Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Екзамен 1 страница



Читайте также:
  1. 1 страница
  2. 1 страница
  3. 1 страница
  4. 1 страница
  5. 1 страница
  6. 1 страница
  7. 1 страница

1. Аудиторна контрольна робота (30 балів):

- три теоретичні питання. За вірно викладені теоретичні питання студент отримує максимум 15 балів(по 5 балів за кожне питання);

- визначення основних термінів. За вірно визначені основні терміни, які включають 5 найменувань – максимум 10 балів (за кожну вірну відповідь по 2 бали);

- тестове завдання. За кожну вірну відповідь на тестове завдання студент отримує 1 бал. В цілому за виконання тестів максимально студент може отримати 5 балів;

1. Написання реферату з курсу (20 балів).

2. Письмовий екзамен згідно контрольних питань з курсу (50 балів).


Перелік тем рефератів

1. Наукова парадигма соціально-економічного змісту податкової політики.

2. Наукові дискусії щодо сутності категорії „податкова політика”.

3. Інструменти податкової політики та їх роль у досягненні загальнодержавних завдань.

4. Відмінність наукових підходів щодо категорій „податкова політика” та „фіскальна політика”.

5. Еволюція податкової політики: зарубіжний та вітчизняний аспект.

6. Особливості розвитку податкової теорії в Росії та в Україні.

7. Психологія поведінки громадян у суспільстві про реалізації податкової політики.

8. Регіональна податкова політика: суть та соціально-економічне значення.

9. Оцінка податкового потенціалу регіону.

10. Податкова політика в контексті сприяння фінансовій стійкості регіонів.

11. Роль міжнародних організацій у підвищенні ефективності співпраці держав у сфері оподаткування.

12. Теорія перекладання податків та її місце в загальній податковій політиці.

13. Фіскальна соціологія: необхідність та значення.

14. Податкова статистика: загальне поняття та методологія.

15. Податкові пільги як інструмент податкового регулювання.

16. Використання стимулюючої дискреційної політики в вітчизняних умовах.

17. Політика автоматичних стабілізаторів.

18. Крива А.Лаффера, коефіцієнт Джінні та індекс Аткінсона – основні показники для вимірювання оптимального оподаткування.

19. Суспільні блага: суть та необхідність.

20. Неоконсервативні погляди щодо податкової політики.

21. Трансфертне регулювання економіки: суть, значення та наслідки застосування.

22. Критерії формування та реалізації податкової політики.

23. Податковий кодекс: порівняльна характеристика запропонованих змін.

24. Перспективи гармонізації вітчизняного податкового законодавства: європейський вибір.

25. Проблематика застосування інструментів податкової політики у вітчизняних реаліях. Лаги функціонування.

26. Дефіцит бюджету та державний борг: залежність від податкової політики.

27. Податкове навантаження як втрата ефективності при оподаткуванні та методи його вимірювання.

28. Податкове навантаження: порівняльна характеристика вітчизняного та зарубіжного досвіду.

29. Альтернативні теорії справедливого розподілу: утилітаризм, теорія Неша, теорія Ролза.

30. Проблема економічної нерівності в розподілі доходів.

31. Наукові підходи щодо встановлення податкових ставок.

32. Теорія суспільного вибору як основа податкової політики.

33. Морально-етичні аспекти у реалізації податкової політики.

34. Формування вітчизняної податкової науки: концептуальні засади, проблеми та перспективи.

35. Ухилення від оподаткування: причини та наслідки для держави.

36. Оптимізація оподаткування як законний спосіб зменшення податкового навантаження.

37. Місце модернізації податкової служби у підвищенні ефективності податкової політики.

38. Податкова культура: необхідність формування для підвищення ефективності реалізації податкової політики.

39. Інститут податкового права в Україні.

40. Соціальна спрямованість податкової політики.

41. Основи Світового податкового кодексу.

 


Перелік контрольних питань з курсу „Податкова політика”

1. Поняття податкової політики та її призначення.

