Трипільська культура

Серед енеолітичних племен на території сучасної України провідне місце займають хліборобські племена трипільської культури. Ця умовна назва походить від назви с. Трипілля під Києвом, де в 1893 р. видатний київський археолог Вікентій Хвойка уперше виявив рештки культури. Ареал поширення трипільської культури сягає 190 тис. кв. км, що нині входять до території України, Молдови та Румунії.

Трипільська культура багатогранна і самобутня. В економічній сфері її характерними ознаками було зернове землеробство, використання мотики і рала, розвиток тваринництва (велика і дрібна рогата худоба, свині, коні). У сфері суспільних відносин – перехід від матріархату до патріархату, зародження міжплемінних об’єднань, формування ієрархічної структури родів. Для сфери побуту характерні розписна плоскодонна кераміка з орнаментом, що виконаний жовтою, червоною та чорною фарбами, а також глинобитні одно- і двоповерхові будівлі з глиняною підлогою, оштукатуреними і пофарбованими в червоне стінами. Будівлі будувалися стінка до стінки і з’єднувалися переходами. Поселення виникали біля річок, були великими (т. зв. протоміста) - по кілька тисяч жителів. Навколо існували невеликі поселення, які разом з протомістами створювали округи в 15 – 25 тис. жителів. Через 50 – 100 років земля виснажувалася, і люди переселялися на нові місця. В духовні сфері – домінування символів родючості та добробуту (жіночі статуетки, зображення сонця, місяця, глиняні фігурки тварин).

Трипільська культура була провідною серед неолітичних племен Східної Європи і прискорила розвиток відсталіших племен, що населяли Північну та Північно-Східну Україну. Трипільська культура зникла вірогідно під натиском агресивних племен, які прийшли з північного заходу та сходу.

Епоха бронзи

Епоха бронзи (свою назву отримала від штучного металу – бронзи: сплаву міді з оловом, свинцем, миш’яком або сурмою) –ІІ – початок І тисячоліття до н.е. Спочатку бронзові речі і зброя завозилися з Кавказу, а потім з’явилися і місцеві майстри. Скотарські племена відокремлюються від землеробських - відбувається перший поділ праці. Землеробство стає орним – була винайдена соха. Зростання продуктивності виробництва призвело до зосередження запасів їжі в руках окремих осіб, що викликало майнову нерівність серед людей, формування приватної власності. Одні потяглися до зброї, щоб відібрати чуже майно, інші – щоб захистити його й себе. Почалося швидке вдосконалення зброї (мечі, списи, щити, панцирі і т.п.). Виникла необхідність у силі, яка б регламентувала внутрішнє життя людських колективів і забезпечувала захист від зовнішніх посягань. В середині ІІ тисячоліття до н.е. було відкрито виплавлення заліза. Зброя і знаряддя праці вдосконалюються. Завдяки суспільному поділу праці, посиленню міграцій, зростанню нерівномірності економічного розвитку розвиваються індивідуальні риси окремих племен. Починають формуватися етнічні спільності людей, виділяється племінна верхівка. Соціальне розшарування зруйнувало первіснообщинний лад.

Дата добавления: 2015-11-16