Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Пригадайте, будь-ласка, чи брали ви участь у голосуванні під час виборів у верховну раду України та місцеві органи влади 25 березня 2006 року?

Читайте также:
  1. F00-F09 Органические, включая симптоматические, психические расстройства
  2. F98.1 Энкопрез неорганической природы
  3. I. Маркетинг и его роль в обществе и в деятельности организаций
  4. I. ОБЩИЕ ПОЛОЖЕНИЯ. ОСОБЕННОСТИ ОРГАНИЗАЦИИ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОГО ПРОЦЕССА
  5. I. ОРГАНИЗАЦИОННО-МЕТОДИЧЕСКИЙ РАЗДЕЛ
  6. I. ОРГАНИЗАЦИЯ И ТЕХНОЛОГИЯ ЛУЧЕВОГО ИССЛЕДОВАНИЯ. ОБЕСПЕЧЕНИЕ БЕЗОПАСНОСТИ ЛУЧЕВОГО ИССЛЕДОВАНИЯ.
  7. II. ОРГАНИЗАТОРЫ МЕРОПРИЯТИЯ
  ТІЛЬКИ ОДИН ВАРІАНТ ВІДПОВІДІ    
   
1. Так, голосував 2. Ні, не голосував } ПЕРЕХІД ДО ПИТАННЯ 88 _
               

 

 

Другий метод опитування - інтерв'ю. Інтерв'ю - метод збору даних соціологічного дослідження, що полягає в тому, що спеціально навчений інтерв'юер в безпосередньому контакті з респондентом усно ставить питання, передбачені програмою дослідження, на основі бланка інтерв'ю. Бланк інтерв'ю являє собою опитувальник, в якому сформульовані питання, що відповідають тематиці дослідження. Типи і композиція питань, що використовуються в інтерв'ю, приблизно такі ж, як в анкетному опитуванні. Бланк стандартизованого інтерв'ю містить вступ (де коротко, але вичерпно обумовлюються мета дослідження, можливості використання його результатів, хто проводить опитування, вказується значимість участі даного респондента в опитуванні), основну частину (питання з теми дослідження з використанням різних їх різновидів), соціально-демографічний блок (містить питання про статус особистості та її демографічні характеристики).

У соціології виділяють кілька видів інтерв'ю:

Інтерв'ю стандартизоване (формалізоване) - інтерв'ю, під час якого використовується бланк інтерв'ю з чітко визначеними порядком і формулюваннями питань, з метою отримання максимального порівнянності даних, зібраних різними інтерв'юерами.

Інтерв'ю напівформалізіроване - вид інтерв'ю, при якому використовуються заздалегідь певні теми та рекомендації питань, але разом з тим інтерв'юеру надається велика свобода в постановці, порядку, вираженні питань.

Глибинне інтерв'ю - інтенсивне і детальне інтерв'ю, призначене для з'ясування невідомих змінних глибоких пластів більш широкого соціально-психологічного контексту, недоступному при стандартизованому інтерв'ю.

Експертне інтерв'ю - вид інтерв'ю з компетентними особами, які не є об'єктами дослідження, що дають важливу інформацію.

Інтерв'ю фокусоване - інтерв'ю, сконцентроване на дослідженні певних аспектів якогось особливого події або ситуації, пережитої респондентом. Інтерв'ювання передбачає особисте спілкування з опитуваним, при якому дослідник (або його повноважний представник) сам ставить питання і фіксує відповіді. За формою проведення воно може бути прямим, як кажуть, «обличчям до обличчя», і опосередкованим, наприклад по телефону.

Метод інтерв'ю активно використовується як в якісній, так і в кількісній методології. В кількісних дослідженнях інтерв'ю або опитування проводиться за репрезентативною вибіркою, а потім результати узагальнюються на всю генеральну сукупність. Надійність даних є також важливою вимогою при проведенні інтерв'ю. Тому тут віддається перевага формалізованим інтерв'ю або опитуванням за анкетою, в якій респонденту пропонується жорстко фіксована послідовність і зміст питань і готові варіанти можливих відповідей на них. І лише зрідка використовують відкриті питання, які згодом кодуються і також квантифікуються.

Інакше виглядає інтерв'ю в дослідницькій стратегії якісного напряму. Метою такого інтерв'ю є отримання аутетичних, справжніх даних при невеликій кількості респондентів. А відносини інтерв'юера-респондента визначаються як довірчі та партнерські, "обличчям до обличчя". Часто інтерв'ю в якісному дослідженні називають "глибинним". Термін "глибинне" має на увазі пошук інформації, що знаходиться на більш глибокому рівні, ніж інформація, отримана з об'єктивних джерел. Оскільки реальні основи повидінки людини часто приховані і не завжди можуть вірно трактуватися. Зазвичай ці причини приховані глибоко в основі, у сфері суб'єктивного. Тому "глибинне інтерв'ю" розглядається не як збір даних, а більше як процес комунікації, і дослідника цікавить респондент не тільки як джерело інформації, а як особистість з унікальним життєвим досвідом, зі своїм поглядом на світ. Таке інтерв'ю повинне проходити в довірчій обстановці, щоб учасники могли найбільш повно висвітлити різні сторони досліджуваної ситуації, описати її емоційний і ціннісний сенс, пригадати суб'єктивні переживання, які були пережиті ними в момент участі у досліджуваній ситуації.

При проведенні соціологічного інтерв'ю слід відзначити особливу роль інтерв'юера. У даному дослідженні контакт між соціологом-інтерв'юером і опитуваним (респондентом) здійснюється саме інтерв'юером: він ставить питання, організовує інтерв'ю і веде бесіду, направляє її, фіксує отримані відповіді. Особливий статус інтерв'юера як мобільної, активної і спрямовуючої бесіду особистості, робить сам процес інтерв'ювання більш гнучким, що дозволяє отримати максимум інформації про об'єкт дослідження. Інтерв'юер може пояснювати формулювання запитань в разі нерозуміння їх респондентом, якщо це припускається інструкцією, а також уточнювати точку зору респондента, просити надати додаткову інформацію. Використання інтерв'ю передбачає також наявність штату спеціально навчених інтерв'юерів, що вимагає певних додаткових фінансових, часових і організаційних витрат.

