Читайте также:
|
1. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Предметом договору позики можуть бути грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, причому позичальник, отримавши за договором позики грошові кошти, зобов’язаний повернути позикодавцеві таку ж суму, а якщо мова йшла про зазначені вище речі – рівну кількість речей того ж роду та такої ж якості. Тобто, в договорі позики не можна передбачити повернення замість грошей інших речей і навпаки, оскільки в такому разі будуть мати місце фактичні правовідносини купівлі-продажу.
Предметом договору позики не можуть бути речі, що вилучені з цивільного обороту, а ті речі, що обмежені в обороті, можуть використовуватись при укладенні даного виду договорів лише з врахуванням обмежень, що встановлені законодавством.
Договір позики є одностороннім, тобто за ним обов’язку позичальника повернути позикодавцеві суму позики або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості кореспондує лише право позикодавця вимагати повернення предмету позики.
Сторонами договору можуть бути будь-які суб’єкти цивільного права. При цьому позикодавцем може виступати лише власник відповідних грошових коштів або речей, що визначені родовими ознаками.
Момент переходу права власності на предмет позики залежить від того, що саме передається позичальникові за договором. Право власності на готівкові грошові кошти виникає у позичальника в момент фактичної передачі йому таких коштів позикодавцем. В разі якщо мова йде про безготівкові розрахунки, то право власності позичальника виникає з моменту зарахування таких коштів на його рахунок в банку.
В разі, якщо предметом договору позики є речі, що визначені родовими ознаками, то право власності на них виникає в позичальника в момент фактичної передачі йому таких речей. В договорі позики може бути передбачено, що момент фактичної передачі таких речей позикодавцем визначається їх відвантаженням із складу на транспорт позичальника тощо.
Законодавство не заперечує можливості існування так званої цільової позики, тобто сторони однією з істотних умов такого правочину можуть передбачити використання грошових коштів або речей, що визначені родовими ознаками лише в певних чітко визначених цілях.
Договір позики є реальним, тобто вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Тобто, навіть при досягненні контрагентами майбутнього договору позики згоди щодо надання позики в певному розмірі та в певний строк не породжує жодних правових наслідків для них і, зокрема, позичальник не може вимагати надання позики, про яку було домовлено раніше.
Договір позики обов’язково повинен бути укладений в письмовій формі у будь-якому з наступних випадків:
а) сума договору не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;
б) позикодавцем є юридична особа.
Спрощене оформлення договору позики можливе шляхом представлення розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Проте, складання розписки позичальником не є письмовою формою укладення договору позики, і в разі якщо така письмова форма вимагалася законом, то наявність розписки не є перешкодою для настання для сторін наслідків, що передбачені ст.218 ЦК України.
Договір позики може бути як оплатним, так і безоплатним. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
Безпроцентним вважається договір позики, якщо одночасно виконуються всі чотири наступні умови:
1) в договорі позики не передбачено умов щодо розміру та порядку виплати процентів;
2) сторонами договору є лише фізичні особи;
3) сума договору позики не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;
4) договір позики не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін.
Також договір позики, за яким позичальникові передані речі, що визначені родовими ознаками вважається безпроцентним в разі, якщо сторонами в ньому не передбачено умов щодо виплати позичальником процентів.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Вимога про повернення позики може бути пред’явлена в усній або в письмовій формі. Форма пред’явлення вимоги про повернення позики належить насамперед від того, яка форма договору позики вимагається законом. Проте в разі, якщо договір позики укладений в усній формі, то позикодавець має право пред’явити вимогу про повернення позики в письмовій формі.
Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Оскільки в разі дострокового повернення позики, що надана за договором процентної позики, позичальник втрачає відсотки, що мали б бути сплачені йому відповідно до домовленості, досягнутої з позичальником під час укладення договору, то за загальним правилом таке дострокове повернення є недопустимим.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Настання тих чи інших наслідків в разі порушення договору позичальником залежить від того, що було предметом позики.
В разі, якщо предметом позики виступали грошові кошти, то позичальник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Позичальник, який прострочив виконання зобов'язання з повернення позики на вимогу позикодавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Якщо предметом позики є речі, що визначені родовими ознаками, то незалежно від того процентною чи безпроцентною була така позика, позичальник, що прострочив виконання свого зобов’язання, зобов’язаний також виплатити позикодавцеві неустойку. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у позикодавця збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання позичальником.
Неустойка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві. Сплата (передача) неустойки не звільняє позичальника від виконання свого обов'язку в натурі.
Специфікою укладення договору позики є можливість його оспорювання позичальником за так званою “безгрошовістю”. Причинами такого оспорювання можуть бути не одержання коштів від позикодавця або одержання їх у меншій кількості, ніж це встановлено договором. Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Проте, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Договір позики може супроводжуватися акцесорним щодо основного договором сторін про забезпечення виконання зобов’язання за основним договором позики. Наприклад забезпечення виконання позичальником зобов’язання за договором позики може бути здійснене шляхом укладення сторонами договору застави певного майна або майнових прав. Оскільки забезпечення виконання зобов’язання надавав позичальник, то він повинен забезпечити його реальність.
Якщо позичальник не виконує або неналежним чином виконує обов’язки, що передбачені договором позики щодо забезпечення повернення позики, наприклад, не надає позикодавцеві передбачене в договорі позики забезпечення (предмет застави, поручительство третьої особи, банківську гарантію), то позикодавець може вимагати дострокового повернення позики. Аналогічне право виникає у позикодавця у випадку втрати забезпечення виконання зобов’язання (наприклад, загибелі предмета застави, що був залишений у позичальника в силу договору), а також погіршення його умов (наприклад, різкого падіння ринкових цін на предмет застави) за обставин, за виникнення яких позикодавець не несе відповідальності.
Особливістю договору позики також є те, що позиковим зобов'язанням за домовленістю сторін може бути замінений борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави (новація боргу). Тобто, якщо за договором купівлі-продажу, найму майна, поставки, оренди, міни тощо боржник винен кредиторові певну суму коштів то таку суму сторони за взаємною згодою можуть оформити шляхом укладення відповідного договору позики з додержанням правил новації, що передбачені ст.604 ЦК України.
Проте така новація боргу не передбачає заміну зобов’язання з купівлі-продажу, найму майна, оренди, підряду та ін. позикою; мова йде лише про новацію боргу, що виник з таких договорів, позикою. Зміст новації для продавця, орендодавця чи підрядника в наступному: перетворивши відносини з контрагентом в частині боргу у процентну позику, вони отримують можливість вимагати від нього сплати відсотків як в силу позикового зобов’язання, так і при простроченні повернення боргу на підставі ст.625 ЦК України.
Наприклад, заміна боргу договором позики не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом. У разі заміни боргу договором позики зміст і форма позикового зобов’язання мають відповідати вимогам, що пред’являються до договору позики.
Новація боргу у позикове зобов'язання припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.
Дата добавления: 2015-07-11; просмотров: 110 | Нарушение авторских прав