Комунікативістика

[communicology, communication science] (ам.) — наука, що вивчає гуманітарні аспекти розвитку інформаційних засо­бів і систем, характер, форми й резуль­тати їхнього впливу на суспільне жит­тя. Предметом дослідження комунікавістики є різні форми й засоби, фун­кції і потенції інформаційно-соціальних зв'язків — від наскальних малюнків, ритуальних танців і барабанних мов первісних племен до комп'ютерного ди­зайну, відеодисків і телефаксів. Проте переважна увага приділяється найно­вішій фазі в розвитку інформаційних зв'язків і систем, коли головну роль генератора масових комунікацій взяли на себе автоматизовані аудіовізуаль­ні засоби і лінії зв'язку, які створили нові форми й темпи розповсюдження новин і їхнього впливу на традиційні інформаційні дискурси разом з нови­ми типами масової культури. Часто комунікавістику називають ще кому-нікологією й порівнюють її структуру з великою парасолькою, спицями якої поряд із журналістикою є стилісти­ка, рекламознавство, театрознавство, теле- і радіомовлення, риторика та по­пулярна культура. Опорне значення мають також інформатика та кіберне­тика, що встановлюють загальні зако­номірності формування й перетворення інформаційних зв'язків за допомогою теоретичних концепцій і методів, які засновуються на точних статистичних даних і широкого застосування для до­сліджень комп'ютерної техніки з від­повідним програмним забезпеченням.

КОМУНІКАЦІЇ [communication] (від лат. communico — роблю загаль­ним, поєдную) — 1) Дисципліна, що

поєднує методи, пристрої та середови­ща для передавання інформації. 2) В інформатиці — передавання даних з одного комп'ютера до іншого через се­редовище комунікаційне, наприклад, телефонну чи мікрохвильову лінію, че­рез космічний канал зв'язку або ка­бель. Є два основних методи у комп'ю­терному зв'язку: тимчасовий зв'язок між комп'ютерами через модеми і по­стійний (або напівпостійний) — між ро­бочими станціями в мережі. 3) У кому-нікативістиці — соціально-культурна взаємодія людей, груп і організацій, держав і регіонів за допомогою інфор­маційних зв'язків. Комунікація інтер­претується в залежності від теорети­чних позицій, інтересів і задач дослі­дників. Маклюенізм [macluhanism] ви­суває на перший план вивчення к. як технічних засобів зв'язку. Соціологі­чний напрям [sociological school] зосе­реджує увагу на комунікабельність інформаційних засобів міжособистні-стних, міжгрупових і міжнародних спілкувань (контактів). Концепції тео­логічного профілю акцентують значе­ння значення комунікації для створе­ння ком'юніті [community] — співтова­риства людей, об'єднаних релігійною вірою й принципами релігійної ети­ки. Теоретики семіотичного напрям­ку [semiotic trend] займаються аналі­зом мовної атрибутики комунікаційно-інформаційних мов.

Масові комунікації [mass communication] — процес встановлен­ня зв'язку й передавання інформації групі людей одночасно за допомогою спеціальних засобів — мас-медіа. Ви­діляють п'ять основних особливостей цього процесу: масовість аудиторії; ге­терогенність аудиторії; використання високошвидкісних і репродукційних засобів зв'язку й інформації; швидке розповсюдження інформації; відносно невелика споживча вартість інформа­ції.

КОНТРОЛЬ [check] (франц. controle, від contrerole) — подвійний список) —

Словник додаткових термінів і понять

1) Перевірка, облік, спостереження за чим-небудь. 2) Установи, особи, що пе­ревіряють діяльність будь-якої іншої організації або відповідної особи, зві­тність тощо. 3) Заключна функція ке­рування.

КОНТРПРОТИДІЯ запобігання дії, що перешкоджає іншій дії.

КОНЦЕПЦІЯ [concept, conception] (від лат. conceptio — сприйняття) — це система поглядів на певне явище; спосіб розуміння, тлумачення певних явищ, основна ідея будь-якої теорії.

