|
Читайте также: |
Усім відомий вислів «зав’язати вузлик на пам’ять». Це наші пращури для нагадування собі про певну думку справді в’язали вузлики, робили зарубки на бирках (дощечках), щоб порахувати, наприклад, кількість тварин у стаді, або використовували їх як календарі, вирізаючи на дощечках число днів, тижнів, місяців і т.п.
Постійно користуючись тими чи іншими предметами, люди наділяли їх постійним значенням. Так предмети стали умовними сигналами, умовними знаками того, про що вони домовлялися заздалегідь. Спеціально виготовлені предмети були зоровими засобами спілкування. Тому можна говорити, що вони підготовляли винекнення письма. Такої думки дотримувалися деякі вчені. Проте матеріалів, які б однозначно це підтверджували, немає, тому що в багатьох народів співіснують піктографія, ідеографія та предметне письмо.
Символіка кольорів і предметів збереглася і розвивається у кожного народу. Так, в українській пісні співається:
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба
Два кольори мої, два кольори,
Червоний – то любов, а чорний – то журба.
У сучасному житті теж використовується принцип предметного письма у морській справі – бакени, маяки і сигнальні прапорці, на дорогах – світлофори і семафори.
АЛФАВІТНЕ ПИСЬМО
У піктограмах, ідеограмах прочитується не лише зміст думки, а й зорові образи-малюнки, які стали зоровими знаками усієї культури тих народів, що ними користувалися.
Дивовижний винахід людства, який є основою сучасної писемності, це - алфавіт. Перехід до звуко-буквеного письма можна уявити як проникнення людини в атом мови. Адже для цього треба було вирізнити в мовному потоці найменшу частинку – звук і віднайти спосіб передати його на письмі. Слова, складені із звуків і зображені на письмі за допомогою літер, стали зоровим образом, зоровим знаком культурного розвитку кожного народу.
Те, що людина і тепер, маючи буквене письмо, не відмовляється від піктографічних, ідеографічних зображень, підтверджує, що кожен відомий нам вид письма має свої переваги, свої недоліки і, звичайно, свою сферу застосування.
ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО АЛФАВІТНОГО ПИСЬМА
Найважливішим принципом графіки є відповідність між алфавітом і системою звуків (фонем) певної мови. Для раціональної побудови графіки ставляться такі основні вимоги:
1)кожна буква повинна позначати звук, тобто не повинно бути букв. Що не позначають звука;
2) кожна буква позначає лише один звук, а не сполучення звуків;
3)кожна буква в усіх випадках позначає один і той самий звук, а не різні звуки.
Українська графіка, хоч і має давню традицію, проте в основному відповідає у своїй побудові основним вимогам – переважна більшість літер позначає один звук. Однак в українському письмі є випадки порушення графічних вимог. Так, займенник я складається з двох фонем / йа /, але на їх позначення вживається одна літера, і навпаки. Особливості української графіки такі:
1. Переважна більшість літер позначає звук, і до того ж один. На означення голосних звуків (фонем0 уживаються літери а, о, у,и, і, е, на позначення приголосних звуків(фонем) - літери б, в, г, ґ, д, ж, з, й, к, л, м, н, п, р, с, т, ф, х, ц, ч, ш.
2.Порушення першої вимоги до алфавітного письма є вживання літери Ь (м’який знак), яка звука (фонеми) не позначає, а передає м’якість попереднього приголосного.
3. Літери я, ю, є, ї передають відповідно два звуки (фонеми) / йа/, /йу/,/йе/, /йі/, суперечачи другій вимозі графіки в позиціях на початку слова, після голосної, м’якого знака та апострофа. Ці ж літери, крім ї, порушують третю вимогу графіки, позначаючи водних випадках зазначені два звуки, а в інших голосні /а/, /у/, /е/ і м’якість попереднього приголосного.
4.Літера Щ завжди позначає два звуки (фонеми) / шч/.
5.Буквосполучення дж і дз двозначні: можуть позначати один кореневий звук (фонему) / д͡ж /, / ͡ дз /, а при належності д до префікса, а ж чи з до кореня окремі два звуки, наприклад, джміль [д͡͡ж м’іл'], дженджик [д͡ж е н д͡ж и к ], дзвінок [д͡з в’ і н о к ]/, підживити [п’ і д ж и ͤ в и т и], підзолистий [п’ідзолиͧͤстий/.
6.Порушує третю вимогу графіки (позначає різні звуки, а не один в усіх випадках) літера г. В основному вона передає фарингальний звук (фонему) / г /: голова, говорити, гвинтик. Проте в деяких словах іншомовного походження цією літерою позначається і задньоязиковий проривний звук (фонема) / Ґ/: /ґете /,
/ ґібралтар/.
Новий Правопис української мови передбачає введення у вжиток літери ґ на позначення задньоязикового проривного звука (фонеми) / ґ/ у давно запозиченихсловах аґрус, ґвалт, ґрати, ґратчастий, ґуля, ґедзь, ґирлиґа, ґанок, ґандж, ґвалтівник, ґвалтувати, ґедзатися, ґелґання, ґелґотати, ґлей, ґлейкий, ґніт, ґнотик, ґуґель-моґель, у похідних прізвищах Ґудзь, Ґедзь, Ґіґа тощо.
Із складовим принципом української графіки пов’язане ще одне порушення третьої вимоги до укладання графічної системи. В українській мові графічною одиницею читання і письма є склад. Сполучення літер на позначення голосного і приголосного становить неподільний елемент, обидві частини якого взаємозумовлені: вони читаються і пишуться з урахуванням сусідніх літер. Це пов’язано з передачею на письмі твердих і м’яких приголосних. Для яких немає окремих літер. У деяких алфавітних системах, наприклад у сербській, існують спеціальні літери на позначення м’яких приголосних. Але в сербо-хорватській мові, на відміну від української та російської, м’яких звуків мало. Тому можна вважати, що стосовно української і російської графіки складовий принцип її побудови досить раціональний. Для окремого буквеного позначення м’яких приголосних довелося б придумати ще більше десятка літер. Це суттєво для друкарського набору. За підрахунками О.М.Гвоздєва, введення окремих знаків-графем з цією метою збільшило б обсяг друкованих аркушів приблизно на 46 %.
Отже, для позначення м’яких приголосних в українській графіці використовують літеру ь (м’який знак), літери я,ю,є (синя, синє, синю) та літеру і (лід, коні). Деякі м’які приголосні не позначаються на письмі зовсім: кузня вимовляємо [к у з'н' а], познанський вимовляємо [п о з н а н'с'к и й].
Інші написання, що пов’язані із збереженням морфологічних частин слова, є предметом орфографії, а не графіки, тобто їх написання регулюються правилами правопису.
ГРАФІКА
Г Р А Ф І К А (гр. graphike від grapho – «пишу, креслю, малюю») – це сукупність усіх засобів даної писемності, сукупність накреслень, якими жива мова передається на письмі: літери алфавіту, апостроф, знак наголосу, розділові знаки. Під цим терміном розуміють систему співвідношень між буквами і звуками. Графіка як розділ мовознавства встановлює, які основні звукові значення мають окремі букви. Тобто як вони читаються. Крім того, до засобів графіки відносяться різні прийоми скорочення слів, використання пробілів між словами, великих літер, відступів при абзацах, усіх можливих підкреслень, а у друкарському відтворенні текстів – і шрифтових виділень. У спеціальному виді письма – транскрипції – можуть застосовуватися й інші графічні знаки – знак м’якості, довготи тощо.