 

Метод сфокусованого групового інтерв'ю

Одним із способів збору соціологічної інформації є метод фокус-груп. Метод фокусованого групового інтерв'ю (або, як його ще називають, метод фокус-груп) являє собою групову дискусію, в ході якої з'ясовується ставлення учасників до того чи іншого виду діяльності або продукту цієї діяльності. Наприклад, обговорюється, як учасники сприймають того чи іншого політика або політичний рух напередодні виборів або житлову проблему та проекти її вирішення. Метод фокус-груп отримав широку популярність завдяки своєму використанню не тільки в соціології, але і в маркетингу. Так, за допомогою фокус-груп перевіряється потенційна ефективність рекламних кампаній, аналізуються споживчі властивості товарів і т.д.

Методу притаманні такі характеристики:

Ø чисельність груп зазвичай становить від 6-8 до 10-12 учасників;

Ø група формується з урахуванням мети дослідження. При вивченні ефективності телепередач, ведучих, коментаторів доцільно сформувати чотири групи, де в чоловічих (або жіночих) групах відповідно представлені учасники різних віків і які є представниками різних телевізійних аудиторій;

Ø тривалість дискусії залежно від завдань дослідження коливається від 1 до 3 годин;

Ø дискусію веде модератор - досвідчений соціолог або психолог.

Фокусуване інтерв'ю, як і будь-яке інше соціологічне дослідження, включає:

1. підготовку програми ФГД;

2. написання гайда (сценарію);

3. підготовку команди;

4. рекрутинг (підбір) учасників;

5. проведення дискусії;

6. розшифровку аудіо- і відеозапису і підготовка стенограми;

7. аналіз інформації та підготовку звіту (розробку рекомендацій, якщо такі передбачені).

Процес проведення дискусії можна охарактеризувати наступним чином: перед дискусією, коли збираються незнайомі між собою учасники, модератор і його асистенти вітають учасників, створюють невимушену обстановку. При цьому важливо забезпечити такі процедурні моменти:

Ø приміщення, де проводиться дискусія, має бути просторим і комфортабельним (зручні стільці або крісла, килимове покриття м'яке світло і т.д.);

Ø обов'язкова наявність великого столу, де учасники дискусії змогли б користуватися записами, бланками, малюнками. Важливо, щоб стіл був круглим або овальним, щоб було відсутнє відчуття підпорядкованості, субординації респондентів модератору (який сидить на чолі прямокутного столу і тим самим «керує» «зборами»). За столом (столами) під час перерви або до дискусії учасникам пропонуються кава, чай, безалкогольні напої тощо;

Ø якщо обговорюється питання про якість якого-небудь товару, то передбачаються відповідні зразки.

Переваги та обмеження методу фокус-групи:

Очевидно, що в ході дискусії створюються сприятливі умови для спонтанного прояву респондентами емоцій, щирого вираження думок. Метод фокус-груп порівняно економічний і швидко дає результати. Однак у методу є і певні обмеження. По-перше, пред'являються особливі вимоги до кваліфікації модератора - ведучого фокус-груп. Модератор зобов'язаний володіти високими комунікативними навичками, бути наділений здатністю управляти дискусією, зовоювати прихильність до себе респондентів, досконально розбиратися в матеріалах дослідження. У цьому сенсі робота звичайного інтерв'юера в рази простіше. По-друге, учасники дискусії повинні почуватися і вести себе так, як у звичайному житті, природному для себе середовищі. Звідси особливі вимоги до підбору учасників дискусії: в фокус-групах не повинні брати участь фахівці в даній області, близькі знайомі модератора, учасники минулих фокус-груп. Незважаючи на це, останнім часом метод застосовується досить часто, оскільки його швидкість, дешевизна і якість стають все більш очевидними.

 

Аналіз документів

Одним з джерел соціологічної інформації є різного роду документи.

Документ це закріплена на матеріальних носіях інформація про факти, події та думки, що є об'єктивною дійсністю. У соціологічних дослідженнях для аналізу використовуються різноманітні носії інформації: нормативно-законодавчі акти, стенограми засідань, дані державної статистики, протоколи судових органів, щоденники, твори, відповіді на відкриті питання, тексти інтерв'ю тощо. На відміну від буденного розуміння документа, в соціології документ – це не тільки той, що носить офіційний характер, а також будь-який носій соціальної інформації. У якості документів також можуть виступати нетекстові носії інформації, такі як малюнки, аудіо- та відозаписи, художні твори тощо.

В аналізі текстів виділяють кількісний і якісний підходи. Обидва типи аналізу текстів об'єднує те, що вони засновані на заздалегідь сформульованих правилах дослідження. При використанні кількісних методів у програмі дослідження визначається, яким чином вимірюються головні категорії аналізу для того, щоб надати всім одиницям аналізу однакове значення в заключній оцінці. Дослідники, що працюють в кількісній парадигмі, аналізують письмові матеріали, спираючись на вимоги надійності та достовірності даних. І тут пріоритетним методом аналізу текстової інформації є контент-аналіз, в рамках якого порівнюється і аналізується зміст безлічі однотипних текстів за допомогою кількісної методики. В основі методу лежить квантифікація (переведення у кількісні показники) категорій, що встановлюється в текстах, а потім рахується кількість випадків, які підпадають під ці категорії. Головною вимогою тут є однозначність у визначенні категорій та їх операціоналізація в рамках системи кодування.

