Юридична відповідальність за порушення еколого-правових норм.

Юридична відповідальність – один із найважливіших правових засобів забезпечення дотримання екологічного законодавства (екологічної законності) та екологічних прав громадян і юридичних осіб, підтримання в державі і суспільстві належного екологічного правопорядку.

Власне юридична відповідальність у галузі охорони навколиш­нього природного середовища проявляється в застосуванні до по­рушника еколого-правових вимог компетентними державними органами у встановленому законом порядку заходів державно-владного характеру, що проявляються у позбавленні, обмеженні порушників певних особистих чи майнових благ.

Основною підставою юридичної відповідальності є пра­вопорушення. Такі порушення характеризуються особливими, специфіч­ними ознаками і називаються екологічними правопорушеннями. Це поняття визнано і на законодавчому рівні. В статті 70 Зако­ну України «Про охорону навколишнього природного середови­ща» вживаються поняття «екологічне правопорушення» та «еко­логічний злочин».

Екологічне правопорушення – це винне, протиправне діяння (дія чи бездіяльність), що посягає на екологічний правопорядок, спричиняє шкоду навколишньому природному середовищу або створює реальну загрозу заподіяння такої шкоди і тягне за собою застосування заходів юридичної відповідальності.

Склад екологічних правопорушень традиційно містить чотири елементи: 1) об'єкт, 2) об'єктивна сторона, 3) суб'єкт, 4) суб'єк­тивна сторона.

Об'єктом екологічного правопорушення є ті суспільні відно­сини, на які воно посягає і яким завдає шкоду. Розрізняють загальний і спеціальний об'єкт. Загальним об'єктом екологіч­них правопорушень є екологічний правопорядок, тобто коло су­спільних відносин по охороні довкілля і раціональному викорис­танню природних ресурсів. Екологічний правопорядок визна­чають як систему принципів і правил, які регулюють взаємодію суспільства і природного середовища в інтересах раціонально­го використання природних ресурсів, охорони навколишнього середовища, здоров'я і благополуччя людей. Загальний об'єкт диференціюється на спеціальні. Спеціальними об'єктами є су­спільні відносини по охороні і раціональному лісів, вод, земель, надр, тваринного світу, і т. д. Іноді ще додається факультативний об'єкт — життя і здоров'я людини.

Об'єктивна сторона екологічного правопорушення характе­ризується трьома ознаками:

· протиправною поведінкою особи, яка полягає у порушен­ні або невиконанні встановлених вимог екологічного законодав­ства (досить часто це якраз протиправна бездіяльність);

· шкодою, що заподіяна, або наявність реальної загрози за­подіяння шкоди. В даному випадку це шкода, заподіяна довкіл­лю в цілому, окремим природним об'єктам, і може полягати в забрудненні, виснаженні, знищенні чи пошкодженні компонен­тів довкілля. Значна кількість екологічних правопорушень ма­ють формальний склад, тобто відповідальність наступає за сам факт порушення екологічних вимог незалежно від факту настан­ня наслідків;

· причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і заподіяною шкодою.

Суб'єктом екологічного правопорушення можуть бути як юридичні, так і фізичні деліктоздатні особи. Серед юридичних осіб – це виробничі підприємства, проектні установи, державні органи тощо. Часто суб'єктами екологічного правопорушен­ня, особливо адміністративних, є посадові особи. Відповідно до чинного законодавства адміністративна і кримінальна відповідальність фізичних осіб за екологічні правопорушення настає з 16-річного віку. У порядку цивільного судочинства громадяни несуть обмежену відповідальність з 14 до 18 років, повну – з 18 років. Багато екологічних правопорушень можуть бути вчи­нені лише спеціальним суб'єктом, тобто особою, що наділена спеціальними правами й обов'язками в галузі здійснення функ­цій, завдань, видів діяльності, пов'язаних з природокористуван­ням чи іншою діяльністю, що впливає на довкілля.

Суб'єктивна сторона екологічного правопорушення виража­ється ознакою вини, яка може бути у формі умислу чи необе­режності, причому у більшості випадків це непрямий умисел або протиправна самовпевненість. Традиційною є змішана форма вини, тобто ставлення до порушення встановлених норм вира­жається у формі умислу, а до наслідків, що виникли, – у формі необережності. Відповідальність без вини можлива у випадку, коли відшкодовується шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки (що прямо передбачено ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену Законом про охорону навколишнього природного середовища та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у:

· порушенні прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище;

· порушенні норм екологічної безпеки;

· порушенні вимог законодавства України при проведенні екологічної експертизи, в тому числі поданні завідомо неправдивого експертного висновку;

· невиконанні вимог державної екологічної експертизи;

· фінансуванні, будівництві і впровадженні у виробництво нових технологій і устаткування без позитивного висновку державної екологічної експертизи;

· порушенні екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів;

· допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище;

· перевищенні лімітів та порушенні інших вимог використання природних ресурсів;

· самовільному спеціальному використанні природних ресурсів;

· порушенні строків внесення зборів за використання природних ресурсів та забруднення навколишнього природного середовища;

· невжитті заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище;

· невиконанні розпоряджень органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, та вчиненні опору їх представникам;

· порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних радіоактивних речовин та відходів;

· невиконанні вимог охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України;

· відмові від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища, а також про джерела забруднення, у приховуванні випадків аварійного забруднення навколишнього природного середовища або фальсифікації відомостей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення;

Дата добавления: 2015-07-11