Графіка визначає ті можливості, що їх дає письмо для передачі окремих звуків і звукосполучень. Для графіки важлива лише звукова сторона мови, а етимологічні та морфологічні моменти нею зовсім не враховуються.
Ступінь досконалості графічної системи визначається тим, наскільки точно букви письма відповідають звукам (фонемам) мовлення. Ідеальної графіки, у якій кожна літера відповідала б окремому звукові (фонемі), а кожен звук (фонема) виражалася б одним буквеним знаком, не існує. Сучасна українська графіка в цьому відношенні одна з найдосконаліших, тому що більшість літер українського алфавіту однозначні.
ГРАФІЧНІ ЗАСОБИ
В основі українського письма лежить алфавіт, або абетка, азбука, тобто розташовані у певному порядку графічні знаки літери, яким користуються на письмі.
Назви «алфавіт», «азбука», «абетка» складені з назв перших двох літер; алфавіт з грецьких літер «альфа» і «віта»; азбука з давньоруських «аз» і «буки», а абетка з українських «а» і «бе».
Сучасний український алфавіт це видозмінена давня слов’янська азбука, яка називалася кирилицею. Таку назву вона дістала за ім’ям одного з грецьких місіонерів, братів Кирила і Мефодія, які склали азбуку для слов’ян і переклали грецькі богослужбові книги на слов’янську мову. Кирилиця лягла в основу болгарську, давньоруського та сербського письма. Інші ж слов’яни (поляки, чехи, словаки) використовують латиницю.
У Київській Русі ця азбука особливо поширилася після офіційного прийняття християнства у 988р. Кириличний алфавіт складається із 43-х літер, вони мали словесні назви, перші букви яких означали звук, що позначається буквою.
АЛФАВІТ КИРИЛИЦІ
За тисячолітнє існування кирилиці у східних слов’ян в український алфавіт уведено всього лише дві літери й, ї.
Буква й була введена Академією наук Росії у 17735р.
Буква ї, хоч і відома з літописних пам’яток давніх часів на позначення звука / і /, у сучасному алфавітному значенні вживається з кінця ХІХ ст. Літери я ю графічно видозмінені букви ѧ, ѫ, тому їх не вважаютьновими літерами.
У зв’язку з тим, що в кириличній азбуці було вісім грецьких літер, які не відповідали звуковому складові української мови, необхідність у них відпала і їх було вилучено із алфавіту під час реформи. Це літери ω (омега), ζ (ксі), ѱ (псі) Ө (фіта), Ѵ (іжиця). Літери ҙ (земля), ѕ (зело) передавали один звук, тому залишилася тільки одна літера. Зайвою в українській графіці виявилася літера Ъ (єр), Ы(єри).
Пізніше з амість цих двох назв літер були прийняті сучасні короткі назви «а», «бе», «ве», «ге», «де» і т.д., які лише вказують на відповідний цій назві звук. Такий спосіб називання літер запозичений у римлян, які при запозичені алфавіту у греків зрозуміли трудність читання при довгих назвах букв.
Сучасний український алфавіт складається із 33-х літер.
А,а а Й,й йот Ц,ц це
Б,б бе К,к ка Ч,ч че
В,в ве Л,л ел Ш,ш ша
Г,г ге М,м ем Щ,щ ща
Ґ,ґ ґе Н,н ен Ю,ю ю
Д,д де О,о о Я,я я
Е,е е П,п пе ь м’який знак
Є,є є Р,р ер
Ж,ж же С,с ес
З,з зе Т,т те
И и У,у у
І,і і Ф,ф еф
Ї,ї ї Х,х ха
Алфавітний порядок та його засвоєння відіграє важливу роль у культурному житті людства. Його роль організуюча. Звичайно, послідовність розміщення літер в алфавіті умовна, вона запозичена з найдавніших алфавітів, які до нас дійшли, хоч відомі деякі гіпотези вчених, пов’язані, наприклад, з космічним бачення людства, з різними світоглядними концепціями тощо. Проте алфавіт треба знати з абсолютною точністю передусім як засіб довідки, оскільки всі словники укладаються за алфавітним принципом, строго за алфавітом будуються картотеки, різні списки осіб. Алфавіт використовують і як засіб обліку, коли поряд із цифровою нумерацією користуються літерами. При цьому значення літери відповідає її алфавітному порядкові: літера А (а) має значення «перший», літера Б (б) «другий» і т.д.
Нормами орфоепії передбачене правильне називання літер у складі абревіатур, які набули великого поширення у сучасній українській мові: ФПК (еф-пе-ка) і т.д. Отже, у цьому випадку алфавіт є засобом буквенногочитання.
Як засі б зв’язку використовують старі кириличні назви букв у морській сигналізації. Кожен з 26 прапорів означає букву, названу кирилично (аз, буки, віди…).
Зрештою треба знати й латинський алфавіт, який, крім зазначених функцій, виконує в українському письмі роль наукових символів, наприклад, у математичній мові, хімічній, використовуються для різних науково-технічних скорочень ( Н2О, СО2, b³, d²; трикутник АВС: ѕ подібна кривизна і т.п.).
ТРАНСЛІТЕРАЦІЯ
Т Р А Н С Л І Т Е Р А Ц І Я (від лат. trans «через» і litera «буква») це передача тексту, записаного за допомогою одного алфавіту, засобами іншої алфавітної системи. На відміну від транскрипції, транслітерація використовує графіку даної мови. Транслітерацією послуговуються для полегшення друкарського набору, використання іншомовного матеріалу, написаного маловідомим алфавітом. У мовній практиці, крім зазначених сфер застосування транслітерації, важлива також її роль у передачі іншомовних власних назв прізвищ та географічних назв. При транслітеруванні враховується не звуковий склад слова, а буквена відповідність алфавітів. Так, деякий час у газетних публікаціях практикувалася подвійна передача прізвища американського піаніста Вана Кліберна звукова і по буквена: воно звучало і як КЛАЙБЕРН, і як КЛІБЕРН (англ.. VAN CLIBERN). Усталилося написання по буквене.
Транслітерація має важливе значення як єдиний еталон при багатосторонніх міжнародних контактах.
НЕАЛФАВІТНІ ГРАФІЧНІ ЗНАКИ
Поряд з літерними знаками в українському письмі використовуються й так звані неалфавітні графічні знаки. Про деякі з них уже згадувалося у попередніх розділах як про ідеографічні засоби математичні формули, хімічні тощо. Окремо слід нагадати про цифрові знаки, оскільки вони займають у науково-технічній мові значне місце. В українському письмі ми використовуємо найчастіше арабські і значно рідше римські системи цифр. Сучасна наука не може відповісти на запитання, коли і як виникли цифри і перші знаки на позначення кількісних одиниць. Проте ми знаємо, що майже всі цифрові системи будувалися за десятковим принципом. Поширення десяткової системи пояснюється тим, що найдавнішим знаряддям для лічби у людини були дві руки з десятьма пальцями. Про це свідчить навіть форма цифр римської системи, подібність їх до рахування на пальцях: І один палець, V долоня з відставленим великим пальцем, Х нагадує схрещені руки. Цифра С введена за словом centrum сто ( перша літера), М перша літера слова mile «тисяча». Точних даних про походження цифр L і D (50 і 500) немає.
Найбільш досконала система арабських цифр, якою ми користуємося і зараз, була створена в Індії близько V ст. У Європу її занесли араби, тому й має таку назву.
