Типи пенсійних систем: переваги та недоліки.

Типи: •солідарна •накопичувальна • недержавного пенсійного забезпечення.

Солідарна – економічно активне населення за рахунок відрахувань із своїх доходів забезпечує можливість існування своїм непрацездатним учасникам. Переваги: •більш рівний доступ до матеріальних благ протягом усього життя •здатна враховувати соціальні цінності колишньої професійної діяльності пенсіонера •міжчасова справедливість Недоліки: •протидія макроекономічним ризикам •жорстокі обмеження для її відтворення. Накопичувальна – громадяни самостійно відкладають на власні приватні рахунки кошти, які потім консолідовано інвестуються в економіку найнятим з управління активами Переваги: •зменшує тиск на суспільний сектор • дозволяє обирати індивідуальну схему і величину заощаджень на старість •стимулює розширення пропозиції інвестованих ресурсів.

Проблеми: •утримання надлишкових заощаджень в національній економіці, для чого в ній мають бути розвинені фондові ринки та стабільна банківська система •велатинність світових ринків капіталу •демографічна динаміка (з розвитком медицини ускладнилось прогнозування тривалості життя в пенсійному віці і відповідно адекватність розрахунку величини пенсійних виплат)

Недержавне пенсійне забезпечення створена для формування додаткових пенсійних накопичень за рахунок добровільних внесків фізичних осіб і роботодавців. Недержавне пенсійне забезпечення, як передбачено законодавством, здійснюється:

· недержавними пенсійними фондами (НПФ) шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів;

· страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду;

· банківськими установами шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

32.. Провали ринку у сфері освіти.

Досвід розвинених країн свідчить, що ринковий механізм, хоч і добре налагоджений, може вирішувати найважливіші економічні завдання, все-таки не спрацьовує у низці сфер господарської життєдіяльності. Останню ситуацію в економічній літературі називають "провалами" (фіаско, неспроможністю) ринку."Провали" ринку — ситуації, за яких ринковий механізм не може забезпечити ефективного використання ресурсів. Не варто абсолютизувати ринкові відносини, які є практичним утіленням ліберальної ідеології. Формуючи основи державного регуляторного механізму, треба виходити з того, що ринок – це потреби сьогоднішнього дня, а освіта закладає основу довгострокового розвитку країни. Основна проблема полягає у встановленні раціональних меж державного регулювання в умовах зростаючої автономії ВНЗ, вдосконаленні діючих і виробленні нових механізмів державного регулювання вищої школи, адекватних сучасним тенденціям розвитку освітнього ринку. Характерною рисою освіти як галузі економіки, є присутність в її результатах вагомої соціальної складової. Це ставить освіту поруч з тими видами діяльності, щодо яких мають місце «провали» ліберальних ринкових реформ. З цієї точки зору очевидною є потреба в комплексному державному регулюванні і контролі. Проте вища освіта (на відміну від загальноосвітньої) має суттєву індивідуальну складову результату, тобто приносить корисний ефект у першу чергу тому, хто навчається. Тому вища школа лише частково має бути регульованою державою.

33. Роль освіти у формуванні людського капіталу: позитивні наслідки та сучасні тенденції.