2. Соціально-економічний зміст податкової політики.

3. Принципи формування і реалізації податкової політики у перехідній економіці.

4. Загальний зміст категорії „податкова політика”.

5. Значення податкової політики як різновиду державної політики.

6. Форми податкової політики.

7. Види податкової політики.

8. Система органів держаного управління, котрі здійснюють та контролюють податкову політику.

9. Поняття суспільних благ та їх особливі ознаки.

10. Суспільне анти благо як сфера застосування податкової політики (податок за Пігу та податок за Кларком).

11. Принципи для обґрунтування стратегії прямого оподаткування.

12. Принципи для обґрунтування стратегії непрямого оподаткування.

13. Цілі податкової політики.

14. Поняття дискреційної податкової політики ті її види в залежності від економічного циклу.

15. Інструменти реалізації дискреційної політики. „Цільова функція” дискреційної політики.

16. Політика уряду на різних стадіях економічного циклу.

17. Вплив державних закупівель на ВВП.

18. Недискреційна політика. Вмонтована стабільність економіки.

19. Види автоматичних стабілізаторів економіки.

20. Коефіцієнт мультиплікатора.

21. Політика податкового регулювання.

22. Відмінності між дискреційною та недискреційною політикою.

23. Формування поглядів на сутність та функції податків у до класичний період

24. Класичний період дослідження оподаткування.

25. Податкові теорії на рубежі ХІХ – ХХ ст.

26. Фіскальна соціологія.

27. Теоретики „економіки пропозиції” та податкова політика.

28. Теорія „раціональних очікувань” (Р.Лукас, Дж. Мут, Р. Берроу).

29. Інституціалістична теорія податкового регулювання.

30. Основні наукові погляди представників класицизму.

31. Д. Б’юкенен і теорія суспільного вибору.

32. Новітня економічна думка в світі. Основні представники та їх погляди.

33. Вплив податків на процес відтворення.

34. Сутність та завдання регіональної податкової політики.

35. Методи оцінки податкового потенціалу регіону.

36. Фактори диференціації податкових надходжень в регіоні.

37. Взаємообумовленість податкової політики та соціально-економічного розвитку регіону.

38. Визначення ефективності податкової політики на макро-, мезо- та мікрорівнях.

39. Напрями удосконалення регіональної податкової політики.

40. Податкові джерела доходів місцевих бюджетів.

41. Критерії формування і реалізації податкової політики.

42. Критерій фіскальної достатності.

43. Критерій економічної ефективності.

44. Критерій соціальної справедливості – вплив податків на реальний дохід.

45. Критерій соціальної справедливості – вплив податків на рівень суспільних благ.

46. Застосування кривої Лаффера для вимірювання норми оподаткування.

47. Застосування кривої Лоренца для вимірювання норми оподаткування.,

48. Застосування коефіцієнту Джінні для вимірювання норми оподаткування.

49. Застосування індексу Аткінсона для вимірювання норми оподаткування.

50. Еластичність податкової бази.

51. Податкове навантаження: суть та наслідки.

52. Проблема фіскального вибору.

53. Вплив ухилення від оподаткування на рівень податкових надходжень.

54. Зарубіжний досвід вимірювання податкового навантаження.

55. Альтернативні теорії справедливого розподілу: утилітаризм.

56. Альтернативні теорії справедливого розподілу: теорія Неша.

57. Альтернативні теорії справедливого розподілу: теорія Ролза.

58. Лаги функціонування при реалізації податкової політики.

59. Політичний вплив на напрямки реалізації податкової політики.

60. Ефект витіснення та теорема еквівалентності Рікардо.

61. Теорія перекладання податків.

62. Характеристика перекладності окремих податків.

63. Дефіцит бюджету та державний борг: залежність від податкової політики.

64. Вплив податкової політики на експортні операції.

65. Етапи становлення податкової політики в Україні.

66. Значення ефективної податкової політики для вітчизняної економіки.

67. Поняття податкового права.

68. Складові елементи податкового права.