Наші предки користувалися ще й слов’яно-кириличною системою цифр (аж до початку ХІХ ст..) 27 літер кириличного алфавіту, запозичені з грецького письма, мали ще й цифрове значення. Коли літера вживалася в цифровому значенні, над нею ставиться знак титло ~, який вживався також для позначення скорочень слів
a҃ ḇ҄
1 2 3 4 5 6 7 8 9
a҄
10 20 30 40 50 60 70 80 90
ЂЂ@
100 200 300 400 500 600 700 800 900
Запис числа здійснювався так само, як і в усній мові: сімнадцять (сім на десять) тобто спочатку фіксуються одиниці, а потім десяток.
Із діактричних (надбуквених, підбуквених, уміщених у середині букви) знаків в українському письмі вживаються апостроф, дужечка над літерою й, крапка над і та ї, знак наголосу.
Окремі види письма становлять стенографія (система знаків швидкісного запису) та ноти (система графічних знаків для запису музики).
ФОНЕТИЧНА ТРАНСКРИПЦІЯ
Для точного запису вимови окремих звуків, слів чи цілого тексту використовують фонетичну транскрипцію (лат.transcriptio – «переписування»). ЇЇ відмінність від історично усталеної системи письма полягає в тому, що вона відображає всі особливості кожного звука в реальному мовленні. Це забезпечється ядом чинників:
1.Один звук передається у транскрипції тільки одним знаком, і навпаки, один знак завжди відображає лише той самий звук. Тому у фонетичному записі відсутній знак щ, який передає одразу два звуки. Замість ного використовується буквоскосполучення шч. Оскільки букви я, ю, є позначають ву деяких випадках два звуки, а й завжди позначає два звуки, вони не входять до засобів трансприбування.
2.Усі властивості звука відображаюьбся лише відповідним знаком, а не сусідніми знаками. Наприклад, у транскрипції слова діло м’якість [ дʹ] передає не наступна літера і, а сама літера д [дʹіло].
3.Для транскрибування українських текстів використовуються усі літери українського алфавіту, крім я. ю. є. ї, щ, які позначають два звуки, та ь, що не позначає окремого звука. У фонетичну записі також застосовують три літери латинського алфавіту: w, v, j. Деякі заубіжні спеціальні видання передають транскрибування українських текстів латиною.
4.Детальний запис особливостей звуків забезпечують також діакритичні знаки (грец. diakritikos «розрізнювальний»), що можуть розташовуватися над, під, перед або після літери. До діакритичних знаків належать такі:
1) º (знак градуса справа над літерою) огублення приголосних перед [ у],[ о] [сºбоʹºр];
2) ʹ (знак мінути справа над буквою) м’якість приголосного: [ сʹілʹ];
3) ʼ (апостроф справа над літерою) напівм’якість приголосного: [ бʼік];
4) ˙ крапка справа, зліва або дві крапки над буквою (а˙, ˙а, ä) вплив на голосний суміжних м’яких: [с˙утʹ ], [сʹ˙удиʹ], [ сäдʹ];
5): (двокрапка справа від літери) довгота приголосних: [лʹ: цʹ:˙а];
6) ̌ (дужка над буквою) [ў], [ ǐ] нескладові :[ жиў], [б’іǐ];
7) ͡(дужка між двома літерами) поєднання двох букв, що виражають один звук: [д͡жм’лʹ], [д͡зиʹґа];
8) ̥ ( знак градуса під літерою ) потенційно складотворний характер плавних [ р], [л]: [теʹмб̥p], [цик̥л]; такі [ р], [л] стоять лише в кінці слова після приголосного (як правило, проривного);
9) ̭ (дашок під буквою) часткове оглушення сонорних і дзвінких після приголосного в кінці слова: [те ͧ аʹт̭р], [ але ͧ баʹст̭р];
10) ̭ (дашок над буквою) закритість (напруженість) голосного звука: [тȏб’і];
11) літера меншого розміру справа над іншою літерою – наближення вимови одного звука до іншого: [се ͧ ͧлоʹ], [си ͤ леʹн:иǐ]:
12) ʹ або | ( похила риска над буквою або вертикальна риска зверху перед чи після літери, чи перед складом ) наголошений голосний, наголошений склад: [ біда' ], [б’ід|а], [б’іда|], [б’і|да];
13) \ або | ( риска, нахилена вліво над літерою, або вертикальна риска, розташована знизу перед чи після букви, складу ) додатковий наголос: [п а р˚ о w˚ Ò з˚˙о б˚у д˚у v аʹ н'˙: а];
14) | або / (вертикальна або скісна лінія) пауза: [ і͡ засм’іȷ˙аʹлас' пр˚оʹvе ͧ с' ін' / п˚ораʹ //]:
15) || або // (дві вертикальні або скісні лінії) тривала пауза: крапка чи інший знак кінця речення: [ȷакаʹ vажкаʹ у͡ v’ічн˚ос'т'і х˚одаʹ].
16. ´´ - дві скісні риски справа наліво над наголошеним складом використовуються для позначення логічного наголосу: [ ви ´´ були там ];
17. ´´ -дві вертикальні риски зверху перед наголошеним складом використовуються для передачі синтагматичного наголосу: [´лʹіʹто буʹло´´ теʹпле ͤ ].
Усі записи фонетичною транскрипцією беруться у квадратні дужки.
Фонетична транскрипція може мати різний ступінь точності. Розрізняють деталізовану і спрощену фонетичні транскрипції. У деталізованій використовується велика кількість діакритичних знаків. Спрощений фонетичний запис, або практична транскрипція, передбачає використання лише букв національного алфавіту без діакритичних знаків. Ступінь деталізації може бути різним; чим більше в транскрипції діакритичних знаків, тим точніший запис.
При транскрибуванні живого мовлення можна передати всі відтінки і специфіку артикульованих людиною звуків. Якщо здійснюється фонетичний запис писаного тексту (наприклад, з навчальною чи методичною метою), то в ньому можна відобразити лише позиційно зумовлені варіації чи варіанти. Вільне варіювання в цьому випадку передати неможливо.
Ілюстрацією деталізованої фонетичної транскрипції писаного тексту є запис першого речення «Заповіту» Т.Шевченка:
[ȷ˙а к˚͡ у м р˚уʹ | т˚о͡ п˚о х˚о w аʹǐ т еͧ |
м е ͧ н еʹ н а͡ м˚огиʹл'і |
c ѐ р е ͧ д͡ с т еʹп˚у ш ир˚оʹ к˚о г˚о |
на͡ ў к р а˙ȷ іʹн'і м биʹл'і ǐ |
ш ч˚ о б͡ л а н иʹ ш и ͤ р˚Ò к˚о п˚оʹˑлʹі |
і͡ д' н ' і п р˚оʹ | і͡ к р˚у ч’і |
б˚у л˚о͡ v иʹд н˚о | б˚у л˚о͡ ч˚уʹт и ͤ |
ȷˑ а к͡ ре ͧ v еʹ р е ͧ w уʹ ч и ǐ || ].
Фонетичну транскрипцію використовують під час вивчення усного живого мовлення, а також для записування діалектного мовлення. До транскрипції звертаються у своїх дослідженнях усі фонетисти.
1. Біляєв О., Симоненкова Л., Скуратівський Л., Шелехова Г. Українська мова. Підручник для 10-11 класів шкіл з українською та російською мовою навчання. – К.: Освіта, 2001. – 238с.
2. Бондар О., Карпенко Ю., Микитин-Дружинець М.. Сучасна українська мова. Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія. – К., 2006. – 367с.