КООПЕРАЦІЯ [co-operation] (лат. cooperatio, від соорего — співробітни­чаю) — 1) Форма організації праці, за якої певна кількість людей спільно бе­ре участь в одному й тому ж або рі­зних, або зв'язаних між собою, виро­бничих процесах. 2) Добровільні об'­єднання людей для спільної господар­ської діяльності.

КОПІЮВАННЯ [copying] — 1) Про­цес одержання копій; відтворення да­них з збереженням вихідної інформації.

2) Один із методів маніпуляції даними і управляючими командами. Застосовується для одержання несанкціонова-

них копій як з програмного забезпечен­ня ЕОМ (даних і інформації), так і з топологій інтегральних мікросхем. Ефе­ктивність (небезпека) застосування ко­піювання зумовлена наступними обста­винами: високою щільністю даних і ін­формації, записаних на матеріальному носії або тих, що знаходяться в пам'яті ЕОМ (мереж ЕОМ); швидкістю і про­стотою процесу копіювання; достатньо широкими можливостями дублювання масивів без залишення будь-яких слі­дів.

КОПІЯ [copy] (від лат. соріа — запас, велика кількість) — 1) Точне відтво­рення оригіналу. 2) Точне відтворення будь-якого документа.

КОРИСТУВАЧ [user, subscriber] -

1) Той, хто користується будь-чим.

2) Фізична особа, яка може взаємоді­яти з комп'ютерною системою через наданий їй інтерфейс.

КРИТЕРІЇ [criteria, criterion] (від грец. κρί,τήρί,φν — засіб судження) — мі­рило для визначення, оцінки предмета, явища; ознака, взята за основу класи­фікації.

Л

ЛІНІЯ [line] (від лат. Ііпеа) — частина ланцюга передавання даних, зовнішня по відношенню до апаратури передава­ння даних.

ЛІЦЕНЗІАР [licensor] — державна організація, якій надане право видава­ти ліцензії.

ЛІЦЕНЗІАТ [licentiate] — особа чи орган, якому встановленою державою організацією видано відповідне свідо­цтво {ліцензія).

ЛІЦЕНЗІЯ [license] (від лат. licentia — свобода, право) — 1) Офіційний доку­мент, який надає дозвіл на право здій­снення діяльності в даній галузі. Лі­цензування підприємницької діяльно­сті, пов'язаної з розробленням, виго-

товленням, ввезенням, вивезенням, ре­алізацією та використанням засобів те­хнічного та криптографічного захисту інформації, а також з наданням послуг із технічного та криптографічного за­хисту інформації здійснюється в Укра­їні Департаментом спеціальних телеко­мунікаційних систем та захисту інфор­мації Служби безпеки України. 2) До­звіл на право продажу або надання по­слуг.

Ліцензія на проведення робіт, зв'язаних з використанням відо­мостей, що складають державну таємницю — ліцензія, яка надає пра­во допуску підприємств, закладів і ор­ганізацій до проведення робіт, зв'яза-

Словник додаткових термінів і понять

них з використанням відомостей відпо­відного ступеня секретності, створен­ням засобів захисту інформації, а та­кож із здійсненням заходів і (або) на­дання послуг захисту державної таєм­ниці. Ліцензія видається на основі спе­ціальної експертизи підприємства, за­кладу і організації і державної атеста­ції їхніх керівників, відповідальних за захист відомостей, що складають дер­жавну таємницю, при виконанні ними наступних умов: виконання вимог нор­мативних документів щодо забезпечен-

ня захисту відомостей, які складають державну таємницю, в процесі вико­нання робіт, зв'язаний з використан­ням таких відомостей; наявність у їхній структурі підрозділів захисту держав­ної таємниці і спеціально підготовле­них співробітників для роботи із захи­сту інформації, кількість і рівень ква­ліфікації яких достатній для забезпече­ння захисту державної таємниці; наяв­ність у них сертифікованих засобів за­хисту інформації.

Μ

МАНІПУЛЮВАННЯ [manipulati­on] — 1) Здійснення маніпуляції. 2) Ме­тод психологічного впливу, спрямова­ний на зміну напрямку активності ін­ших людей, який здійснюється настіль­ки вправно, що залишається не замі­ченим ними. 3) Процес впливу на су­спільну думку і політичну поведінку для спрямування політичної активно­сті в необхідне русло. Мета — підштов­хнути маси до схвалення непопулярних рішень та кроків влади.