В якісних же дослідженнях для аналізу використовується невелика кількість текстів, а поняття надійності даних тут є не суттєвою вимогою. Головне завдання полягає в тому, щоб зрозуміти, як встановлені категорії використовуються людьми при описі ними різних подій, учасниками яких вони були. Якісні методики розкривають основні припущення, які не можуть бути кількісно виміряні. Вони дають багатоаспектне розуміння змісту, на відміну від одностороннього пояснення в кількісному контент-аналізі. Правилами побудови історій, якими користуються люди, оповідаючи про своє життя, займаються лінгвісти. Однак, такі людські історії представляють інтерес і для соціологічного аналізу. Передбачається, що виступаючи в ролі оповідачів, люди насамперед згадують ті епізоди і моменти зі свого життя, які становлять для них найбільшу суб'єктивну цінність. Оповідач відтворює історію про події так, як вони були ним пережиті, і в такій манері, яка забезпечує іншим розуміння його дій і мотивацій.

Тобто в таких текстах-розповідях відображається культурно-історичне середовище, виховання, вплив оточуючих - все те, з чим пов'язана людина з самого народження, що робить вплив на її дії, вчинки, що виражає її внутрішній світ і слугує предметом вивчення в рамках якісної методології.

Особливістю традиційного аналізу текстів є те, що дослідник виступає в ролі інтерпретатора тексту, який проводить поглиблене змістовне вивчення текстового матеріалу. Результати носять відбиток світосприйняття дослідника і залежать від його методологічної позиції. Але даний науковий метод слід відрізняти від звичайного повсякденного читання (сприймаємо, розуміємо, інтерпретуємо). По-перше, підбору документальних джерел для аналізу передує процедура визначення аутентичності джерела, вибір документів здійснюється не стихійно, а відповідно до завдань дослідження. По-друге, сприйняття змісту тексту підпорядковується дослідницьким завданням. Для усунення впливу дослідника і більшої об'єктивності роботи необхідно детально обгрунтовувати критерії, за якими одні тексти включаються в аналіз, а інші ні. По-третє, результатом традиційного аналізу є побудова моделі змісту досліджуваних документів (комунікативний намір авторів, прийоми і аргументації повинні бути впорядковані, систематизовані). Слід зазначити, що традиційний аналіз документів відноситься до якісних методів дослідження.

Контент - аналіз відноситься до кількісної традиції в соціології. Його результатом є статистично точні вимірювання документальної інформації. Інформація, отримана на вибірці документальних джерел, може бути поширена на всю генеральну сукупність. Контент-аналіз орієнтований на масову документальну інформацію і проводиться в тому випадку, якщо кількість документів, що підлягають аналізу, настільки велика, що традиційні методи аналізу не спрацьовують. Як і будь-яке кількісне дослідження, контент- аналіз грунтується на попередній концептуальної моделі аналізу, тобто системи категорій, що підлягають вимірюванню в інформаційному масиві.

Метод контент-аналіз застосовується для виявлення намірів автора і реакцій аудиторії. Підбір особливих епітетів і термінології, вміле коментування вибірково представлених фактів дозволяють визначити настрій і оцінку комунікатором освітлюваних подій. Контент-аналіз враховує позитивні чи негативні асоціації, які викликають ті чи інші слова в тексті і, таким чином, виходить на аналіз сприйняття інформації та формування конкретних смислів аудиторією. Кількісний аналіз має перевагу у формалізації і в чітких процедурах, у можливості аналізу великих обсягів текстового матеріалу. Особливу поширеність цей метод має при вивченні засобів масової комунікації: повідомлень радіо та телебачення, преси, веб-сайтів, соціальних мереж, блогосфери. До їх недоліків відноситься формальність отриманих даних, що не дозволяють вийти на більш інформативні питання для дослідника.

Спостереження

Ще одним методом збору соціологічної інформації є спостереження.

Спостереження -метод збору первинної соціологічної інформації шляхом безпосередньої реєстрації дослідником подій, явищ і процесів, що відбуваються в певних умовах.

Особливості спостереження в соціології:

1) Зв'язок спостерігача з об'єктом спостереження - соціолог спостерігає суспільство, соціальні процеси і ситуації, виступаючи одночасно часткою суспільства.

2) Спостерігач не може бути позбавлений емоційності сприйняття - соціальні явища, їхнє сприйняття та інтерпретація завжди емоційні, що може бути одним з можливих джерел спотворення даних спостереження.

3) Складність повторного спостереження - соціальні процеси піддаються впливу безлічі факторів і рідко можуть бути ідентичними.

В кількісних дослідження, як ми вже побачили, спостереження не є основним методом збору даних. Це пояснюється самою специфікою кількісного дослідження. По-перше, досить складно проводити спостереження за великою вибіркою, а по-друге, у кількісному дослідженні пред'являються досить жорсткі вимоги до достовірності і надійності даних. А різні спостерігачі можуть по-різному сприймати спостережуване, що не дозволяє досліднику об'єктивно оцінювати ситуацію. Тому, в кількісній методології, метод спостереження використовується в основному на попередній стадії дослідження, на етапі формулювання гіпотез.

У якісних дослідженнях спостереження є одним з основних джерел інформації. Ще починаючи з досліджень антрополога Б. Малиновського з вивчення давніх спільнот і пізніших робіт соціологів Чиказької школи, методи спостереження з залученням дослідника в поле, стали найбільш переважними для вивчення і розуміння "чужих" або "інших" культур. Дослідники самі безпосередньо спостерігають і взаємодіють з членами досліджуваної групи в їх природному оточенні, щоб зрозуміти їх життєвий світ, їх досвід зсередини. У якісному дослідженні важливі не "об'єктивні факти", а те, як люди сприймають події, як вони діють в конкретних ситуаціях. Тому увага соціолога тут зосереджена насамперед на повсякденних соціальних процесах, на переговорах і обговореннях, з тим щоб зрозуміти, як люди конструюють і визначають соціальні значення, і як ці значення фільтруються через суб'єктивне сприйняття реальності.