3. Винницький В., Мацьків П.. Сучасна українська літературна мова: навчально- методичний посібник для студентів спеціальності 7.010103 «ПМСО. Українська мова і література» філологічних факультетів педагогічних університетів України.- Дрогобич: Коло, 2003. – 110с.
4. Глазова О., Кузнецов Ю. Уроки рідної мови у 5 класі: Орієнтовне календарно-тематичне планування, плани-конспекти уроків до підручника «Рідна мова» (5 клас): Посібник для вчителя.- К.: Педагогічна преса, 2006. – 415с.
5. Глазова О., Кузнецов Ю. Рідна мова. Підручник для 5 класу загальноосвітніх навчальних закладів.- К.: Педагогічна преса, 2005. – 287с.
М.Жовтобрюх, Б.Кулик. Курс сучасної української літературної мови. -Ч.І.– К., 1972. – 402с.
6. Пастушенко Н. Зовнішнє оцінювання з української мови: ключ до успіху. Порадник для учнів і вчителів.- Львів: Літопис, 2006. – 58с.
7. Пентилюк М., Гайдаєнко В., Ляшкевич А., Омельчук С. Рідна мова. Підручник для 5 класу загальноосвітніх навчальних закладів.- К.: Освіта, 2006. – 271с.
8. Сучасна українська літературна мова: Програма для студентів спеціальності 2101 «Українська мова і література» філологічних факультетів педагогічних університетів України /Укладачі: В.Винницький, П.Мацьків, Н.Грицик, К.Іваночко, Я.Яремко.- Дрогобич: Вимір,2000. – 36с.
9. Сучасна українська літературна мова /За ред.А.Грищенка.- К.,1997. -
10. Сучасна українська літературна мова /За ред..М.Плющ.-К., 1994. -
11. Сучасна українська мова /За ред. О.Пономарева.- К., 2001. – 398с.
12. Сучасна українська літературна мова. Вступ. Фонетика /За заг. ред. І.Білодіда. – К., 1969. – 434с.
13. Український правопис. – К., 1993. – 236с.
14. Українська мова /За ред.. С.Єрмоленко.- Opole, 1999. – 324с.
15. Українська мова. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів / Укладачі Г.Шелехова, В.Тихоша, А.Корольчук, В.Новосьолова, Я.Остаф. - Київ-Ірпінь: Перун, 2005. – 176с.
16. Українська мова: Зовнішнє оцінювання. Навчальний посібник із підготовки до зовнішнього оцінювання учнів загальноосвітніх навчальних закладів / С.В.Ломакович, О.М.Глазова, Н.М.Пастушенко та ін. – К.,2007.
Додаткова література:
1. Булаховський Л. Питання походження української мови. Виникнення
і розвиток літературних мов // Вибрані праці: В 5-ти т. – Т.І. -К., 1977. – 631с.
2. Винницький В. Наголос у сучасній українській мові. – К., 1984. – 159с.
3. Винницький В. Українська акцентна система: становлення, розвиток. – Львів, 2002. – 576с.
4. Жилко Ф. Фонологічні особливості української мови в порівнянні з іншими слов янськими. – К., 1963.
5. Іванишин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація. – Дрогобич, 1997. – 217с.
6. Караванський С. Секрети української мови. – К., 1994. – 151с.
7. Коструба П. Фонетика сучасної української літературної мови. – Львів, 1963.
8. Лизанчук В. Не лукавити словом. – Львів. 2003. – 558с.
9.Лінгвістичні основи вивчення фонетики // Мельничайко В.Я., Пентилюк М.І., Рожило Л.П. Удосконалення змісту і методів навчання української мови. – К., 1982. – 215с.
9. Огієнко І. Наука про рідномовні обов’язки. – Жовква, 1994с. – 72с.
10.Огієнко І. Повстання азбуки й літературної мови в слов’ян.- Вінніпег, 1976. – 300с.
11. Перебийніс В. Кількісні та якісні характеристики системи фонем сучасної української літературної мови. – К., 1970.
12. Пилинський М. Мовна норма і стиль. – К., 1976. – 287с.
13. Півторак Г. Українці: звідки ми і наша мова. – К., 1994.
14. Погрібний А. Раз ми є, то де? – К., 2003. – 295с.
15. Потапенко О. Збірник вправ та завдань з української мови для 10-11 класів. Посібник для вчителя. К.: Освіта, 1992. – 190с.
16. Радевич-Винницький Я. Україна: від мови до нації. – Дрогобич, 1997. – 359с.
17. Радевич – Винницький Я. Етикет і культура спілкування. – Львів, 2001. – 223с.
18. Русанівський В. Історія української літературної мови. – К., 2001. – 391с.
19. Скуратівський Л. Пізнавальні завдання з української мови. Посібник для вчителя. – К.: Радянська школа, 1987. – 143с.
20. Тоцька Н. Голосні фонеми української літературної мови. – К., 1973. – 193с.
21.Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду /За ред.. Л.Масенко. – К., 2005. – 399с.
22. Федик О. Мова як духовний адекват світу (дійсності). – Львів, 2000. – 298с.
23. Франкові думи про мову / Упорядник О.Сербенська. – Львів, 2006. – 49с.
24. Чорній С. Історія української літературної мови. – Мюнхен, 1975. – 109с.
25. Шевельов Ю. Історична фонологія української мови. – Х., 2002. – 1054с.
26.Шевельов Ю. Внесок Галичини у формування української літературної мови. – К., 2003. – 157с.
Довідкова література:
1. Ганич Д., Олійник І. Словник лінгвістичних термінів. – К., 1985. – 360с.
2. Єрмоленко С. та ін.. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. – К., 2001. – 221с.
3. Українська мова. Енциклопедія. – К., 2000. - 750с.
ПАКЕТ
ЗАВДАНЬ ДЛЯ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ ІЗ ДИСЦИПЛІНИ «ПИТАННЯ ФОНЕТИКИ У ШКІЛЬНОМУ І ВУЗІВСЬКОМУ ПІДРУЧНИКАХ»
ВАРІАНТ 1
1. Розкрити суть понять мова і мовлення, вказати на основні відмінності між мовою і мовленням.
2. Укажіть помилки серед фрикативни х звуків: а): [в], [р], [д], [ж':], [д͡ ж], [ ф], [ц'], [й].
3. Вказати слова, у яких при словозміні чи словотворенні відбувається чергування приголосних [ г] – [ж] – [з']:
1. Морж. 2. Колодязь. 3. Допомога. 4. Делегувати. 5. Диригувати. 6. Оберігати. 7. Витязь. 8. Баржа. 9. Друг.
4. Назвати звуки мови, що характеризуються такими ознаками:
приголосний, шумний, дзвінкий, зімкнений, проривний,передньоязиковий, твердий.
5. Розставити наголоси у словах: гуртожиток, олень, завдання, довідник, дочка.
6. Подані слова поділити на склади:
правда, плаксивий,іржавіти, квітник,подзвякування.
7. З’ясувати, чи всі слова затранскрибовано правильно, якщо ні – то виправте допущені помилки:
[стеʹжен':а], [при ͤ хоʹдит'ся], [дзи'ґа], [де ͧ ше ͧ ви ͤ наʹ].
8. Записати текст фонетичною транскрипцією, зробити повний фонетичний аналіз підкресленого слова:
Я зліплена уся із України –
З найпотаємніших землі цієї див.
