

87. Бесіда — це:

@ розмова двох або більше осіб з метою отримання певної інформації, вирішення важливих проблем;

2. одна з найістотніших ознак нації;

3. сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються в процесі су­спільної комунікації,

88. Будь-яку телефонну розмову починаємо коротким ви­явом ввічливості:

1. Я Вас вітаю;

@ Доброго дня (ранку, вечора)!

3. Вельмишановний добродію!

89. Візитна картка — це:

1. картка для поздоровлення з нагоди певної події;

@ картка для вручення під час знайомства чи візиту;

3. картка з фотографією.

90. Вступ доповіді повинен містити:

@ причину й мету виступу, розкривати суть конкрет­ної справи, щоб привернути увагу аудиторії;

2. переконливі цифри, факти, цитати, переконливі міркування;

3. підсумок виступу.

91. Якщо телефонуєте ви, то:

1. насамперед запитайте, чи є у вашого співрозмов­ника достатньо часу для бесіди;

2. насамперед запитайте прізвище, ім'я, по батькові свого співрозмовника;

@ насамперед привітайтеся, назвіть організацію, яку ви представляєте, також своє прізвище, ім'я та по батькові.

92. Телефонна розмова — це:

1. розмова двох і більше осіб з метою отримання пев­ної інформації, вирішення важливих проблем;

@ один із різновидів усного мовлення, що характери­зується специфічними ознаками, зумовленими екстрамовними причинами;

3. одна з найпоширеніших форм публічного виступу.

93. Найпоширенішими прощальними фразами є:

1. До побачення!; Будьте здорові!; Даруйте, але Ви тут не маєте рації;

@ Бувай(те) здорові!; Добраніч!; На все добре!

3. Прощавайте!; Хай Вам щастить!; Дякую за добре слово,

94. Якщо телефонують Вам, то:

1. запитайте прізвище, ім'я, по батькові свого співроз­мовника;

2. привітайтеся, назвіть своє прізвище, ім'я, по бать­кові;

@ зніміть трубку й назвіть організацію, яку Ви пред­ставляєте.

95. Доповідь слід будувати, дотримуючись таких вимог:

1. суцільний текст, без ліричних відступів, висновки узгоджені зі вступом;

2. висвітленню кожного питання приділяти однакову кількість часу:

@) теоретична обґрунтованість, опора на фактичний матеріал, наведення переконливих прикладів.

96. Щоб познайомитися безпосередньо, тобто без 3-ї осо­би, можна скористатися такими словесними формулами:

1. Познайомтесь, будь ласка!; Чому б нам не позна­йомитися!; Моє ім'я...;

2. Дозвольте познайомити вас!; Будьмо знайомі; Я...;

@ Будьмо знайомі!; Ви не проти, щоб ми познайо­милися?; Моє прізвище....

97. Під технікою спілкування розуміємо:

@ сукупність стандартів культурної поведінки, етич­них і естетичних норм у використанні вербальних і невербальних засобів комунікативної взаємодії;

2. сукупність мовних засобів, зумовлених змістом і метою висловлювання;

3. сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі су­спільної комунікації.

98. Телефонна розмова складається з таких етапів:

1. вступ, основна частина, закінчення;

@ момент налагодження контакту, викладення суті справи, закінчення розмови;

3. момент налагодження контакту, прощання.

99. Щоб стати цікавим співрозмовником, необхідно:

1. усміхатися, говорити тільки про себе;

@ говорити про те, що цікавить слухачів, мати все­бічні знання;

3. повчати слухачів, вживати якомога більше слів, які підкреслюють шанобливе ставлення до людей.

100. Щоб Ваша розповідь була цікавою, потрібно:

@ підібрати цікаву тему розмови, розповідь має бути стислою й зрозумілою, залучити слухачів до дис­кусії;

2. підібрати цікаву тему розмови, цікавитись людьми, які присутні, посміхатися;

3. залучити слухачів до дискусії, наводити захоплю­ючі факти, вітатися першим.

101. Якщо ви бажаєте навчитися критикувати так, щоб не образити людину, то:

1. вказуйте на її помилки в присутності інших, робіть це по-дружньому;

2. критикуйте прямо, в присутності інших, похваліть те, що ваш знайомий робить як слід;

@ вказуйте на помилки лише віч-на-віч, попросіть вибачення за зроблене зауваження.

102. Щоб бути приємним співрозмовником, треба:

1. якомога більше говорити, дотримуватися правил спілкування, бути тактовним;

@ вітатися першим, виявляти дружнє ставлення до людей, дотримуватись правил спілкування;

3. вітатися першим, намагатися всіх переговорити, бути тактовним.

103. Найкраща цінність оратора —

@ не тільки сказати те, що потрібно, але й не казати того, чого не треба;

2. не тільки сказати те, що потрібно, але й сказати те, чого не треба;

3. говорити багато.

Виберіть правильні варіанти слововживання:

104. а) Важке положення хворого

Дата добавления: 2015-11-14