Види спостережень:

1. Залежно від ступеню формалізованості виділяють:

Структуроване (стандартизоване, формалізоване) спостереження – тип цілеспрямованого, структурованого жорсткою програмою спостереження, при якому заздалегідь визначаються процедури дослідження та елементи досліджуваної ситуації, що мають найбільше значення для реалізації цілей дослідження; використовується для перевірки гіпотез, уточнення вже наявних даних, опису предмета дослідження.

Неструктуроване (нестандартизоване неформалізоване) спостереження – тип спостереження, структурований лише планом, в якому заздалегідь не визначаються елементи процесу, що підлягають вивченню; найчастіше використовується з метою розуміння проблемної ситуації (використовується в якісній методології).

2. Залежно від ступеню участі спостерігача в досліджуваній ситуації виділяють:

Включене спостереження - тип спостереження, введений у використання дослідником Е.Ліндеманом, при якому дослідник отримує інформацію, будучи дійсним учасником досліджуваної групи в процесі безпосереднього контакту з нею.

Невключене спостереження - тип спостереження, при якому дослідник отримує інформацію про досліджувану групу, не включаючись в хід подій і не стаючи членом цієї групи.

3. За місцем проведення і умовами організації виділяють:

Польове спостереження - тип спостереження, що проводиться в природних умовах реального життя.

Лабораторне (експериментальне) спостереження - тип спостереження, при якому збір інформації проводиться в штучно створених для досліджуваної групи умовах, контрольованих дослідником.

4. Залежно від регулярності проведення спостереження виділяють:

Систематичне спостереження – тип спостереження, що здійснюється за заздалегідь розробленим планом вивчення об'єкта протягом певного часу.

Несистематичне (випадкове) спостереження – тип спостереження, що характеризується отриманням несподіваної інформаціїне, яку дослідник не припускав заздалегідь.

У процесі застосування методу спостереження соціолог стикається з низкою труднощів. У першу чергу, це труднощі суб'єктивного характеру. Справа в тому, що спостерігач може витлумачувати спостережувані явища і процеси через призму своїх поглядів. Серед об'єктивних труднощів необхідно виділити, по-перше, те, що не всі соціальні факти піддаються науковому спостереженню і, по-друге, обмеженість всіх спостережуваних фактів в часі. Практика соціологічних досліджень показує, що найчастіше спостереження виступає в якості допоміжного методу збору соціологічної інформації. Це обумовлено тим, що спостереження застосовується тоді, коли необхідно поглибити знання про проблему дослідження, коли іншими методами повноцінно зібрати інформацію не виявляється можливим.

 

Експеримент

 

Особливим методом дослідження є експеримент. Однак даний метод не так часто застосовується на практиці в порівнянні з іншими методами. Експеримент - загальнонауковий метод отримання нових знань про причинно-наслідкові відносини поміж явищами і процесами соціальної дійсності в контрольованих і керованих умовах. Основна мета проведення експерименту – перевірка тих чи інших гіпотез, результати яких повинні мати практичну основу і впливати на різні управлінські рішення. Виділяють такі різновиди експериментів:

1. За специфікою поставлених завдань виділяють:

Науково-дослідний експеримент – в ході даного експерименту перевіряється гіпотеза, яка містить нові дані наукового характеру.

Практичний експеримент – в ході даного експерименту перевіряється можливість отримання даних з метою надання практичних рекомендацій в тій чи іншій галузі.

2. За характером експериментальної ситуації виділяють:

Польовий експеримент – в ході даного експерименту об'єкт знаходиться в природних умовах свого функціонування.

Лабораторний експеримент – в ході даного експерименту експериментальна ситуація формується штучно.

Виділяють також:

Лінійний експеримент - характеризується тим, що аналізується одна і та ж група, яка одночасно є і контрольної, і експериментальною.

Паралельний експеримент - один з найбільш поширених, в ньому одночасно беруть участь дві групи: контрольна та експериментальна.

Логіка експериментального методу була розроблена англійським ученим Джоном Стюартом Міллем, що жив в XIX ст. Сформульований Міллем «метод відмінності» являє собою класичну схему експерименту. Дана схема виглядає наступним чином: спочатку беруться дві сукупності (два об'єкта) і вирівнюються по значимим ознаками. Тобто, потрібно зробити так, щоб групи практично не розрізнялися. Звичайно, вони не можуть не відрізнятися зовсім. Тому увага експериментатора зосереджується на значущих ознаках, тобто на тих, які можуть вплинути на результати експерименту. Після цього один з цих об'єктів піддається впливу певного фактора, т.зв. експериментальної змінної, яка ймовірно може впливати на досліджуване явище чи процес, на залежну змінну. Після здійснення цього впливу параметри експериментального об'єкта співставляються з параметрами контрольного об'єкта, тобто того, що не піддавався жодному впливу. Різниця між цими параметрами і є результатом впливу експериментальної змінної. Якщо відмінність нульова або несуттєва, то ми фіксуємо відсутність зв'язку. Якщо змінна впливає на розподіл ознаки, то ми можемо припускати наявність причинного зв'язку між ними.

Класичний проект перевірки гіпотез припускає роботу з двома об'єктами: експериментальним і контрольним. Вперше експериментальну і контрольну групи стали виділяти на початку XX ст. У соціології та соціальній психології у якості об'єктів вибираються групи, ідентичні за складом. Експериментальною групою називається та група, до якої «застосовується» незалежна змінна, що вивчається; контрольна група залишається поза експериментальним впливом.

Всесвітню популярність отримали такі експерименти, як Хотторнський експеримент (загальна назва ряду соціально-психологічних експериментів, що проводилися групою вчених під керівництвом Е. Мейо на фабриці «Вестерн Електрікс» в США, завданням яких було виявлення залежності між фізичними умовами праці та продуктивністю праці), а також Стенфордський тюремний експеримент (експеримент, який був проведений в 1971 році американським психологом Ф. Зімбардо. Експеримент являє собою психологічне дослідження реакції людини на обмеження волі, на умови тюремного життя і на вплив нав'язаної соціальної ролі на поведінку).