Пульсує в жилах сік тії калини,
Що козаком прапрадід посадив.
ВАРІАНТ 2
1. Дати характеристику звука як основної одиниці фонетики.
2. Випишіть звуки, що не мають парних м’яких:[ н], [в], [с], [͡д͡з], [ф], [р], [ж], [д], [г], [л], [м], [з], [ч].
3. Вказати слова, у яких при словозміні чи словотворенні відбувається чергування приголосних [ к] – [ч] – [ц']:
1. Круча. 2. Дача. 3. Праця. 4. Морока. 5. Курок. 6. Вік. 7. Облік. 8. Перець. 9. Меч.
4. Назвати звуки мови, що характеризуються такими ознаками:
приголосний, шумний, глухий, зімкнений, проривний, задньоязиковий, твердий.
5. Розставити наголоси у словах: питання, гіпсовий, каталог, чотирнадцять, ходжу.
6. Подані слова поділити на склади:
мінливий, поїздка, розстроювати, казка, дзвінкий.
7. З’ясувати, чи всі слова затранскрибовано правильно, якщо ні – то виправте допущені помилки:
[загаʹви ͤ шс'а], [безчеʹс'ц'а], [квітчаʹти], [тумаʹн'н'іс'т'].
8. Записати текст фонетичною транскрипцією, зробити повний фонетичний аналіз підкресленого слова:
Поруч з образами Шевченка і Лесі Українки обрах Франка символізує перед світом можливості велетня культури.
Серце Франкового духу – то невчасна жменя вогню з батькової кузні (Д. Павличко)
ВАРІАНТ 3
1. З’ясувати основні відмінності між звуками мовлення і звуками мови.
2. Випишіть звуки, що не мають парних твердих: [ д͡ж], [з], [в], [н], [й], [г], [ш], [м], [д], [ц], [ф].
3. Вказати слова, у яких при словозміні чи словотворенні відбувається чергування приголосних [х] – [ш] – [ц']:
1. Спориш. 2. Миша. 3. Дух. 4. Кожух. 5. Вісь. 6. Карась. 7. Порох. 8. Міх.
4. Назвати звуки мови, що характеризуються такими ознаками:
приголосний, шумний, дзвінкий, зімкнений, проривний, задньоязиковий, твердий.
5. Розставити наголоси у словах: надбання, некролог, літопис, посмішка, криниці (мн.).
6. Подані слова поділити на склади:
наддністрянський, розчистка, сестра, відьма, вільний.
7. З’ясувати, чи всі слова затранскрибовано правильно, якщо ні – то виправте допущені помилки:
[при ͤ віʹжши ], [ не ͧ зчуʹйес':а], [зелаʹн͡дз'с'кий], [клубоʹчуц':а].
8. Записати текст фонетичною транскрипцією, зробити повний фонетичний аналіз підкресленого слова:
Мово моя українська –
Батьківська, материнська,
Я тебе знаю не вивчену –
Просту, домашню, звичну,
Не з-за морів прикликану,
Не з словників насмикану.
В.Бичко
ВАРІАНТ 4
1. Дати характеристику активних і пасивних органів мовлення. Розкрити суть поняття артикуляція звука та артикуляційна база мови.
2. Випишіть звуки, що мають парні глухі: [н], [ж], [в], [р], [д͡ж], [н'], ͡[дз], [г], [л], [м], [д].
3. Вказати слова, у яких при словозміні чи словотворенні відбувається чергування приголосних: [ з] – [ж], [т] – [ч]:
1. Важу. 2. Перечу. 3. Кажу. 4. Бачу. 5. Дружу. 6. Кручу. 7. Морочу. 8. Можу.
4. Назвати звуки мови, що характеризуються такими ознаками:
приголосний, сонорний, щілинний, губний (губо-губний), твердий.
5. Розставити наголоси у словах: збірник, кілометр, дрова, вимога, завжди.
6. Подані слова поділити на склади:
лінгвістика, знання, актор,багаття, оббрехати.
7. З’ясувати, чи всі слова затранскрибовано правильно, якщо ні – то виправте допущені помилки:
[при ͤ хоʹди ͤ ц' а], [д͡зиʹґа], [зс'аʹдут'с'а], [артиʹстці].
8. Записати текст фонетичною транскрипцією, зробити повний фонетичний аналіз підкресленого слова:
Страшні слова, коли вони мовчать, Коли вони зненацька причаїлись, Коли не знаєш з чого їх почать, Бо всі слова були уже чиїмись.
Л.Костенко
ВАРІАНТ 5
1. Класифікація голосних звуків.
2. Випишіть звуки, що мають парні м’які:[в], [б], [з], [г], [л],[д͡з], [м], [ ж], [с], [д], [ш], [п].
3. Вказати слова, у яких при словозміні чи словотворенні відбувається чергування приголосних [ д] – [д͡ж], [с] – [ш]:
1. Виправдати. 2. Саджати. 3. Кидати. 4. Просити. 5. Видати. 6. Водити.7. Дути. 8. Брести.
4. Назвати звуки мови, що характеризуються такими ознаками:
приголосний, сонорний, щілинний, плавний,боковий, передньоязиковий, м’який.
5. Розставити наголоси у словах: подружка, беремо, спина, квартал, близький
. 6. Подані слова поділити на склади:
Відділ, ковбаса, гострий, ковбаса, гострий.
7. З’ясувати, чи всі слова затранскрибовано правильно, якщо ні – то виправте допущені помилки:
[рожчиʹшче ͧ н':а], [зс'аʹдуц'а], [артиʹ стц'і], [рожчиʹ ͤ шче ͧ н':а].
8. Записати текст фонетичною транскрипцією, зробити повний фонетичний аналіз підкресленого слова:
Весно-слов 'янко синьоока, Тобі пісні мої складаю! Вода шумить у сто потоках. Що з дна сріблястим мохом сяють.
Б.-І.Антонич
ВАРІАНТ 6
1. Класифікація приголосних звуків за участю голосу й шуму при їх творенні.
.
2. Виберіть гглухі звуки:
а):[ в], [р], [й], [ц], [т], [͡дж],[з]
3. Вказати слова, у яких при словозміні чи словотворенні відбувається чергування приголосних [ст] – [шч], [з] – [ж]:
1. Бажати. 2. Взути. 3. Ростити. 4. Мазати. 5. Стати. 6. Мести. 7. Класти. 8. Просити. 9. Мастити.
4. Назвати звуки мови, що характеризуються такими ознаками:
приголосний, шумний, дзвінкий, зімкнений, африкат, котловинний, передньоязиковий, твердий.
5. Розставити наголоси у словах: позначка, роблю, весняний, барометр показник.
6. Подані слова поділити на склади:
приймати, вицвісти,іржа, футбол,костюм.
7. З’ясувати, чи всі слова затранскрибовано правильно, якщо ні – то виправте допущені помилки:
[артиʹ ͤ с'ц'і], [розчиʹшчен':а], [с':аʹдуц':а], [відт'аʹти].
8. Записати текст фонетичною транскрипцією, зробити повний фонетичний аналіз підкресленого слова:
Смійтесь, люди. А діди зникають. Сивий сон у вічність однесе... Є скарби, допоки їх шукають. Перестануть - от тоді вже все.
Л. Костенко
ВАРІАНТ 7
1. Класифікація приголосних звуків за місцем подолання перешкоди при їх творенні.
2. Виберіть свистячі звуки:
а):[ ф], [ ц':], [ч':], [д͡ж ], [с], [б], [͡дз'], [й],[ ц].
