Татарбунарська зрошувальна система

Татарбунарська зрошувальна система, розміщена на землях Кілійського, Татарбунарського і Арцизького районів Одеської області, збудована у 1962-1975 рр.

Поверхня зрошуваного масиву – пологохвиляста рівнина, де виділяються два рівні: північний – корінне вододільне плато (абсолютні відмітки поверхні досягають 70-80 м над рівнем моря), розчленоване густою річковою мережею, ярами і балками, і південний – верхньопліоценові тераси. Ґрунтовий покрив представлений чорноземами південними карбонатними, сформованими на лесовидних суглинках.

Джерело зрошення – р. Дунай, вода з якої підводиться до вододілу системи двома каналами: Міжгосподарським та Дунайським.

Татарбунарська зрошувальна система є триярусною системою машинного зрошення, підйом і розподіл води на якій здійснюється насосними станціями. При цьому геодезична висота подачі води над її рівнем у Дунаї досягає 70 м. Тоді головні насосні станції (відповідно першого, другого і третього підйомів) забезпечують послідовне перекачування води з Дунайського каналу в Дракулівське водосховище. Крім заповнення водосховища, ці насосні станції забезпечують також подачу води на зрошувані площі в межах зон їх дії.

Підйом і розподіл води на поля господарств-водо­ко­ристу­вачів здійснюються насосними станціями підкачки.

Дата добавления: 2015-07-12