Маніпулювання даними і управляючими командами — ве­лика група способів здійснення несан­кціонованих дій в засобах комп'ютер­ної техніки. До методів маніпулюва­ння відносяться такі дії, як підміна даних або кодів, застосування програм типу "троянський кінь", логічних та часових бомб, комп'ютерних вірусів, різних видів атак на комп'ютери і ком­п'ютерні мережі, моделювання, копію­вання, подолання програмних засобів захисту і т.ін.

МАНІПУЛЯТОР — 1) Людина, що робить різні маніпуляції. 2) Суб'єкт маніпулювання свідомістю.

МАНІПУЛЯЦІЯ [keying, manipulati­on] (франц. manipulation) — 1) Скла­дний прийом, дії над будь-чим при ро­боті руками, ручним способом. 2) Будь-

яка складна дія.

МАРКЕТИНГ [marketing] (від англ. market — ринок) — система організації господарської діяльності, заснована на вивченні ринкового попиту, можливо­стей збуту продукції, реалізації послуг. Політичний маркетинг [political marketing] — важливий вид політичної технології, що являє собою компле­ксну систему методів і прийомів ціле­спрямованої дії на різноманітні спіль­ноти людей з метою донести до них ви­гідну для суб'єкта влади або політики інформацію в найбільш доступній для сприйняття формі і по найбільш ефе­ктивних каналах. Основу політичного маркетингу складають "політичне ринкознавство", глибоке і уважне вивчення політичних потреб виборців та інших діючих сил, створення передумов для перетворення їхніх потреб у реальний політичний "попит" на конкретного по­літика, політичну програму і наступне задоволення цього попиту.

МАС-МЕДІА [mass media] — засо­би масової інформації. Значення тер­міну свідчить про те, що багато осо­бливостей масових засобів інформацій­них зв'язків історично зумовлені роз­витком культури й соціальних від­носин в умовах ринкового виробни­цтва на базі індустріального прогре-

Словник додаткових термінів і понять

су, які створили об'єктивні передумови для перетворення інформації в предмет купівлі-продажу у формах дешевого й популярного товару, наділеного трьо­ма основними функціями: розважаль­ність, розповсюдження новин про пото­чні події та рекламування новинок тор­гівлі та послуг. Завдяки цьому проце­сові в 20 сторіччі преса, радіо, кіно, те­лебачення та інші інформаційні засоби зв'язку, розраховані на широку ауди­торію, органічно сполучаються з різно­манітними економічними структурами індустріального розвитку суспільства, що сприяє його успіху й регуляції. Уна­слідок електронно-комп'ютерної рево­люції здійснюється концентрація й мо­нополізація інформаційних засобів, які набувають значення рушійних факто­рів розвитку масової культури та масо­вого комсьюмеризму в глобальних мас­штабах. У цьому можна бачити демо­кратизацію суспільних відносин, проте монополізація інформаційних засобів, яка передбачає зосередження інформа­ційного капіталу в лоні приватного бі­знесу, що приносить йому доходи, супе­речить суспільній природі інформацій­них зв'язків. До сучасних ЗМІ в кому-нікативістиці відносять — пресу (га­зети, журнали, книги), радіо, телебаче­ння, кінематограф, звукозаписи, відеозаписи, відеотекс, телетекст рекламні щити й панелі, домашні відеоцентри, що сполучають телевізійні, телефонні, комп'ютерні та інші лінії зв'язку. Усім цим засобам властиві наступні якості, що об'єднують їх: спрямованість до масової аудиторії, приступність безлічі людей, корпоративний характер виро­бництва й розповсюдження інформації. Виходячи з цього ЗМІ визначають як форму соціального впливу через інфор­маційні повідомлення.

МАСКУВАННЯ [masking] (від франц. masquer — приховувати) — 1) Метод інформаційного приховува­ння ознак об'єкта спостереження шля­хом руйнування його інформаційного портрета. 2) Вид оперативного забезпе-

чення інформаційної протидії шляхом приховування правдивої та впровадже­ння в інформаційні мережі противника фальшивої інформації про свої сили, наміри або дії.

