Темп (італ. t empo, від лат. tempus – «час») – це швидкість, із якою розгортається мовлення. Темп вимірюється кількістю складів, що вимовляються за одиницю часу (здебільшого за секунду). Розрізняють темп швидкий ( прискорений), середній (помірний), уповільнений, дуже повільний.
Дуже швидке мовлення, за даними фахівців з теорії інформатики, майже в п’ять разів хутчіше за мовлення дуже повільне. Якщо, скажімо, флегматик вимовить одне слово (висловлювання), то холерик за такий самий відрізок часу – п’ять рівновеликих слів (висловлювань).
У дуже швидкій розмові незмістова сторона мовлення не перевищує тридцяти відсотків від змістової, у розмові в середньому темпі вона доходить до 75% - є більше часу на сприйняття мелодики, тембру звучання та ін.. Як бачимо, від темпу залежить не тільки породження тексту, але і його сприйняття. Тому мовець повинен тримати темп свого мовлення під контролем свідомості, бо, наприклад, емоційне збудження спонтанно прискорює швидкість вимовляння звуків, що може мати наслідком труднощі у сприйнятті тексту адресатом (аудиторією). Особливо треба стримувати темп свого мовлення особам із холеричним темпераментом.
Тримати темп під контролем треба також у виступах перед аудиторією, бо в ній завжди є люди з різним темпераментом і з неоднаковим рівнем володіння мовою. Рекомендується сповільнювати темп у приміщеннях з поганою акустикою.
Варто знати, що темп мовлення у жінок швидший, ніж у чоловіків. За даними досліджень, за 30 секунд жінка вимовляє в середньому 80 слів, чоловік – тільки 50. Така відмінність у темпі мовлення стає причиною комунікативних конфліктів.
Прислів’я скорий поспіх – людям посміх стосується й мовлення. Тому у публічних виступах доцільно вимовляти не більше 130 слів за хвилину. Це приблизно пів сторінки тексту, надрукованого через два інтервали.
Темп мовлення з іноземцями має бути в 1,5 – 2.0 рази повільніший ніж звичайно.
Темп треба модулювати і залежно від змісту мовлення, важливіші слова (сполучення слів, висловлювання) доцільно вимовляти повільніше. Не однакового темпу вимагають різні стилі і жанри мовлення, різні складові комунікативної ситуаціх «чому – для чого – коли - де». Є порушенням етикетності мовлення читати в швидкому темпі присягу чи виголошувати промову на панахиді. З іншого боку, надто повільне коментування спортивних ігор здебільшого дратує шанувальників спорту.
Темп мовлення – це одна з етномовних особливостей народу. Так, вірмени за одну секунду вимовляють у середньому 10,95 звука (4.52 складу), а росіяни – 12,56 звука (5,26 складу). Поспішність не властива мовленню японців. Вони уповільнюють його паузами. У Європі найшвидше розмовляють італійці, найповільніше – фіни. Загальновідомо, що галичани розмовляють швидше від українців з інших регіонів, і часом це буває причиною комунікативних нерозумінь.
Дата добавления: 2015-07-11; просмотров: 149 | Нарушение авторских прав