 

Методи онлайн-досліджень

Окрему увагу слід приділити новим методам соціологічних досліджень, таким як методи онлайн-досліджень.

Онлайн-дослідження є інноваційним засобом, що дозволяє пізнавати нову соціальну реальність в її віртуальному відзеркаленні. Сьогодні з'являються нові форми комунікації між дослідником, інтерв'юером і співрозмовником (респондентом). Інтернет дозволяє не тільки прискорити збір первинної соціологічної інформації, а й домогтися значних переваг у розподілі фінансових і організаційних ресурсів для дослідження нових соціальних процесів. Соціологи активно розробляють і застосовують різні техніки, використовують нові комунікативні можливості, а саме: персональні інтерв'ю через будь-які форми інтернет-комунікації, експертні онлайн-опитування з важкодоступними групами населення, проведення віртуальних фокус-груп, модерування форумів і дискусій в реальному режимі часу. Існують також нереактивні методи збору, які є більш відкритими для неформалізованого використання: веб-аналітика, вивчення блогосфери, інтернет-активність користувача або мережевої спільноти. Дані методи збору даних не мають виразних критеріїв якості, тому поки не можуть бути використані в соціологічних дослідженнях.

Важливою процедурою при проведенні онлайн-опитування є вибір відповідних форм залучення респондентів до участі в опитуванні. Адже саме від того, хто візьме участь у дослідженні, залежатиме якісний склад вибірки. У соціологічній практиці проведення інтернет-опитувань вироблена певна схема виходу на потенційних респондентів: поширення інформації про опитування за допомогою інтернет-реклами та інших форм інтернет-комунікації; реєстрація респондентів і накопичення соціально-демографічних відомостей; створення бази даних та формування інтернет-панелі; розсилка запрошень респондентам, котрі потрапили у вибірку; збір і перевірка отриманих відповідей. Чим більше інтернет-користувачів відгукнеться на запрошення, тим більше шансів досягти рівня відповідей, необхідного для побудови репрезентативної вибірки необхідних груп користувачів.

В інтернет-опитуваннях застосовуються кілька різновидів вибірок. Для різних цілей і для різних об'єктів онлайн-дослідження, а також виходячи з конкретних ергономічних можливостей, дослідник знаходить свій оптимальний спосіб формування вибірки. Якщо відома сукупність інтернет-користувачів, які відповідають заданим критеріям, то відбір проводиться випадковим чином. Але в інтернет-опитуваннях при відборі респондентів частіше використовують неімовірнісні вибіркові методи, що мають як недоліки (відсутність статистичних методів для оцінки точності та валідності результатів), так і переваги (можливість провести дослідження на певній сукупності без інформації про основу вибірки).

Інтерактивна природа онлайн-досліджень стає привабливою і зручною для респондентів. Застосування веб-анкет замінює паперові анкети в багатьох видах соціологічних досліджень. Інтернет-опитування можуть мати практичні переваги в тому випадку, коли вони потенційно зберігають час і гроші, зменшують тривалість циклу обробки, забезпечують більш широке географічне охоплення і стимулюють взаємодію з респондентами. Але виникає питання щодо того, чи може перехід до нового методу управління опитуванням привести до зниження якості емпіричних даних. Зокрема, складне завдання досяжності в інтернет-опитуваннях пов'язане з технічними проблемами, забезпеченням анонімності, специфікою набору, відсутністю мотивації тощо.

Повністю впоратися з недоліками використання Інтернету для збору соціологічної інформації поки неможливо, але знизити вплив негативних факторів, що зменшують рівень досяжності респондентів, можливо за допомогою спеціальних методик. Стадії досяжності в інтернет-опитуванні вимагають вироблення методів і механізмів, розроблених саме для цього типу досліджень, технічного оснащення і вироблення критеріїв об'єктивності інформації та її достовірності. Переваги інтернет-опитування говорять про його перспективність і високу ймовірність того, що інші методи з часом відійдуть на другий план, зважаючи на технічні обмеження даних методів щодо доступу до респондентів.

Описані вище методи збору даних використовуються в більшій чи меншій мірі в двох методологіях, але техніки проведення тут різняться в залежності від обраної методології. Жоден дослідницький метод не може існувати сам по собі, він обов'язково відображає сутність і природу того підходу, в рамках якого він використовується.

В рамках якісної методології застосовують також такі тактики дослідження: усна історія, історія сім'ї, дослідження випадку (case-study), етнографічний та біографічний методи. Це саме тактики, бо тут передбачається застосування як правило декількох методів збору даних та комбінуються різнопланові методи з метою вивчення феномену на глибинному рівні, а не з точки зору кількісних його характеристик. Докладніше ознайомитися з методами якісної соціології можна в роботах В. Семенової та А. Готліб [3],[7].

 

Методи аналізу соціологічної інформації

1. Сутність поняття «соціологічна інформація».

2. Обробка та аналіз соціологічних даних – дві сторони однієї медалі

3. Методи статистичного аналізу соціологічної інформації.

 

Терміни «соціологічна інформація» та «емпіричні дані» дуже близькі за змістом, проте вони не є взаємозамінними, оскільки поняття соціологічної інформації є більш широким, ніж поняття «емпіричні дані», та включає в себе також інформацію більш високого рівня: теоретичні концепції, висновки й положення, які виступають у вигляді повідомлень, відомостей і застосовуються людьми в практичній діяльності.

За типом емпіричних даних соціологічна інформація поділяється на числову та текстову. Як відомо емпіричні дані, що отримують в результаті соціологічних досліджень, можуть бути як числовими (результати кількісних досліджень), так й текстовими (результати якісних досліджень).