3. Вказати слова, у яких при словозміні чи словотворенні відбувається чергування приголосних [ б], [п], [м], [в], [ф], - [бл], [пл.], [мл], [вл], [фл]:
1. Гарбати. 2. Любити. 3. Тривати. 4. Купити. 5. Надпити. 6. Тримати. 7. Розбити. 8. Ловити. 9. Просувати. 10. Блефувати. 11. Графити.
4. Назвати звуки мови, що характеризуються такими ознаками:
приголосний, шумний, дзвінкий, зімкнений, африкат, некотловинний, передньоязиковий, м’який.
5. Розставити наголоси у словах: вчення, похибка, ластівки (мн.), слизький, поліграфія.
6. Подані слова поділити на склади:
кімната, роз стріляний, грядка, ватра, травневий.
7. З’ясувати, чи всі слова затранскрибовано правильно, якщо ні – то виправте допущені помилки:
[допуʹще ͧ н':а], [дориваʹйе'с':а], [перегнуʹц':а], [ц'в’ах].
8. Записати текст фонетичною транскрипцією, зробити повний фонетичний аналіз підкресленого слова:
Дорога і дорога лежить за гарбузами. І хтось до когось їде тим шляхом золотим. Остання в світі казка сидить під образами. Навшпиньки виглядають жоржини через тин.
Л.Костенко
ВАРІАНТ 8
1. Класифікація приголосних звуків за способом подолання перешкоди при їх творенні.
2. Виберіть шиплячі звуки:[ф], [д͡ж ], [ч], [б], [х], [й],[ п].
3. Вказати слова, у яких при словозміні чи словотворенні відбувається чергування приголосних [ г] + [ш] = [жч]:
1. Убогий. 2. Лисий. 3. Довгоногий. 4. Красивий. 5. Злосливий. 6. Ласий. 7. Дорогий. 8. Дружний.
4. Назвати звуки мови, що характеризуються такими ознаками:
приголосний, сонорний, зімкнено-проривний,, передньоязиковий, носовий, м’який.
5. Розставити наголоси у словах: випадок, новий, бюлетень, дочка, приятель.
6. Подані слова поділити на склади:
їздити, розтлумачити, чесний, заздрю, норма.
6. З’ясувати, чи всі слова затранскрибовано правильно, якщо ні – то виправте допущені помилки:
[кв’іч: аʹти], [загаʹве ͧ с':а], [труʹс'ат'с'а], [досвіʹт'н'ій].
7. З’ясувати, чи всі слова затранскрибовано правильно, якщо ні – то виправте допущені помилки:
8. Записати текст фонетичною транскрипцією, зробити повний фонетичний аналіз підкресленого слова:
Музи, музи, музи кам 'яні! Де грім душі, народжений з любові? Ви мовчите. Ви плачете в мені Душа тисячоліть себе шукає в слові.
Л.Костенко
ВАРІАНТ 9
1. Класифікація приголосних звуків за участю палатуму (твердого піднебіння) при їх творенні.
2. Виберітьголосні звуки:
а):[ ш], [в], [ф], [о], [й], [ж], [м], [е].
3. Вказати слова, у яких при словозміні чи словотворенні відбувається чергування приголосних [ г] – [ж] – [з']:
1. Торг. 2. Колодязь. 3. Дорога. 4. Делегувати. 5. Морозити. 6. Оберігати. 7. Витязь. 8. Баржа. 9. Круг.10.Нога.
4. Назвати звуки мови, що характеризуються такими ознаками:
приголосний, сонорний, щілинний,щілинний, середньоязиковий,м’який.
5. Розставити наголоси у словах: сільськогосподарський, шофер, навчання, черговий, сантиметр.
6. Подані слова поділити на склади:
ласкавий, стаття, роззброїти, беззубий, місто.
7. З’ясувати, чи всі слова затранскрибовано правильно, якщо ні – то виправте допущені помилки:
[безчеʹс'ц'а], [квітчаʹти], [загаʹви ͤ с':а], [бе ͧ зчеʹс'т'а].
8. Записати текст фонетичною транскрипцією, зробити повний фонетичний аналіз підкресленого слова:
Така велика рідних слів держава Із трепетом освячених знамен... В ній по сусідству - слава і неслава,. В ній - квітник нев'янучих Імен.
Л.Костенко
ВАРІАНТ 10
1. Дайте характеристику таким сегментним одиницям мовлення, як склади, звукосполучення, фонетичні слова.
2. Виберіть дзвінкі звуки: ц], [о], [ж], [е], [р], [ц], [ш].
3. Вказати слова, у яких при словозміні чи словотворенні відбувається чергування приголосних [ к] – [ч] – [ц’]:
1. Бік. 2. Дача. 3. Праця. 4. Кулак. 5. Курок. 6. Рука. 7. Око. 8. Аптека. 9. Меч.
4. Назвати звуки мови, що характеризуються такими ознаками:
приголосний, шумний, глухий,щілинний,передньоязиковий, твердий.
5. Розставити наголоси у словах: завдання, щавель,кропива, кулінарія, статуя.
6. Подані слова поділити на склади:
економічний, залповий, осяйний, апостроф, життя.
7. З’ясувати, чи всі слова затранскрибовано правильно, якщо ні – то виправте допущені помилки:
[к’в’іч: аʹти], [загаʹви ͤ с'а], [бе ͧ зчеʹс'т'а], [кв’ітчаʹти].
8. Записати текст фонетичною транскрипцією, зробити повний фонетичний аналіз підкресленого слова:
Весно-слов 'ямко синьоока, Тобі пісн і мої складаю! Вода шумить у сто потоках, Що з дна сріблястим мохом сяють
Б.-І.Антонич
ВАРІАНТ 11
1. Дайте характеристику таким сегментним одиницям мовлення, як синтагма та фраза:
2. Виберіть губні звуки:т], [з], [ш], [ф’], [в], [ц], [м’].
3. Вказати слова, у яких при словозміні чи словотворенні відбувається чергування приголосних [х] – [ш] – [ц']:
1. Спориш. 2.Муха. 3. Рука. 4. Кулак. 5. Вісь. 6. Карась. 7. Морок. 8. Сміх.
4. Назвати звуки мови, що характеризуються такими ознаками:
Приголосний, сонорний,зімкнено-прохідний, носовий, твердий.
5. Розставити наголоси у словах: граблі, середина, коромисло, ясний, новий.
6. Подані слова поділити на склади:
завія, буревій, сльоза, озиватися, банкрот.
6. З’ясувати, чи всі слова затранскрибовано правильно, якщо ні – то виправте допущені помилки:
[гаʹйе'цʹ:а], [клубоʹчуц':а], [відт'аʹти], [тумаʹн'н'іс'т'].
8. Записати текст фонетичною транскрипцією, зробити повний фонетичний аналіз підкресленого слова:
Як часто чуємо: поезія - вино. П'єм і хмелієм від палкого слова, Як на вогні душі настояне воно, Якщо в нім серця ніжність світанкова.
Л. Проць
ВАРІАНТ 12
1. Дайте характеристику наголосу як суперсегментній одиниці мовлення.
2. Виберіть тверді звуки:
а):[ д'], [в’], [й], [с'], [ф], [і], [ш’].
3. Вказати слова, у яких при словозміні чи словотворенні відбувається чергування приголосних: [ з] – [ж], [т] – [ч]:
1. Ріжу. 2. Печу. 3. Кажу. 4. Кочу. 5. Мажу. 6. Кручу. 7. Морочу. 8. Вожу.