69. Поняття Податкового Кодексу, його суть.

70. Значення Податкового Кодексу для оптимізації податкової політики в Україні.

71. Податкова політика у сфері формування доходів держави.

72. Податкова політика розподілу фінансових ресурсів держави.

73. Податкова політика в Україні та європейська інтеграція: шляхи гармонізації інтересів.

74. Поняття статистичного зведення та його види у податковій діяльності.

75. Проблематика реалізації податкової політики в Україні.


 

 

 

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з курсу «Податкова політика»

 


Тема 1. Сутність та функціональне призначення податкової політики.

1. Загальний зміст категорії „податкова політика”.

2. Принципи формування податкової політики у змішаній економіці.

3. Форми податкової політики.

4. Система органів державного управління, котрі здійснюють податкову політику.

5. Поняття суспільних благ та їх особливі ознаки.

6. Суспільне анти благо як сфера застосування податкової політики Податок за Пігу та теорія Коуза.

 

Викладання навчального матеріалу за планом:

1. Загальний зміст категорії податкова політика.

Виражаючи інтереси суспільства в різних сферах життєдіяльності, держава виробляє та впроваджує відповідну політику: економічну, соціальну, екологічну, демографічну тощо. При цьому як засоби взаємодії об’єкта та суб’єкта державного регулювання соціально-економічних процесів використовуються фінансово-кредитні та цінові механізми.

Окресливши свою економічну політику, держава визначає напрямок розвитку, а також стратегію і тактику досягнення поставленої мети. Ось чому податкова політика і податкова система мають чітку цілеспрямованість на вирішення конкретних завдань і проблем.

Податкова політика держави є складовою частиною економічної політики, яка базується на сукупності юридичних актів, що встановлюють види податків, зборів та обов’язкових платежів, а також порядок їх стягнення та регулювання. Кожна конкретна податкова система є відображенням податкової політики, яка проводиться державою.

Податковою політикою, яка є виключним правом держави, яка самостійно проводить цю політику в країні, виходячи із завдань соціально-економічного розвитку, визначається суть, структура та роль системи оподаткування. Через податки, пільги та фінансові санкції, а також обов’язки по сплаті податків і відповідальність за порушення норм податкового законодавства, які виступають невід’ємною частиною системи оподаткування, держава висуває єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні.

Податкова політика являє собою систему заходів, які провадяться Урядом країни, по вирішенню певних короткострокових та довгострокових завдань, які стоять перед суспільством, за допомогою системи оподаткування країни. До довгострокових завдань належать досягнення економічного зросту, максимального рівня зайнятості населення країни, росту рівня його благополуччя. Короткостроковими цілями відносно податкової політики можуть бути наповнення державного бюджету, досягнення його збалансованості, стимулювання інвестиційної діяльності тощо. Наслідками такого впливу можуть стати як стримування та уповільнення економічного розвитку, так і стимулювання підприємницької діяльності і підвищення рівня суспільного добробуту. Тому податкова політика як один з найважливіших інструментів державного регулювання має спрямовуватись на оптимальне поєднання приватних та державних інтересів за рахунок забезпечення адекватного управління процесом оподаткування.

 

2. Принципи формування податкової політики у змішаній економіці.

Прийнято розрізняти два антагоністичні підходи до організації економіки:

- ринкова економіка – більшість рішень про виробництво та споживання товарів і послуг приймаються приватними компаніями і приватними особами;

- командна економіка – всі рішення про виробництво та споживання товарів і послуг приймає уряд.

Жодну з сучасних країн не можливо повністю у 100% вигляді віднести до розглянутих типів організації економічної системи. Більшість являються суспільствами змішаного типу. Змішана економіка передбачає встановлення оптимальних пропорцій між приватним та державним сектором.

Стратегія формування податкової політики в умовах змішаної економіки обов’язково повинна базуватися на наукових основах побудови фіскальних взаємостосунків платників податків та держави. Їх реалізація базується на встановленні принципів резиденства й територіальності для обґрунтування стратегії та тактики прямого оподаткування та принципів місця призначення та країни походження для непрямого оподаткування.