Визначення ролі освіти в процесі формування людського капіталу чи ненайактуальніший напрям сучасних досліджень в сфері функціонування економічних систем. Цим проблемам присвячені праці багатьох науковців, в тому числі таких, як Д.Богиня, В.Геєць, О.Грішнова, Б.Данилишин, Т.Кір’ян, Е.Лібанова та інших. Освітній потенціал відіграє ключову роль у розвитку суспільства. На думку академіка Л. Абалкіна, він (освітній потенціал) багато в чому визначає інтелектуально-професійні характеристики суспільства, рівень
культури, реалізацію можливостей особистості. Освіта впливає на всі сфери життя суспільства і є вагомим елементом на шляху досягнення високих темпів економічного зростання і добробуту суспільства. Одним з найбільш відповідальних моментів є завершення загальної освіти і обрання сфери майбутньої професійної підготовки. При цьому слід зазначити, що саме цей період є найбільш проблемним і недосконалим з точки зору організаційно-методичного і інституційного забезпечення ефективності його проведення. По-перше, була зруйнована добре налагоджена система захисту школярем якості власної підготовки в школі шляхом здачі державних іспитів по завершенні навчання при отриманні атестату. Система єдиного державного іспиту шляхом тестування не спроможна об’єктивно оцінити знання за більшістю з предметів, а відповідно і бути критерієм щодо вступу до вищого навчального закладу (ВНЗ), особливо за тими видами професійного спрямування продовження навчання, придатність особи до якого не можна оцінити відповідями «так» чи «ні», або за принципом «вгадай правильну відповідь». По-друге, практична відсутність профорієнтаційної роботи в процесі здобуття загальної освіти приводить, здебільшого, до некерованості, непрофесійності, а з цього приводу, доволі часто, - до помилковості обрання майбутньої професії з відповідними соціальними, морально — психологічними і економічними наслідками. По-третє, важливим питанням є фінансування освітнього процесу. Платна освіта загальносвітова норма. Проблема в іншому. Держава зобов’язана забезпечити рівні можливості продовження освіти молодим людям з різним матеріальним статусом: або за державні кошти, або створивши реальні та доступні для користування фінансово-кредитні механізми.
По-четверте, пільги для окремої категорії абітурієнтів (а в подальшому - студентів) повинні обов’язково бути, але не відносно умов вступу до навчальних закладів, а в вирішення їх матеріальних, побутових та інших соціальних проблем. По-п’яте, необхідно навести порядок з ліцензуванням закладів освіти. Останнім часом з’явилася безліч сумнівних «академій», «університетів», які налагодили випуск «спеціалістів» з невизначеними ознаками якості освіти і свідомо дезорієнтують молодих людей в обранні подальшого шляху продовження освіти і професійної визначеності.По-шосте, держава не може знаходитися осторонь від функціонування ринку освітніх послуг і його відповідності потребам ринку праці. Необхідна розробка міжгалузевого професійно-кваліфікаційного балансу трудових ресурсів. Лише на основі комплексного дослідження співвідношення процесів на ринках праці і освітніх послуг, враховуючи показники зазначеного балансу, можлива ефективна розробка і наступна реалізація програм підготовки кадрів для потреб економіки держави (і регіонів), визначення обсягів державного замовлення на підготовку фахівців відповідної кваліфікації і взагалі стратегічна керованість соціальнотрудовими, а звідси і економічними процесами суспільного розвитку. характеристих, що формують ознакові параметри якості людського капіталу.

35. Провали ринку в сфері охорони здоров’я.

Досвід розвинених країн свідчить, що ринковий механізм, хоч і добре налагоджений, може вирішувати найважливіші економічні завдання, все-таки не спрацьовує у низці сфер господарської життєдіяльності. Останню ситуацію в економічній літературі називають "провалами" (фіаско, неспроможністю) ринку. "Провали" ринку — ситуації, за яких ринковий механізм не може забезпечити ефективного використання ресурсів. Провали ринку у сфері збереження здоров’я населення вимагають соціальної активності держави щодо розвитку цивілізованого ринку медичних послуг. Найгостріше проблеми проявляються в гуманітарній сфері, зокрема в галузі охорони здоров’я. Нереалізованість підприємницького потенціалу системи охорони здоров’я є одним із факторів, який вимагає більш активної ролі держави у формуванні ринку медичних послуг.

37. Провали ринку в сфері охорони навколишнього середовища:

Перехід до чистого ринку, особливо в пріродоохране, не без підстави викликає тривогу, тому що ринкові відносини не сприяють оздоровленню природи. В екологічній сфері має так зване "фіаско", "провали", "недостатність" ринку. Ринкові відносини інертні до впровадження екологічно безпечних технологій (техніки) та здійсненняінфраструктурних природоохоронних заходів, які не дають миттєву віддачу. У цьому випадку ринок не завжди в змозі забезпечити ефективне використання (розподіл) ресурсів, так як ринкові ціни не відображають в собі величину альтернативної вартості і дають неправдиву інформацію споживачеві.
Джерелами провалів ринків є: [4]
·Зовнішні ефекти;
·Суспільні блага;
·Відсутність цін на блага;
·Трансакційні витрати;
·Права власності;
·Відсутність знань і невизначеність інформації;
·Недалекоглядність.
Більшість з вище перерахованих джерел відносяться до екологічній сфері. Зазвичай екологічний аспект провалів ринку пов'язують із забрудненням навколишнього середовища фірмами, так як на споживачів (населення регіону) з боку забруднювачів не закріплено економічними і юридичними відносинами. Ці забруднення є зовнішніми (побічними), екстернальних ефектів і не відображаються в ринкових цінах. Споживачі з-за відсутності прав власності або через високі трансакційних витрат не беруть участь в ринкових угодах і тому не можуть вимагати від винуватця компенсації за завдані збитки. Втрати споживачів не будуть відображені в ринкових цінах на товар, виробництво якого забруднює навколишнє середовище. Зовнішні ефекти спотворюють суспільну вартість благ.
У цілому, слід зазначити, що категорія "зовнішні ефекти" надзвичайно важливе поняття в економіці природокористування. Існування "зовнішніх ефектів" або екстерналій вперше підкреслили неокласики. А. Маршал ввів поняття зовнішньої економії, а А. Пігу навів приклад негативних зовнішніх ефектів. Екстерналії - це зовнішні ефекти (витрати) економічної діяльності, які позитивно чи негативно впливають на треті особи. В охороні природи переважна більшість екстерналій негативні. Негативні зовнішні витрати виникають в наступних умовах: 1) дія одного агента є причиною втрати вигод іншим агентом, а її втрата ніким не компенсується; 2) витрати несуть індивід чи група (треті особи - реципієнти), які не є учасниками угод. Зовнішні ефекти виявляються тільки при обмеженості ресурсуЕкстерналії по-іншому - це збиток, усунення якого вимагає додаткових витрат.
Виділяють такі типи зовнішніх ефектів: [5]
· Тимчасові (між поколіннями);
· Глобальні (між країнами);
· Межсекторіальние;
· Локальні.
Найбільш добре вивчені локальні естерналіі.
На провали ринку величезний вплив роблять суспільні блага - чиста вода, свіже повітря, гарний ландшафт, біологічне різноманіття рослинного і тваринного світу. Властивості суспільних благ наступні: 1) неподільність; 2) неможливість кого-небудь від користування; 3) вільний (необмежений) доступ кожного індивіда до них і відповідно неможливість змусити платити кого-небудь за користування. Таким чином, фіаско ринку не забезпечує раціональне використання ресурсів, призводить до додаткових витрат. Подолати негативні моменти, пов'язані з виникненням екстерналій, наявністю громадським благ, високих трансакціональної витрат по встановленню прав власності можливо за допомогою державного регулювання. Проте в екологічній сфері не можна покладатися на суто державне (адміністративне) регулювання. Має також місце так звана "осічка держави", що виявляється в заохоченні надлишкового попиту на ресурси природи через встановлення на них низьких цін і необгрунтованих субсидій, пошук політичної ренти і т.п.
В екологічній сфері має бути регульований ринок. Він повинен погоджувати поточні та перспективні еколого-економічні інтереси. Чисто ринкові відносини націлюють підприємства на облік їм головним чином найбільш очевидних результатів, де не відображаються екологічні ефекти.

42. Податковий тягар, його розподіл та впливові чинники.

В широкому розумінні податковий тягар - це загальна сума податків, що сплачуються.Податковий тягар - це також і рівень економічних обмежень, що створюються відрахуванням матеріальних засобів на сплату податків і відволікання цих ресурсів від інших можливих напрямів використання.Розподіл податкового тягаря між платниками податків спирається на принцип стягнення податків з благ, що отримуються, та на принцип платоспроможності.Механізм впливу податкового тягаря цілком простий і зрозумілий: при високому рівні податкових стягнень економічний агент повинен або відхилятися від сплати податків, або здійснювати вкладення в активи з максимально високим прибутком, розглядаючи такий параметр, як величина ризику, в якості другорядного. Розглядаючипроблему надлишкового податкового тягаря, слід відмітити, що вона складається з великої кількості компонентів, серед яких необхідно виділити:

- високі ставки податків;

- штучне визначення умов беззбитковості угод;

- некоректне визначення податкової бази;

- багатократність обкладань;

- надлишкова кількість податків, що стягуються.

Дата добавления: 2015-11-16