На сьогодні дуже актуальним є відрізнення первинної та вторинної соціологічної інформації.

Первинна соціологічна інформація – дані, зібрані соціологом у результаті проведення соціологічного дослідження з метою вивчення конкретного соціального феномена, для вирішення актуальної в даний момент проблеми. Такі дані одержують у процесі анкетування, інтерв'ювання, спостереження або іншим способом залежно від обраної дослідником методології.

Вторинна (вже наявна) інформація – дані, зібрані раніше для цілей, відмінних від розв'язуваної у даний момент проблеми. Вторинна соціологічна інформація є основою розвитку так званого вторинного аналізу, який стає все більш затребуваним засобом одержання соціологічного знання. Його наростаюча популярність обумовлена перш за все тим, що завдяки застосуванню вторинних даних дослідник має можливість уникнути труднощів та матеріальних витрат, пов’язаних зі збором первинної соціологічної інформації. Крім того, інформаційна цінність вихідних даних зростає при повторному застосуванні (в інших дослідницьких контекстах та у сполученні з даними інших емпіричних вимірів), а коректно проведений синтез первинних даних власного дослідження з аналізом вторинної інформації дає можливість вийти на більш високий рівень узагальнень та висновків, одержати нетривіальні теоретичні результати. Розвиток архівів та банків соціологічної інформації, які дозволяють одержати доступ як до результатів аналізу, так і до вихідних масивів даних, на основі яких цей аналіз проводився, робить вторинні дані доступними широкому колу дослідників, завдяки чому створюються передумови для більш повного використання соціологічної інформації.

Аналіз даних − сукупність дій, здійснюваних дослідником у процесі вивчення отриманих тим чи іншим чином даних з метою формування певних уявлень про характер явища, що описується цими даними. Дослідник намагається стиснути дані, скоротити їх кількість, прагнучи втратити при цьому як щонайменший обсяг корисної інформації, яка потенційно міститься в досліджуваних даних. Робиться це зазвичай за допомогою певних математико-статистичних методів та з застосуванням комп’ютерних програм, які звільняють дослідника від рутинних обчислювань. Таким чином, аналіз даних зазвичай є результатом так званої обробки даних.

Обробка даних передбачаєзастосуванні спеціалізованих пакетів програм (SAS, SPSS, SYSTAT, MINITAB, Statgraphics, STATISTICA, ОСА та ін.) для отриманні загальних показників, що характеризують аналізовані дані, «стискають» їх, даючи можливість побачити скриті в них закономірності.

Слід підкреслити, що основою аналізу даних є застосуванні методів прикладної статистики. Проте застосуванні цих методів без використанні сучасної комп’ютерної техніки є складним та неефективним. Тому в нашу комп’ютеризовану епоху обробка даних мислиться як мистецтво застосування комп’ютерних засобів для аналізу наявних даних. В цьому контексті зрозуміло, що сьогодні обробка та аналіз даних – єдиний процес виявлення в даних певних закономірностей.

Українські соціологи частіш за все використовують два пакети програм обробки й аналізу первинної соціологічної інформації: SPSS та ОСА.

SPSS (Statistical Package for Social Science) є найбільш поширеною програмою аналізу первинної соціологічної інформації на міжнародному ринку соціологічних досліджень. Дана програма містить широкий спектр методів статистичного аналізу, які дають можливість здійснити обробку первинної соціологічної інформації на будь-якому рівні: від розрахунку дескриптивних статистик до побудови складних багатовимірних моделей. Крім того, саме формат SPSS є найбільш поширеною формою обміну соціологічною інформацією з міжнародними партнерами.

Програма ОСА (Обробка Соціологічних Анкет) є вітчизняною розробкою. Її розробив київський вчений Горбачик Андрій Петрович. ОСА застосовується практично всіма провідними соціологічними центрами України. Програма компактна, зручна в роботі, легко засвоюється. Суттєвою перевагою цієї програми є її сумісність з SPSS: дані, введені в комп'ютер за допомогою програми ОСА, за необхідністю легко переводяться в формат SPSS.

Аналіз одновимірних розподілів

При побудові одновимірних розподілів враховуються такі показники:

а) число опитаних - скільки всього людей взяли участь в опитуванні

б) число тих, хто відповіли - скільки людей відповіли на дане питання.

Основна характеристика одновимірного розподілу - частота (англ. frequency), тобто кількість опитаних, що обрали той чи інший варіант відповіді.

Для кожної частоти вказуються відсотки по відношенню до кількості тих, хто відповіли на відповідне питання та по відношенню до кількості опитаних.

Процентні частки в процесі аналізу мають переваги у порівнянні з розподілами частот внаслідок того, що вони полегшують процес порівняння двох вибіркових сукупностей різних розмірів.

Статистики, що застосовуються при аналізі одновимірних розподілів:

Ø Частоти, відсотки;

Ø Міри центральної тенденції;

Ø Міри варіації;

Ø Характеристики форми розподілу.

Основними узагальнюючими характеристиками даних, отриманих за безперервними шкалами, є середні величини або міри центральної тенденції:

Ø Середнє арифметичне;

Ø Мода;

Ø Медіана.

Міри центральної тенденції дозволяють визначити й описати найбільш типову величину досліджуваної ознаки.

Поряд із мірами центральної тенденції, для опису даних необхідно наводити й параметри, що характеризують ступінь мінливості (варіації, розсіювання) ознаки. Існує ціла низка величин, які дозволяють оцінити міри варіації ознаки:

Ø Варіаційний розмах.

Ø Дисперсія.

Ø Стандартне відхилення.

Ø Коефіцієнт варіації.

Вибір статистик, що використовуються для аналізу, залежать від типу шкали вимірювання аналізованої ознаки.

Приклад одновимірного розподілу:

Розподіл відповідей на запитання: «Як ви навчаєтеся?»