3. Форми податкової політики.

Податкова політика – це не самоціль держави фіскально забезпечити себе фінансовими ресурсами. А тому залежно від соціально-економічної доктрини держави, тобто від мети, яку ставить держава на даному етапі розвитку економіки, від стану самої економіки, використовуються різнобічні форми здійснення податкової політики.

У фінансовій науці виділяють наступні форми податкової політики:

Політика максимальних податкiв. При проведеннi такої політики держава застосовує достатньо високі податковi ставки, скорочує податковi пільги i запроваджує новi податки з метою максимального збiльшення суми податкових надходжень. За умови, коли вiдсутнi економiчнi, соціальні i політичні передумови для проведення полiтики максимальних податкiв (економiчна криза, надзвичайний полiтичний стан, вiйна), це може призвести до багатьох негативних наслідків.

Політика економічного розвитку. Держава з максимально можливих розмiрах податкового навантаження враховує не тiльки фiскальнi інтереси, а бiльше уваги приділяє економiчним інтересам податкоплатників. Основна мета при проведеннi такої полiтики - збiльшення економiчного росту шляхом покращення інвестиційної активності за рахунок найбiльш вигідного податкового клiмату. Така полiтика виправдовує себе за умови, коли вона використовується як засiб державного регулювания в перiод стагнації (спаду) економiки.

Полiтика виважених податкiв. Суть такої полiтики полягає у встановленнi такого рiвня оподаткування, який би максимально забезпечив фiскальнi iнтереси держави i одночасно не пiдримав би економiчних iнтересiв податкоплатникiв.

 

4. Система органів державного управління, котрі здійснюють податкову політику.

Проблема прийняття ефективних управлінських рішень у процесі формування та реалізації податкової політики не втрачає своєї актуальності. Ефективність діяльності держави у сфері регулювання економічних відносин залежить від вибору доктрини її соціально-економічного розвитку відповідно до задекларованих фінансових зобов’язань перед суспільством, поточного стану економіки, традицій і перспективних напрямів макроекономічного регулювання.

Реалізацію податкової політики в частині управління оподаткуванням прийнято пов’язувати з трьома термінами, які часто ототожнюють, хоча вони є різними за своїм змістом: управління оподаткуванням, податковий менеджмент та податкове адміністрування.

В загальному, серед органів державного управління, які здійснюють політику у сфері оподаткування, можна виділити наступні: апарат Президента України, Верховна Рада України як орган законодавчої влади, апарат Кабінету Міністрів України як орган виконавчої влади (галузеві міністерства та відомства, Міністерство фінансів України, Міністерство економіки України, Державна податкова служба України тощо).

 

5. Поняття суспільних благ та їх особливі ознаки.

Суспільні блага це блага колективного користування, які мають поза ринковий характер (національна безпека, законотворчість, благоустрій, наука, охорона здоров’я, освіта та ін.) та характеризуються наступними властивостями:

- надаються державою споживачам, оминаючи конкурентний ринок;

- їх споживання носить загальнодоступний суспільний характер, створювані ними вигоди неподільні на iндивiдуальнi частини;

- суспільні блага невичерпні в тому розумінні, що задоволення потреби однією людиною практично не зменшує обсягу задоволення тієї ж потреби іншими;

- рішення про постачання суспільних благ приймається за суспільною згодою, оскільки окремий споживач у приватному порядку не спроможний створити попит на них або нав’язати його суспільству.

Крім вищезазначеного суспільні товари характеризуються сферою вигод, тобто економічні суб’єкти можуть користуватись ними тільки в межах певної території (наприклад, світло вуличного ліхтаря). Тому, відповідно до звичайної адміністративно-територіальної структури держави, можна виділити суспільні товари загальнодержавної та місцевої сфер вигод. В зв’язку з цим податкова політика має справу з окремим регулюванням рівнів загальнодержавних і місцевих податків.

