Основні критерії

1. Закони, регуляторні положення або наглядовий орган вимагають, щоб банки мали належну політику та процедури для забезпечення загальнобанківського відображення значних джерел концентрації ризику.[70] Вони мають охоплювати зокрема ризики, що виникають від позабалансових, а також балансових позицій та потенційних зобов'язань.

2. Наглядовий орган визначає, чи інформаційні системи банку своєчасно ідентифікують та агрегують, з метою спрощення активного управління, позиції, що створюють концентрацію ризиків, а також великі ризики[71], пов'язані з окремим контрагентом або групами пов'язаних контрагентів.

3. Наглядовий орган визначає, чи політика та процедури банку щодо управління ризиками встановлює граничні значення припустимої концентрації ризику, що відображають позицію банку щодо ризиків, профіль ризиків та розмір капіталу, і які є зрозумілими та регулярно повідомляються працівникам, які займаються цими питаннями. Наглядовий орган також визначає, що політика та процедури банку повинні вимагати здійснення регулярного перегляду усіх суттєвих концентрацій, а також інформування про них Раду банку.

4. Наглядовий орган регулярно отримує інформацію, яка дає можливість проаналізувати концентрації в банківському портфелі, в тому числі концентрації відповідно до сектору, географічної зони та валюти.

5. Що стосується кредитних ризиків, пов'язаних з окремим контрагентом або групами пов'язаних контрагентів, закони та регуляторні положення чітко визначають, або наглядовий орган уповноважений чітко визначити термін «група пов'язаних контрагентів» для відображення реального ризику. Наглядовий орган на власний розсуд приймає рішення щодо застосування цього визначення в кожному окремому випадку.

6. Закони, регулятивні положення або наглядовий орган визначають пруденційні та належні[72] вимоги з метою контролю та обмеження великих кредитних вкладень, пов'язаних з єдиним контрагентом або групою пов'язаних контрагентів. «Вкладення» для цієї мети включають усі балансові та позабалансові вимоги та операції (в тому числі ті, які призводять до кредитного ризику контрагента). Наглядовий орган визначає, чи Правління здійснює моніторинг цих обмежень, і що вони не порушуються ні та індивідуальному, ні на консолідованому рівні.

7. Наглядовий орган має вимагати від банків враховувати вплив суттєвих концентрацій ризиків під час проведення стрес-тестування з метою управління ризиками.

Дата добавления: 2015-11-16