  частота % до всіх % до тих, що відповіли
Виключно на 5   6,7 6,8
На 4 та 5   40,3 40,6
На 4   29,8 30,0
На 4 та 3   19,3 19,4
На 3   3,2 3,2
Немає відповіді   0,7  

Масив даних: всього опитано 1680. Відповіли 1668 (99.3%).

Рисунок 1.

Розподіл відповідей на запитання: «Як ви навчаєтеся?», %

 

Масив даних: всього опитано 1680. Відповіли 1668 (99.3%).

Аналіз двовимірних розподілів

Однією з найважливіших завдань будь-якого аналізу даних є перевірка гіпотез, сформульованих в програмі дослідження, тобто припущень про наявність зв'язку між двома і більше змінними. І на певному етапі аналізу необхідно зайнятися пошуком таких зв'язків. Щоб виконати це завдвння, треба знайти відповідь на низку основних питань:

1. Чи дійсно існує позначений в гіпотезі зв'язок між незалежною та залежною змінними?

2. Який напрямок цього зв'язку?

3. Наскільки сильним є зв'язок?

Кореляція – функціональна залежність між двома змінними, коли значенню однієї з них відповідає певне значення іншої.

Кореляційна залежність – це така залежність однієї змінної від іншої, коли значенню однієї змінної відповідає кілька значень іншої.

Коефіцієнти кореляції служать для кількісного опису кореляційних зв'язків. Існує кілька коефіцієнтів кореляції: Пірсона-Браве r, контингенції Q, асоціації Ф, спряженості Пірсона, Чупрова та ін [6].

При обробці даних опитування для перевірки гіпотези нам необхідно зіставити значення двох змінних. З метою такого зіставлення ми складаємо таблицю після відповідної обробки даних.

Категорії незалежної і залежної змінної в принципі можуть розміщуватися як по рядках, так і по стовпцях (графах) двовимірної таблиці. Зазвичай на практиці з міркувань зручності двовимірну таблицю найчастіше конструюють так, щоб згори вниз йшла змінна з великим числом категорій.

Приклад двовимірного розподілу:

Вертикальний ознака. Як Ви вчитеся?

Горизонтальна ознака. Поєднуєте Ви роботу і навчання?

Успішність працюючих і не працюючих студентів.

Середній бал Поєднують навчання і роботу Не поєднують навчання і роботу Загалом
Виключно на 5 5,9 7,4 6,8
На 4 та 5 35,9 44,3 40,6
На 4 29,0 31,1 30,2
На 4 та 3 24,3 15,2 19,2
На 3 4,8 2,0 3,2
Загалом 100,0 100,0 100,0

Коефіцієнт Хі-квадрат 36.649 (значущий 1%)

Коефіцієнт Чупрова 0.106

Коефіцієнт Крамера 0.150

 

Рисунок 2

Успішність працюючих і не працюючих студентів, %

 

Масив даних: всього опитано 1680. Відповіли 1668 (99.3%).

 

Для встановлення наявності зв'язку між ознаками використовуємо критерій Хі-квадрат. У даному випадку він дорівнює 36.649 (значущий 1%). Те, що Хі-квадрат значущий на рівні 1% означає, що з імовірністю 0,99 можна стверджувати, що розбіжність емпіричних даних з гіпотезою про незалежність носить невипадковий характер, зв'язок між ознаками статистично підтверджується.

Дані, наведені в прикладі, дозволяють нам зробити такі основні висновки:

1. Існує зв'язок між трудовою зайнятістю студента та його успішністю.

2. Студенти, які не поєднують навчання і роботу, вчаться краще. Серед них більше тих, хто навчається «виключно на 5» (7,4% проти 5,9%) і «На 4 та 5» (44,3% проти 35,9%) і «на 4» (31,1 % проти 29%). Можна сказати, що без трійок вчиться на 12% більше тих студентів, які не поєднують навчання і роботу (82,8 проти 70,8).

Поняття сили зв'язку має відношення до того, наскільки сильно розрізняються спостережувані значення залежної змінної при зміні значень незалежної змінної. У цьому випадку сила зв'язку вимірюється за допомогою коефіцієнтів Чупрова і Крамера. Коефіцієнт Крамера Тс змінюється в межах 0 ≤ Тс ≤ 1. У даному випадку Тс дорівнює 0,150, що говорить про слабкий зв'язок між досліджуваними ознаками.

Для аналізу даних можна використовувати різні статистичні методи (дисперсійний аналіз, дискримінантний аналіз, регресійний аналіз, факторний аналіз, кластерний аналіз тощо) [ 1 ].

Кластерний аналіз – основним завданням ставить розбиття заданої вибірки об'єктів на підмножини, звані кластерами, так, щоб кожен кластер складався зі схожих об'єктів, а об'єкти різних кластерів істотно відрізнялися. Таким чином, кластер – це група елементів, що характеризуються загальною властивістю, а головна мета кластерного аналізу – знаходження груп схожих об'єктів у вибірці.

За допомогою факторного аналізу можливе виявлення прихованих змінних факторів, що відповідають за наявність лінійних статистичних зв'язків кореляцій між змінними, що піддаються спостереженню. При даному аналізі в один фактор об'єднуються сильно корелюючи між собою змінні. Після об'єднання компонент кореляції всередині кожного фактора між собою буде вище, ніж їх кореляція з компонентами з інших факторів.

Можна виділити дві мети факторного аналізу:

1. визначення взаємозв'язків між змінними, їх класифікація

2. скорочення числа змінних.


Питання для самоконтролю

1. Що таке соціологічне дослідження? Назвіть основні етапи соціологічного дослідження.

2. Які бувають види соціологічного дослідження?

3. Що таке програма соціологічного дослідження? Перерахуйте основні компоненти програми соціологічного дослідження.

4. Основні методи збору інформації в соціологічних дослідженнях.

5. Які існують різновиди соціологічних даних?

6. Чим відрізняються первинні та вторинні соціологічні дані?