З дарової доступності благ, що фінансуються державою i можливості споживати їх практично необмежено, постає проблема неплатника або так званого „безбілетного пасажира”.

4. Суспільне анти благо, як сфера застосування податкової політики. Податок за Пігу та податок за Кларком.

Суспільне анти благо - це продукт людської діяльності, що є обов’язковим для використання в тому розумінні, що кожна особа змушена його споживати, незалежно від бажання, з можливими негативними для себе наслідками. Це так звані зовнішні ефекти або екстерналії.

Екстерналія – це витрати або вигоди, пов’язані з виробництвом або споживанням, що отримують окремі особи, які не є учасниками конкретної ринкової угоди. Відповідно ці ефекти не знаходять відображення в ціні товару, не сприяють ефективному розподілу ресурсів в умовах ринку. Екстерналії бувають негативні і позитивні.

Яскравим прикладом дії негативних зовнішніх ефектів є забруднення повітря внаслідок виробничої діяльності підприємств, яким люди змушені дихати. Але існують також позитивні ефекти, коли внаслідок дій одного індивіда користь отримують інші члени суспільства. Державне втручання у цьому випадку спрямоване на ефективне регулювання суспільної діяльності. Залежно від ситуації уряд має у розпорядженні систему податків, примусу та штрафів для обмеження дії негативних ефектів (податки Артура Пігу) і систему фінансового заохочення для стимулювання людської діяльності, яка дає позитивні наслідки.

На противагу теорії А.Пігу, американський економіст Рональд Коуз бачить роль держави щодо мінімізації негативних екстерналій у чіткому розмежуванні і встановленні прав власності, у результаті чого зовнішні ефекти здатні перетворюватися у відносини, які можуть регулювати самі учасники ринкової угоди. Недоліком теореми Коуза є відсутність відповіді на питання, яким чином закріпити у приватну власність все, у тому числі природні ресурси, такі як повітря, надра і т. д.

Рекомендована література:

Основна: 1, 14, 16, 17, 18, 19, 20, 56, 57, 58.

Додаткова: 7, 9, 15, 19, 21, 25, 26, 28, 30, 37, 38, 39, 40, 43, 44, 46, 47, 54, 63, 68, 70.

Тема 2. Вплив еволюції поглядів щодо сутності податків на формування податкової політики

1. Формування поглядів на сутність та функції податків у до класичний період.

2. Класичний період дослідження оподаткування.

3. Податкові теорії на рубежі ХІХ – ХХ ст.

4. Фіскальна соціологія.

5. Сучасні теорії податків і їх вплив на податкову політику провідних країн.

 

Викладання навчального матеріалу за планом:

1. Формування поглядів на сутність та функції податків у до класичний період.

В епоху античності та середньовіччя сутність податків не досліджувалась. Деякі згадки про податки зустрічаються у філософських та теологічних працях Аристотеля та Ф.Аквінського.

В епоху Відродження, коли зароджувалась капіталістична система, перші кроки у напрямку дослідження податків зробили меркантилісти. Податки вони розглядали як тимчасовий і непостійний засіб наповнення казни, а головним джерелом доходів вважали домени. Така точка зору була пов’язана з тим, що правителі ототожнювали себе з державою і своє майно не відділяли від державного.

У період закріплення капіталізму посилюються ідеї економічної лібералізації. Згідно них держава повинна створювати сприятливі умови для розвитку, але не втручатись у торгову, фінансову і виробничу сфери. Першими цю думку висловили фізіократи. Вони вважали, що єдиним джерелом чистого продукту являється земля, тому пропонували всі податки замінити єдиним податком на землю. Фізіократи першими розмежували податки на прямі та непрямі, на основі принципу перекладності. Також вони першими підняли питання про вплив податків на процес відтворення. Ця гіпотеза заклала основи дослідження регулюючої функції фінансів.