4. Назвати звуки мови, що характеризуються такими ознаками:
голосний, переднього ряду, високого піднесення, напружений, не лабіалізований.
5. Розставити наголоси у словах: гуртожиток, вимога, життєпис, наглядач, решето.
6. Подані слова поділити на склади:
Теорема, радіус, Торрічеллі, оплот, орнамент.
7. З’ясувати, чи всі слова затранскрибовано правильно, якщо ні – то виправте допущені помилки:
[йіʹжд͡жений], [зсади'ти], [напоʹр'уйуц':а], [молоʹд͡жший].
8. Записати текст фонетичною транскрипцією, зробити повний фонетичний аналіз підкресленого слова:
Верни до мене, пам 'яте моя! Нехай на серце ляже ваготою моя земля з рахманною журбою, хай сходить співом горло солов 'я в гаю нічному.
В.Стус
ВАРІАНТ 13
1. Дайте характеристику паузам та інтонації як суперсегментним одиницям мовлення.
2. Виберіть пом’якшені звуки: [ д'], [в’], [й], [с'], [ф], [і], [ш’].
3. Вказати слова, у яких при словозміні чи словотворенні відбувається чергування приголосних [ д] – [д͡ж], [с] – [ш]:
1. Виправдати. 2. Саджати. 3. Кидати. 4. Просити. 5. Видати. 6. Водити.7. Дути. 8. Брести.
4. Назвати звуки мови, що характеризуються такими ознаками:
приголосний, шумний,глухий,щілинний, передньоязиковий, щілинний.
5. Розставити наголоси у словах: довідник, завжди, граблі, висіти, пишу.
6. Подані слова поділити на склади:
об’їзд, правнук, тільки, кількість, Гримайло.
7. З’ясувати, чи всі слова затранскрибовано правильно, якщо ні – то виправте допущені помилки:
[де ͧ ше ͧ ви ͤ наʹ], [при ͤ віʹжши ], [ не ͧ зчуʹйес':а], [зелаʹн͡дз'с'кий].
8. Записати текст фонетичною транскрипцією, зробити повний фонетичний аналіз підкресленого слова:
Ще вруняться горді Славутові кручі, ще синіє річки замріяна гладь, та вже проминув тебе птахом летючим твій час, твій останній. Попереду - падь.
В. Стус
ВАРІАНТ 14
1. Назвати буквені та небуквені знаки графічної системи української мови, що використовуються для відтворення звуків мовлення.
2. Вкажіть помилки серед голосних звуків: [ а], [у], [я], [е], [u], [і].
3. Вказати слова, у яких при словозміні чи словотворенні відбувається чергування приголосних [ст] – [шч], [з] – [ж]:
1. Бажати. 2. Різати. 3. Мастити. 4. Мазати. 5. Стати. 6. Класти. 7. Класти. 8. Просити. 9. Простити.
4. Назвати звуки мови, що характеризуються такими ознаками:
приголосний, шумний, глухий, зімкнений-проривний, передньоязиковий, м’який.
5. Розставити наголоси у словах: диспансер, надбання, буду, показник, професори.
6. Подані слова поділити на склади:
розкішний, зіркий, вишня, незмінний, весілля.
7. З’ясувати, чи всі слова затранскрибовано правильно, якщо ні – то виправте допущені помилки:
[кориʹц':е], [йіʹжишс'а], [іскриʹц': а], [д͡жем].
8. Записати текст фонетичною транскрипцією, зробити повний фонетичний аналіз підкресленого слова:
Поклін тобі, моя зів 'яла квітко. Моя розкішна невідступна мріє. Останній цей поклін! Хоч у життю стрічав тебе я рідко, Та все ж мені той спогад серце гріє, Хоч як болючий він (І. Франко).
ВАРІАНТ 15
1. Назвати графічні засоби для передачі різних ступенів палатальності приголосних у графічній та фонетичній системах мови.
2. Вкажіть помилки серед глухими звуками: [ п], [ц], [т], [с], [ж], [ф].
3. Вказати слова, у яких при словозміні чи словотворенні відбувається чергування приголосних [ б], [п], [м], [в], [ф], - [бл], [пл.], [мл], [вл], [фл]:
1. Голубити. 2. Любити. 3. Тривати. 4. Ступати. 5. Пропити. 6. Тривати. 7. Дробити. 8. Ловити. 9. Просувати. 10. Фотографувати. 11. Графити.
4. Назвати звуки мови, що характеризуються такими ознаками:
голосний, передньо-середнього ряду, високо-середнього піднесення, не лабіалізований.
5. Розставити наголоси у словах: одинадцять, кидати, рукопис, житло, легкий.
6. Подані слова поділити на склади:
весна, напружений, натщесерце, грудка, земля.
7. З’ясувати, чи всі слова затранскрибовано правильно, якщо ні – то виправте допущені помилки:
[дайеʹц':а], [шчокаʹ], [в’іʹдзив], [кис'т'овиʹй].
8. Записати текст фонетичною транскрипцією, зробити повний фонетичний аналіз підкресленого слова:
На колимськім морозі калина зацвітає рудими слізьми. Неосяжна осонцена днина, і собором дзвінким Україна написалась на мурах тюрми (В. Стус).
ВАРІАНТ 16
1. Назвіть основні особливості вимови голосних звуків української мови.
2. Вкажіть помилки серед групи м’яких звуків: [ п’], [л'], [д'], [з'], [й], [в’].
3. Вказати слова, у яких при словозміні чи словотворенні відбувається чергування приголосних [ г] + [ш] = [жч]:
1. Убогий. 2. Вага. 3. Двоногий. 4. Красивий. 5. Плаксивий. 6. Ласий. 7. Дорогий. 8. Дружний.
4. Назвати звуки мови, що характеризуються такими ознаками:
голосний, заднього ряду, низького піднесення, нелабіалізований.
5. Розставити наголоси у словах: вимога, помилка,фартух, загадка, статуя.
6. Подані слова поділити на склади:
гірка, арфа, довщий, млинці, харциз.
7. З’ясувати, чи всі слова затранскрибовано правильно, якщо ні – то виправте допущені помилки:
[ж:и'ти], [дерев’іʹй], [геройіʹзм], [каʹйут'с'а].
8. Записати текст фонетичною транскрипцією, зробити повний фонетичний аналіз підкресленого слова:
Історії ж бо пишуть на столі. Ми пишем кров 'ю на своїй землі. Ми пишем плугом, шаблею, мечем, Піснями і невольницьким плаче (Л.Костенко).
ВАРІАНТ 17
1. Назвіть основні особливості вимови приголосних звуків української мови.
2. Вкажіть помилки серед групи приголосних звуків: [з'], [к], [иͤ ], [х], [с], [щ], [й].
3. Вказати слова, у яких при формотворенні чи словотворенні відбувається чергування [ о], [е] з [ і]:
1. Діло. 2. Тесля. 3. Робота. 4. Вість. 5. Вісім. 6. Тіло. 7. чоло. 8. Село. 9. Дерево.
4. Назвати звуки мови, що характеризуються такими ознаками:
приголосний,шумний, дзвінкий, проривний, губний, губно-губний, пом’якшений.
5. Розставити наголоси у словах: черговий, кропива, договір, чотирнадцять, висіти.
6. Подані слова поділити на склади:
більший, думка, банка, менший, стертий.
