Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Криворіжсталь” як стратегія помаранчевої революції



Читайте также:
  1. ДО ПИТАННЯ ОСНОВНИХ КАДРІВ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ
  2. Заняття 1. ПЕРЕДУМОВИ І НАСЛІДКИ МИРНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ 1989 – 1991 рр. ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС У ПОСТСОЦІАЛІСТИЧНІЙ МОДЕРНІЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА
  3. Історичне значення турецької революції
  4. Меморіальний комплекс борцям революції
  5. НЕЗМІННА СТРАТЕГІЯ МОСКВИ
  6. Об'єктивні передумови та особливості буржуазної революції в Туреччині

Вимога повторної приватизації (реприватизації) “Криворіжсталі” була однією з ключових у передвиборній програмі В.Ющенка, якого підтримував політичний блок “Наша Україна”. В холодні осінні дні 2004 року привселюдно було заявлено: комбінат вкрали у народу за одну ніч. після перемоги нова влада обіцяє відібрати комбінат відкрито, прозоро, ефективно продати його за справжню ціну в чесному конкурсі. Тому “Криворіжсталь” стала символом надій мільйонів людей на очікувані зміни у напрямі демократизації країни.

Однак здійснити свої зобов'язання новій владі на чолі з Президентом України В.Ющенко та Прем'єр-Міністром Ю.Тимошенко виявилось не так просто.

По-перше, реприватизація є порушенням статті 41 Конституції України, яка гарантує непорушність права приватної власності. Примусове відчуження об'єктів права власності можливе лише у двох випадках: як виключення за мотивами суспільної необхідності при попередньому поверненню цих об'єктів, а також за умов надзвичайної ситуації при наступному відшкодуванні вартості об'єктів власності.

По-друге, де знайти гроші для попереднього відшкодування власникам 802 млн. дол. США?

По-третє, реприватизація “Криворіжсталі” може бути початковою ланкою у подальшому процесі повторних продажів інших підприємств, зокрема відомого Нікопольського заводу феросплавів, а також понад 300 інших об'єктів, які були блискавично приватизовані за 30 днів, тобто з порушенням законодавства з приватизації. В наступному було складено своєрідні “чорні списки” з 28-29, 300 і навіть 3000 підприємств з неясними критеріями перегляду приватизації, які так і не були оприлюднені. Цілком зрозуміло, що такі плани влади стали підставою для глибокої тривоги вітчизняних та зарубіжних інвесторів, які приготувались для виведення за кордон своїх активів.

По-четверте, власники “Криворіжсталі” погрожували уряду, а також майбутнім переможцям судовими позовами як в українських, так і в Європейському судах, визнанням результатів торгів недійсними та рекомендували потенційним інвесторам не брати участь у конкурсі.

По-п'яте, влада у такому випадку втягнулась би у судову тяганину, причому не в якості арбітра, а в якості ресурсу минулих чи майбутніх власників, що в свою чергу кидало на урядові структури корупцій тінь.

Таким чином здійснити наміри реприватизації “Криворіжсталі” не вдалось одразу. Лише у серпні 2005 року за рішенням судових органів пакет акцій було повернуто державі, а 10 серпня Фонд державного майна України оголосив конкурс на їхній продаж, який було намічено на 24 жовтня 2005 року. Однак і після цього політичні ігри навкруги цього процесу не припинились. Певні політичні сили в Україні, насамперед Соціалістична, Комуністична і деяк інші партії виступили проти продажу “Криворіжсталі”, аргументуючи свою позицію тим, що об'єкти стратегічного значення повинні знаходитись у державні власності. На думку лідера СПУ О.Мороза “Фонд держмайна повинен бути переважно ефективним господарем, управлінцем, а продавцем – лише в окремих, виправданих інтересами України випадках”. Звичайно таку позицію поділяла і Голова Фонду державного майна України, відомий член цієї партії В.Семенюк, яка до призначення на цю посаду була народним депутатом України, головою комісії Верховної Ради України з приватизації. Оскільки до її думки не прислухались, то вона подала у відставку, яку було відхилено В.Ющенком. Напередодні конкурсу Верховна Рада України прийняла постанову, в якій Президенту рекомендувалось залишити вітчизняний металургійний гігант у власності держави. Постанова не мала ніяких юридичних наслідків. Якби було прийнято з цього питання закон, то його Президент ветував би.

Після передачі державі акцій комбінату знов з'явились різноманітні посередники. За даними щотижневика “Дзеркало тижня” (22.10.05, с.9.) чотири посередницьких структури контролювали 30% експортних операцій комбінату, а контракти візував один з екс-віце-прем'єрів. При цьому з'ясувалось, що ані Фонд державного майна України, ані Мінпромполітики України не контролювали зовнішньоекономічну діяльність комбінату. В.Семенюк лише зазначила, що вона особисто, а також її родичі не мають ніякого зиску від діяльності “Криворіжсталі”.

Відставка уряду Ю.Тимошенко 8 вересня 2005 року додала напруги у визначенні подальшої долі “Криворіжсталі”. Новий Прем'єр-Міністр Ю.Єхануров дещо розпливчасто декларував свою позицію з цього питання. Лише Президент України В.Ющенко поставив вирішальну крапку у всіх сумнівах: ніхто нічого змінювати не буде, приватизуємо, як і обіцяли (“Дзеркало тижня”, 01.10.05, с.9.). Лише після цієї твердої заяви глави держави розпочалась реальна підготовка до конкурсу.

 


Дата добавления: 2015-07-11; просмотров: 51 | Нарушение авторских прав






mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)