Отже, в докласичний період були зроблені важливі теоретичні розробки сутності податків. Зокрема, визначена загальна природа і обов’язковість податків, були висловлені ідеї зв’язку податків з процесом суспільного відтворення, отримала розвиток теорія перекладання податків. Проте, в цей період фінансова наука ще не виділилась у самостійну сферу знань.

 

2. Класичний період дослідження оподаткування.

Виникнення класичної школи стало золотим віком в дослідженні податків. Найвагоміший вклад в розвиток теорії оподаткування зробив шотландський економіст А. Сміт (1723-1790). Він виступав за свободу економічної діяльності. Вважав, що держава повинна виконувати три функції: оберігати суспільство, забезпечувати справедливість, утримувати суспільні заклади. Крім того, А. Сміт сформулював базові принципи оподаткування та вивів концепцію виробничої і невиробничої праці, згідно якої державні послуги носять невиробничий характер. Однодумцем А. Сміта був ще один видатний економіст класичного періоду Д. Рікардо (1772 – 1823). Він вважав, що роль податків обмежується виключно фіскальною функцією. Більше того, Рікардо ототожнював податки з необхідним злом, в силу їх здатності перешкоджати процесам накопичення капіталу. Д.Рікардо так само, як i А.Сміт, доводив необхiднiсть або звільнення капіталу від податків, або істотного їх скорочення. Особливо гострій критиці піддавав Д. Рiкардо непрямі податки, оскільки вважав, що вони скорочують споживання, збільшують витрати виробництва, заробітну плату, внаслідок чого зменшується прибуток.

Також у цей період виникає ідея податку як страхової премії. Згідно неї держава – своєрідна страхова компанія, громадяни заключають страховий договір з державою по охороні їх життя і власності. Податок є формою плати державі за її послуги. Згадана теорія не враховує примусовий характер оподаткування, крім того в податку не можливо визначити точний еквівалент обміну, у податкових відносинах не існує компенсації витрат. Своєрідні погляди на податкові відносини також відобразились в теоріях насолоди і жертви.

Значний внесок у дослідження податків вніс німецький економіст А.Вагнер (1835-1917). В основі його дослідження знаходився соціально – політичний принцип оподаткування. Вагнер також являється автором однойменного закону, згідно якого в подальшому значна квота соціальних потреб нації буде задовольнятись державою.

Отже, в класичний період сформувались основні податкові теорії сутності податків, а також були підняті питання справедливості і ефективності оподаткування. Класики визначили основні джерела податків і їх функції.

 

3. Податкові теорії на рубежі ХІХ – ХХ ст.

Швидкий розвиток виробництва і зростання державних витрат, викликали появу нових ідей щодо сутності податків. У зв’язку з цим розвиваються погляди, в яких суспільні витрати мають виробничий характер. На основі новітньої наукової думки виникає теорія суспільних потреб.

Німецький економіст Л.Штейн (1815-1890) першим аргументував виробничий характер державних послуг. Розвивав погляди на діяльну природу держави і італійський фінансист Ф.Нітті (1868-1953). Він вважав фундаментом економіки приватне господарство, а його надбудовою – державне.

Значний вклад в дослідження проблем оподаткування зробив шведський економіст К. Віксель (1851-1926). Він вважав, що в умовах децентралізації ринкової економіки окремі індивіди не зацікавлені у відкритому виявлені своїх вподобань, оскільки внесок кожного чинить незначний вплив на пропозицію суспільних благ. К. Вiкселль вважав, що головними принципами справедливого оподаткування є принцип корисності й принцип рiвностi між вилученою вартістю та її еквівалентом. Це означає, що кошти населення, вилучені у формі податку, повинні йому повертатись у вигляді певних державних послуг, що може бути досягнуто автоматично за допомогою парламентських податкових законів. К. Вiкселль одним із перших запропонував ідею розширення державного сектора, вважаючи, що він має забезпечити послуги для осіб, які не можуть їх оплатити зі свого доходу. Тому координацію попиту і пропозиції суспільних благ повинна виконувати держава. Ці ідеї в подальшому були розвинуті ще одним шведським економістом Е. Ліндалем (1891-1960), що зосередив свій аналіз на вартісних аспектах державних послуг. Одне з основних положень податкової теорії Е.Лiндаля полягало в тому, що в руках держави податки є важливим засобом задоволення людських потреб i за їхньою допомогою можна змінити відносини приватної власності. Він вважав досягнення справедливості головною проблемою оподаткування.