7. З’ясувати, чи всі слова затранскрибовано правильно, якщо ні – то виправте допущені помилки:
[змаʹшче ͧ н': а], [зм’іʹнʹнʹісʹтʹ], [йіʹжд͡жений], [зсади'ти].
8. Записати текст фонетичною транскрипцією, зробити повний фонетичний аналіз підкресленого слова:
Моїх чуттів розвіяна руїна Нагадує в піснях померлу річку. Та є ще Бог... І є ще Україна... Для них я збережу у грудях свічку(М.Руденко).
ВАРІАНТ 18
1. Назвіть основні особливості вимови приголосних звукосполучень української мови.
2. Вкажіть помилки серед групи голосних звуків: [ а], [о], [у], [с], [є], [u].
3. Вказати слова, у яких при формотворенні чи словотворенні відбувається чергування. [ о], [е] з [ ø] (нулем звука ):
1. Черево. 2. Березень. 3. День. 4. Чесний. 5. Борозна. 6. Вогонь. 7. Колос. 8. Шелест.
4. Назвати звуки мови, що характеризуються такими ознаками:
голосний, переднього ряду, середнього піднесення, не лабіалізований.
5. Розставити наголоси у словах: новий, випадок, подруга, громадянин, доповідач.
6. Подані слова поділити на склади:
огризок, пожмакати, махнути, рушник, голка.
6. З’ясувати, чи всі слова затранскрибовано правильно, якщо ні – то виправте допущені помилки:
[напоʹруйуц':а], [молоʹд͡жший], [гаʹйе'цʹ:а], [бе ͧ зчеʹс'ц'а].
8. Записати текст фонетичною транскрипцією, зробити повний фонетичний аналіз підкресленого слова:
І сміх і плач - з одного джерела. Вони бринять в однім акорді З глибші таємності Добра і Зла, Де бережуть їх душі горді (М. Вороний)._
ВАРІАНТ 19
1. Які типи фонетичних змін звуків ви знаєте, поясніть їх суть.
2. Вкажіть помилки серед групи дзвінких звуків: [ р], [й], [ к], [ з], [т], [ж].
3. Вказати слова, у яких при формотворенні чи словотворенні відбувається чергування [ е] з [ і]:
1. Теплий. 2. Гребти. 3. Шелестіти. 4. Шептати. 5. Мерзнути. 6. Пестити. 7. Чекати. 8. Летіти.
4. Назвати звуки мови, що характеризуються такими ознаками:
голосний, заднього ряду, середнього піднесення, лабіалізований.
5. Розставити наголоси у словах: решето, ненависть, комбайнер, розвідка, затишок.
6. Подані слова поділити на склади:
опришок, мітла, ікла, заступник, зав’язь.
7. З’ясувати, чи всі слова затранскрибовано правильно, якщо ні – то виправте допущені помилки:
[загаʹвишся], [безчеʹст'я], [кв’ітчаʹти], [загаʹви ͤ шс'а].
8. Записати текст фонетичною транскрипцією, зробити повний фонетичний аналіз підкресленого слова:
Словом можна вбити й оживити, поранити й вилікувати, посіяти безнадію і тривогу й одухотворити, надихнути на працю і скувати силу душі (В. Сухомлинський).
ВАРІАНТ20
1. Датихарактеристику асиміляції приголосних звуків за участю голосу і шуму.
2. Знайдіть четвертий «зайвий» звук:[в], [ф], [з], [м].
3. Вказати слова, у яких при формотворенні чи словотворенні відбувається чергування [е] з [і]:
1. Мести. 2. Текти. 3. Плести. 4. Дерти. 5. Пекти. 6. Стелити. 7. Везти. 8. Стерти.
4. Назвати звуки мови, що характеризуються такими ознаками:
п риголосний, сонорний, язиковий, передньоязиковий,дрижачий, м’який.
5. Розставити наголоси у словах: послуга, петля, бовтати, алфавіт, записник.
6. Подані слова поділити на склади:
Бублик, образ, чаклун, окраєць, реп’ях.
7. З’ясувати, чи всі слова затранскрибовано правильно, якщо ні – то виправте допущені помилки:
[допуʹще ͧ н':а], [дориваʹйе'с':а], [перегнуʹц':а], [ц'в’ах].
8. Записати текст фонетичною транскрипцією, зробити повний фонетичний аналіз підкресленого слова:
Отут жили древляни і древлянки. Віки минулі, як єдиний схлип. Медове сонце вигріли дуплянки У жовтих лапах сутозлотих лип. (Л.Костенко).
ВАРІАНТ 21
1. Датихарактеристику асиміляції приголосних звуків за місцем і способом творення шуму.
2. Знайдіть четвертий «зайвий» звук: [ й], [и], [е], [у].
3. Вказати слова, у яких при формотворенні чи словотворенні відбувається чергування [ а] з [ о]:
1. Бажати. 2. Ламати. 3. Сапати. 4. Шарпати. 5. Качати. 6. Дряпати. 7.Допомогати. 8. Базарювати.
4. Назвати звуки мови, що характеризуються такими ознаками:
приголосний, шумний, глухий, африкат, язиковий, передньоязиковий, подовжений, м’який.
5. Розставити наголоси у словах:
босий, вітчим, кропива, ненавидіти, приятель.
6. Подані слова поділити на склади:
вічний, пристрій, вірність, галка, простежити.
7. З’ясувати, чи всі слова затранскрибовано правильно, якщо ні – то виправте допущені помилки:
[асп’іраʹн'с'кий], [ж:уваʹти], [не ͧ склаʹдн'ість], [ п’ід͡зслуʹхати].
8. Записати текст фонетичною транскрипцією, зробити повний фонетичний аналіз підкресленого слова:
Отче наш, Тарасе всемогущий, Що створив нас генієм своїм, На моїй землі, як правда, сущий, Б 'ющий у неправду, наче грім. (Д.Павличко).
ВАРІАНТ 22
1. Подвоєння (літер) і подовження приголосних, зумовлені їх збігом на стику морфем та асимілятивними процесами.
2. Знайдіть четвертий «зайвий» звук :.[з], [м], [д], [л].
3. Вказати слова, у яких при формотворенні чи словотворенні відбувається чергування [u] з [і]:
1. Сидіти. 2. Нидіти. 3. Гриміти. 4. Дрижати. 5. Тиснути.
4. Назвати звуки мови, що характеризуються такими ознаками:
приголосний, шумний,дзвінкий, язиковий, передньо-язиковий, проривний, подовжений, твердий.
5. Розставити наголоси у словах: висіти, предмет, центнер, різновид, широко.
6. Подані слова поділити на склади:
урок, розмова, відро, роблю, алое.
6. З’ясувати, чи всі слова затранскрибовано правильно, якщо ні – то виправте допущені помилки:
[не ͧ те ͧ рп’іʹн':a], [ниʹшчи ͤ ти], [труʹс'ат'с'а], [досвіʹт'н'ій].
8. Записати текст фонетичною транскрипцією, зробити повний фонетичний аналіз підкресленого слова:
Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, Виростуть з тобою приспані тривоги. У хмільні смеркання мавки чорнобриві Ждатимуть твоєї ніжності й любов (В.Симоненко).
ВАРІАНТ 23
1. Основні чергування голосних звуків, що виникли при формотворенні та словотворенні.
2. Знайдіть четвертий «зайвий» звук:. [ к], [д͡ж], [с], [т].
3. Вказати слова, у яких при формотворенні відбувається чергування о, е з нулем звука:
Дата добавления: 2015-07-11; просмотров: 610 | Нарушение авторских прав