Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Дайте характеристику формам (джерелам) права.



Читайте также:
  1. А) Система источников таможенного права.
  2. Авторские права.
  3. Анализ положений Национальной стратегии в интересах детей на 2012-2017 годы, противоречащих законодательству Российской Федерации и общепризнанным нормам международного права.
  4. Ассоциация «Центросерт» оказывает профессиональные услуги по оформлению сертификатов и регистрации деклараций по Единым формам Таможенного союза.
  5. Атака справа.
  6. Будьте братолюбивы друг к другу с нежностью; в почтительности ДРУГ ДРУГА ПРЕДУПРЕЖДАЙТЕ.
  7. Вопрос 1. Предмет гражданского права как отрасли права.

Форма права — це державно-офіційні способи закріплення і зовнішнього прояву правових норм, що засвідчують їх загальнообов'язковість.

В Україні розрізняють такі форми права:

1. правовий звичай — санкціоноване державою звичаєве правило, що має загальнообов'язковий характер та гарантоване його примусовою силою;

2. релігійно-правові норми — санкціоновані державою церковні канони та інші норми, яким надається загальнообов'язковий характер;

3. правовий прецедент — судове, або адміністративне рішення по конкретній юридичній справі, якому надається обов'язковезначення при розвязанні всіх наступних аналогічних справ;

4. нормативно-правовий акт — письмовий документ компетентного органу держави, в якому закріплено правила поведінки загального характеру, що забезпечується державою;

5. нормативний договір — правило поведінки загального характеру, що встановлюється за взаємною домовленістю кількох суб'єктів і забезпечується державою;

6. міжнародно-правові акти — норми міжнародного співтовариства, які з санкції держави поширюються на її територію.

20. Дайте характеристику формам власності в Україні.

Форма власності - це стійка система економічних відносин і господарських зв'язків, що обумовлює відповідний спосіб та механізм поєднання робітника і засобів виробництва.

Приватна власність. Приватна власність реалізується через найбільш повну взаємопов'язану систему економічних прав, визначених відомими західними економістами (Р. Коузом, А. Алчіаном та ін.) на початку 60-х років нашого століття:

> право володіння, це право виключного фізичного контролю над благами;

> право користування, це право застосування корисних властивостей благ для себе;

> право управління, це право вирішувати, хто і як буде забезпечувати використання благ;

> право на доход, це право володіння результатами від використання благ;

> право суверена, це право на відчуження, споживання, зміну або знищення благ;

> право на безпеку, це право на захист від експропріації благ і від шкоди збоку зовнішнього середовища;

> право на передачу благ у спадок;

> право на безстроковість володіння благом;

> заборона права на використання блага способом, що наносить шкоду зовнішньому середовищу;

> право на відповідальність у вигляді стягнення, тобто можливість стягнення блага на сплату боргу;

> право на залишковий характер, це право на існування процедур та інституцій, що забезпечують поновлення порушених прав та повноважень.

Державна власність. Ця форма є: загальнодержавною і муніципальною. Від попередніх форм вона відрізняється тим, що абсолютні права власності знаходяться не в окремих приватних осіб і їхніх об'єднань, а у державного інституту публічної, політичної й економічної влади. Держава є верховним розпорядником майна (умовами виробництва).

Індивідуальна власність. Ця форма концентрує в одному суб'єкті всі перераховані ознаки: праця, керування, розпорядження доходом і майном. У сучасній економіці сюди можуть бути прилічені ті, кого прийнято називати некорпорованими власниками. До цієї форми в Україні можуть бути віднесені: окремі торговці (включаючи «човників»); селяни, що ведуть своє відособлене господарство; практикуючі лікарі, адвокати і всі ті, у кого в одній особі зосереджується праця, керування, розпорядження доходом і майном.

Інтелектуальна власність – у найширшому розумінні, це поняття означає закріплені законом права на результат інтелектуальної діяльності і в тому числі права, якими регулюються відносин, що складаються в процесі створення продукту інтелектуальної праці в промисловій, науковій, художній, виробничій, та інших сферах. Це готовий результат від творчої діяльністю, що потребує визнання авторства та захисту, а також встановлення подальшого правового режиму, морального і матеріального стимулювання.

Колективна власність – це привласнення об’єктів власності (засобів виробництва, цінних паперів, патентів, ліцензій тощо) колективом фізичних або юридичних осіб.

21. Дайте характеристику функцій права.

Функції права - це напрямки його впливу на суспільні відносини.

Розрізняють наступні основні функції права:

1) регулятивні (напрямку правового впливу, націлені на впорядкування суспільних відносинах, введення їх у певні рамки), які у свою чергу підрозділяються на:

а) регулятивно-статическую (виражається в закріпленні певних суспільних відносин);

б) регулятивно-динамическую (виражається в розвитку певних суспільних відносин);

2) охоронна (виражається в охороні певних суспільних відносин, забезпеченні їхньої недоторканності й одночасному витисненні відносин конфронтуючих охоронюваним)

Існують і інші функції:

а) інформаційна (право - джерело знань про державно організоване суспільство й правовий статус особистості, волі законодавця, вираженої в юридичний нормах і т.д.);

б) оріентаційная (право - джерело знань про механізм держави, про що дозволяє або забороняє формах, щоМ

в) оцінна (право - критерій оцінки поводження як правомірного або протиправного);

г) виховна (право - фактор, що впливає на формування поведінкових установок особистості).

22. Зазначте підстави позбавлення батьківських прав.

1. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

2. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття.

3. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

4. Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки злочину, він порушує кримінальну справу.

5. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

 


Дата добавления: 2015-07-11; просмотров: 120 | Нарушение авторских прав






mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)