Таким чином, на початок ХХ ст. еволюція поглядів на економічну сутність податків пройшла ряд етапів. Перший представляв теорії, в яких податки трактувались як примусове відчуження доходів громадян (теорія грабунку, теорія колективних потреб). Другий розвивав погляд на податки як добровільні платежі громадян (теорія жертви, теорія фіскального договору, теорія страхової премії).

Отже, досліджуючи сферу оподаткування, науковці здебільшого робили акцент на фіскальній і перерозподільчій функції податків. Принципове значення регулюючої функції почали розуміти з другої четверті ХХ ст.

 

4. Фіскальна соціологія.

З одного боку наука про податки – окрема галузь фінансової науки. В цьому напрямку вона розвивається за принципом „знати все більше про все менше”, маючи характер вузько спеціалізованого знання про податкову систему і/або про окремі податки. В іншому сенсі, податкова наука – галузь суспільствознавства, що розглядає оподаткування в контексті знання про людей, суспільство, економіку і державу, тобто відноситься до гуманітарних наук. У гуманістичному аспекті податки інтерпретуються як поставлений на службу інтересам людини фінансовий ресурс, що знаходиться в розпорядженні держави.

Фінансове становище держави і стан фінансової науки не можна пояснити поза соціологічним контекстом. Ідеї та поняттєвий арсенал, пропоновані фіскальною соціологією, дозволяють охарактеризувати рівень податкового, ширше кажучи, фінансового мислення, а звідси – й сучасних фінансової політики і практики. Під соціологічним кутом зору суспільство сприймає податки суперечливим чином: то усвідомлюючи їх, як джерело забезпечуваних державою суспільних благ і послуг, то засуджуючи їх як засіб скорочення індивідуальних доходів і власності. Законослухняна більшість платників сплачує податки хоч і свідомо, але в примусовому порядку.

Представники фіскальної соціології вводять у коло досліджуваних явищ, окрім фінансових, людські фактори (переконання, мотивації, стереотипи поведінки). З соціологічного погляду при рівній величині податкових внесків на оплату певних суспільних благ суб’єктивна цінність останніх для різних індивідів неоднакова. Тобто однакові податки суб’єктивно по-різному сприймаються окремими категоріями платників у залежності від їх соціального статусу, рівня громадянської свідомості, інших факторів.

Визначний вклад у розвиток фіскальної соціології зробив Й. Шумпетер (1883 – 1950). За Шумпетером, запровадження оподаткування шляхом демократичного прийняття рішень допомогло створити сучасні держави і визначити їх форму. Проте, в умовах капіталізму, фіскальні домагання держави мають певну межу. Досягши певного рівня, вони вступають у суперечність з економічними потребами, стають соціально неприйнятними.

Ідеям фіскальної соціології зобов’язана своїм походженням сучасна теорія суспільного вибору, за яку Дж. Б’юкенен отримав Нобелівську премію по економіці. Розглядаючи проблему суспільного вибору, американський економіст з’ясував, що в умовах демократії, податки виконують роль каналу відносин між урядом і народом, як виборцем і платником податків.

Отже, фіскальна соціологія інтегрує економіку і політику, з’ясовує як політичні процеси впливають на фінансовий стан держави. Заслуга соціального погляду на податки – у посиленні уваги до людського фактора фіскальних процесів. Фіскальна соціологія розглядає фіскальні заходи як ефективний засіб налагодити взаємодію держави та суспільства з метою досягнення прийнятного для всіх результату.


Дата добавления: 2015-07-11; просмотров: 287 | Нарушение авторских прав






mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.028 сек.)