Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Шляхи оптимізації агроландшафтів

РЕФЕРАТ | Поняття і структура агроландшафтів, фактори їх екологічної стійкості | Земельні угіддя як основний елемент кількісного обліку | Сільськогосподарські угіддя та їх складові частини | Структура та динаміка основних видів земельних угідь. Деградація земель | Структура земельних угідь досліджуваних навчально-дослідних господарств НУБіП | Методичні підходи щодо визначення екологічної стійкості земельних угідь | Структура земельних угідь в Україні | Виробнича санітарія | Техніка безпеки під час проведення польових досліджень |


Читайте также:
  1. Графіки залежності шляхи від часу
  2. ДЕ ПОВИННІ ЗІЙТИСЯ ШЛЯХИ
  3. Конфлікти в органах державного управління, шляхи їх попередження
  4. Метод оптимізації оборотних активів
  5. Національні інтереси України в інформаційній сфері та шляхи їх забезпечення
  6. Нервова система. Провідні шляхи
  7. Нормування як метод оптимізації оборотних активів

Організація землеробства з урахуванням особливостей природних агроландшафтів (на ландшафтній основі) передбачає чітке уявлення про природні та антропогенні ресурси території. Для відновлення родючості середньо- та сильноеродованих ґрунтів доцільно вивести їх із ріллі з наступним використанням під природні угіддя (створення водоохоронних та рекреаційних зон, розширення заповідних територій, заліснення і залуження).

За рахунок виведення з обробітку малопродуктивних та деградованих ґрунтів є можливість без зниження продуктивності агроекосистем, суттєво поліпшити структуру агроландшафту, підсилити процеси саморегуляції і активізувати внутрішні резерви агро­ландшафту, що сприятиме досягненню екологічної рівноваги. Корекція структури сільськогосподарських ландшафтів у бік зменшення їх розораності, насамперед за рахунок сильноеродованих і деградованих земель, буде сприяти не тільки зниженню інтенсивності ерозійних процесів і непродуктивних втрат елементів живлення, але і суттєвому поліпшенню водного балансу території, здешевленню ґрунтоводоохоронних заходів. Просторо­ва організація території землекористування в умовах здійснення земельної реформи, в т. ч. фермерських господарств, повинна здійснюватися з урахуванням збереження природних компо­нентів агроландшафту, в тому числі малих річок, струмків, лісонасад­жень, гідротехнічних протиерозійних споруд (валів-терас різних типів), польової гідрографічної мережі, природних та штучно ство­рених водостоків, місць відтворення дикої флори і фауни.

Рис 3.3. Агроландшафти, які маємо Рис 3.4. Агроландшафти, які треба мати

 

Принципово важливим є не тільки визначення оптималь­ного співвідношення угідь, але й визначення мінімально не­обхідної площі індивідуального природного біоценозу, а також оптимальної структури їх розміщення на території агроландшаф­ту. За оптимального розміщення ділянок із природною рос­линністю можливо за їх загальної меншої площі досягти більшого природоохоронного ефекту, ніж за необґрунтованого розміщення таких ділянок, навіть за умови, що вони займають значно більші площі в агроландшафтах.



Дата добавления: 2015-07-12; просмотров: 262 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Екологічний аналіз змін структури земельних угідь НДГ «Великоснітинське» за останнє десятиліття| Загальні положення щодо охорони праці

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.01 сек.)