Регіональні особливості розвитку фінансової сфери в Україні.

1. Фінансові послуги — операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, — і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Єдиного методу структуризації фінансового ринку немає. У практиці розвинутих країн оптимальна структура ринку фінансових послуг визначається двома головними ознаками: часовою й інституційною.

1. Відповідно до часової ознаки, тобто терміну дії фінансових інструментів, фінансовий ринок поділяється на дві основні сфери:

1) грошовий ринок

2) ринок капіталів

2. Структура ринку фінансових послуг в інституційному розумінні складається із таких секторів:

— сфери дії фінансових посередників (фінансових інститутів — банківських і небанківських фінансово-кредитних установ), що належать до "каналів" непрямого, опосередкованого переміщення коштів від власників заощаджень до позичальників на фінансовому ринку;

— ринку цінних паперів, що входить до складу "каналів" безпосереднього фінансування і, в свою чергу, поділяється на первинний (нові емісії цінних паперів) і вторинний ринки (де відбувається купівля-продаж раніше випущених цінних паперів), в якому розрізняють біржовий (фондові біржі) та позабіржовий ("вуличний") ринки цінних паперів.

2. · пасивні – це надання депозитних послуг (розміщення грошових коштів клієнтів банку), відкриття та ведення поточних рахунків, договір на розрахунково-касове обслуговування, договір купівлі-продажу чеків та інших оборотних платіжних інструментів, договір про встановлення кореспондентських відносин та інші;

· активні, з метою отримання прибутку – це надання кредитних послуг (надання грошових коштів у борг під проценти), договір міжбанківського кредитування, договір факторингу, лізингу тощо;

· комісійно-посередницькі – це надання розрахункових, касових, валютних, трастових та інших послуг (гарантій, поруки, доручення на прийняття векселів на інкасо, договір на довірче управління цінними паперами тощо). Для здійснення комісійно-посередницьких послуг фінансова установа, як правило, вступає у відносини з третіми особами від свого імені в інтересах клієнта;

· інші операції, у тому числі консультативні, послуги з відповідального зберігання цінностей та документів, перевезення та інкасування грошових коштів, договір обслуговування банкомату іншого банку, договір видачі готівки за міжнародними платіжними картками тощо.

4. У системі органів управління фінансами доцільно відокремлювати органи стратегічного й оперативного управління фінансами. Стратегічне управління - це загальне управління фінансами, що поєднує дії, розраховані на довгострокову перспективу і вирішення глобальних завдань розвитку фінансової системи країни.

Управління фінансами підприємств здійснюють їхні фінансові служби. Відповідно функціонують фінансові підрозділи і на рівні міністерств та відомств. Їхні повноваження дещо різняться щодо підприємств різних форм власності

До органів, що здійснюють управління окремими ланками фінансової системи України, належать також Контрольно-ревізійна служба, Державне казначейство, Державна податкова адміністрація, НБУ, Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку, Пенсійний фонд, Міжбанківська валютна біржа, Рахункова палата. Регіональна структура податкової адміністрації аналогічна системі Міністерства фінансів. Вищою її ланкою є Головна державна податкова адміністрація. Вона розробляє проекти податкового законодавства і організовує податкову роботу та діяльність податкових органів у країні.

5. У сучасному світі прискорився процес розвитку демократичних принципів у державному устрої та управлінні. У багатьох країнах обов'язковий компонент демократичного державного устрою - місцеве самоврядування, здійснюване самим населенням через вільно обрані ним представницькі органи. Для виконання функцій, покладених на територіальні представницькі та виконавчі органи, вони наділяються певними майновими і фінансово-бюджетними правами.
В умовах демократії однією з найважливіших складових частин фінансової системи держави є територіальні фінанси,які охоплюють територіальні бюджети і фінанси суб'єктів господарювання, які використовують для задоволення територіальних потреб. Територіальні фінанси забезпечують фінансування широкого кола заходів, пов'язаних з соціально-культурним та комунально-побутовим обслуговуванням населення.
Таким чином, територіальні фінанси - це система економічних відносин, за допомогою якої розподіляється і перерозподіляється національний дохід, фонд грошових коштів, що використовуються на економічний і соціальний розвиток територій.

Дата добавления: 2015-07-11