Поляки добре розуміли, що прихід Хмельницького з запорожцями на Україну призведе до масового повстання, тому вирішили розбити його раніше, не допустивши на Україну. Коронний гетьман Потоцький 5 лютого 1648 року вирушив на Корсунь, зупинився під ним і послав авангард своїх військ разом із сином Стефаном назустріч Б. Хмельницькому, а з головним військом в 20 000 жовнірів вирушив на Чигирин. Тим часом війська Стефана Потоцького рухалися двома колонами (суходолом 6 000 кінноти і Дніпром на човнах 4 – 5 тис. реєстровців та німецьких найманців), що мали завдання атакувати Запорізьку Січ з суші та Дніпра. Роз’єднанням ворожих сил вдало скористався Б. Хмельницький: 8 000 козаків і 16 000 татар атакували поляків біля Жовтих Вод (29 квітня 1648 р.) і протягом двох тижнів вели облогу. В той же час реєстровці, що дійшли до Січі Дніпром і нікого там не застали, під агітацією повстанських гінців перебили старшину і перейшли на бік Б. Хмельницького. Їх прибуття під Жовті Води прискорило розгром війська Стефана Потоцького. Сам Стефан Потоцький потрапив у полон і помер від ран.
Між тим Потоцький – батько, дізнавшись про поразку сина, відступив з-під Чигирина до Корсуня. Але його провідник Самійло Зарудний вчасно попередив Б. Хмельницького, і влаштована Б. Хмельницьким та татарами пастка в урочищі Горохова Діброва спрацювала. 16 травня 1648 р. польське військо під Корсунем було фактично знищене. Повсталим дісталися великі трофеї; 8 500 полонених поляків, у тому числі гетьмани М. Потоцький і М. Калиновський, яких Б. Хмельницький віддав татарам. Значення цієї перемоги важко переоцінити. Ніколи Річ Посполита не зазнавала такої поразки в боротьбі з українським козацтвом.
Успіхи повстанців були зумовлені також повстанським рухом на Лівобережній і Правобережній Україні. І не зважаючи на звірства війська Яреми Вишневецького (6 000 чоловік), що знищував повсталих цілими селами, повстанський рух все ж був настільки сильним, що військо Я.Вишневецького не тільки не змогло допомогти полякам під Корсунем, але й почало відступати до Польщі.
В цей же час Польщу роздирали урядові чвари й ворожнеча різних партій та угрупувань, до того ж додалося безвладдя: 10 червня помер король Владислав ІV. Все це вміло використав Богдан Хмельницький, що розгорнув кипучу діяльність як всередині країни по створенню регулярної, добре озброєної і дисциплінованої армії (на осінь 1648 р. він уже мав 70 000 регулярного війська), так і на міжнародній арені (намагався зміцнити зв’язки з Кримським ханством, забезпечити лояльне ставлення Туреччини до України, зав’язати контакти з Молдовою, домагався розриву Москви з Польщею і початку російсько-польської війни).
Дата добавления: 2015-11-16; просмотров: 68 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Козацько-селянські повстання 1630 – 1639 рр. | | | Економіка. Соціальна політика гетьманського уряду |