7. Чим відрізняються обробка та аналіз даних?

8. Що таке одномірний розподіл?

9. Що таке двовимірний розподіл?

10. Які комп'ютерні програми для обробки емпіричних даних, отриманих в ході соціологічного дослідження, є найбільш затребуваними в середовищі українських соціологів?

11. Які існують міри центральної тенденції?

12. Які існують міри варіації?

13. Які коефіцієнти використовується для встановлення наявності зв'язку між ознаками?

14. Що таке факторний та кластерний аналіз?

 

Глосарій:

Соціологічне дослідження - це система логічно послідовних методологічних, методичних організаційно-технічних процедур, що підлягають єдиній меті: отримати точні дані про досліджуване соціальне явище або процес.

Програма соціологічного дослідження - це науковий документ, що містить методологічні та процедурні засади дослідження соціального об'єкта; у програмі викладаються основні завдання дослідження, методи і процедури збору та обробки соціологічної інформації.

Генеральною сукупністю - уся безліч елементів

Вибіркова сукупність або вибірка – відбір порівняно невеликої частини елементів із генеральної сукупності для вивчення

Опитування - незамінний метод отримання інформації про суб'єктивний світ людей, їх прагнення, мотиви діяльності, думки; метод збору первинної інформації за допомогою звернення з питаннями до певної групи людей (респондентів).

Респондент - учасник соціологічного дослідження, який є джерелом усної або письмової інформації.

Інструментарій соціологічного дослідження - набір спеціальних документів (анкет, бланків інтерв'ю, опитувальних листів, карток спостереження, кодировочних матриць в контент-аналізі і т.д.), за допомогою яких і здійснюється збір емпіричної інформації про досліджуваний об'єкт.

Анкетування - це метод опитування, що використовується для складання статичних (одноразове анкетування) або динамічних (при багаторазовому анкетуванні) статистичних уявлень про стан суспільства, громадської думки, стану політичної, соціальної та іншої напруженості з метою прогнозування дій або подій.

Інтерв'ю - метод збору даних соціологічного дослідження, що полягає в тому, що спеціально навчений інтерв'юер в безпосередньому контакті з респондентом усно ставить питання, передбачені програмою дослідження, на основі бланка інтерв'ю.

Метод фокусованого групового інтерв'ю (метод фокус-груп) - групова дискусія, в ході якої з'ясовується ставлення учасників до того чи іншого виду діяльності або продукту цієї діяльності.

Первинна соціологічна інформація – дані, зібрані соціологом у результаті проведення соціологічного дослідження з метою вивчення конкретного соціального феномена, для вирішення актуальної в даний момент проблеми.

Вторинна (вже наявна) інформація – дані, зібрані раніше для цілей, відмінних від розв'язуваної у даний момент проблеми.

Аналіз даних − сукупність дій, здійснюваних дослідником у процесі вивчення отриманих тим чи іншим чином даних з метою формування певних уявлень про характер явища, що описується цими даними.

Обробка даних -передбачаєзастосуванні спеціалізованих пакетів програм (SAS, SPSS, SYSTAT, MINITAB, Statgraphics, STATISTICA, ОСА та ін.) для отриманні загальних показників, що характеризують аналізовані дані, «стискають» їх, даючи можливість побачити скриті в них закономірності.

Кореляція – функціональна залежність між двома змінними, коли значенню однієї з них відповідає певне значення іншої.

Кореляційна залежність – це така залежність однієї змінної від іншої, коли значенню однієї змінної відповідає кілька значень іншої.

Коефіцієнти кореляції – коефіцієнти, що служать для кількісного опису кореляційних зв'язків.

Кластерний аналіз – основним завданням ставить розбиття заданої вибірки об'єктів на підмножини, звані кластерами, так, щоб кожен кластер складався зі схожих об'єктів, а об'єкти різних кластерів істотно відрізнялися.

Факторний аналіз – різновид аналізу, за допомогою якого можливе виявлення прихованих змінних факторів, що відповідають за наявність лінійних статистичних зв'язків кореляцій між змінними, що піддаються спостереженню.

Література:

1. Бююль А., Цёфель П. SPSS: искусство обработки информации. Анализ статистических данных и восстановление скрытых закономерностей / А. Бююль, П. Цёфель. – СПб.: ООО «ДиаСофтЮП», 2002. – 608 с.

2. Горбачик А. П. Аналіз даних соціологічних досліджень засобами SPSS: навч. посіб. / А. П. Горбачик, С. А. Сальнікова. – Луцьк: РВВ Вежа, 2008. – 164 с.

3. Готлиб А.С. Введение в социологическое исследование. Качественный и количественный подходы. Методология. Исследовательские практики: Учеб. пособие / А.С. Готлиб. — М.: Флинта, МПСИ, 2005. — 384 с.

4. Девятко И.Д. Методы социологического исследования / И.Д. Девятко.— Екатеринбург: Издательство Уральского университета 1998.- 208 с.

5. Добреньков В.И., Кравченко А.И. Методы социологического исследования / В.И. Добреньков, А.И. Кравченко. – М.:Инфра-М, 2006. – 768с.

6. Паніотто В.І., Максименко В.С., Марченко Н.М. Статистичний аналіз соціологічних даних / В.І. Паніотто, В.С. Максименко, Н.М. Марченко. – К.: Вид.дім “КМ Академія”, 2004. – 270 с.

7. Семенова В.В. Качественные методы: Введение в гуманистическую социологию / В.В. Семенова.– М.: Добросвет, 1998.– 289 с.

8. Ядов В.А. Стратегия социологического исследования. Описание, объяснение, понимание социальной реальности /В.А. Ядов. – М.: «Добросвет», 2001. – 596с.

 


Дата добавления: 2015-11-16; просмотров: 63 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Порівняльна характеристика якісного та кількісного підходу в соціологічних дослідженнях| Историография

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.065 сек.)