Синтагма

Ритмічні структури, або фонетичні слова, у висловлюванні поєднуються у більші сегментні фонетичні одиниці – синтагми. Основою таких єдностей є семантика. За змістовим аспектом і граматичною організацією синтагма являє собою одиницю синтаксису. А за звуковою структурою вона належить до сегментних фонетичних одиниць.

С И Н Т А Г М А (грец. syntagma – «разом побудоване») – сегментна фонетична одиниця, до якої входить дві чи більше ритмічні структури, об’єднані семантично,наголосом та інтонацією.

У фонетичному членуванні мовленнєвого потоку ця одиниця займає місце між фонетичним словом і фразою. Проте якщо речення побудоване з одного слова, то синтагма збігається і з фонетичним словом, і з фразою. Але, як правило, до синтагми входять два чи більше фонетичних слова:

Ти, / моя щира, / гартована мова, /

Я тебе видобудь з піхви готова, /

Тільки ж ти / кров / з мого серця проллєш,

Вражого ж серця / клинком не проб’єш.

Леся Українка

Синтагмам як сегментним фонетичним одиницям властива фонетична цілісність, що забезпечується єдиним синтагматичним наголосом, паузами між суміжними синтагмами та інтонацією.

Наголос переважно падає на останнє слово синтагми, яке вимовляється зі значним посиленням акустичних параметрів, особливо гучності (сили). Для виділення синтагматичного наголосу інші наголоси в мжах синтагми послаблюються. Якщо семантично головне слово стоїть не в кінці синтагми, то синтагматичний наголос займає місце відповідно до головного слова.

Одну синтагму від іншої відділяють паузи не залежно від наявності чи відсутності на стику синтагм розділових знаків. Паузою є припинення звучання, проміжок тиші у мовленнєвому ланцюжку. Вони належать до суперсеґментних одиниць, оскільки поряд з паузами-зупинками існують і паузи-звучання, тобто психологічні паузи, коли різка зміна інтонації між двома синтагмами сприймається слухачами як пауза, хоч фізичної зупинки звучання при цьому не відбувається. Паузи відносять до суперсеґментних одиниць ще й тому, що вони не містять осмислених звукових компонентів мовленнєвого потоку, стають компонентами інтонацій.

Поділ фрази на синтагми може бути різним. Це залежить від інтенцій (намірів) мовця, темпу мовлення, від інтерпретації, розуміння змісту висловлювання. Так, у строфі вірша Миколи Вінграновського «Жоржина»:

Бігли армії, мчали роти,

Помирали дуби в гаю…

Дядько ніс на вогні Європи

Перебомблену юнь свою

при звичайному прочитанні можна виокремити п’ять синтагм: дві в першому рядку і по одній у трьох наступних. Під час піднесеного, сценічного читання цей текст можна поділити мінімум на вісім синтагм – по дві в кожному рядку. При цьому залежно від семантично-емоційного членування їх межі змінюються: Помирали | гаю… (смислове виділення слова-синтагми помирали) і Помирали дуби | в гаю… (акцентування на силі трагедії: помирали навіть дуби). У третьому рядку завдяки його значній образності можна виокремити три синтагми: Дядько ніс | на вогні| Європи. Цей рядок можна поділити і на дві синтагми (по-різному): Дядько ніс | на вогні Європи і Дядько ніс на вогні | Європи. У першому випадку наявні субб’єктна і об’єктна синтагми, у другому – виділення масштабності вогнів (Європи), у які кинув дядько свою юнь.

Найвагомишим суперсиґментним елементом, що виокремлює синтагму, є інтонація. У межах синтагми мелодика (основний тон) спочатку підвищується, а потім понижується, тобто відбувається висхідно-низхідний її рух, а гучність (сила) від початку синтагми до її кінця спадає.

Як компонент фрази синтагма не утворює речення, а виділяється в уже побудованому залежно від його сприйняття та осмислення.

---

Дата добавления: 2015-07-11