МЕТА [object] — те, до чого хтось пра­гне, чого хоче досягти; ціль.

МЕТОД [method] (від грец. μέϋφδς — шлях дослідження, спосіб пізнан­ня) — 1) Система принципів та спосо­бів пізнавально-теоретичної і практи­чної діяльності. 2) Спосіб, прийом або система прийомів для досягнення якої-небудь мети, для виконання певної опе­рації.

МЕТОДОЛОГІЯ [methodology] (від метод і...логія, що від грец. Χόηφς — слово, вчення) — 1) Наука про методи пізнання й перетворення світу. 2) Су­купність прийомів дослідження, що їх застосовують в будь-якій науці відпо­відно до специфіки об'єкту її пізнання.

МЕХАНІЗМ [mechanism] (від грец. μηχανή — знаряддя, пристрій) — суку­пність проміжних станів або процесів будь-яких станів.

Механізм захисту [security mechanism] — 1) Конкретні процедури і алгоритми, що використовуються для реалізації певних функцій і послуг без­пеки. 2) Сукупність засобів захисту, що функціонують разом для викона­ння поставленого завдання з захисту даних.

Механізм інформаційної безпе­ки [security mechanism] — сукупність заходів та процесів захисту життє­во важливих інтересів особистості, су­спільства, держави в інформаційній сфері, що здійснюються в межах за­конодавства. Вони повинні розроблю­ватися і впроваджуватися в коленій з предметних частин інформаційної сфе­ри. У предметній частині створення ін­формації захисту в першу чергу на­лежить: громадянин, суспільство, дер­жава від впливу недостовірної, хибної інформації; інформація як інтелекту­альна власність; документована інфор­мація як інтелектуальна і речова вла-

Словник додаткових термінів і понять

сність; честь і достоїнство громадянина у зв'язку із створенням і розповсюдже­нням недостовірної інформації або не­санкціонованим розповсюдженням ін­формації про нього. У предметній ча­стині формування інформаційних ре­сурсів, підготовки і надання користува­чам інформаційних продуктів, інфор­маційних послуг необхідно захищати від несанкціонованого доступу: інфор­маційні ресурси на всіх видах носіїв, в тому числі, що містять інформацію обмеженого доступу; інформаційні си­стеми і мережі; інформаційні техноло­гії і засоби їхнього забезпечення. У пре­дметній частині пошуку одержання і споживання інформації насамперед по­винні бути захищені: право на одержа­ння і використання інформації. В пре­дметній частині створення і застосува­ння інформаційних систем, технологій і засобів їхнього забезпечення повинні розроблюватися, виходячи з вимог, що виникають в інших предметних части­нах, і насамперед в галузі інформацій­ної безпеки, всі засоби технічного, ор­ганізаційного, правового і програмного

захисту. При цьому повинні захищати­ся: машинні носії з інформацією; бази даних (знань) в складі автоматизова­них інформаційних мереж і їхніх ме­ре»:; програмні засоби в складі ЕОМ, їхніх мереж.

МІРА [measure] — те, що є основою для оцінки, вимірювання або порівня­ння чого-небудь.

МОВЛЕННЯ — 1) Спілкування лю­дей за допомогою мови; мовна діяль­ність. 2) Передавання повідомлень по радіо, телебаченню.

МОДЕЛЬ [model] (франц. modele, від лат. modulus — міра) — матеріальний об'єкт, система математичних залежно­стей або програма, що імітують стру­ктуру або функціонування досліджува­ного об'єкта. Основна вимога до моделі — її адекватність об'єкту.

МОДИФІКАЦІЯ [modification] (лат. modificatio від modifoco — установлюю міру) — 1) Видозміна, перетворення, поява нових ознак, властивостей; які­сно відмінні стани чого-небудь. 2) Змі­на користувачем або процесом інфор­мації, що міститься в об'єкті.

Η

НЕБЕЗПЕКА [danger, hazard] — 1) Здатність викликати будь-яку шко­ду. 2) Можливість, загроза виникнен­ня будь-чого дуже поганого, будь-якого нещастя.

Дата добавления: 2015-07-11